Рішення

від 05.11.2024 по справі 925/1028/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Черкаси Справа № 925/1028/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Державної установи «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення 14319 грн. 02 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Державної установи «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (далі відповідач), про стягнення, на підставі типового договору постачання природного газу № 2501 від 30.09.2015 року, 9558 грн. 70 коп. боргу, 1527 грн. 81 коп. пені, 577 грн. 07 коп. 3% річних, 2655 грн. 44 коп. інфляційних втрат, що разом становить 14319 грн. 02 коп. та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як бюджетна установа, автоматично в інформаційній платформі був включений до реєстру споживачів позивача, як постачальника природного газу "останньої надії" у період з жовтня- грудня 2021 року, травня 2023 року споживав природний газу на підставі укладеного ними (сторонами) публічного Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. В цей період позивачем поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 0,2979 тис. куб. м за загальну суму 9558 грн. 70 коп., рахунки на оплату відповідачем не оплачені, письмова вимога позивача про виконання спірного зобов`язання відповідачем не виконана, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення цієї заборгованості та пені, інфляційних втрат і 3% річних за період її прострочення.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.08.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1028/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, без виклику; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; повідомлено сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд, поштою до 23.10.2024 року.

Відповідач в особі свого представника подав 29.08.2024 року, через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (вх. № 13452/24, а.с. 75-77) за змістом якого повністю визнав позовні вимоги, вказав, що є державною бюджетною неприбутковою установою у розумінні Бюджетного кодексу України, що підтверджується витягом з Реєстру неприбуткових установ та організацій з присвоєною ознакою неприбутковості - 0031 - бюджетні установи, у зв`язку з визнанням ним позову просив застосувати ст. 130 ГПК України і стягнути з відповідача лише 50% сплаченого позивачем судового збору при поданні позову.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21), у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначити датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Дослідивши подані представниками сторін заяви по суті справи і з процесуальних питань, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов повністю з таких підстав.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 року № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. № 809 і від 09.12.2020 р. № 1236" (далі - Постанова КМ України № 1102).

Пунктом 2 Постанови КМ України № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідач - Державна установа «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» є бюджетною установою (відповідно до Бюджетного кодексу України).

За твердженням позивача, що підтверджено відповідачем, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у період жовтня-грудня 2021 року, травня 2023 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем, що підтверджено також оператором ГТС.

Із листа оператора газотранспортної системи України № ТОВВИХ-24-4738 від 27.03.2024 року (а.с. 53-54) вбачається, що з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00012D1LC00O, яким є відповідач, закріплено за постачальником "останньої надії" Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у спірний період, обсяг природного газу становить з 29.10.2021 року по 31.10.2021 року 0,00851 тис.м куб, з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року 0,04165 тис.м куб, з 02.12.2021 року по 05.12.2021 року 0,13625 тис.м куб, з 01.05.2023 року по 20.05.2023 року 00,11149 тис.м куб. Інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ вказано у Формі № 10, відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00012D1LC00O (а.с. 55-61).

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 року (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі Договір) затверджений постановою НКРЕКП№ 2501 від 30.09.2015 року, яким передбачено зокрема наступне:

п. 2.1 - постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором;

п. 3.1 - постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи;

п. 3.3 - період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору;

п. 4.2 - об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу;

п. 4.3. - постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено);

п. 4.4. - споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу;

п. 4.5. - у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу;

п. 4.6. - у разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу;

пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2. - споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору;

п. 8.1. - за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

п. 8.2. - постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника;

п. 11.1. - договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

Відповідно до п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС), у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

За розрахунком позивача, здійсненим на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС, вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу, та з урахуванням ціни природного газу, з урахуванням п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМ України від 30.09.2015 року № 809 в редакції Постанови КМ України № 1102, даних сайту позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, п.п. 4.3., 4.4. договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Із актів приймання-передачі природного газу № 16045 за жовтень 2021 року, №19204 за листопад 2021 року, № 30978 за грудень 2021 року, № 9860 за травень 2023 року (а.с.42 на звороті, 46, 40, 48 на звороті), відповідних рахунків на оплату № 26622, №32038, № 1610, №18879, (а.с. 43, 46 на звороті, 40 на звороті, 49) вбачається, що позивач у період жовтня-грудня 2021 року, травня 2023 року поставив відповідачу природний газ в об`ємі 0,2979 тис. куб. м за загальну суму 9558 грн. 70 коп. Вищевказані акти приймання-передачі природного газу, рахунки на плату позивач направив відповідачу, які останнім отримано, однак, не оплачено.

