Постанова

від 05.11.2024 по справі 260/9359/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 260/9359/23 пров. № А/857/22680/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі №260/9359/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство «Житловий ремонтно-експлуатаційний район №4» Ужгородської міської ради про звернення стягнення податкового боргу на кошти відповідачів, -

суддя в 1-й інстанції Вищилін Р.О.,

дата ухвалення рішення 01.08.2024,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення 09.08.2024, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі апелянт, позивач, ГУ ДПС у Закарпатській області) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі відповідач 1, Департамент), Ужгородської міської ради (далі відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Комунальне підприємство «Житловий ремонтно-експлуатаційний район №4» Ужгородської міської ради (далі третя особа, КП «ЖРЕР №4»), в якому просить звернути стягнення податкового боргу КП «ЖРЕР №4» у розмірі 1469705,89 грн в т.ч. за платежами: 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 565390,58 грн; 11010100 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» у розмірі 389080,64 грн; 11011000 «Військовий збір» у розмірі 49090,01 грн; 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» у розмірі 638,29 грн; 71010000 «Єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми: заробітної плати; винагороди за договорами ЦПХ; допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами» у розмірі 465506,37 грн на кошти Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради та кошти Ужгородської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в КП «ЖРЕР №4», засновником якого є Управління майном міста Ужгородської міської ради, рахується податковий борг у розмірі 1004199,52 грн. Всі передбачені податковим законодавством заходи, спрямовані на стягнення такої заборгованості, в тому числі, в судовому порядку, були вжиті контролюючим органом.

Так, рішеннями Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 у справі №807/1836/15, від 01.12.2016 у справі №807/1141/16 та від 13.11.2020 у справі №260/3077/20 вирішено стягнути з КП «ЖРЕР №4» спірну суму податкового боргу. На підставі таких судових рішень податковим органом були вжиті дії по стягненню коштів з рахунків боржника шляхом внесення інкасованих доручень, однак такі були повернуті банківськими установами без повного виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках підприємства. З метою стягнення наявної заборгованості контролюючим органом було надіслано на адресу 3-ї особи рішення про опис майна у податкову заставу з вимогою надати перелік ліквідних активів, які можливо використати, як джерело погашення боргу, однак відповіді не отримано. Для отримання інформації щодо наявності у боржника майна, що може бути предметом погашення податкового боргу, було надіслано запити до уповноважених органів, від яких отримано відповіді про відсутність такого майна. З огляду на що в 2019 2023 роках контролюючий орган неодноразово звертався до Ужгородської міської ради з вимогою про вжиття заходів та прийняття рішення в порядку ст. 96 Податкового кодексу України (далі ПК України), однак остання жодних дій щодо погашення заборгованості підприємства не вчинила.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 у справі №260/9359/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначив, зокрема, що судом встановлено розбіжність у сумі 42705,15 грн податкового боргу від загальної суми податкового боргу у розмірі 1004199,52 грн.

Вказав, що суд першої інстанції, за наявності розрахунку податкового боргу у справі, з чітким поділом на складові податкового боргу, не вправі був приймати рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому, інших мотивів у оскаржуваному рішенні від суду, щодо неузгодження розміру решти суми податкового боргу не наведено. Тобто, суд першої інстанції погоджувався з рештою заявленої суми податкового боргу згідно розрахунку такого.

З огляду на наявні у матеріалах справи постанови органу виконавчої служби про повернення виконавчого документа стягувачеві, у боржника відсутнє будь-яке майно на яке можливо звернути стягнення. Суми єдиного соціального внеску заявлені у справі, є фактично несплаченим КП «ЖРЕР №4» єдиним соціальним внеском за найманих працівників такого, які мали б ураховуватись для подальшого обрахунку страхового стажу для призначення пенсії за віком.

