Постанова

від 06.11.2024 по справі 560/611/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/611/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

06 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Залімського І. Г. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2019 по день фактичного розрахунку -15.12.2023 включно;

- стягнути з Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.03.2019 по 15.12.2023 року у сумі 291 898,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що станом на день звільнення відповідач не провів з ним усіх належних розрахунків. Остаточний розрахунок з позивачем було здійснено лише 15.12.2023. Вважає, що має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2019 по 15.12.2023 в сумі 129 403,37 (сто двадцять дев`ять тисяч чотириста три гривні тридцять сім копійок) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області.

Наказом Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області ( по особовому складу) від 28.02.2019 № 17 позивача звільнено із служби цивільного захисту, достроково розірвано контракт та виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій 28.02.2019.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.08.2022 по справі № 560/6710/22 визнано протиправною бездіяльність Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 26.01.2016 по 31.12.2016.

Зобов`язано Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.01.2016 по 31.12.2016.

Визнано протиправними дії Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2017 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2016 року.

Зобов`язано Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року, з врахуванням виплачених сум.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2023 по справі № 560/11546/23 визнано протиправною бездіяльність Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області щодо невирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 відповідно до абз.абз.4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 відповідно до абз.абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

На виконання вищевказаних рішень суду відповідачем виплачено позивачеві кошти в розмірі 129 403,37 грн.

Відповідачем не нараховано позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2019 по 15.12.2023.

Вважаючи порушеним право позивача на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини поширюються норми КЗпП України у частині встановлення відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, а тому позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас, при вирішенні цього питання суд врахував такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Враховуючи встановлений розмір заборгованості, характер заборгованості, дії позивача та відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплату у сумі 129 403.37 гривень.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що предметом спору між сторонами у даній справі є питання виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 01.03.2019 року по 15.12.2023 року, що передбачено статтею 117 Кодексу законів про працю України у редакції чинній до та після 19.07.2022 року.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у редакції чинній до 19 липня 2022 року виплата середнього заробітку здійснюється за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Водночас відповідно до статті 117 КЗпП України у новій редакції, що діє з 19 липня 2022 року, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Дана обставина прямо впливає на розмір середнього заробітку, оскільки його обрахунок здійснюється за певний період затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні рішення та розрахунку суми середнього заробітку яка належить до виплати, повинен був період стягнення середнього заробітку у цій справі поділити на 2 частини до та після 19 липня 2022 року, а саме на період з 01.03.2019 року по 18.07.2022 року та період з 19.07.2022 року по 15.12.2023 року.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у пунктах 58-61 постанови від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 дійшов таких висновків.

Як зазначено вище, статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Отже, у разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплату розміру середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:

-розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

-період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

-ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

-інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Так, 30 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 480/3105/19, у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Наведений підхід до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 грудня 2020 року у справі № 825/1732/17, від 29 грудня 2020 року у справі № 520/11337/18.

У постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 821/2093/16 Верховний суд вказав, що критерії, які запропонувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, містять широкий спектр умов, які можуть вплинути на суму середнього заробітку. Обставини кожної конкретної справи можуть бути різними, тож вимагатимуть індивідуального підходу і пояснення щодо застосування цих критеріїв.

Щодо застосування способу визначення розміру середнього заробітку, наведеного Верховним Судом у справі № 480/3105/19, слід зазначити, що постанова судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 не містить висновку про необхідність застосування судами саме такого способу обчислення при зменшенні розміру середнього заробітку; натомість такий спосіб касаційним судом визначений виходячи з фактичних обставин конкретної справи.

При цьому, у справі №480/3105/19 визначення Верховним Судом розміру середнього заробітку за наведеною пропорцією мало наслідком зменшення відшкодування з 59255,90 грн. до 11246,77 грн., тоді як розмір спірної своєчасно не виплаченої позивачу суми становив 57657,47 грн.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 520/9192/22 зазначив наступне: "...суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що у постанові від 20.06.2024 у справі № 120/10686/22 Верховний Суд зауважив, що фактично зміст частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України із набранням чинності Законом України № 2352-IX не змінився, а лише доповнився формулюванням але не більше як за шість місяців. Отже, обмеживши з 19.07.2022 шестимісячним строком час, за який роботодавець має виплатити працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, законодавець як і в попередній редакції норми частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, не передбачав можливості зменшення його розміру. Протилежний підхід був сформований правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду з урахуванням її висновків про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності. У згаданих рішеннях суду касаційної інстанції критерій періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості був лише одним з принаймні чотирьох інших. Разом з тим, такі критерії як: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум; причини тривалості невиплати заборгованості, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні фактично не скасовані та/або змінені, починаючи з 19.07.2022. Крім того, чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19. Викладене, за позицією суду у справі № 120/10686/22, не дає підстави вважати неможливим, з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування сформульованих Великою Палатою Верховного Суду правових позицій щодо застосування приписів статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України № 2352-IX. За обставин цієї справи варто застосовувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні...".

Подібні висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 01 травня 2024 року у справі № 140/16184/23, від 20 червня 2024 року у справі № 120/10686/22, від 26 червня 2024 року у справі № 520/9192/22, від 16 липня 2024 року у справі № 460/14438/23.

Отже, виходячи із останньої правової позиції Верховного Суду застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, можливе як за період до 19.07.2022, так і після 19.07.2022.

Застосовуючи всі вищевикладені критерії суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.08.2022 по справі № 560/6710/22 визнано протиправною бездіяльність Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 26.01.2016 по 31.12.2016. Зобов`язано Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.01.2016 по 31.12.2016. Визнано протиправними дії Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2017 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2016 року. Зобов`язано Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року, з врахуванням виплачених сум.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2023 по справі № 560/11546/23 визнано протиправною бездіяльність Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області щодо невирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 відповідно до абз.абз.4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов`язати Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 відповідно до абз.абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

На виконання вищевказаних рішень суду відповідачем виплачено позивачеві кошти в розмірі 129 403,37 грн.

Позивач просить стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з 01.03.2019 по день фактичного розрахунку - 15.12.2023.

Враховуючи, що відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України треба розраховувати з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником, до дня, що передує припиненню нарахування (п.62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСРП 87952206), періодом прострочення повного розрахунку з позивачем при його звільненні є - з 01.03.2019 по 14.12.2023.

Таким чином період затримки виплати цих сум склав 1750 днів.

Оскільки в матеріалах справи відсутня довідка про середньоденне грошове забезпечення позивача, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно статті 27 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктами 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Із особових рахунків позивача за 2018, 2019 роки (а.с. 10-11) встановлено, що йому нараховано за грудень 2018 - січень 2019 року 35692,45 грн (13 607,53 грн + 19 635,59 грн). Сукупна кількість календарних днів за цей період складає 62 дні. Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 575,68 грн (35692,45 грн : 62 календарних дні).

Відтак розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2019 по 14.12.2023 становить 1 007 440 грн (575,68 гривень (середньоденний розмір заробітної плати позивача) х 1750 (кількість календарних днів за період з 01.03.2019 по 14.12.2023).

Однак, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, а також останню правову позицію Верховного Суду у даній категорії справ, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі, визначеній судом першої інстанції.

Дану суму суд вважає співмірною, оскільки її зростання за вказаний період часу відбулося внаслідок незаконних дій відповідача, який замість того, щоб виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку, змусив його тривалий час захищати свої права в судовому порядку, розуміючи, що за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні передбачена відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на межі перегляду судового рішення в апеляційному порядку за апеляційною скаргою позивача, колегія суддів не знаходить підстав для зміни судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Залімський І. Г. Кузьмишин В.М.