Постанова

від 31.10.2024 по справі 915/1530/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 915/1530/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду Миколаївської області

у складі судді Коваль С.М.

від 22.05.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В., Діброви Г.І.

від 29.08.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-монтаж-груп"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення грошових коштів у сумі 1 429 973,17 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явилися,

від відповідача: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-монтаж-груп» звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» про стягнення грошових коштів у загальній сумі 1 429 973,17 грн, з яких: 876 000,00 грн основний борг, 61 319,03 грн - 3 % річних, 492 657,14 грн інфляційні втрати.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару, за договором поставки від 28.12.2021 №53-123-01-21-07415.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

28.12.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-монтаж-груп" (постачальник) укладено договір на постачання товару №53-123-01-21-07415 (далі - договір).

За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець взяв на себе зобов`язання прийняти і оплатити товар код CPV 42130000-9 по ДК 021:2015 Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (ЗІП до арматури), у кількості, асортименті і цінами, зазначеним специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору; рік виготовлення товару не раніше 2006 року.

Відповідно до пункту 1.3 договору місцем виконання цього договору, у тому числі (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов`язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов`язань, пов`язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ.

Згідно з пунктом 2.1 договору загальна вартість товару є твердою та складає разом: 2 480 000 грн без ПДВ; крім того ПДВ 20 %: 496 000 грн; всього з ПДВ: 2 976 000 грн.

За цим договором оплата відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1 та № 2) та виконання постачальником умов пунктів 3.2, 6.1 цього договору; пеня за несвоєчасну оплату не нараховується (пункт 2.2 договору).

Постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.12.2021, на умовах - DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП Складське господарство відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника (п. 3.1 договору №53-123-01-21-07415 від 28.12.2021).

З товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (у трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД попозиційно; електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН; документ, що підтверджує якість товару (паспорт або сертифікат тощо) (п. 3.2 договору).

Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3 договору).

Положеннями пункту 6.1 договору сторони передбачили, що приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій №П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і №П-7 "Про порядок приймання продукції по якості" та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС" СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК "Енергоатом" в розділі Стандарти НАЕК "Енергоатом" за адресою: http://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standards-82).

У пунктах 9.1-9.3 договору вказано, що всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв`язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно з претензійним порядком. Сторона яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов`язана поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензій чи позову. Претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання. У разі незадоволення претензій або не отримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей в претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

За умовами пункту 12.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари, а також приймати поставлені товари згідно з розділом 6 договору.

Згідно з підпунктом 12.4.1 пункту 12.4 договору постачальник має право, зокрема, своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов`язань до повного їх виконання. Продовження строку дії договору можливе до його закінчення шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час терміну дії цього договору, та виконання діючих зобов`язань (пункти 13.1, 13.2 договору).

Додатком №1 до договору є специфікація №1 на загальну суму 2 976 000,00 грн (з ПДВ), в якій сторонами погоджені найменування і тип товару, його технічні характеристики, ГОСТ, ТУ, ДСТУ, код згідно з УКТ ЗЕД, виробник, одиниця виміру, кількість, ціна.

На виконання умов договору ТОВ «Спец-монтаж-груп» поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 976 000,00 грн (з ПДВ) згідно з:

- видатковою накладною від 28.12.2021 № 139 на суму 1 528 116,00 грн з ПДВ, яка підписана сторонами без зауважень та на підставі якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-монтаж-груп» оформило податкову накладну № 9 від 28.12.2021, що 15.01.2022 була зареєстрована в ЄРПН;

- видатковою накладною від 28.12.2021 № 140 на суму 1 156 500,00 грн з ПДВ, яка підписана сторонами без зауважень та на підставі якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-монтаж-груп» оформило податкову накладну № 12 від 28.12.2021, що 15.01.2022 була зареєстрована в ЄРПН;

- видатковою накладною від 28.12.2021 № 141 на суму 291 384,00 грн з ПДВ, яка підписана сторонами без зауважень та на підставі якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-монтаж-груп» оформило податкову накладну № 13 від 28.12.2021, що 15.01.2022 була зареєстрована в ЄРПН.

В свою чергу відповідач, на виконання умов договору, частково перерахував грошові кошти за поставлений товар, а саме: 09.05.2022 - 100 000 грн, 19.05.2022 - 200 000 грн, 07.06.2022 - 100 000 грн, 10.06.2022 - 300 000 грн, 20.06.2022 - 100 000 грн, 24.06.2022 - 100 000 грн, 30.06.2022 - 200 000 грн, 06.07.2022 - 100 000 грн, 13.07.2022 - 200 000 грн, 20.07.2022 - 100 000 грн, 26.07.2022 - 100 000 грн, 16.08.2022 - 100 000 грн, 29.08.2022 - 200 000 грн, 13.09.2022 - 100 000 грн, 21.09.2022 - 100 000 грн.

Всього відповідач сплатив позивачеві за поставлений товар 2 100 000,00 грн, сума недоплати склала 876 000,00 грн.

У претензії №2/08 від 07.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-монтаж-груп», посилаючись на неналежне виконання Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" взятих на себе зобов`язань за договором від 28.12.2021 №53-123-01-21-07415 в частині оплати вартості товару, вимагало у строк до 25.08.2023 здійснити погашення заборгованості на суму 876 000,00 грн.

У відповідь на дану претензію відповідач направив позивачу листа від 17.08.2023 №23-2100/14788-вих, в якому зазначив, що враховуючи складну економічну ситуацію, що склалася в ДП «НАЕК «Енергоатом» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, у нього наразі відсутня можливість здійснити оплату за поставлений товар за договором від 28.12.2021 №53-123-01-21-07415.

Відповідно до протоколу від 09.12.2022 №13 засідання комісії відповідача щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану, відповідачем вирішено зупинити здійснення видаткових операцій за договором від 28.12.2021 №53-123-01-21-07415, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Спец-монтаж-груп», в частині товару, країною походження якого є російська федерація.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Господарський суд Миколаївської області рішенням від 22.05.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2024, у справі № 915/1530/23 позов задовольнив частково. Стягнув з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ " Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-монтаж-груп" грошові кошти в загальній сумі 1 274 003,08 грн, із яких: 876 000 грн борг; 56 671,55 грн - 3 % річних; 341 331,53 грн - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 19 109,56 грн. У решті позову відмовив.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що позивачем доведено прострочення ДП "НАЕК "Енергоатом" договірних зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився основний борг у сумі 876 000 грн, а тому вимога про стягнення цієї суми є обґрунтованою.

Також обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахувань на суму основного боргу: 3 % річних та суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, однак при розрахунку позивачем було допущено арифметичну помилку, тому до стягнення з відповідача підлягає сума 56 671,55 грн - 3 % річних та 341 331,53 грн - сума, на яку збільшився основний борг.

Суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи відповідача, також зазначив про те, що за змістом Закону України «Про санкції» та постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 установлено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, за якими кредиторами (стягувачами) є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-монтаж-груп» є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, а кінцевим бенефіціарним власником позивача є громадянин України Барбаренко Володимир Леонідович. При цьому у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження застосування до позивача обмежувальних заходів (санкцій) в порядку Закону України "Про санкції" або належності позивача до осіб, передбачених підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022. Не надано суду і доказів застосування до позивача заходів у вигляді зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками відповідно до постанови правління Національного банку України №18 від 24.02.2024. За таких обставин, передбачений чинним законодавством мораторій на вчинення окремих видаткових операцій, у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 у справі № 915/1530/23, у якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування касаційної скарги відповідачем зазначено про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норму матеріального права, а саме частину другу статті 526 Цивільного кодексу України, при цьому висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах відсутній.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 526 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах. Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій не проаналізували зміст Закону України «Про санкції» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 у контексті спірних правовідносин на предмет можливості встановлення обставин того, що після оплати відповідачем продукції. походженням з російської федерації, позивачем може бути здійснений розрахунок за товарно-матеріальні цінності з юридичною особою, зареєстрованою у державі, яка визнана міжнародною спільнотою країною-терористом, а кошти, стягнені за цей товар підуть на фінансування російської армії, шляхом сплати податків виробником, після розрахунків між позивачем та виробником поставлених ТМЦ.

Перевіряючи та надаючи оцінку таким доводам скаржника, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628, статті 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 Цивільного кодексу України загалом, так і пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Як свідчить тлумачення статті 526 Цивільного кодексу України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 537/4905/15-ц).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

У частині 1 статті 4 Закону України «Про санкції» визначено, що видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань (пункт 5); заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом (пункт 10).

Згідно з частиною 3 статті 5 Закону України «Про санкції» рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.

Статтею 53 Закону України «Про санкції» визначено, що державний реєстр санкцій (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Реєстр створюється з метою надання безоплатного публічного доступу до актуальної та достовірної інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Дані Реєстру є відкритими і загальнодоступними, крім випадків, передбачених законом.

Також підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в Постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-монтаж-груп» є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, а кінцевим бенефіціарним власником позивача є громадянин України ОСОБА_1 .

У матеріалах справи відсутні та відповідачем не було подано жодного доказу на підтвердження застосування до позивача обмежувальних заходів (санкцій) в порядку Закону України "Про санкції" або належності позивача до осіб, передбачених підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022. Не надано суду і доказів застосування до позивача заходів у виді зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками відповідно до постанови правління Національного банку України №18 від 24.02.2024.

У зв`язку з чим, передбачений чинним законодавством мораторій на вчинення окремих видаткових операцій у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає.

Посилання скаржника на протокол засідання комісії відповідача щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану №13 від 09.12.2022 також є безпідставними, оскільки зазначений документ є внутрішнім документом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та не може бути визнаний таким, що змінює або скасовує зобов`язання сторін, передбачені укладеним між ними договором та положеннями чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, що судом апеляційної інстанції встановлено що позивач не є стягувачем стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України «Про санкції», позивач не є особою щодо якої Постановою № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, позивач не підпадає під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 187, відомості стосовно позивача відсутні у державному реєстрі санкцій, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача правових підстав утримуватися від виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки від 10.09.2021 № 53-123-01-21-07128 щодо проведення повного розрахунку з позивачем за отриманий товар.

Доводи відповідача, що після здійснення ним оплати позивачу за продукцію походженням з російської федерації, останнім може бути здійснений розрахунок за товарно-матеріальні цінності з юридичною особою, зареєстрованою у державі, яка визнана міжнародною спільнотою країною-терористом, а тому кошти, стягнені за цей товар, підуть на фінансування російської армії, засновані на припущеннях. Крім того відповідачу не належить контроль за цільовим використанням позивачем належних йому коштів, за відсутності умов для застосування, запроваджених Постановою № 187 заборон на виконання, оскільки це є сферою відповідальності позивача.

Отже, відповідачем не доведено наявності у нього правових підстав для зупинення виконання грошових зобов`язань перед позивачем, на підставі Постанови № 187.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для формування висновку Верховного Суду у цій справі щодо зазначеної скаржником у касаційній скарзі норми права (частини 2 статті 526 Цивільного кодексу України), яка є загальною і підлягає застосуванню до виконання договірних та недоговірних зобов`язань. У той час як обґрунтування неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень Закону України «Про санкції» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 у взаємозв`язку з відповідним пунктом частини 2 статті 287 ГПК України касаційна скарга не містить.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

При цьому Верховний Суд зазначає, що у цілому доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права.

Щодо судових витрат

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 у справі № 915/1530/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй