Ухвала

від 06.11.2024 по справі 440/15267/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 листопада 2024 року

м. Київ

справа №440/15267/23

адміністративне провадження № К/990/38937/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ГРУП 77" до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ГРУП 77" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27 вересня 2023 року №9599099/40218394; №9599102/40218394; №9599114/40218394; №9599128/40218394; №9599129/40218394; №9599130/40218394; №9599131/40218394; №9599132/40218394; №9599133/40218394; №9599098/40218394; №9599097/40218394; №9599096/40218394; №9599095/40218394; №9599094/40218394; №9599127/40218394; №9599126/40218394; №9599125/40218394; №9599124/40218394; №9599115/40218394; №9599116/40218394; №9599117/40218394; №9599118/40218394; №9599101/40218394; №9599100/40218394; №9599103/40218394; №9599104/40218394; №9599105/40218394; №9599106/40218394; №9599107/40218394; №9599108/40218394; №9599109/40218394; №9599110/40218394; №9599122/40218394; №9599123/40218394; №9599113/40218394; №9599112/40218394; №9599111/40218394; №9599119/40218394; №9599120/40218394; №9599121/40218394 про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №51 від 2 квітня 2023 року; №52 від 04 квітня 2023 року; №17; №43 від 5 квітня 2023 року; №44 від 6 квітня 2023 року; №54 від 7 квітня 2023 року; №13 від 7 квітня 2023 року; №55 від 9 квітня 2023 року; №45 від 10 квітня 2023 року; №46 від 10 квітня 2023 року; №47 від 11 квітня 2023 року; №50 від 14 квітня 2023 року; №59 від 14 квітня 2023 року; №49 від 14 квітня 2023 року; №138 від 16 квітня 2023 року; №139 від 16 квітня 2023 року; №140 від 16 квітня 2023 року; №101 від 18 квітня 2023 року; №100 від 18 квітня 2023 року; №103 від 19 квітня 2023 року; №102 від 19 квітня 2023 року; №142 від 19 квітня 2023 року; №141 від 19 квітня 2023 року; №104 від 19 квітня 2023 року; №143 від 20 квітня 2023 року; №105 від 20 квітня 2023 року; №145 від 20 квітня 2023 року; №147 від 21 квітня 2023 року; №106 від 21 квітня 2023 року; №107 від 21 квітня 2023 року; №146 від 23 квітня 2023 року; №148 від 23 квітня 2023 року; №108 від 24 квітня 2023 року; №150 від 26 квітня 2023 року; №149 від 26 квітня 2023 року; №203 від 27 квітня 2023 року; №151 від 27 квітня 2023 року; №154 від 28 квітня 2023 року; №110 від 28 квітня 2023 року; №109 від 28 квітня 2023 року, складені та подані на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ГРУП 77", датою їх фактичного подання.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року, позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, скаржник втретє 16 серпня 2024 року направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, однак, Верховний Суд в ухвалі від 15 жовтня 2024 року визнав, що наведені у ньому доводи позбавляли можливості його вирішити. Цією ухвалою Верховний Суд касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.

На виконання вимог цієї ухвали суду від Головного управління ДПС у Полтавській області 25 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Подана скаржником заява про поновлення строку на касаційне оскарження вмотивована тим, що касаційні скарги у цій справі ним вже подавались неодноразово, проте, повернуті Верховним Судом з підстав відсутності належного викладення підстав для касаційного оскарження, а також роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Суду. Посилається на Конвенцію про захист прав і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного суду України та зазначає, що норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаться поважними для вирішення питання поновлення пропущеного строку, такі причини визначаються з огляду на обставини справи. Звертає увагу на обставини введення воєнного стану в Україні. Також скаржник посилається на низку ухвал Верховного Суду та правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, від 31 січня 2019 року №808/2489/17, від 17 грудня 2018 року у справі №П/811/2372/17, від 30 червня 2022 року у справі №120/1966/21-а та постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №9901/736/18. Тому скаржник вважає, що строк на касаційне оскарження був пропущений з поважних причин, у зв`язку з чим просить його поновити.

Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Колегія суддів зазначає, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із введенням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо касаційну скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання касаційної скарги у більш стислий строк.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень не містить обґрунтування, яким чином введення воєнного стану вплинуло на можливість звернутися до суду з належним чином оформленою касаційною скаргою у встановлений законом строк, враховуючи, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Водночас, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу. Загальний строк, що сплинув після ухвалення додаткової постанови суду апеляційної інстанції та виготовлення її повного тексту і до дня подання цієї касаційної скарги становить понад чотири місяці, що значно виходить за межі встановленого у статті 329 КАС України строку на касаційне оскарження судових рішень.

Верховний Суд в ухвалі від 15 жовтня 2024 року зазначав, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Звернення з касаційною скаргою є третім, а підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання саме скаржником вимог статей 328 і 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для їх повернення.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Приведені витяги з вищезазначених постанов Верховного Суду, з огляду на їх зміст, не доводять наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Водночас, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ГРУП 77" до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх