Постанова

від 06.11.2024 по справі 560/6950/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6950/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

06 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Кузьмишина В.М. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мокрак С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівнафтопродукт» на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівнафтопродукт» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

09.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт" звернулося в суд з позовом до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби України в Хмельницькій області від 13.09.2023 №9515764/38618476 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 10.01.2023 №3.

Ухвалою від 13.05.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт" залишив без руху та надав строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду від 13.05.2024 позивач подав заяву, у якій стверджує, що відправив на адресу суду 10.10.2023 рекомендованим листом позовну заяву про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби України в Хмельницькій області від 13.09.2023 №9515764/38618476 та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 10.01.2023 №3 за результатами господарської операції з філією АТ "ДПКЗУ "Врадіївський елеватор" Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", вважаючи, що суд її отримав та буде розглядати. Також долучені письмові пояснення директора товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт", за змістом яких вказує, що особисто 10.10.2023 відправляла позов рекомендованим листом, отримавши при цьому фіскальний чек.

Ухвалою від 24.05.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд визнав поважними причини пропуску звернення до суду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області подало до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому зазначило, що позивач, як доказ надіслання 10.10.2023 позовної заяви до суду надав копію Журналу поштових відправлень та копію фіскального чеку АТ "Укрпошта", який підтверджує прийняття рекомендованого листа за трек-номером 2900107969061. Проте, відправлення, за вказаним позивачем номером рекомендованого листа, отримане судом та вирішене у рамках адміністративної справи № 560/18168/23.

Ухвалою від 13.06.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт" залишив без руху та надав строк для усунення недоліків позову.

На виконання ухвали суду від 13.06.2024 позивач подав заяву, у якій вказав, що 28.09.2023 підготував позовні заяви до суду про визнання протиправними рішень Головного управління ДПС в Хмельницькій області про відмову у реєстрації податкових накладних від 10.01.2023 №3, від 26.01.2023 №5 та від 31.01.2023 №7. Позовні заяви підготував 09.10.2023 та 12.10.2023 та направив двома паперовими конвертами. Позовна заява про відмову у реєстрації податкової накладної від 26.01.2023 №5 розглянута у рамках адміністративної справи №560/18168/23, позовна заява про відмову у реєстрації податкової накладної від 31.01.2023 розглянута у справі №560/18509/23. Вказує, що у справі №560/18168/23 є конверт, яким пересилалось поштове відправлення №2900107969061, інше поштове відправлення у справі №560/18509/23 надійшло конвертом №2900107915638. Тобто два конверти доставлені на адресу суду. Зазначив, що повторно надрукував три примірники двох позовів з додатками для суду та відповідачів цінним листом з описом вкладення та направив на власну адресу, з метою точного зважування вказаного поштового відправлення, ідентичного тому, яке було направлено 10.10.2023 на адресу суду. В результаті загальна вага двох позовів складає 1,64 кг, що відповідає вазі поштового відправлення №2900107969061, що підтверджує факт направлення позивачем двох позовних заяв з додатками в одному конверті 10.10.2023.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.07.2024 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт".

Клопотання представника Головного управління ДПС у Хмельницькій області про залишення позову без розгляду задоволено.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт" до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

IІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що з позовом про оскарження рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування Головного управління ДПС у Хмельницькій області про відмову в реєстрації розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.09.2023 №9515764/38618476 позивач звернувся до суду 09.05.2024, з пропуском тримісячного строку звернення до адміністративного суду встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстави для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду відсутні. Позивач не надав належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

ІV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що 28.09.2023 співробітниками ТОВ "Старокостянтинівнафтопродукт" отримано завдання підготувати позовні заяви до суду про визнання протиправними рішень Головного управління ДПС в Хмельницькій області про відмову у реєстрації податкових накладних від 10.01.2023 №3, від 26.01.2023 №5 та від 31.01.2023 №7. Позовні заяви були підготувлені 09.10.2023 та 12.10.2023 та направлено двома паперовими конвертами. Позовна заява про відмову у реєстрації податкової накладної від 26.01.2023 №5 розглянута у рамках адміністративної справи №560/18168/23, позовна заява про відмову у реєстрації податкової накладної від 31.01.2023 розглянута у справі №560/18509/23. Вказує, що у справі №560/18168/23 є конверт, яким пересилалось поштове відправлення №2900107969061, інше поштове відправлення у справі №560/18509/23 надійшло конвертом №2900107915638. Тобто два конверти доставлені на адресу суду. Зазначив, що повторно надрукував три примірники двох позовів з додатками для суду та відповідачів цінним листом з описом вкладення та направив на власну адресу, з метою точного зважування вказаного поштового відправлення, ідентичного тому, яке було направлено 10.10.2023 на адресу суду. В результаті загальна вага двох позовів складає 1,64 кг, що відповідає вазі поштового відправлення №2900107969061, що підтверджує факт направлення позивачем двох позовних заяв з додатками в одному конверті 10.10.2023.

При цьому позивач усвідомлює, що припустився помилки, не направивши вищевказані позови цінним листом з описом, що однозначно було б прямим доказом і підставою для поновлення процесуального строку.

V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.

Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством встановлені вимоги, зокрема, щодо необхідності дотримання особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів, відповідних строків.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частина 2 ст.122 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі 640/20468/18 (адміністративне провадження К/9901/16396/19) дійшла висновку, що спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України.

У спірних правовідносинах строк звернення до суду врегульований нормою частини четвертої статті 122 КАС України і становить три місяці з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на оскаржувані рішення податкового органу.

Рішенням комісії Державної податкової служби України від 27.09.2023 70011/38618476/2, яка приймає рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.09.2023 9515764/38618476 скарга позивача залишена без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових наклади без змін.

При цьому з позовом про оскарження рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування Головного управління ДПС у Хмельницькій області про відмову в реєстрації розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.09.2023 9515764/38618476 позивач звернувся до суду 09.05.2024, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до адміністративного суду встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас позивач наполягає на тому, що строк звернення до суду він пропустив з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

Частина перша статті 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Поряд з наведеним суд апеляційної інстанції звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У цій справі позивач доводив як суду першої інстанції, так і апеляційному суду, що пропуск ним строку звернення до суду, який становить близько 5 місяців, зумовлений поважними причинами, які, якщо їх узагальнити, зводяться до наступного. Позовні заяви щодо визнання протиправними рішень Головного управління ДПС в Хмельницькій області про відмову у реєстрації податкових накладних від 10.01.2023 №3, від 26.01.2023 №5 та від 31.01.2023 №7 були підготовлені 09.10.2023 та 12.10.2023 та направлено двома паперовими конвертами, тобто дві позовні заяви в одному конверті, позовна заява про відмову у реєстрації податкової накладної від 26.01.2023 №5 розглянута у рамках адміністративної справи №560/18168/23, позовна заява про відмову у реєстрації податкової накладної від 31.01.2023 розглянута у справі №560/18509/23. Вказує, що у справі №560/18168/23 є конверт, яким пересилалось поштове відправлення №2900107969061, інше поштове відправлення у справі №560/18509/23 надійшло конвертом №2900107915638. Тобто два конверти доставлені на адресу суду. Проте позовна заява щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 10.01.2023 №3 за невідомих обставин була втрачена. З 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан та м.Старокостянтинів часто був об`єктом обстрілів з боку рф, в тому числі і нафтобаза, в зв`язку з чим на підприємстві було запроваджено віддалений режим роботи для всіх працівників. Позивач був переконаний, що оскільки надіслав позовну заяву до суду рекомендованим листом, то вона безумовно буде доставлена отримувачу.

Перевіривши наведене скаржником обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів знаходить його таким, що у повному обсязі ґрунтується на суб`єктивному ставленні позивача до наведених ним обставин. Водночас зазначені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у більш стислі строки.

Так, посилання позивача на відправлення двох позовних заяв (зокрема, про визнання протиправним рішення Головного управління ДПС в Хмельницькій області про відмову у реєстрації податкової накладної від 10.01.2023 3) одним конвертом (поштове повідомлення 2900107969061) є необґрунтованими, оскільки у матеріалах адміністративної справи 560/18168/23 відсутній опис документів, який надсилався у конверті.

Наданий позивачем фіскальний чек не є належним доказом направлення позовної заяви, враховуючи наступне.

Згідно з пунктами 59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.

У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Згідно із пунктом 3.2.1.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 12.05.2006 211, при прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв`язку звіряє вкладення з описом ф.107, а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля. Форма опису вкладення передбачає, що внесення виправлень до опису вкладення не допускається, про що зазначено безпосередньо на бланку опису вкладення.

Таким чином, належним доказом направлення копії позовної заяви іншим учасникам справи є розрахунковий документ (поштова квитанція чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, надісланих відправником поштового відправлення.

Аргументи щодо повторного направлення двох позовів одним конвертом суд не бере до уваги, адже у описі поштового повідомлення 2900505788158 наявна інформація про три примірними позовної заяви від 09.10.2023 80 та три примірники позовної заяви від 09.10.2023 90, що не дозволяє зрозуміти зміст оскаржуваних позовів.

Також не заслуговують на увагу аргументи позивача стосовно поважності причин пропуску строку звернення до суду з огляду на те, що тривалий час від Хмельницького адміністративного суду не надходили процесуальні документи за результатами розгляду даної справи, а на сайті АТ Укрпошта вказане поштове відправлення не відслідковувалось.

Зазначене свідчить про те, що позивач з жовтня 2023 року не цікавився станом своєї справи.

Водночас відповідно до ч. 8 ст. 171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви.

Колегія суддів вважає, що навіть якщо і допустити, що позивач у жовтні 2023 року надіслав поштою позовну заяву, то він би мав проявити належний рівень уважності та вчасно відслідкувати, чи доставлена вона до суду, чи відкрито по ній провадження.

Навіть якщо припустити, що суд міг не дотриматися встановленого строку відкриття провадження у справі, позивач міг дізнатися про результати автоматизованого розподілу його справи, які публікуються на веб-порталі "Судова влада" негайно після його проведення у розділі "Стан розгляду справ".

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Верховного Суду, який у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 справа 127/13736/16-а ( К/9901/42788/18) зазначає, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

З приводу посилань позивача на обставини введення воєнного стану суд апеляційної інстанції зазначає, що такі обставини дійсно можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Проте, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Такий підхід відповідає усталеній і послідовній практиці Верховного Суду.

Посилання скаржника на ту обставину, що м. Старокостянтинів піддавалося неодноразово ракетним обстрілам, не доводять того, що внаслідок цього позивач був позбавлений понад пів року після прийняття податковим органом рішення, за наслідками розгляду скарги, реальної можливості на подання адміністративного позову у цій справі.

Обставини щодо запровадження віддаленого режиму роботи на підприємстві також належать суто до суб`єктивних факторів, адже віддалений режим роботи не звільняє працівників підприємства виконувати свої функціональні обов`язки, зокрема й щодо реалізації наданого законом права на судове оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статей 2 та 45 КАС України неприпустимість зловживання процесуальними правами є одним з основних принципів адміністративного судочинства; учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Окрім того, та обставина, що інші позовні заяви в інших справах (начебто разом надісланих) були доставлені до суду та розглянуті ним, не свідчить про наявність підстав для поновлення строку саме у цій справі.

Більше того вони вказують на те, що працівниками судів добросовісно виконуються свої посадові обов`язки і реєстрації підлягають усі без винятку документи, що до них надходять. Доводи позивача в даному випадку спонукають суд зробити припущення про те, що хтось з працівників суду міг не зареєструвати одну із позовних заяв, які були в конверті. Подібного роду припущення колегія суддів вважає неприпустимими.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що сукупність обставин у цій справі вказує на те, що позивачем у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданого законом процесуального права на подання адміністративного позову. Належних доказів на підтвердження наявності обмежень для підготовки позову у спірний період не було надано ні суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.

Така поведінка позивача не може бути визнана сумлінною, а тому суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду.

Аргументи апеляційної скарги про неправильність зроблених судом першої інстанції висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин.

Апеляційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Суд враховує, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення ЄСПЛ "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення у справі "Мушта проти України" (заява 8863/06) нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні у справі "Пономарьов проти України" (заява 3236/03, п. 41) ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні проміжки часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" ЄСПЛ встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

У контексті посилань позивача на надмірний формалізм, колегія суддів зауважує, що поняття надмірного формалізму є оціночним та стосується певних незначних недоліків позову, водночас, питання дотримання строку звернення до суду є важливим аспектом юридичної визначеності у спірних правовідносинах. У спірному випадку пропущення строку звернення до суду є значним, а тому навіть з урахуванням обставин, пов`язаних з воєнним станом, не може свідчити про надмірний формалізм з боку суду.

Згідно з приписами статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта статті123 КАС України).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VI. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівнафтопродукт» залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 листопада 2024 року.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Кузьмишин В.М. Залімський І. Г.