Постанова

від 05.11.2024 по справі 308/13645/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 308/13645/24 пров. № А/857/23692/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняГладкої С.Я.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чопської міської ради Закарпатської області про скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції Хамник М.М.,

час ухвалення рішення 13:41:07,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення 10 вересня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Чопської міської ради Закарпатської області, в якому просив: визнати протиправними дії щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення на винесення постанови про накладення адміністративного стягнення щодо нього; скасувати постанову № 24 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чопської міської ради від 08 серпня 2024 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу; закрити провадження по адміністративній справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП).

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08 серпня 2024 року постановою № 24 адміністративної комісії виконавчого комітету Чопської міської ради за наслідками розгляду адміністративної справи за протоколом серії ВАД № 544520 від 18 липня 2024 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. Зі змісту вказаної постанови згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 544520 від 18 липня 2024 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , він не виконав вимоги здійснення благоустрою по утриманню прибудинкової території, а саме не здійснив знищення бур`янів, чагарників та скошення трави, чим порушив п. 6.8.14 Правил благоустрою території Чопської міської територіальної громади, які затверджені рішенням 42 сесії 8 скликання Чопської міської ради від 13 грудня 2023 року № 18, за що відповідальність передбачена ст. 152 КУпАП України. Вважає, що у нього відсутній обов`язок косити траву від паркану до асфальтового покриття на проїжджій частині вулиці, оскільки це не є прибудинковою територією і жодний нормативний акт такого обов`язку для нього не встановлює. Стверджує, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції на нього чинився тиск, а під час розгляду адміністративної справи йому не було роз`яснено його права, зокрема, право на правничу допомогу, ігнорувались його пояснення, розглянули справу без залучення захисника, послугами якого він хотів скористатися. Зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення здійснено посилання на норму, яка не має відношення до цієї справи.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що норма п. 6.18.4 Правил благоустрою території Чопської міської територіальної громади кореспондується із наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 листопада 2017 року № 310 «Про затвердження Типових правил благоустрою території населеного пункту», згідно якого визначено, що благоустрій присадибної ділянки та прилеглої до присадибної ділянки території здійснюється власником або користувачем цієї ділянки. Оскільки земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , позивач в силу вищенаведених норм зобов`язаний утримувати в належному стані земельну ділянку та прилеглу до неї територію, чого у свою чергу не здійснив. Зазначене підтверджується письмовим поясненням старости Соломонівського старостинського округу ОСОБА_2 від 18 липня 2024 року, рапортом ПОГ ВП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції Юрія Поповича від 19 липня 2024 року. На переконання суду першої інстанції, посилання у протоколі серії ВАД № 544520 від 18 липня 2024 року та постанові № 24 від 08 серпня 2024 року на інший пункт Правил благоустрою території Чопської міської територіальної громади, а саме п. 6.8.14 є суто технічною опискою, яка в свою чергу не спростовує викладених у них доводів. Виходячи із зазначеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що доводи позивача обґрунтовані виключно посиланням на формальні підстави для скасування спірної постанови, проте доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що йому фактично інкримінувалось неналежне утримання прилеглої до присадибної ділянки частини вулиці від паркану до проїзної асфальтованої частини, яку він не може обробляти з огляду на стан здоров`я та відсутність у нього джерел фінансування робіт для благоустрою цієї частини вулиці. Вказує, що не оскаржував свій обов`язок утримувати в належному стані присадибну ділянку, яка належить йому на праві приватної власності, а у протоколі про адміністративне правопорушення інкримінується лише неналежне утримання «прибудинкової ділянки», про територію присадибної ділянки в протоколі не сказано нічого. Вказує, що згідно Наказу Держкомітету з питань ЖКГ № 76 від 17 травня 2005 року «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» прибудинкова територія це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена Актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначеною для обслуговування багатоквартирного будинку. Зауважує, що таким чином, прилегла до присадибної ділянки територія від паркану до асфальтового покриття не є прибудинковою. Також, звертає увагу на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення зафіксовано порушення п. 6.8.14, якого в Правилах благоустрою Чопської міської територіальної громади не існує. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно розцінив це як описку, хоча ці обставини повністю спотворюють зміст як протоколу, так і самої постанови про накладення адмінстягнення. Вважає, що протокол про вчиення адміністративного правопорушення було складено з порушеннями законодавства і тому він не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Звертає увагу на те, що під час розгляду адміністративної справи йому не роз`яснили права, зокрема право на правничу допомогу, ігнорували його пояснення, розглянули справу без залучення захисника, послугами якого він би хотів скористатися, чим порушили ст.268 КУпАП.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог. Вказує, що позивачем не оспорювалось утворення за адресою: АДРЕСА_1 бур`янів та чагарників згідно його процесуальних документів та пояснень, наданих у судовому засіданні в суді першої інстанції. Зауважує, що оперування позивачем такими термінами як «прибудинкова територія», «прилегла до присадибної ділянки територія», а також посиланням на пункт Правил благоустрою є суто спробою позивача уникнути відповідальності за вчинене ним правопорушення, яке він сам визнає.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою № 24 адміністративної комісії виконавчого комітету Чопської міської ради від 08 серпня 2024 року за наслідками розгляду адміністративної справи серії ВАД № 544520 від 18 липня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Зі змісту вказаної постанови встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 544520 від 18 липня 2024 року, який містився в матеріалах вищезазначеної адміністративної справи, вказано, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 не виконав вимоги здійснення благоустрою по утриманню прибудинкової території, а саме не здійснив знищення бур`янів, чагарників та скошення трави, чим порушив п.6.8.14 Правил благоустрою території Чопської міської територіальної громади, які затверджені рішенням 42 сесії 8 скликання Чопської міської ради від 13 грудня 2023 року № 18, за що відповідальність передбачена ст. 152 КУпАП України (а.с.10-13).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно з п. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад вирішують усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених цим Кодексом до відання інших органів (посадових осіб).

