Ухвала

від 05.11.2024 по справі 160/26489/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 листопада 2024 року

м. Київ

справа №160/26489/23

адміністративне провадження №К/990/39769/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОМ СЕРВІС» (далі - ТОВ «АСКОМ СЕРВІС») на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі №160/26489/23 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОМ СЕРВІС» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,-

УСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «АСКОМ СЕРВІС», в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОМ СЕРВІС» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період травень-вересень 2023 року за Списком №1 у сумі 38 527,56 грн. та за період січень 2019 року - вересень 2023 року за Списком №2 у сумі 237 151,63 грн. на загальну суму 275 679,19 грн. на рахунок НОМЕР_1 , відкритий у філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» МФО: 305482, ЄДРПОУ 21910427.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2024, що залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024, позов задоволено.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

18.10.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «АСКОМ СЕРВІС», в якій заявник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024, ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо строку на касаційне оскарження.

З даною касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 (відомості про виготовлення повного тексту відсутні) заявник звернувся 16.10.2024, тобто поза межами встановленого процесуального строку.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За правилами частини четвертої статті 332 КАС України розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений у порядку, встановленому статтею 31 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Частина третя статті 329 КАС України визначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.

Перевіривши доводи поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, наведені у клопотанні про поновлення строку, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги та відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постанова Третього апеляційного адміністративного суду ухвалена 19.06.2024, отже останнім днем звернення з касаційною скаргою було 19.07.2024.

Вперше заявник звернувся з касаційною скаргою 19.07.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2024, яка надійшла до електронного кабінету заявника 09.09.2024 о 21:56 год (вважається врученою 10.09.2024), касаційну скаргу повернуто заявнику на підставі частини другої статті 332 КАС України.

18.09.2024 заявник повторно звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою від 09.10.2024, яка доставлена до електронного кабінету заявника 09.10.2024 о 17:41 год (вважається врученою 10.10.2024), касаційну скаргу було повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України.

16.10.2024 ТОВ «АСКОМ СЕРВІС» втретє звернулось з касаційною скаргою, яка надійшла до Верховного Суду 18.10.2024.

В касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження, покликаючись на те, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторно звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою та такі звернення відбувалися без зайвих зволікань.

Проаналізувавши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не наведено переконливих обґрунтувань щодо поважності пропуску строку касаційного оскарження та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об`єктивних перешкод, які унеможливили звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, виконавши процесуальний обов`язок щодо належного оформлення касаційної скарги.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, пункт 109 рішення від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідачем не зазначено поважні причини пропуску строку, які б унеможливлювали звернутися до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом, а доводи про те, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення, не відповідають принципу правової визначеності, з урахуванням майже трьох місячного строку з дня закінчення строку на касаційне оскарження.

Так, зазначення підстав касаційного оскарження, сплата судового збору та підтвердження права підпису процесуального документа є вимогами процесуального законодавства до форми та змісту касаційної скарги, тому, звертаючись із скаргою відповідач мав обов`язок дотримання такої форми. Звернувшись же з касаційною скаргою, без дотримання форми в частині зазначення підстав касаційного оскарження, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, мав вжити заходи для усунення таких недоліків.

Крім того, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Суд звертає увагу заявника, що повернення раніше поданої касаційної скарги не зумовлює можливість повторного звернення до суду касаційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Отже, наведені відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані судом поважними.

Щодо підстав касаційного оскарження слід зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), якою визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, у касаційній скарзі зазначається, зокрема: підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Заявник просить здійснити касаційний перегляд з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328, пунктів 1, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

В частині обґрунтування підстав касаційного оскарження касаційна скарга містить посилання на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо їх застосування, викладеного в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.04.2013 у справі №2а/2570/3120/2012.

Однак, скаржник вже наводив подібне обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, однак ухвалою Верховного Суду від 09.09.2024 було повернуто касаційну скаргу ТОВ «АСКОМ СЕРВІС» у цій справі.

Суд повторно звертає увагу заявника на те, що приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України визначено можливість касаційного оскарження судового рішення у випадку неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає обов`язковість врахування іншими судами при застосуванні норм права висновків щодо застосування таких норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 Перехідних положень КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України. Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії суддів або палаті (об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії суддів (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Отже, закон визначає обов`язковим застосування висновків, викладених в постановах Верховного Суду та в окремих випадках з урахуванням темпоральних меж - Верховного Суду України.

Таким чином, посилання заявника у касаційній скарзі на ухвалу Вищого адміністративного суду України в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не приймаються судом, оскільки така ухвала не може бути прикладом правозастосування, який згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України є обов`язковим для суду.

Крім того, Суд звертає увагу заявника на те, що законом передбачено прийнятність доводів щодо посилання на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України за умови обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Таким чином, некоректне (помилкове) зазначення підстав касаційного оскарження або їх зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не в повній мірі відповідає положенням пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження.

Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору, якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги заявником не було дотримано вказаної вимоги - до касаційної скарги не додано документу на підтвердження сплати судового збору.

Щодо суми судового збору слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позовна заява у цій справі подана суб`єктом владних повноважень у 2023 році й містить позовну вимогу майнового характеру у загальному розмірі 275 679 грн 19 коп.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено, що з 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2684 гривні.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, судовий збір який підлягає сплаті за подання цієї касаційної скарги, становить 8270,38 гривень ((275679,19*1,5%)*200 %).

Реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету 22030102

Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Призначення платежу 101

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду).

Таким чином, скаржнику необхідно усунути зазначені недоліки шляхом: надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначення інших підстав для поновлення такого строку; уточнення підстав оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням мотивів, викладених в даній ухвалі); надання документу на підтвердження сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).

Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

Одночасно з цим, Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОМ СЕРВІС» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі №160/26489/23 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОМ СЕРВІС» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали в частині поновлення строку касаційного оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

Роз`яснити, що у разі не усунення вказаних недоліків іншій частині касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л.В. Тацій

Суддя С.Г. Стеценко

Суддя Т.Г. Стрелець