ГУ ДПС у Закарпатської області у межах даної справи дотримано увесь алгоритм дій які передують зверненню до суду в порядку ст. 96 ПК України. Так, попередньо в порядку статті 95 ПК України, вживались заходи про стягнення коштів з рахунків боржника у банку. Зокрема, в матеріалах справи долучені інкасові доручення та платіжні інструкції за період з 2018 р. по 2023 р., які повернуті банками через відсутність коштів на рахунках боржника. Також, позивачем вживались заходи на виявлення майна боржника з метою звернення до суду для отримання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок такого. Однак, ураховуючи відсутність у боржника будь-якого майна, такі заходи не мали результати на погашення податкового боргу. У зв`язку з чим, позивач правомірно та підставно звернувся до суду про звернення стягнення податкового боргу на кошти відповідачів, після неодноразового отримання від відповідачів фактично відмови у відповідь на надані подання такого у порядку ст. 96 ПК України.

Акцентовано увагу і на тому, що фактично ліквідація боржника почалась і завершилась формуванням прийнятого рішення «Про ліквідацію» та наказу «Про створення ліквідаційної комісії» у 2017 році.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, КП «ЖРЕР №4» дійсно перебуває «В стані припинення, 29.12.2017, 13241100018001613, Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації». Однак, станом на дату звернення до суду та подання апеляційної скарги у справі, у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України відсутні відомості щодо припинення (ліквідації) боржника КП «ЖРЕР №4».

Наявність з боку Ужгородської міської ради декларативного припинення ліквідації боржника та відсутність у справі інших доказів, указають на те, що стягнення коштів з відповідачів та погашення податкового боргу КП «ЖРЕР №4» має відбуватись у порядку ст. 96 ПК України. Відповідно. Суд першої інстанції неправильно надав перевагу та застосував до предмету спору норми ст. 97 ПК України.

Апелянт просив скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 у справі №260/9359/23 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Головного управління у позовній заяві у даній справі повністю.

Від Ужгородської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу. Зокрема, у такому вказано про те, що позивач не звертався до суду із позовом щодо стягнення у встановленому порядку частини заявленої до стягнення з органу місцевого самоврядування в межах даної справи суми податкового боргу КП «ЖРЕР №4». При цьому, заявлена до стягнення в межах цієї справи сума заборгованості з єдиного соціального внеску ще перебувала на примусовому виконанні в органах Державної виконавчої служби на момент звернення ГУ ДПС у Закарпатській області до суду у цій справі.

Станом на момент розгляду цієї справи у суді КП «ЖРЕР №4» перебуває у стані припинення, що підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи. Питання щодо виділення коштів третій особі на погашення податкового боргу не могло бути реалізоване, оскільки фінансова допомога передбачена виключно діючим комунальним підприємствам та здійснюється шляхом поповнення статутного капіталу шляхом грошових внесків або ж у вигляді дотації на покриття збитків за попередні періоди.

Звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу (органу місцевого самоврядування), в управління якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, без дотримання порядку, встановленого ст. 96 ПК України, є недопустимим.

Ужгородська міська рада просила відмовити ГУ ДПС у Закарпатській області у задоволенні апеляційної скарги на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 у повному обсязі та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Від Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначив, зокрема, що лише дотримання процедури досудових дій, дає право контролюючому органу звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування.

В ході розгляду даної справи матеріалами справи підтверджено та встановлено судом першої інстанції, що на виконання вищезазначеної законодавчої норми ГУ ДПС у Закарпатській області у період з 2019 по 2023 роки декілька разів зверталося до Ужгородської міської ради з поданням в порядку ст. 96 ПК України, за результатами розгляду яких орган місцевого самоврядування щоразу повідомляв про те, що рішенням №939 від 21.12.2017 Ужгородська міська рада вирішила ліквідувати КП «ЖРЕР №4». Отже, органом місцевого самоврядування фактично було прийнято одне з рішень, що передбачені п. 96.1 ст. 96 ПК України, з вимогою про прийняття якого звертався контролюючий орган. Станом на день розгляду даної адміністративної справи в суді КП «ЖРЕР №4» все ще перебуває у стані припинення, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Оскільки у спірних правовідносинах Ужгородська міська рада надала ГУ ДПС у Закарпатській області відповідь про те, що КП «ЖРЕР №4» перебуває у стані ліквідації, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право на реалізацію передбаченого абз. 2 п. 96.3 ст. 96 ПК України повноваження у контролюючого органу не виникло.