Статтею 215 КУпАП передбачено, що адміністративні комісії утворюються відповідними органами місцевого самоврядування у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря, а також членів комісії. В адміністративних комісіях при виконавчих органах міських рад є посада звільненого відповідального секретаря комісії. Порядок діяльності адміністративних комісій встановлюється цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних у містах рад утворюються у разі надання районній у місті раді та її виконавчому комітету відповідних повноважень міською радою.

Порядок утворення інших колегіальних органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, а також порядок розгляду справ у цих органах визначаються законами України.

Згідно зі ст. 152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до об`єктів у сфері благоустрою населених пунктів віднесено території загального користування, вулиці, проїзди, інші території загального користування в межах населеного пункту.

Згідно з вимогами частини 2 статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: 1) утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів; 5) допускати на об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Норма статті 152 КУпАП є бланкетною та відсилає до правил благоустрою території населених пунктів, зокрема, Правил благоустрою території Чопської міської територіальної громади, які затверджені рішенням 42 сесії 8 скликання Чопської міської ради від 13 грудня 2023 року № 18 (далі Правила благоустрою).

Відповідно до пункту 1.1. Правил благоустрою, правила благоустрою Чопської міської територіальної громади визначають порядок благоустрою та утримання об`єктів благоустрою Чопської міської територіальної громади, регулюють права та обов`язки учасників правовідносин у сфері благоустрою території громади, визначають комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку на території громади.

Суб`єктами у сфері благоустрою згідно з п. 2.1 Правил благоустрою є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, фізичні особи підприємці, органи самоорганізації населення, громадяни.

Пунктом 6.16 Правил благоустрою визначено, що благоустрій присадибної ділянки та прилеглої до присадибної ділянки території здійснюється власником або користувачем цієї ділянки. Власник або користувач присадибної ділянки може на умовах договору, укладеного з органом місцевого самоврядування, забезпечувати належне утримання території загального користування, прилеглої до його присадибної ділянки.

Згідно з пунктом 6.18.4 Правил благоустрою суб`єкти у сфері благоустрою зобов`язані утримувати у належному стані земельні ділянки, які знаходяться у їх приватній власності, закріплені за ними згідно державних актів на право постійного користування, або знаходяться в оренді чи сервітутному користуванні, прилеглу та закріплену територію, здійснювати санітарне очищення, прибирання, організовувати весь комплекс робіт по благоустрою, спрямований на наведення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереженння зелених насаджень, не допускати на них виникнення стихійних сміттєзвалищ, в тому числі регулярне знищення бур`янів, скошення трави заввишки більше 10 см, видалення сухостійних дерев та чагарників, сухого та поламаного гілля та інше.

Зазначена норма п. 6.18.4 Правил благоустрою кореспондується із наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 листопада 2017 року № 310 «Про затвердження Типових правил благоустрою території населеного пункту», яким визначено, що благоустрій присадибної ділянки та прилеглої до присадибної ділянки території здійснюється власником або користувачем цієї ділянки.

У Законі України «Про благоустрій населених пунктів» визначено повноваження кожного із суб`єктів у сфері благоустрою. Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до них об`єктів територію. У свою чергу, згідно п. 2 додатку до Типових Правил благоустрою населених пунктів, прилеглою територією земельних ділянок, що надані у власність або користування юридичним або фізичним особам є 20 метрів від межі земельної ділянки та до проїжджої частини вулиці.

