Окрема думка

від 31.10.2024 по справі 918/124/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

31 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/124/23

Постановою Верховного Суду від 31.10.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареджі Ю" задоволено частково, рішення Господарського суду Рівненської області від 07.11.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

З постановою Верховного Суду від 31.10.2024 у справі № 918/124/23, якою скасовано судові рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , не погоджуюсь, оскільки вважаю, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з урахуванням всіх фактичних обставин справи та дотриманням норм як матеріального, так і процесуального права, в тому числі шляхом обрання позивачем належного та ефективного способу захисту.

Позивач за змістом позовної заяви, викладаючи хронологію подій, вказує, що 25.11.2022 отримала від Орендного підприємства Санаторію "Червона калина" повідомлення від 17.11.2022 про те, що 28.11.2022 та 01.12.2022 будуть проведені загальні збори учасників підприємства.

28.11.2022 було проведено загальні збори Орендного підприємства Санаторію "Червона калина", на порядку денному якого розглядалося питання про внесення змін та затвердження статуту підприємства у новій редакції, рішення за результатами яких оформлене протоколом № 7/2022. ОСОБА_1 вказала, що в порушення частини п`ятої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", їй, як учаснику підприємства, не було направлено проект запропонованих змін до статуту підприємства разом із повідомленням від 17.11.2022 про проведення загальних зборів власників підприємства, незважаючи на те, що вона зверталася до відповідача-1 із проханням не розглядати 28.11.2022 питання про внесення змін та затвердження статуту, допоки їй не буде надано проект запропонованих змін.

Позивачка звертала увагу, що редакція статуту підприємства, яка була чинною станом на дату проведення зборів 28.11.2022 (затверджена загальними зборами підприємства 25.11.2020 протокол № 1/2020) містила пункт 7.8, згідно з яким власник підприємства має право відчужувати свою частку у статутному капіталі (корпоративні права) одному або кільком іншим учасникам підприємства. Власник може зі згоди інших власників відступити свою частку також і третім особам. Окрім того, дана редакція статуту містила пункт 7.10 за умовами якого власник, що бажає відчужити свою частку, повинен подати письмове повідомлення про свій намір іншим власникам. Повідомлення повинно містити всі умови на яких відчужується частка, включаючи ціну операції, валюту платежу і порядок оплати, повного імені (назви) і адреси кожного потенційного покупця.

В обґрунтування позовних вимог позивачка також вказувала, що із нової редакції статуту, що затверджена рішенням загальних зборів орендного підприємства від 28.11.2022, вказані положення про згоду та письмове повідомлення інших учасників про намір продажу частки виключено. Натомість включено пункт 7.8, згідно з яким власник підприємства має право продати або іншим чином передати у власність свою частку у статутному капіталі (корпоративні права), одному або кільком іншим власникам підприємства у будь-який момент без згоди інших власників чи рішення загальних зборів учасників.

Позивачка стверджувала, що загальні збори орендного підприємства проведені 28.11.2022 за відсутності кворуму та є неповноважними, адже на даних зборах повинні були б бути присутніми усі учасники підприємства, а рішення прийматись одностайно:

- статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства;

- оскільки стаття 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачає, що статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права. Статутом також може бути передбачений обов`язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Також ОСОБА_1 вказує на порушення її переважного права на внесення додаткового вкладу, гарантоване їй статтею 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", під час збільшення розміру статутного капіталу, яке відбулося на загальних зборах 01.12.2022.

Позивачка відзначила, що вступ Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареджі Ю" до складу учасників Орендного підприємства Санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого 01.12.2022 відбувся в обхід статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", адже ТОВ "Ареджі Ю" як третя особа міг зробити додатковий вклад лише після реалізації кожним учасником свого переважного права або відмови від реалізації такого права в межах різниці між сумою збільшення статутного капіталу та сумою внесених учасниками додаткових вкладів. При цьому із повідомлення від 17.11.2022 про проведення загальних зборів 01.12.2022, отриманого позивачем ще до того як відбулися загальні збори 28.11.2022 та затверджено статут у новій редакції, неможливо встановити яким саме чином планується збільшити розмір статутного капіталу підприємства і за рахунок кого, не вказано розмір пропонованого збільшення розміру статутного капіталу. В повідомленні не запропоновано позивачу реалізувати своє переважне право на додатковий вклад, при цьому позивач не відмовлявся від свого переважного права зробити такий додатковий вклад. Збільшення розміру статутного капіталу та прийняття вкладу ТОВ "Ареджі Ю" могло відбутися виключно після спливу строку для внесення додаткових вкладів учасниками орендного підприємства.