При цьому, для реалізації законодавчо встановленого обов`язку забезпечення стягнення до бюджету заборгованості КП «ЖРЕР №4» він вправі застосувати порядок, встановлений ст. 97 ПК України, а не звертатися до суду з позов в порядку ст. 96 ПК України.

Департамент вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо повної відмови у задоволенні позову ГУ ДПС у Закарпатській області про звернення стягнення податкового боргу на кошти відповідачів.

Просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у цій справі без змін.

Від ГУ ДПС надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача 1. Апелянт акцентував увагу на тому, що жодна ліквідаційна комісія КП «ЖРЕР №4» ні станом на 2017-2018 роки, ні станом на сьогодні діяльність не здійснює та не здійснювала. Про жодні згадки про діяльність ліквідаційної комісії не вказує і відповідач у своїх додаткових поясненнях. Відсутність жодної згадки відповідача у своїх додаткових поясненнях щодо ліквідаційної комісії та не прийняття такою жодного з рішень чи вжиття будь-яких заходів у порядку статті 111 Цивільного кодексу України з моменту створення чи будь-якої іншої інформації вказує на замовчування збоку такого дійсного стану речей та відсутністю контролю за комісією.

Додатково проінформовано, що відповідачем 1 разом з Ужгородською міською радою створено ряд підконтрольних підприємств, зокрема - Комунальне підприємство «Ужгородпарквідео», Комунальне підприємство «Парк Культури та відпочинку «Боздоський», Комунальне пiдприємство «Аптека», Комунальне підприємство «Міськсвітло», Комунальне підприємство «Уж-світло», Комунальне підприємство «Румб», за якими з часом проведено указану як вище процедуру декларативного припинення діяльності.

При цьому добровільно податковий борг сформований за вказаними підприємствами відповідачі не сплачували. Процедура припинення не здійснюється. Стягнення податкового боргу за вказаними підприємствами в порядку ст. 96 ПК України за рахунок коштів Департаменту та Ужгородської міської ради здійснено за судовими справами, що підтверджено постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Тобто, стягнення коштів з відповідачів здійснюється тільки у примусовому судовому порядку, оскільки, такі займають позицію багаторічної абсолютної бездіяльності в частині погашення податкового боргу за підконтрольними підприємствами та тільки активну діяльність шляхом подання заперечень в ході судових процесів на предмет подальшого відтягнення моменту сплати податкового боргу.

Вважає, що у суду першої інстанції не було жодних правових підстав та доказів вважати, що стягнення коштів за податковим боргом повинно було відбуватись у порядку ст. 97 ПК, а не статті 96 ПК України.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав повністю, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача 2 заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач 2 та третя особа явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла переконання, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДПС у Закарпатській області не звертався до суду із позовом щодо стягнення у встановленому законодавством порядку частини заявленого до стягнення з органу місцевого самоврядування в межах даної адміністративної справи податкового боргу КП «ЖРЕР №4».

Окрім того, заявлена до стягнення в межах даної адміністративної справи сума заборгованості з єдиного соціального внеску ще перебувала на примусовому виконанні в органах Державної виконавчої служби на момент звернення ГУ ДПС у Закарпатській області з даним адміністративним позовом до суду.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовував, в тому числі, відсутністю в КП «ЖРЕР №4» майна, на яке поширюється право податкової застави.

Поряд з цим, суд першої інстанції вважав такий висновок контролюючого органу передчасним, оскільки останнім не було вжито всіх заходів щодо його розшуку, зокрема, не складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу та не реалізовано право на звернення до суду щодо зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Суд першої інстанції також відхилив надані позивачем відповіді на надіслані до ГУ Держспоживслужби в Закарпатській області, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, КП «Архімектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради та Управління Держпраці у Закарпатській області, як достатній доказ вчинення всіх можливих дій щодо розшуку такого майна, оскільки встановлена нормами ПК України процедура передбачає можливість здійснення також й інших заходів. Окрім того, суд зауважує, що джерелом погашення податкового боргу може бути не тільки майно боржника, але й суми дебіторської заборгованості такого.

ГУ ДПС у Закарпатській області у період з 2019 по 2023 роки декілька разів зверталося до Ужгородської міської ради з поданням в порядку ст. 96 ПК України, за результатами розгляду яких орган місцевого самоврядування щоразу повідомляв про те, що рішенням №939 від 21.12.2017 Ужгородська міська рада вирішила ліквідувати КП «ЖРЕР №4».

Станом на день розгляду даної адміністративної справи в суді КП «ЖРЕР №4» все ще перебуває у стані припинення, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже, органом місцевого самоврядування фактично було прийнято одне з рішень, що передбачені п. 96.1 ст. 96 ПК України, з вимогою про прийняття якого звертався контролюючий орган.

У спірних правовідносинах Ужгородська міська рада надала ГУ ДПС у Закарпатській області відповідь про те, що КП «ЖРЕР №4» перебуває у стані ліквідації, а тому право на реалізацію передбаченого абз. 2 п. 96.3 ст. 96 ПК України повноваження у контролюючого органу не виникло.

Своєю чергою, порядок погашення грошових зобов`язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов`язаної з банкрутством, врегульовані нормами ст. 97 ПК України.

Незважаючи на чітко встановлену законодавством процедуру стягнення податкового боргу з підприємства, що ліквідовується, ГУ ДПС у Закарпатській області у спірних правовідносинах такої не дотрималося, натомість звернулося з даним позов до суду з метою стягнення суми такої з органу місцевого самоврядування в порядку ст. 96 ПК України.

Оскільки вказані законодавчі норми передбачають кардинально різні процедури погашення податкового боргу, кожна з яких застосовується у конкретно визначеному випадку, суд першої інстанції вважав, що контролюючий орган не вправі здійснити їх заміну на власний розсуд.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції звернув увагу ГУ ДПС у Закарпатській області на те, що для реалізації законодавчо встановленого обов`язку забезпечення стягнення до бюджету заборгованості КП «ЖРЕР №4» він вправі застосувати порядок, встановлений ст. 97 ПК України, а не звертатися до суду з позов в порядку ст. 96 ПК України.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог та наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КП «ЖРЕР №4» зареєстроване за адресою: вул. Польова, буд. 4А, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000; та йому присвоєно код 20444974.

Станом на день звернення позивача до суду з даним позовом КП «ЖРЕР №4» перебуває у стані припинення, а його керівництво здійснює ліквідаційна комісія.

Згідно зі Статутом КП «ЖРЕР №4», затвердженим рішенням начальника управління майно Ужгородської міської ради №36 від 25.03.2011, КП «ЖРЕР №4» засноване на власності територіальної громади міста і є майном Ужгородської міської ради та підпорядковане Управлінню майном міста, і підконтрольне Головному управлінню міського господарства (в житлово-комунальному напрямку господарської діяльності).

Станом на 25.09.2023 року за КП «ЖРЕР №4» рахується податковий борг у розмірі 1004199,52 грн за наступними платежами:

-30 14010000 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» - 565390,58 грн;

-85 11010100 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» у розмірі 389080,64 грн;

-85 11011000 «Військовий збір» у розмірі 49090,01 грн.;

-50 18010500 «Земельний податок» у розмірі 638,29 грн;

-71010000 «Єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності» у розмірі 465506,37 грн.

Зі змісту наданого позивачем розрахунку (арк. спр. 224 225, т. 1) встановлено, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №807/1141/16 з КП «ЖРЕР №4» стягнуто податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 431528,94 грн, в т.ч. пеня у сумі 5612,94 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 у справі №260/3077/20 стягнуто з КП «ЖРЕР №4» податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 85606,40 грн, в т.ч. пеня у сумі 10045,23 грн.

