Постанова

від 05.11.2024 по справі 560/6442/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6442/24

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

05 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А.

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

представника позивача: Савчука Ю.М.,

представника відповідача: Грень Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія Сервіс"</a> на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія Сервіс"</a>, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євразія Сервіс"</a> звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

РішеннямХмельницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що у період з 21.03.2024 по 27.03.2024 Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Євразія Сервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2023 по 20.03.2024.

За результатами вказаної перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.04.2024 №9074/2201-0704, №9075/2201-0704, №9077/2201-0704.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, під час перевірки контролюючий орган встановив, що ТОВ "Євразія Сервіс" 19.02.2023 подало податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік разом з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2022 рік. У розрахунку загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2022 рік позивач самостійно задекларував різницю між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків в розмірі 38392,72 грн., виходячи з розрахунку площі земельних ділянок 37,1176 га.

Згідно з приміткою до розділу «Розрахункова частина декларації для юридичних осіб» Декларації та абзацу другого п. 297-1.7 ст. 297-1 Податкового кодексу України платник єдиного податку четвертої групи зобов`язаний збільшити визначену в Декларації за наступний за звітним податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Перевіркою встановлено, що станом на кінець 2022 року за ТОВ «ЄВРАЗІЯ СЕРВІС» було зареєстроване право власності/користування/оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки площею 2678,2556 гектарів, а не на 37,1176 гектарів, як ним було зазначено у розрахунку загального мінімального податкового зобов`язання.

Вказані обставини в частині площ земельних ділянок, які перебували у оренді або власності позивача підтверджуються відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які є у матеріалах справи.

Розрахована сума загального мінімального податкового зобов`язання, визначена за результатами перевірки, становить 2937161,84 грн. Загальна сума витрат по сплачених податках становить 345280,48 грн., отже позитивна різниця між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків становить2 591881,36 грн. Зважаючи на це, податковий орган здійснив донарахування мінімального податкового зобов`язання позивача за 2022 рік виходячи з площі усіх земельних ділянок, які знаходились у власності або оренді позивача (додаток № 21 до акта перевірки). Сума донарахованого мінімального податкового зобов`язання склала 3007535,65 грн. за податковим зобов`язанням та 259188,14 грн. штрафні санкції.

Відповідно до вимог пп. 14.1.1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України мінімальне податкове зобов`язання - це мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням.

Згідно з п.п. 38-1.1.4 п. 38-1.1 ст. 38-1 Податкового кодексу України мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

У разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Згідно з вимогами п. 297-1.1 ст. 297-1 Податкового кодексу України платники єдиного податку - це власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов`язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік. У такому додатку, зокрема, зазначаються: кадастрові номери земельних ділянок, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності, та для яких визначається мінімальне податкове зобов`язання, їх нормативна грошова оцінка та площа таких земельних ділянок, сума загального мінімального податкового зобов`язання, сума мінімального податкового зобов`язання щодо кожної земельної ділянки, загальна сума сплачених платником єдиного податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до пунктів 297-1.2, 297-1.3, 297-1.4 або 297-1.5 статті 297-1 витрат на оренду земельних ділянок протягом податкового (звітного) року, різниця між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Пунктом 297-1.5. ст. 297-1 Податкового кодексу України для платників єдиного податку четвертої групи (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство") передбачено, що різниця між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов`язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок. До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться: єдиний податок; податок на прибуток підприємств (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної), податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів (чистого оподаткованого доходу) від продажу (реалізації) власної сільськогосподарської продукції (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної), податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної), рентна плата за спеціальне використання води (у разі її сплати), 20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності. У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Згідно з п. 297-1.8 статті 297-1 Податкового кодексу України сума єдиного податку в частині позитивного значення такої різниці не враховується у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок у наступному податковому (звітному) році. Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок є частиною зобов`язань з єдиного податку.

Судом встановлено, що у період з 21.03.2024 по 27.03.2024 Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Євразія Сервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2023 по 20.03.2024.

Під час перевірки контролюючий орган встановив, що ТОВ "Євразія Сервіс" 19.02.2023 подало податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік разом з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2022 рік. У розрахунку загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2022 рік позивач самостійно задекларував різницю між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків в розмірі 38392,72 грн., виходячи з розрахунку площі земельних ділянок 37,1176 га.

Згідно з приміткою до розділу «Розрахункова частина декларації для юридичних осіб» Декларації та абзацу другого п. 297-1.7 ст. 297-1 Податкового кодексу України платник єдиного податку четвертої групи зобов`язаний збільшити визначену в Декларації за наступний за звітним податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Перевіркою встановлено, що станом на кінець 2022 року за ТОВ «ЄВРАЗІЯ СЕРВІС» було зареєстроване право власності/користування/оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки площею 2678,2556 гектарів, а не на 37,1176 гектарів, як ним було зазначено у розрахунку загального мінімального податкового зобов`язання.

Вказані обставини в частині площ земельних ділянок, які перебували у оренді або власності позивача підтверджуються відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які є у матеріалах справи.

Розрахована сума загального мінімального податкового зобов`язання, визначена за результатами перевірки, становить 2937161,84 грн. Загальна сума витрат по сплачених податках становить 345280,48 грн., отже позитивна різниця між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків становить 2 591881,36 грн. Зважаючи на це, податковий орган здійснив донарахування мінімального податкового зобов`язання позивача за 2022 рік виходячи з площі усіх земельних ділянок, які знаходились у власності або оренді позивача (додаток № 21 до акта перевірки). Сума донарахованого мінімального податкового зобов`язання склала 3007535,65 грн. за податковим зобов`язанням та 259188,14 грн. штрафні санкції.

Податковий орган посилається на те, що оскільки перевіркою встановлено відсутність факту державної реєстрації переходу права власності або права користування на земельні ділянки загальною площею 2234,46 га., віднесені до сільськогосподарських угідь, від ТОВ «Євразія Сервіс» до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах, мінімальне податкове зобов`язання щодо таких земельних ділянок визначається саме для позивача.

Стосовно вказаних посилань, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 03 листопада 2021 року учасником ТОВ «Євразія Сервіс» прийнято рішення за №03/11-2021, яким схвалено: (1) припинити ТОВ «Євразія Сервіс» шляхом введення процедури реорганізації приєднання до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра» (код ЄДРПОУ 03785958); (2) призначено ліквідатора ТОВ «Євразія Сервіс»; (3) встановлено строки порядку та строків припинення ТОВ «Євразія Сервіс»; (4) визначено СТОВ «Довіра» (код ЄДРПОУ03785958) правонаступником ТОВ «Євразія Сервіс».

04 листопада 2021 року прийняте рішення про реорганізацію ТОВ «Євразія Сервіс» шляхом приєднання до СТОВ «Довіра» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01 січня 2023 року учасником СТОВ «Довіра» прийнято рішення за №01/01-2023/ДО, яким погодили та уповноважили представника СТОВ «Довіра» на підписання передавального акту від ТОВ «Євразія Сервіс» для СТОВ «Довіра».

Рішенням учасника ТОВ «Євразія Сервіс» від 01 січня 2023 року за №01/01-2023/ДСС Затверджено Передавальний акт активів та зобов`язань від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія Сервіс» до правонаступника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра» станом на 01 січня 2023 року.

Згідно пояснень представника позивача, з моменту передачі активів до СТОВ «Довіра» - ТОВ «Євразія Сервіс» не здійснювала господарську діяльність у 2023 році та не здійснює у 2024 році.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що представником відповідача не заперечувалось під час судового засідання, що СТОВ «Довіра» 20 лютого 2023 року подала до ГУ ДПС у Хмельницькій області Податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (декларація прийнята контролюючим органом, що підтверджується Квитанцією №2 від 20 лютого 2023 року реєстраційний №9028839034) в якій відображено всі земельні ділянки, які перебували у користуванні ТОВ «Євразія Сервіс» до 31 грудня 2022 року включно.

Відповідно до ч.4 ст. 16 Закону України "Про оренду землі", зміна найменування сторін договору оренди землі, зокрема внаслідок реорганізації юридичної особи або зміни типу акціонерного товариства, не є підставою для внесення змін до договору оренди землі та/або його переоформлення.

Проаналізувавши вказану норму, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Закон України «Про оренду землі» не вимагає перереєстрації земельних ділянок, які зареєстровані за юридичною особою, яка реорганізовується на юридичну особу правонаступника.

Окрім того, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників.

Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника. В разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.

Відтак, у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц.

Також у зазначеній постанові Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказала, що датою виникнення універсального правонаступництва підприємства, яке припиняється шляхом приєднання, необхідно вважати дату видання наказу, з якої він є правонаступником державного підприємства. Такий момент не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи.

Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №922/347/21.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом приєднання в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

Окрім того, судова колегія вважає слушною позицію представника позивача про те що, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість доводів податкового органу про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

Також є безпідставними доводи представника відповідача на п.38-1.4ст. 38 ПК України, оскільки вказана норма регулює випадок переходу права власності протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства. Водночас, в даному випадку відсутні вказані обставини з огляду на те, що зміна власника не відбулась протягом календарного року та відсутності державної реєстрації.

Колегія суддів повторно звертає увагу, що всі земельні ділянки, передані за передавальним актом від ТОВ «Євразія Сервіс» до правонаступника СТОВ «Довіра» знайшли відображення у звітах платника єдиного податку четвертої групи, поданих СТОВ «Довіра» 20 лютого 2023 року та 20 лютого 2024 року, та були враховані при обрахунку мінімального податкового зобов`язання СТОВ «Довіра» за 2022 рік та 2023 рік, що відображено в додатку 3 до Декларації платника єдиного податку СТОВ «Довіра». Тобто, мінімальне податкове зобов`язання по земельним ділянкам, які передані від ТОВ «Євразія Сервіс» для СТОВ «Довіра» розраховує та декларує СТОВ «Довіра».

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Євразія Сервіс» не допустило порушення вимог підпункту 14.1.1142 пункту 14.1. ст.14, підпунктів 141.9.1. та 141.9.2. пункту 141.9. ст.141, пунктів 2971.1. та 2971.7. ст.2971 Податкового кодексу України.

З огляду на це, податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2024 року №9075/2201-0704 (форми «Р») є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення форми "ПС" №9077/2201-0704, згідно з яким застосовані штрафні санкції в розмірі 5100 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, під час перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Євразія Сервіс» не подало до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП по п`яти об`єктах оподаткування, які використовувались у господарській діяльності, а саме: навантажувач телескопічний MANITOU MLT-X-735T LSU, автоцистерна ГАЗ 53 (ВХ3995АВ), автобус пасажирський VOLKSWAGEN CRAFTER ( НОМЕР_1 ), автобус пасажирський VOLKSWAGEN CRAFTER ( НОМЕР_2 ), автомобіль ЗІЛ 130 ( НОМЕР_3 ).

Відповідно до п.117.1 ст. 117 Податкового кодексу неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу.

Оскільки, суд апеляційної інстанції встановив, що все майно згідно передавального акту від ТОВ "Євразія Сервіс" передано до СТОВ "Довіра", то колегія суддів вважає, що у позивача не виникло обов`язку подавати до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП по п`яти об`єктах оподаткування, які використовувались у господарській діяльності.

Відтак, податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №9077/2201-0704 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 19.04.2024 форми "В4" №9074/2201-0704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 407 грн., суд виходить з наступного.

Так, 30 грудня 2022 року ТОВ «Євразія Сервіс» здійснено реалізацію олії соняшникової рафінованої, вагою 4,6 кг в кількості 9 пляшок за ціною 225,83 грн./пляш на суму 2 439,00 грн. Факт реалізації в бухгалтерському обліку відображено проведенням Дт 361 Кт 702 на суму 2 439,00 грн. Копія картки по рахунку 361 за грудень 2022 року в частині операцій із кінцевим споживачем додається.

Відповідно до вимог ст.187 Податкового кодексу України ТОВ «Євразія Сервіс» складено та зареєстровано податкову накладну №3 від 30.12.2022 року на суму2 439,00 грн., в т.ч. ПДВ 406,5 грн., номенклатура олія соняшникова рафінована, вагою 4,6 кг в кількості 9 пляшок за ціною 225,83 грн./пляш. Крім того, помилково, ТОВ «Євразія Сервіс» складено 28.12.2022 року та зареєстровано в ЄРПН зайву податкову накладну №3 від 28.12.2023 року на суму 2 439,00 грн., в т.ч. ПДВ 406,5 грн. олія соняшникова рафінована, вагою 4,6 кг в кількості 9 пляшок за ціною 225,83 грн./пляш. Фактично 28.12.2022 року реалізації олія соняшникова рафінована, вагою 4,6 кг в кількості 9 пляшок за ціною 225,83 грн./пляш не відбувалось. За даними Електронної звітності M.E.Doc, всього у грудні 2022 року зареєстровано податкових накладних на адресу кінцевого споживача на суму всього 73 982,98 грн., в т.ч. ПДВ 12 330,51 грн., при цьому, що за даними бухгалтерського обліку по рахунку 361, всього операцій із «Кінцевим споживачем» у грудні 2022 року проведено на суму 71 544 грн. Відхилення між обсягом реалізації та фактично зареєстрованими податковими накладними становить 2 438,98 грн.

У складі податкових зобов`язань декларації за грудень 2022 року ТОВ «Євразія Сервіс» відображено суму податку за вказаними податковими накладними, №3 від 30.12.2022 року на суму 2 439,00 грн., в т.ч. ПДВ 406,50 грн., та по «зайвій» податковій накладній №3 від 28.12.2022 року на суму 2 439,00 грн., в т.ч. ПДВ 406,5 грн. Тобто, податкові зобов`язання грудня 2022 року завищені на суму 406,5 грн., внаслідок віднесення до їх складу суми податку по податковій накладній, не підтверджену первинним документом.

Відповідно до статті 44 ПК України, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Факт відображення сум податку за вказаними податковими накладними підтверджено податковою декларацією з ПДВ за грудень 2022 року та інформацією з Електронної звітності M.E.Doc щодо реєстрації виданих у грудні 2022 року податкових накладних та розрахунків коригування.

У січні 2023 року ТОВ «Євразія Сервіс» встановлено складання зайвої податкової накладної №3 від 28.12.2022 року на суму 2 439,00 грн., в т.ч. ПДВ 406,50 грн. З метою виправлення показників податкової звітності та у відповідності до вимог статті 192 Податкового кодексу України було складено розрахунок коригування №1 від 02.01.2023 року на суму ПДВ (-)406,5 грн. до «зайвої» податкової накладної №3 від 28.12.2022 року.

Особливості складання РК до зареєстрованих в ЄРПН «зайво складених» ПН визначено п. 24 змін, внесених наказом Мінфіну «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307» від 17.09.2018 №763 (далі Порядок №763), згідно з якими у разі реєстрації в ЄРПН двох і більше податкових накладних, складених на одну операцію з постачання товарів/послуг, постачальник (продавець) складає розрахунок коригування до «зайво складених» податкових накладних.

З метою такого коригування продавець (постачальник) повинен самостійно визначити, яка з кількох складених ним на одну і ту ж операцію податкових накладних є правильною, а яка (які) «зайво складеною(ними)».

Судом встановлено, що ТОВ «Євразія Сервіс» заповнено розрахунок коригування відповідно до Порядку №763, та у відповідній графі розрахунку зазначено про наявність в ЄРПН «правильної» податкової накладної №3 від 30.12.2022 року з реєстраційним номером 9297967841.

Результат коригування в сумі (-)407 грн. було відображено у періоді його складання та реєстрації в декларації за січень 2023 року в графі 7.

Податковим органом при проведенні перевірки не визнано коригування податкових зобов`язань в сторону їх зменшення на суму 407 грн у декларації за січень 2023 року, внаслідок начебто порушення ТОВ «Євразія Сервіс» норм пункту 192.2 статі 192 ПК України, в який зазначено, що зменшення суми податкових зобов`язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов`язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Проте, податковим органом не враховано той факт , що метою складання РК було саме виправлення помилки та усунення зайвої податкової накладної, а не коригування податкових зобов`язань, які були фактично здійснені при постачанні особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 19.04.2024 форми "В4" №9074/2201-0704 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки всім вищевказаним обставинам та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постановипро задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при поданні позовної заяви судовий збір був сплачений СТОВ "Довіра", а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості стягнути на користь ТОВ "Євразія Сервіс" сплачений не ним судовий збір.

Водночас, за подання апеляційної скарги ТОВ "Євразія Сервіс" сплатило судовий збір у розмірі 36336 грн. А тому, вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія Сервіс"</a> задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року скасувати.

Прийняти нове рішення. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія Сервіс"</a>.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2024 №9074/2201-0704, №9075/2201-0704, №9077/2201-0704, винесені Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія Сервіс"</a> за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області понесені судові витрати в сумі 36336 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 листопада 2024 року

Головуючий Курко О. П. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.