Рішення загальних зборів від 01.12.2022 про надання згоди третій особі на внесення додаткового вкладу прийняте без згоди усіх учасників орендного підприємства, із порушенням переважного права позивача як учасника на внесення додаткового вкладу. При цьому позивач направляв для орендного підприємства лист, у якому просив не розглядати на загальних зборах 01.12.2022 питання про збільшення розміру статутного капіталу допоки позивача не буде повідомлено про те, яким саме чином планується збільшити розмір статутного капіталу, за рахунок кого, умови на яких відчужується частка та ін. Однак незважаючи на неповідомлення позивача про всі умови збільшення розміру статутного капіталу прийнято рішення 01.12.2022, внаслідок якого частка ОСОБА_1 у статутному капіталі протиправно зменшилася та із 3,28 % до 3,20 %.

Позивачка наголошувала, що право на вступ третьої особи (ТОВ "Ареджі Ю") до орендного підприємства є передумовою із набуття права власності на частку у статутному капіталі. Тобто передумовою вступу нового учасника (ТОВ "Ареджі Ю") до товариства може бути лише набуття права власності на частку в статутному капіталі на підставі відповідного договору шляхом відчуження певної частки учасником товариства.

Набуття ТОВ "Ареджі Ю" статусу учасника орендного підприємства шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства не відповідає положенням чинного законодавства.

В кінцевому результаті ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог зазначила, що під час відчуження часток за договорами купівлі-продажу від 06.12.2022 та від 13.12.2022 відбулося порушення її переважного права, гарантованого статтею 362 Цивільного кодексу України, Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пунктами 7.8, 7.10 статуту в редакції затвердженій загальними зборами підприємства 25.11.2020 протокол № 1/2020.

Дані правочини вчинені між відповідачем-3 ( ОСОБА_2 ) та відповідачем-2 (ТОВ "Ареджі Ю"), між відповідачем-4 ( ОСОБА_3 ) та відповідачем-2 (ТОВ "Ареджі Ю") без письмового повідомлення ОСОБА_1 про намір продати свою частку, включаючи ціну операції, валюту платежу і порядок оплати, повного імені (назви) і адреси кожного потенційного покупця.

За переконанням позивачки, належним та ефективним способом захисту буде переведення прав і обов`язків покупця, а саме на неї як на привілейовану особу.

За результатами розгляду рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.11.2023 позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд мотивовано тим, що відносини з управління та діяльності Орендного підприємства Санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого, як підприємницького товариства безпосередньо врегульовані Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Суди попередніх інстанцій виходили з того, що як при скликанні, так і при проведенні загальних зборів учасників підприємства 28.11.2022 та 01.12.2022 було допущено порушення Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оспорювані рішення прийняті за відсутності кворуму та із порушенням переважного права позивача на внесення додаткового вкладу.

Також суди дійшли висновку, що укладаючи договори купівлі-продажу часток від 06.12.2022 та від 03.12.2022 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 порушили переважне право ОСОБА_1 як учасника орендного підприємства на придбання частки у статутному капіталі орендного підприємства.

Cуд апеляційної інстанції в цілому погодився із висновками місцевого господарського суду, змінивши частково рішення місцевого господарського суду шляхом виключення з пункту 10 резолютивної частини рішення визначення відсотків, а саме 87,60% та виправлення у пункті 11 на правильне значення відсотків, а саме 91,8032%, зазначаючи про допущення місцевим судом описки/арифметичної помилки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду у справі №918/124/23, ТОВ "Ареджі Ю" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, якою просило оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ТОВ "Ареджі Ю" в касаційній скарзі, з поміж іншого, зазначало, що як місцевим господарським судом, так і судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 щодо способу захисту. Так, за переконанням скаржника, належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та часток учасників товариства.

Верховний Суд вказує, що у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про Орендне підприємство Санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого, тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку здійснити державну реєстрацію змін до відомостей щодо Орендного підприємства Санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого.

Верховний Суд, частково погоджуючись з доводами скаржника, зазначив, що суди попередніх інстанцій, зосередившись виключно на вирішенні питання дійсності/недійсності оскаржуваних рішень загальних зборів, а також наявності/відсутності підстав для переведення на позивача прав і обов`язків покупця за договорами купівлі-продажу частки не врахували висновків Верховного Суду та не надали оцінки належності обраного позивачем способу захисту.