Поряд з цим, жодних відомостей щодо наявності судових рішень, якими б з КП «ЖРЕР №4» стягнуто суму податкового боргу за податковими деклараціями з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) №926441215 від 13.01.2017 у сумі 4716,57 грн, №9020257191 від 15.02.2017 у сумі 20886,00 грн, №9035327512 від 07.03.2017 у сумі 13299,00 грн, а також за податковими повідомленнями-рішеннями №000/1243/07-16-04-09/20444974 від 11.11.2020 у сумі 3766,65 грн, №000/4437/07-16-18-05/20444974 від 07.07.2021 у сумі 21,20 грн та №5718/07-16-18-05/20444974 від 25.08.2021 у сумі 15,73 грн, а також нарахованої пені у розмірі 5550,09 грн Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі ГУ ДПС у Закарпатській області) не надало.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 у справі №807/1836/15 з КП «ЖРЕР №4» стягнуто податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у сумі 10769,77 грн, в т.ч. пеня у сумі 46,02 грн.

Окрім того, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 №260/3077/20 з КП «ЖРЕР №4» стягнуто наступний податковий борг: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у сумі 378310,87 грн, в т.ч. пеня у розмірі 36618,29 грн; з військового збору у сумі 49090,01 грн; із земельного податку у сумі 638,29 грн.

Станом на день звернення ГУ ДПС у Закарпатській області до суду з даним позовом сума заборгованості з єдиного соціального внеску перебувала на примусовому виконанні в органах Державної виконавчої служби України.

З метою забезпечення виконання вказаних вище судових рішень та стягнення наявного податкового боргу, Головним управлінням ДПС у Закарпатській області (далі ГУ ДПС у Закарпатській області) направлялись інкасовані доручення до банківських установ, у яких відкриті рахунки КП «ЖРЕР №4», однак такі були повернуті без виконання за відсутності коштів на рахунках.

24.10.2019 начальник управління ДПС у м. Ужгороді ГУ ДПС у Закарпатській області прийняла рішення №22/10 про опис майна КП «ЖРЕР №4» у податкову заставу.

Листом №2355/10/07-16-50-10-17 від 24.10.2019 ГУ ДПС у Закарпатській області зобов`язало КП «ЖРЕР №4» надати перелік ліквідних активів та детальну інформацію про дебіторів, суми заборгованості яких можливо використати як джерело погашення податкового боргу. При цьому КП «ЖРЕР №4» повідомлено, що у випадку ненадання запитуваної інформації щодо наявності ліквідного майна протягом 10 днів з дня отримання даного листа податковим керуючим буде направлено матеріали до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках, заборони відчуження майна та зобов`язання допустити податкового керуючого до опису майна в податкову заставу.

Позивач стверджує, що КП «ЖРЕР №4» жодної відповіді на надіслану вимогу у встановлений у ній строк не надало.

Незважаючи на це, ГУ ДПС у Закарпатській області із позовом до суду щодо допуску податкового керуючого до опису майна боржника у податкову заставу не зверталося.

18.12.2019 ГУ ДПС у Закарпатській області надіслало Ужгородському міському голові подання №1913/9/07-16-50-10-21 в порядку ст. 96 ПК України, в якому просило прийняти одне з рішень, передбачених п. 96.1 ст. 96 ПК України. Таке подання аргументоване тим, що станом на 18.12.2019 за КП «ЖРЕР №4» рахується податковий борг у сумі 1004614,78 грн.

У відповідь на таке подання листом №4093/03-10 від 16.01.2020 Виконавчий комітет Ужгородської міської ради повідомив ГУ ДПС у Закарпатській області, що рішенням від 21.12.2017 №939 Ужгородська міська рада вирішила ліквідувати КП «ЖРЕР №4», з огляду на що виділення фінансової допомоги такому підприємству суперечить постанові Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002.