14.12.2023 року позивач, у зв`язку з несплатою відповідачем поставленого у жовтні-грудні 2021 року, травні 2023 року природного газу, звернувся до останнього з письмовою вимогою № 119/4.1.3-52342-2023, в якій вимагав оплатити заборгованість у розмірі 9558 грн. 70 коп. до 28.12.2023 року, у разі несплати повідомив про намір стягнення заборгованості в судовому порядку з урахуванням додатково нарахованих сум пені, 3% річних, інфляційних втрат (а.с. 21, докази направлення а.с. 22-23).

Відповідач вимогу позивача залишив без відповіді та виконання, що стало причиною звернення позивача до суду.

Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», вимоги позивача витікають із прав і обов`язків сторін за цим договором.

За правовою природою ці правовідносини віднесені до договірних зобов`язань постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу - параграфом 5 глави 54 ЦК України, загальні положення правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України. Параграфом 3 глави 30 ГК України визначені особливості правового регулювання договору енергопостачання, як окремого виду господарсько-торговельної діяльності.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов`язує виникнення майнових прав та обов`язків суб`єктів господарювання.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України "Про ринок природного газу" (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Закон України "Про ринок природного газу" визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (ст. 1).

Згідно з ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з абз. 3 п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI Правил.

Так, відповідно до п. 1, 2, 4, 8 Розділу VI Правил Постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник останньої надії зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник останньої надії зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником останньої надії не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником останньої надії.

Постачальник останньої надії зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником останньої надії, яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Постачальник останньої надії зобов`язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов`язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника останньої надії.

Ціна на природний газ публікується на веб-сайті постачальника останньої надії.

Розрахунок за поставлений постачальником останньої надії природний газ здійснюється споживачем в установлений договором термін.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", як постачальником, та Державною установою «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», як споживачем, укладено договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", розробленого з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок природного газу", Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 року, який сторонами виконувався. Позивач на виконання вищевказаного договору у період жовтня-грудня 2021 року, травня 2023 року поставив відповідачу природний газ в об`ємі 0,2979 тис. куб. м за загальну суму 9558 грн. 70 коп., який відповідач отримав без зауважень та не оплатив, повністю визнав у відзиві на позовну заяву.

Отже, наявність і розмір основного боргу в сумі 9558 грн. 70 коп. позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, відповідачем визнана в повному обсязі, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем також заявлено до стягнення з відповідача на підставі п. 4.5. договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" та ч. 2 ст. 625 ЦК України 1527 грн. 81 коп. пені, 577 грн. 07 коп. 3% річних, 2655 грн. 44 коп. інфляційних втрат.

Пунктом 4.5. договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При вирішенні спору в частині стягнення спірних сум пені, 3% річних, інфляційних втрат суд керується приписами статей 546-548, 549-552, 610-612, 614, 625 ч. 2 ЦК України ЦК України, статтями 216-218, 229-232 (зокрема, абз. 3 ч. 2 ст. 231), 234 ГК України, роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» N 14 від 17.12.2013 року, умовами п. 4.5. договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", їх розрахунок позивачем методологічно і арифметично проведено правильно, тому вимогу позивача в цій частині суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Відтак позовну вимогу суд визнає обґрунтованою, доказаною і такою, що підлягає задоволенню повністю.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд підстав для неприйняття визнання позову відповідачем не вбачає, приймає визнання позову відповідачем, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 9558 грн. 70 коп. боргу, 1527 грн. 81 коп. пені, 577 грн. 07 коп. 3% річних, 2655 грн. 44 коп. інфляційних втрат задовольняє у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню решта сплаченого судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, ст. 7 Закону України Про судовий збір господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державної установи «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», ідентифікаційний код юридичної особи 38469768, місцезнаходження: 18005, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Захисників України, буд. 3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», ідентифікаційний код юридичної особи 40121452, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 - 9558 грн. 70 коп. боргу, 1527 грн. 81 коп. пені, 577 грн. 07 коп. 3% річних, 2655 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 1211 грн. 20 коп. судових витрат.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», ідентифікаційний код юридичної особи 40121452, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 з Державного бюджету України 50% судового збору у сумі 1211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп., сплаченого за платіжною інструкцією № 0000011447 від 31.07.2024 року.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.11.2024 року.

Суддя В.М. Грачов