Верховний Суд зауважив, що на сьогодні існує стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю, посилаючись при цьому, зокрема, на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та в постанові від 11.12.2023 судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 907/922/21.

Верховний Суд виходив з того, що висновки Великої Палати Верховного Суду мають загальний характер та мають враховуватися при вирішенні питання щодо належності обраного позивачем способу захисту в усіх справах, що стосуються зміни розміру часток та відновлення складу учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення прав або інтересів учасників товариства.

Тобто, після вибуття в учасника частки, з подальшою зміною розміру часток учасників товариства та зміною розміру статутного капіталу товариства, в учасника немає іншого ефективного способу судового захисту порушеного права, окрім як звернення до суду з вимогою про встановлення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства.

Також Верховний Суд зазначив, що суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.

З зазначеними висновками Верховного Суду не погоджуюся, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб`єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Виходячи зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 кінцевою метою свого захисту визначила вимогу щодо переведення на неї прав та обов`язків покупця ТОВ "Ареджі Ю" за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Орендного підприємства "Санаторію "Червона калина" імені Миколи Сивого. Передумовами порушеного переважного права на придбання частки орендного підприємства, учасником якого вона є, ОСОБА_1 зазначила внесення змін до статуту, зокрема в частині виключення обов`язкової умови про згоду всіх учасників товариства на реалізацію частки третій особі, введення нового учасника до складу власників підприємства з порушенням положень статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо порушення переважного права на внесення додаткових вкладів учасниками підприємства. І як наслідок продаж учасниками орендного підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 новому учаснику ТОВ "Ареджі Ю" своїх часток у статутному капіталі орендного підприємства не дотримуючись обов`язкової умови про згоду всіх учасників.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 , частка якої була умисно розмита незаконним набуттям ТОВ "Ареджі Ю" права власності на частки у статутному капіталі орендного підприємства та яку було позбавлено переважного права на викуп частки інших власників, немає іншого ефективного способу судового захисту порушеного права, окрім як звернення до суду з вимогами про оскарження рішень загальних зборів про зміни до статуту, про збільшення статутного фонду шляхом введення третьої особи та про переведення прав покупця за договорами купівлі-продажу, у межах якого встановлені та перевірені відповідні обставини.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

Статтею 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом (пунктом 4 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України).

Частка у статутному капіталі товариства - це специфічний об`єкт права, оскільки власник частки у статутному капіталі товариства не може передати її фізично покупцю, тому право власності на частку в статутному капіталі товариства у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

За приписами частини першої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.

За приписами статті 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" установчим документом товариства є статут, у статуті товариства зазначаються відомості про: 1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; 2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; 3) порядок вступу до товариства та виходу з нього.

Відповідно до пункту 7.8 статуту підприємства, затвердженого загальними зборами 25.11.2020 (протокол № 1/2020), власник підприємства має право відчужувати свою частку у статутному капіталі (корпоративні права) одному або кільком іншим учасникам підприємства. Власник може зі згоди інших власників відступити свою частку також і третім особам.

За умовами пункту 7.10 статуту підприємства власник, що бажає відчужити свою частку, повинен подати письмове повідомлення про свій намір іншим власникам. Повідомлення повинно містити всі умови, на яких відчужується частка, включаючи ціну операції, валюту платежу і порядок оплати, повного імені (назви) і адреси кожного потенційного покупця.

Судами встановлено, що в порушення вимог статуту підприємства в редакції затвердженій протоколом загальних зборів підприємства №1/2020 від 25.11.2020, вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали із ТОВ "Ареджі Ю" договори купівлі - продажу часток, при цьому не повідомивши позивача про намір відчужити свою частку та не проінформувавши про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу.

Чинне законодавство передбачає обов`язкове письмове повідомлення учасника про намір продажу частки третій особі. За відсутності такого письмового повідомлення учасник не може вважатися повідомленим належним чином, у тому числі усно. Факт належного повідомлення учасника не може встановлюватися показаннями свідків.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 31 березня 2021 року у справі № 923/875/19.

Частина третя статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вимагає від учасника товариства, який має намір продати свою частку (частину частки), інформувати інших учасників у відповідному письмовому повідомленні про ціну та розмір частки, що відчужується, та інші умови, не унормовуючи, що такі "інші умови" є істотними. Тобто по суті продавець має ознайомити учасників з договором купівлі-продажу, який він планує укласти, адже інформація про певні умови може істотно вплинути на рішення учасника щодо використання ним його переважного права (правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 01 червня 2021 року у справі №910/3527/20).

Тобто укладаючи договори купівлі-продажу часток від 06.12.2022 та від 13.12.2022 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 порушили переважне право ОСОБА_1 як учасника підприємства на придбання частки у статутному капіталі Орендного підприємства Санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого.

Переважне право - це право (правомочність), яке забезпечує першочерговість перед іншими (третіми) особами на вчинення певної юридичної дії.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16.

Ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (пункт 98 постанов Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18). Зокрема, у цій справі Велика Палата Верховного Суду визнала належним та ефективним способом захисту вимогу про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників, в тому числі щодо питання перерозподілу часток учасників.

Позивач вважає порушеним своє переважне право на придбання частки, а тому зважаючи на зміст порушеного права, за захистом якого звернувся позивач, та характеру порушення слід надавати оцінку способу, в який останній прагне відновити таке право.

Частиною четвертою статті 362 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця.

Аналогічні положення містяться також і у частині п`ятій статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до якої учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/2388/20 зробила висновок, що зазначена норма встановлює спеціальний спосіб судового захисту учасника товариства з обмеженою відповідальністю, переважне право якого порушене: такий учасник може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав і обов`язків покупця.

Позов про переведення прав та обов`язків покупця за договором за своєю суттю відповідає такому способу захисту прав та інтересів, як зміна правовідношення (пункт 6 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), та найкраще відповідає змісту порушеного переважного права, способу (характеру) його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, а також є найпростішим шляхом, який забезпечує для позивача відновлення та реалізацію відповідного переважного права. Положення про способи захисту порушеного переважного права особи відображені також у пункті 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19.

Продаж учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки з порушенням переважного права іншого учасника (учасників) товариства не зумовлює недійсність відповідного правочину. Наслідком такого порушення є право учасника (учасників) вимагати в судовому порядку переведення на нього (на них) прав та обов`язків покупця частки.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/2388/20 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 915/1172/20, від 24.11.2021 у справі № 904/5874/19 (904/4623/19), від 07.09.2021 у справі № 911/106/20.

Вважаю, що правовідносини у цій справі та у справі № 923/876/16, на яку посилається скаржник, не є подібними, адже у справі № 923/876/16 позивач прагнув відновити склад учасників товариства (зокрема своє право на участь в товаристві), який існував до стверджуваного порушення його прав і таке відновлення не могло бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки у статутному капіталі товариства (підпункт "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"). Як і у справі № 907/922/21, де корпоративна палата зробила висновок, що ухвалення судом рішення про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю не є втручанням у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства та визначила, що позов про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства є належним способом захисту прав позивача, якого виключено зі складу учасників товариства, і він вимагає повернення йому статусу учасника. Водночас у справі № 918/124/23 позивач прагне відновити своє порушене переважне право на купівлю частки у статутному капіталі, спосіб захисту якого прямо передбачений частиною четвертою статті 362 Цивільного кодексу України та частиною п`ятою статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі № 904/4790/20 висловив правову позицію, що за загальним правилом, належним способом захисту у випадку порушення переважного права купівлі майна є переведення прав і обов`язків покупця на привілейовану особу. Водночас, Верховний Суд вважає, що таке переведення можна здійснити лише в тому разі, якщо майно залишилось у володінні первісного покупця. Якщо ж останній вже передав належну йому частку іншій особі, то у такому разі переведення прав не є можливим, оскільки такий спосіб не захистить (не відновить) порушеного переважного права учасника на придбання частки, не забезпечить йому можливості придбати у власність частку, що була відчужена з порушенням його переважного права на її придбання, таке рішення не буде підставою для припинення права власності на частку у статутному капіталі товариства останнього покупця (власників частки). Захист переважного права на придбання частки товариства у такому разі може бути реалізовано шляхом переведення прав за останнім договором купівлі-продажу, оскільки позивачі залишаються учасниками товариства і мають переважне право при укладанні кожного договору купівлі-продажу.

З урахуванням викладеного вважаю, що у цій справі позивачка не прагне відновити склад учасників підприємства, який існував до стверджуваного порушення її прав, а прагне захистити своє порушене переважне право на придбання частки, а тому у задоволенні касаційної скарги слід було відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Суддя В. Студенець