Подання аналогічного змісту надсилались Ужгородському міському голові також 10.07.2020, 10.06.2021, 10.10.2021, 27.09.2023, внаслідок чого ГУ ДПС у Закарпатській області отримувало відповіді органу місцевого самоврядування вищезазначеного змісту.

З метою забезпечення надходження до бюджету податкового боргу, що обліковується за КП «ЖРЕР №4», стверджуючи про наявність підстав для виконання податкового обов`язку замість боржника у примусовому порядку органом місцевого самоврядування та Департаменту міської інфраструктури органу місцевого самоврядування, контролюючий орган звернувся з даним позовом до суду.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України.

Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Підпунктами 20.1.19, 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України установлено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини

Згідно з пунктами 36.1, 36.2, 36.3 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пунктів 42.1, 42.2 ст. 42 ПК України податкові повідомлення рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п. 57.3 ст. 57 ПК України,).

Згідно з п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

За вимогами п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з матеріалами справи, у зв`язку з несплатою узгоджених сум відповідачу було виставлено податкову вимогу №2376-25 від 18.12.2014, яку отримано уповноваженою особою відповідача 18.12.2014 згідно з відміткою на податковій вимозі.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції станом на 25.09.2023 за КП «ЖРЕР №4» рахується податковий борг у розмірі 1469705,89 грн та такий заявлено для звернення стягнення, за наступними платежами: 30 14010000 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» - 565390,58 грн; 85 11010100 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» у розмірі 389080,64 грн; 85 11011000 «Військовий збір» у розмірі 49090,01 грн.; 50 18010500 «Земельний податок» у розмірі 638,29 грн; 71010000 «Єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності» у розмірі 465506,37 грн.

Контролюючим органом вживались заходи щодо стягнення вищенаведених сум податкового боргу в судовому порядку:

-постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №807/1141/16 з КП «ЖРЕР №4» стягнуто податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 431528,94 грн, в т.ч. пеня у сумі 5612,94 грн;

-рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 у справі №260/3077/20 стягнуто з КП «ЖРЕР №4» податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 85606,40 грн, в т.ч. пеня у сумі 10045,23 грн.

-постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 у справі №807/1836/15 з КП «ЖРЕР №4» стягнуто податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у сумі 10769,77 грн, в т.ч. пеня у сумі 46,02 грн;

-рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 №260/3077/20 з КП «ЖРЕР №4» стягнуто наступний податковий борг: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у сумі 378310,87 грн, в т.ч. пеня у розмірі 36618,29 грн; з військового збору у сумі 49090,01 грн; із земельного податку у сумі 638,29 грн.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, жодних відомостей щодо наявності судових рішень, якими б з КП «ЖРЕР №4» стягнуто суму податкового боргу за податковими деклараціями з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) №926441215 від 13.01.2017 у сумі 4716,57 грн, №9020257191 від 15.02.2017 у сумі 20886,00 грн, №9035327512 від 07.03.2017 у сумі 13299,00 грн, а також за податковими повідомленнями-рішеннями №000/1243/07-16-04-09/20444974 від 11.11.2020 у сумі 3766,65 грн, №000/4437/07-16-18-05/20444974 від 07.07.2021 у сумі 21,20 грн та №5718/07-16-18-05/20444974 від 25.08.2021 у сумі 15,73 грн, а також нарахованої пені у розмірі 5550,09 грн Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі ГУ ДПС у Закарпатській області) не надало.

Станом на день звернення ГУ ДПС у Закарпатській області до суду з даним позовом сума заборгованості з єдиного соціального внеску перебувала на примусовому виконанні в органах Державної виконавчої служби України.

На виконання вищенаведених рішень Закарпатського окружного адміністративного суду, контролюючим органом вживались заходи щодо стягнення коштів з рахунків боржника шляхом направлення інкасових доручень до банків у яких відкриті рахунки боржника, однак, вказані інкасові доручення (платіжні інструкції) повернуті банками без виконання через відсутність коштів на рахунках.

Вказане свідчить про те, що заходи контролюючим органом шляхом стягнення коштів з рахунків КП «ЖРЕР №4» залишилися безрезультатними.

За п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Листом від 24.10.2019 позивач звернувся до КП «ЖРЕР №4» із листом «Про виділення майна в податкову заставу», у якому просив терміново надати до ГУ ДПС у Закарпатській області перелік ліквідних активів, які можливо використати як джерело погашення податкового боргу; детальну інформацію про дебіторів, суми заборгованості яких можуть бути спрямовані в рахунок погашення податкового боргу.

Рішенням 22/10 від 24.10.2019 начальник управління ГУ ДПС у Закарпатській області вирішив здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків КП «ЖРЕР №4», а у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також майна, права власності на яке він набуде у майбутньому.

Вказані документи скеровано позивачем за зареєстрованим місцезнаходженням третьої особи, однак такий повернувся із відміткою відділення поштового зв`язку: «Вибули».

Відповідно до постанов Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.09.2020 ВП №5525486, від 22.09.2020 ВП №56649474, виконавчі документи повернуті стягувачам на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в результаті вжитих заходів майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено).

Крім того, контролюючим органом з метою виявлення майна, яке може бути предметом погашення податкового боргу та опису у податкову заставу, подано наступні запити: від 15.03.2023 №2394/5/07-16 до Головного управління Держпродслужби в Закарпатській області та отримано відповідь від 07.04.2023 №Вих-09/874-23 про відсутність зареєстрованого за вказаним боржником майна, від 15.03.2023 №2376/5/07-16-13-02-11 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та отримано відповідь №11-7-0.2-1639/2-23 від 28.04.2023 про відсутність зареєстрованих земельних ділянок за вказаним боржником, від 15.03.2023 №2375/5/07-16 до КП «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради та отримано відповідь від 10.04.2023 №113/23 про відсутність зареєстрованого нерухомого майна за вказаним боржником, від 16.03.2023 №2420/5/07-16-13-02-11 до Управління Держпраці у Закарпатській області та отримано відповідь №3х/3/4464-23 від 13.04.2023 про відсутність інформації про реєстрацію технологічних транспортних засобів в Закарпатській області за вказаним боржником.

Згідно з відомостями Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №350962435, сформованої станом на 22.09.2023, у відповідних розділах за вказаними параметрами запитів у Реєстрах відомості відсутні.

Відповідно до п. 96.1 ст. 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 96.1.1. виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; 96.1.2. затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; 96.1.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 96.1.4. прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

З письмових доказів, долучених до матеріалів справи колегією суддів з`ясовано, що контролюючим органом скеровано Ужгородській міській раді та Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, як органу управління до сфери управління якого належить майно КП «ЖРЕР №4», відповідно до п. 96.1 ст. 96 ПК України, подання (листи) з проханням про прийняття рішень та вжиття заходів визначених ст. 96 ПК України щодо боржника.

Так, 18.12.2019 ГУ ДПС у Закарпатській області надіслало Ужгородському міському голові подання №1913/9/07-16-50-10-21 в порядку ст. 96 ПК України, в якому просило прийняти одне з рішень, передбачених п. 96.1 ст. 96 ПК України. Таке подання аргументоване тим, що станом на 18.12.2019 за КП «ЖРЕР №4» рахується податковий борг у сумі 1004614,78 грн.

У відповідь на таке подання листом №4093/03-10 від 16.01.2020 Виконавчий комітет Ужгородської міської ради повідомив ГУ ДПС у Закарпатській області, що рішенням від 21.12.2017 №939 Ужгородська міська рада вирішила ліквідувати КП «ЖРЕР №4», з огляду на що виділення фінансової допомоги такому підприємству суперечить постанові Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002.

Подання аналогічного змісту надсилались Ужгородському міському голові також 10.07.2020, 10.06.2021, 10.10.2021, 27.03.2023, за результатами чого ГУ ДПС у Закарпатській області отримувало відповіді органу місцевого самоврядування вищезазначеного змісту.

Пунктом 96.1 ст. 96 ПК України передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Пунктом 96.2 ст. 96 ПК України передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п. 96.3 статті 96 ПК України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

Оскільки позивачем доведено до Ужгородської міської ради та Департаменту про існування податкового боргу КП «ЖРЕР №4», відповідачі мали розглянути питання про виділення майна третьої особи для реалізації в рахунок погашення податкового боргу або прийняти одне з рішень: виділення коштів з місцевого бюджету на сплату податкового боргу; затвердження плану досудової санації, який передбачає погашення податкового боргу боржника; ліквідацію боржника та призначення ліквідаційної комісії; прийняття рішення щодо порушення справи про банкрутство зазначеного платника податків.

Згідно з п. 96.3 ст. 96 ПК України, у разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2023 у справі №640/22855/20 наголосив, що особливості погашення податкового боргу державних підприємств, що визначені ст. 96 ПК України, стосуються вже стадії коли контролюючим органом було виконано повний перелік дій, встановлених ПК України щодо порядку стягнення податкового боргу, зокрема, звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу, вжиття заходів щодо погашення наявного податкового боргу за рахунок додаткових джерел погашення податкового боргу.

Якщо такі заходи не мали результатом погашення податкового боргу державного підприємства, то орган державної податкової служби вчиняє дії, передбачені ст. 96 ПК України для залучення коштів (майна) органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, для погашення податкового боргу останнього.

Вказане у сукупності, як стверджує апелянт, стало підставою для реалізації імперативного права контролюючого органу щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі з Ужгородської міської ради та Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради.

Однак, враховуючи те, що щодо частини податкового боргу з податку на додану вартість, а також з єдиного соціального внеску не вжито всіх заходів передбачених для звернення до суду про звернення стягнення податкового боргу з відповідачів в порядку ст. ст. 95, 96 ПК України, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів звертає увагу апелянту на те, що у довідці від 26.09.2023 про суму податкового боргу, вказано не ту суму, про стягнення якої звернувся позивач у справі.

Крім того, з заявленої суми податкового боргу до стягнення не можливо визначити остаточної суми, оскільки така не є підтвердженою в частині податку на додану вартість.

Щодо сум єдиного соціального внеску 465506,37 грн, то щодо таких не підтверджено долученими до матеріалів справи доказами, які суми перебували на примусовому виконанні до звернення до суду, які після звернення до суду, а які досі перебувають на примусовому виконанні в органах ДВС.

Також колегія суддів у цьому конкретному випадку, вважає, що контролюючим органом не виконано у повній мірі обов`язок щодо виявлення майна КП «ЖРЕР №4», наприклад, відсутні звернення до органів МВС щодо наявних транспортних засобів.

Отже, контролюючий орган передчасно звернувся до суду про стягнення боргу з Ужгородської міської ради та Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що податковим органом не вжито вичерпний перелік заходів щодо погашення заборгованості КП «ЖРЕР №4» з дотриманням процедури стягнення податкового боргу, встановленої положеннями ст. 95 ПК України та з урахуванням особливостей, встановлених ст. 96 ПК України.

Щодо доводів Ужгородської міської ради про те, що з урахуванням положень Статуту підприємства, податковий борг КП «ЖРЕР №4» не може бути стягнутий з Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (уповноваженого власника) та Ужгородської міської ради (власник), то колегія суддів зазначає, що положення Статуту не можуть позбавляти відповідачів виконання обов`язків, визначених ст. 96 ПК України за поданням контролюючого органу.

Доказів того, що з моменту створення до цього часу ліквідаційною комісією вчинено будь-які дії щодо ліквідації третьої особи, не надано.

Хоча колегія суддів погоджується із тим, що у спірних правовідносинах Ужгородська міська рада надала позивачу відповідь про перебування третьої особи у стані ліквідації, а тому право на реалізацію передбаченого абз. 2 п. 96.3 ст. 96 ПК України у контролюючого органу не виникло (такі документи долучені до матеріалів справи.)

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не встановила.

Відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі №260/9359/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 06.11.24