Із матеріалів справи слідує, що земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у власності ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.51).

Постановою № 24 адміністративної комісії виконавчого комітету Чопської міської ради від 08 серпня 2024 року за наслідками розгляду адміністративної справи серії ВАД № 544520 від 18 липня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Зі змісту вказаної постанови встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 544520 від 18 липня 2024 року, який містився в матеріалах вищезазначеної адміністративної справи, вказано, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 не виконав вимоги здійснення благоустрою по утриманню прибудинкової території, а саме не здійснив знищення бур`янів, чагарників та скошення трави, чим порушив п.6. 8.14 Правил благоустрою території Чопської міської територіальної громади, які затверджені рішенням 42 сесії 8 скликання Чопської міської ради від 13 грудня 2023 року № 18, за що відповідальність передбачена ст. 152 КУпАП України (а.с.10-13).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що постанова № 24 адміністративної комісії виконавчого комітету Чопської міської ради від 08 серпня 2024 року прийнята на основі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 544520 від 18 липня 2024 року, обидва документи містять однакову кваліфікацію дій ОСОБА_1 .

Отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП, за твердженням відповідача, відбулось у зв`язку із невиконанням позивачем вимоги здійснення благоустрою по утриманню прибудинкової території, а саме не здійсненням знищення бур`янів, чагарників та скошення трави, що є порушенням п. 6.8.14 Правил благоустрою території Чопської міської територіальної громади, які затверджені рішенням 42 сесії 8 скликання Чопської міської ради від 13 грудня 2023 року № 18.

На підтвердження вказаного відповідачем, окрім протоколу про адміністративне правопорушення та постанови адміністративної комісії долучено письмові пояснення свідка - старости Соломонівського старостинського округу ОСОБА_2 від 18 липня 2024 року, в яких вказано, що громадянин ОСОБА_1 не доглядає за своїм подвір`ям та прибудинковою територією, а тому внаслідок його бездіяльності навпроти його будинку, окрім трави та бур`янів заввишки одного метра вже ростуть колючі чагарники та кропива. Зазначено, що оскільки ОСОБА_1 не відреагував на прохання поліцейських офіцерів громади по належному утриманню прибудинкової терниторії, 18 липня 2024 року він повідомив про продовженість вчинення правопорушення правил у сфері благоустрою працівникам поліції, які належно відреагували та здійснили оформлення адміністративних матеріалів відносно порушника (а.с.33).

Судом першої інстанції вказано, що доказом вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, є також рапорт ПОГ ВП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції Юрія Поповича від 19 липня 2024 року, однак такий відсутній у матеріалах цієї судової справи.

Проаналізувавши протокол про адміністративне правопорушення, постанову адміністративної комісії про притягнення до адміністративної відповідальності та пояснення свідка ОСОБА_2 , колегія суддів констатує, що у цій справі ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання вимог здійснення благоустрою по утриманню саме прибудинкової території.

Натомість, Правилами благоустрою території Чопської міської територіальної громади, які затверджені рішенням 42 сесії 8 скликання Чопської міської ради від 13 грудня 2023 року № 18, на які здійснено посилання в оскаржуваній постанові, визначені вимоги до здійснення благоустрою та утримання як прибудинкової, так і прилеглої територій.

Відповідно до п. 2.1. Правил благоустрою території Чопської міської територіальної громади, які затверджені рішенням 42 сесії 8 скликання Чопської міської ради від 13 грудня 2023 року № 18 прибудинкова територія територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою, або закріплена за таким будинком іншим документом, і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку;

прилегла територія територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них, а також інша територія, яка прилягає до об`єктів території населеного пункту визначена правилами благоустрою та Законом України «Про благоустрій населених пунктів».

Пунктом 6.16 Правил благоустрою чітко визначено, що благоустрій присадибної ділянки та прилеглої до присадибної ділянки території здійснюється власником або користувачем цієї ділянки.

Колегія суддів наголошує, що в оскаржуваній постанові № 24 адміністративної комісії виконавчого комітету Чопської міської ради від 08 серпня 2024 року процитовано пункт 6.18 та підпункт 6.18.4 Правил благоустрою, які стосуються виключно здійснення благоустрою прилеглої та закріпленої території, а не прибудинкової території, правила благоустрою якої врегульовані іншими пунктами вказаних Правил.

Враховуючи наведене, колегія суддів зауважує, що постанова № 24 адміністративної комісії виконавчого комітету Чопської міської ради від 08 серпня 2024 року та протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 544520 від 18 липня 2024 року містять істотні суперечності в частині кваліфікації дій позивача, що унеможливлює встановлення об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.

Вищевказане залишилось поза увагою суду першої інстанції, що вказує на неповне дослідження обставин справи.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які могли б достеменно визначити обставини вказаної справи, зокрема матеріали фото- чи відеофіксації, які підтверджували б конкретне місце вчинення адміністративного правопорушення та факт невиконання ОСОБА_1 вимог здійснення благоустрою по утриманню прибудинкової території, а саме не здійснення знищення бур`янів, чагарників та скошення трави заввишки більше 10 см.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що в постанові № 24 адміністративної комісії виконавчого комітету Чопської міської ради від 08 серпня 2024 року та протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 544520 від 18 липня 2024 року здійснено посилання на п.6.8.14 Правил благоустрою Чопської міської територіальної громади, який взагалі відсутній у цих Правилах.

На переконання суду апеляційної інстанції вказане не є технічною опискою, оскільки посилання на такий пункт наявне в усіх документах адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , що також унеможливлює встановлення дійсних обставин справи та кваліфікацію дій позивача.

Необгрунтованим є посилання суду першої інстанції на те, що підтвердженням вчинення позивачем адміністративного правопорушення є те, що ОСОБА_1 вже після розгляду адміністративної справи подав на адресу Чопської міської ради, заяву за вих. № б/н від 20 серпня 2024 року (вх. № С-180/03-8 від 26.08.2024), в якій він просив надати йому практичну допомогу та покосити траву на його присадибних ділянках, оскільки заява ОСОБА_1 стосувалась виключно присадибної ділянки, а не прилеглої до неї території (а.с.53).

Таким чином, в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції досліджено матеріали адміністративної справи відносно позивача, з яких не встановлено факту вчинення останнім адміністративного правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки позивач проти вчинення адміністративного правопорушення заперечував, з чим не погоджувався відповідач, останній зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

У даному випадку для підтвердження порушення позивачем вимог правил благоустрою відповідач, відповідно до статті 252 КУпАП не надав достатніх доказів, які би підтверджували факт події адміністративного правопорушення, а лише посилався на безпосередні спостереження особи, яка уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення.

Будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, протоколу про адміністративне правопорушення та пояснень свідка відповідачем не надано.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що складення постанови з дотриманням вимог статті 283 КУпАП не є достатнім доказом підтвердження вчиненого особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Наведений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі, однак в цій справі відсутні будь-які відеозаписи чи фотофіксація правопорушення, а, отже, судом неможливо встановити, що позивачем справді було порушено правила благоустрою територій населених пунктів.

Відтак, зважаючи, що жодних доказів фіксації вчинення позивачем порушень правил благоустрою територій населених пунктів що наведені у постанові, відповідачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Щодо позовної вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, нормами ст. 286 КАС України визначено вичерпний перелік судових рішень, які суд першої інстанції може приймати у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення охоплюється вимогою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанову № 24 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чопської міської ради від 08 серпня 2024 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на ОСОБА_1 слід скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Поряд з тим, частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи слідує, що позивачем згідно з платіжною інструкцією № 0.0.3825579876.1 від 16 серпня 2024 року сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви, та який підлягає відшкодуванню є меншим.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2024 року становить 3028 грн.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 605 грн 60 коп. (3028*0,2 = 605,60).

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Перевіривши матеріали справи суд встановив, що позовну заяву подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд», а тому при обрахунку суми судового збору застосовується коефіцієнт 0,8.

Враховуючи наведене, розмір судового збору за подання позовної заяви становить 484 грн 48 коп. (605,60*0,8=484,48).

Натомість, решта сплаченої позивачем за подання позовної заяви суми (1211,20-484,48=726,72 грн) є надміру сплаченим судовим збором, який може бути повернуто за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду першої інстанції у порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Також, із матеріалів справи слідує, що позивачем згідно з платіжною інструкцією № 0.0.3952624225.1 від 18 жовтня 2024 року сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 726 грн 72 коп.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Чопської міської ради 1211 грн 20 коп. судового збору (484,48+726,72=1211,20).

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2024 року у справі № 308/13645/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову № 24 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чопської міської ради від 08 серпня 2024 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на ОСОБА_1 скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чопської міської ради Закарпатської області (вул. Берег, 2, м. Чоп, Закарпатська область 89502, ЄДРПОУ 04053737) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в судах першої та апеляційної інстанцій в розмірі 1211 грн 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін