Постанова

від 05.11.2024 по справі 460/1218/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/1218/24 пров. № А/857/10358/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року (суддя Зозуля Д.П., м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс - Агро" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріанекс - Агро" у лютому 2024 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №1101817000703 від 22.12.2023 року та №1101917000703 від 22.12.2023 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що господарські операції позивача з ТОВ «Трайгон-Експорт» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами і норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що представлені до перевірки первинні документи не підтверджують джерело походження виробника товарів, а також фактичний рух ТМЦ, придбання яких задокументовано видатковими накладними, виписаними за реквізитами ТОВ «Трайгон-Експорт» та не підтверджено легальність руху товарів в «ланцюгу» постачання від ТОВ «Трайгон-Експорт» та в подальшому, до ТОВ «Тріанекс-Агро». Вказує, що за умовами Договору поставки сільськогосподарської продукції №ТЕХ-070823-TAG від 07.08.2023 та Додаткової угоди №1 від 23.08.2023, місцем поставки проса урожаю 2021 року є ТОВ «Ков`ягівське зерно», за даними ТТН відправником є ТОВ «Трайгон-Експорт», однак, за даними ЄРПН у серпні 2023 року ТОВ «Ков`ягівське зерно» надавало для ТОВ «Трайгон-Експорт» послуги зберігання, навантаження у вагони, виписки складської квитанції тощо лише по пшениці. За даними ЄРПН у 2023 році відсутні будь-які послуги, які б надавались ТОВ «Ков`ягівське зерно» для ТОВ «Трайгон-Експорт» зі зберігання, очищення, сушіння, навантаження, розвантаження, виписки складських квитанцій на просо урожаю 2021 року.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період з 06.11.2023 по 14.11.2023 працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах. (Декларація від 20.09.2023 року №9243608184).

За результатами такої перевірки було складено акт №10492/Ж5/17-00-07-01/35567492 від 16.11.2023 року, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Тріанекс-Агро» вимог Кодексу в частині достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість, а саме: пп. «а» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), завищено податковий кредит на суму 553 882 грн., що призвело до завищення залишку від`ємного значення (р. 21) на суму ПДВ 2 964 грн. та до завищення бюджетного відшкодування (р. 20.2.1) за на суму ПДВ 550 918 грн.

ТОВ «Тріанекс-Агро» подано заперечення від 04.12.2023 року на акт перевірки, проте, у відповіді №8256/Ж/17-00-07-03 від 20.12.2023 року висновки акту залишені без змін.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Рівненській області було прийнято:

1. податкове повідомлення-рішення №1101817000703 від 22.12.2023 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 550 918 грн. та застосовано штраф у розмірі 275 459 грн.

2. податкове повідомлення-рішення №1101917000703 від 22.12.2023 року, яким зменшено від`ємне значення суми ПДВ в розмірі 2 964 грн.

Згідно акту перевірки, в ході перевірки відповідачем використано первинні документи, представлені TOB «ТРІАНЕКС-АГРО», податкова інформація з інформаційних ресурсів ДПС України (АС «Податковий блок»: Податкова звітність, Єдиний реєстр податкових накладних), дані інформаційного ресурсу , дані бази НАІС ДДАІ МВС України.

Як встановлено відповідачем, згідно представлених до перевірки документів та наведених вище інформаційних ресурсів встановлено, що представлені до перевірки первинні документи не підтверджують джерело походження виробника товарів (Просо, врожаю 2021 року на суму 3 323 291,42 грн., в т.ч. ПДВ 553 881,91 грн.), а також фактичний рух ТМЦ, придбання яких задокументовано видатковими накладними, виписаними за реквізитами ТОВ «Трайгон-Експорт» та не підтверджено легальність руху товарів в «ланцюгу» постачання від ТОВ «Трайгон-Експорт» та, в подальшому, до ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО».

Як зазначає відповідач в акті перевірки, за реквізитами вищевказаних суб`єктів господарювання оформлено первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні тощо) з метою ведення в законний товарообіг проса, врожаю 2021 року невідомого джерела походження та товаровиробників та як наслідок формування податкового кредиту ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО»: до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість (відповідно до додатків 1 до декларацій з ПДВ) за серпень 2023 року віднесено суму ПДВ у розмірі 553 881,91 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп. «а» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності за серпень 2023р. на суму ПДВ 553 882 грн. у зв`язку з не підтвердженням джерела походження товарів, придбання яких задокументовано видатковими накладними, виписаними за реквізитами ТОВ «Трайгон-Експорт» (ІПН 364695526599) та не підтверджено легальність руху товарів в «ланцюгу» постачання від ТОВ «Трайгон-Експорт» до ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО» в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) на суму 553 882 грн., що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) на суму 550 918 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) (р. 21) на суму 2 964 грн.

Не погоджуючись із висновками відповідача, та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки про нереальність господарських операцій ТОВ «Тріанекс-Агро» є такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 1 та абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 05.11.2019 року по справі за №804/1571/15, за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

Згідно з матеріалами справи, на підставі Договору поставки сільськогосподарської продукції №ТЕХ-070823-TAG від 07.08.2023 року ТОВ «Трайгон-Експорт» здійснило поставку для ТОВ «Тріанекс-Агро» товару (просо врожаю 2021 року) згідно видаткових накладних №ТЕк00000808 від 10.08.2023 року, №ТЕк00000803 від 10.08.2023 року, №ТЕк00000804 від 10.08.2023 року, №ТЕк00000806 від 15.08.2023 року, №ТЕк00000807 від 15.08.2023 року, №ТЕк00000805 від 15.08.2023 року, №ТЕк00000809 від 17.08.2023 року, №ТЕк000008113 від 19.08.2023 року, №ТЕк000008111 від 19.08.2023 року, №ТЕк00000810 від 19.08.2023 року, №ТЕк00000812 від 19.08.2023 року, №ТЕк00000840 від 26.08.2023 року, №ТЕк00000838 від 26.08.2023 року, №ТЕк00000839 від 26.08.2023 року та товарно-транспортних накладних №1008-3 від 10.08.2023 року, №1008-1 від 10.08.2023 року, №1008-1 від 10.08.2023 року, №1508-2 від 15.08.2023 року, №1508-1 від 15.08.2023 року, №1508-3 від 15.08.2023 року, №1708-1 від 17.08.2023 року, №1908-4 від 19.0.82023 року, №1908-2 від 19.0.82023 року, №1908-1 від 19.0.82023 року, №1908-3 від 19.08.2023 року, №2608-1 від 26.08.2023 року, №2608-3 від 26.08.2023 року, №2608-2 від 26.08.2023 року.

В свою чергу ТОВ «Тріанекс-Агро» здійснило оплату товару згідно платіжних інструкцій №2593 від 10.08.2023 року, №2647 від 15.08.2023 року, №2682 від 17.08.2023 року, №2694 від 18.08.2023 року, №2702 від 18.08.2023 року, №2803 від 25.08.2023 року.

Відповідно, по першій події (поставка товару та надходження коштів) ТОВ «Трайгон-Експорт» здійснило реєстрацію в ЄРПН податкових накладних №23 від 10.08.2023 року, №24 від 10.08.2023 року, №25 від 10.08.2023 року, №39 від 15.08.2023 року, №40 від 15.08.2023 року, №41 від 15.08.2023 року, №42 від 10.08.2023 року, №50 від 17.08.2023 року №54 від 18.08.2023 року, №55 від 18.08.2023 року, №76 від 25.08.2023 року, №80 від 26.08.2023 року.

Таким чином, факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Трайгон-Експорт» підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, зустрічних звірок податкового органу із ТОВ «Трайгон-Експорт» не проведено, а інформацію щодо них взято із інформаційних баз податкового органу.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.07.2022 року по справі №160/3364/19, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Спираючись на правові позиції Верховного Суду в постановах від 18 грудня 2018 року у справі №816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі №809/2918/13-а, суд дійшов правильних висновків про те, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.

Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважала, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Слід врахувати, що на момент укладання договору поставки, здійснення поставки, реєстрації податкових накладних ТОВ «Трайгон-Експорт» не фігурував у кримінальних справах, не відповідав критеріям ризиковості платників податків, був сумлінним контрагентом. Протилежного відповідачем не підтверджено. В акті перевірки не наведено даних про наявність судових рішень про визнання нереальними спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Трайгон-Експорт».

Стосовно покликання апелянта на те, що за даними ЄРПН у 2023 році відсутні будь-які послуги, які б надавались ТОВ «Ков`ягівське зерно» для ТОВ «Трайгон-Експорт» зі зберігання, очищення, сушіння, навантаження, розвантаження, виписки складських квитанцій на просо урожаю 2021 року. Апелянт також вказує, що за даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України у ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО» за період перевірки та станом на дату написання акту перевірки відсутня реалізація на експорт проса врожаю 2021 року (експортується просо жовте врожаю 2022-2023 років), за даними ЄРПН також відсутня реалізація проса врожаю 2021 року на митній території України.

Апеляційний суд зазначає, що згідно з запереченнями на акт перевірки (додаток 1), відповідачу було надано кількісний рух проса в обліку ТОВ «Тріанекс-Агро» за період з 10.08.2023 року по 30.08.2023 року та зазначено, що таке просо реалізовувалося згідно митних декларацій як просо 2022 року врожаю. Крім того в ході перевірки на вимогу податкового органу була проведена інвентаризація ТМЦ, а за її результатами надлишків та нестач ТМЦ, проса зокрема, не встановлено (с. 4 Акту), відповідно, у відповідача відсутні підстави стверджувати, що у ТОВ «Тріанекс-Агро» взагалі була відсутня реалізація проса врожаю 2021 року на експорт.

Крім того, до заперечень на акт перевірки позивачем надані отримані від контрагента додаткові документи на підтвердження реальності господарських операцій, а саме: Договір поставки сільськогосподарської продукції №066-TFM-TEX-mil від 10.08.2023 між ТОВ «Трайгон-експорт» та ПП «Трайгон Фармінг Молнія», видаткові накладні від ПП «Трайгон Фармінг Молнія» до ТОВ «Трайгон-експорт», договір складського зберігання №3 від 23.10.2021р між ТОВ «Ков`ягівське зерно» та ПП «Трайгон Фармінг Молнія» (з додатковою угодою №1 від 23.10.2023р.), реєстри товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з проведенням лабораторних досліджень якості за середньодобовим зразком за період з 06.04.2023 по 18.04.2023 року з товарно-транспортними накладними на транспортування проса 2021 року урожаю від ПП «Трайгон Фармінг Молнія» до ТОВ «Ков`ягівське зерно».

Щодо твердження апелянта, що такі документи складено з недостовірними даними, то враховуючи вищенаведену позицію Великої Палати Верховного Суду, саме на ТОВ «Трайгон-Експорт» лежить відповідальність, зокрема, за недостовірність або помилковість (неточність) відображених у первинних документах даних.

Крім того, стверджуючи про нереальність господарських операцій позивача з придбання ТМЦ у ТОВ «Трайгон-Експорт» та враховуючи у зв`язку з цим відповідні первинні документи, якими такі операції оформлені в документообігу позивача, відповідач не мав права використовувати дані таких первинних документів, зокрема тих, якими визначено вартість ТМЦ, що таким контрагентом постачаються.

Згідно з п. 21 П(с)БО 15 «Дохід», дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди. Як правило, справедлива вартість це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов`язання за звичайних умов на визначену дату. Визначення справедливої вартості окремих видів запасів наведено в додатку до П(с)БО 19, де справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Так, якщо підприємство отримає товар і планує надалі пустити його на продаж, то справедливою вартістю визнається ціна його реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки. Якщо ж для підприємства безоплатно отриманий актив згодиться як витратний матеріал, то його справедлива вартість визначається на рівні купівельної вартості на аналогічні товари.

В той же час, акт перевірки не містить жодних відомостей з покликанням на відповідні докази, розрахунки та нормативні акти, з урахуванням яких перевіряючими визначено справедливу вартість таких безоплатно отриманих активів. Натомість інспектори справедливу вартість безоплатно отриманих ТОВ «Тріанекс-Агро» активів визначено на тому ж рівні, що дорівнює тій вартості, за якою їх придбав у ТОВ «Трайгон-Експорт» на платній, а не на безоплатній основі.

Крім того, ставлячи під сумнів господарські операції ТОВ «Тріанекс-Агро» з придбання ТМЦ у ТОВ «Трайгон-Експорт», відповідач був зобов`язаний направити вказаному контрагенту письмовий запит про надання документального підтвердження походження ТМЦ за вказаними операціями, а за необхідності ще й ініціювати у нього позапланову перевірку.

Так, згідно з пп. 78.1.1., пп. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, при наявності податкової інформації, яка свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, а також при виявлені недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Оскільки ТОВ «Трайгон-Експорт» зареєструвало в ЄРПН податкові накладні, виписані в адресу ТОВ «Тріанекс-Агро» та задекларувало відповідні суми ПДВ у складі свого податкового зобов`язання відповідних звітних періодів, то висновки про нереальність господарських операцій, зроблені під час перевірки покупця ТМЦ, зумовлюють аналогічні висновки і щодо продавців таких ТМЦ, а відтак породжують висновки про недостовірність їхньої податкової звітності, зокрема з ПДВ.

В той же час, податковий орган не виконав свого обов`язку і не направив контрагенту ТОВ «Тріанекс-Агро» відповідні письмові запити, обмежившись натомість загальною інформацією, що міститься в базах даних ДПС.

Також слід зазначити, що відомості з баз даних ДПС можуть слугувати лише підставою для проведення перевірки платників податків у встановленому законом порядку, однак не є самостійною підставою для визначення податкових зобов`язань. Наявність відповідної інформації у вказаному програмному продукті податкового органу безпосередньо не створює, не змінює та не припиняє юридичних прав та обов`язків платників податків, тобто не породжує правових наслідків.

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

В акті перевірки податковими ревізорами наведено інформацію, отриману з інформаційних систем, без наявності фактичного проведення податкової перевірки суб`єктів господарювання щодо яких надано інформацію, у зв`язку із вищевикладеним обґрунтування висновків перевірки на основі вищевказаних «узагальнень» є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року по справі №802/31/17-а, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, в акті перевірки не наведено жодного належного і допустимого письмового доказу, який би підтверджував його висновки про нереальність та про нікчемність операцій купівлі-продажу товарів у ТОВ «Трайгон-Експорт».

Стосовно покликання апелянта на інформацію, надану ГУ Національної поліції Рівненської області листом від 22.11.2023 року №6376/116/05/27-2023 та Департаментом Муніципальної варти Рівненської міської Ради листом від 08.12.2023 року №01-11/3020 про те, що транспортні засоби з державними номерними знаками НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , AX3438XF, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 не зафіксовані камерами відео спостереження на території м. Рівне та Рівненської області. Транспортні засоби з державними номерними знаками НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 фіксувалися камерами відеоспостереження на території м. Рівне та Рівненської області, проте дати фіксації не відповідають датам розвантаження ТМЦ. Колегія суддів зазначає, що не фіксування камерами відео спостереження на території м. Рівне та Рівненської області транспортних засобів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , АХ3477XF, АХ3178XF, НОМЕР_6 не свідчить про їх відсутність, оскільки погодні умови чи інші обставини можуть не дозволити зафіксувати номерні знаки всіх транспортних засобів.

Так у відповіді компетентних органів вказані транспортні засоби з номерними знаками НОМЕР_16 , АХ3704XF, НОМЕР_11 , НОМЕР_14 , які взагалі відсутні у ТТН, згідно яких здійснювалася поставка товару позивачу.

Щодо транспортних засобів з державними номерними знаками НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_15 , де дати фіксації не відповідають датам розвантаження ТМЦ, то такі дані фіксації і розвантаження можуть не співпадати і ці обставини жодним чином не свідчать про відсутність поставки.

Крім того, згідно журналу в`їзду транспортних засобів на територію позивача, що долучений до матеріалів справи, транспортні засоби з номерним знаком НОМЕР_1 ( НОМЕР_17 від 10.08.2023 року та №1508-1 від 15.08.2023 року) були зареєстровані 11.08.2023 року та 16.08.2023 року; з номерним знаком НОМЕР_2 ( НОМЕР_17 від 10.08.2023 року) був зареєстрований 11.08.2023 року; з номерним знаком НОМЕР_9 ( НОМЕР_18 від 17.08.2023 року) був зареєстрований 17.08.2023 року; з номерним знаком НОМЕР_19 ( НОМЕР_20 від 15.08.2023 року та №1908-4 від 19.08.2023 року) були зареєстровані 16.08.2023 року та 21.08.2023 року; з номерним знаком НОМЕР_21 ( НОМЕР_22 від 15.08.2023 року, №1908-2 від 19.08.2023 року та №2608-1 від 26.08.2023 року) були зареєстровані 16.08.2023 року, 21.08.2023 року та 28.08.2023 року; з номерним знаком НОМЕР_23 ( НОМЕР_24 від 10.08.2023 року) був зареєстрований 11.08.2023 року; з номерним знаком НОМЕР_25 ( НОМЕР_26 від 19.08.2023 року) був зареєстрований 21.08.2023 року; з номерним знаком НОМЕР_27 ( НОМЕР_28 від 19.08.2023 року) був зареєстрований 21.08.2023 року; з номерним знаком НОМЕР_10 ( НОМЕР_29 від 26.08.2023 року) був зареєстрований 28.08.2023 року; з номерним знаком НОМЕР_8 ( НОМЕР_30 від 26.08.2023 року) був зареєстрований 28.08.2023 року.

Тобто, вказаним журналом додатково підтверджується факт поставки товару до позивача.

Отже, первинні документи підтверджують правильність заповнення ТОВ «Тріанекс-Агро» показників податкової звітності.

Пунктом 198.1. статті 198 ПКУ, передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПКУ, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від

того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПКУ, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 \3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.

Апеляційний суд констатує, що господарські операції між позивачем та його контрагентом були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для ТОВ «Тріанекс-Агро» правових наслідків, обумовлених відповідним правочином.

Фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, ТОВ «Тріанекс-Агро» підтверджено, а відповідачем в акті перевірки не спростовано факт використання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.

Нормою пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків. Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Колегія суддів погоджується, що висновки про нереальність господарських операцій ТОВ «Тріанекс-Агро» є такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються первинними документами.

Відтак, спростовуються висновки акту перевірки про завищення податкового кредиту на суму 553 882 грн., завищення залишку від`ємного значення (р. 21) на суму ПДВ 2 964 грн. та до завищення бюджетного відшкодування (р. 20.2.1) за на суму ПДВ 550 918 грн.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі №460/1218/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда В. Я. Качмар