Рішення

від 31.10.2024 по справі 333/5916/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Єдиний унікальний номер № 333/5916/24

Номер провадження № 2/333/3637/24

РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді: Піх Ю.Р. за участю секретаря судового засідання Гудіна І.В., представника позивача адвоката Бондаря Іллі Михайловича, позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи служби у справах дітей Кушугумської селищної ради Запорізького району Тарасенко І.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника адвоката Бондаря Іллі Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Кушугумської селищної ради Запорізького району про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки.

В обґрунтування позову вказала, що вона є рідною бабусею малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та мешкає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Також зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 мати дитини ОСОБА_4 померла, після смерті матері дитини, бабусяОСОБА_1 продовжила виховання та утримання ОСОБА_3 , а також виконувати всі інші батьківські обов`язки. Наказом Кушугумської селищної ради №9 від 30.04.2024р. тимчасово влаштовано в сім`ю ОСОБА_1 малолітнього ОСОБА_3 . Разом з тим, відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків оскільки не вважає себе батьком дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, її виховання, навчання та підготовку до самостійного життя. У зв`язку з викладеним позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав та призначити її опікуном.

Ухвалою судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 06.09.2024 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого судового засідання на 31.10.2024 року.

У підготовчому судовому засіданні, сторони просили суд підготовче судове засідання закрити, призначити справу до судового розгляду по суті.

Враховуючи думку сторін, ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 31.10.2024р. підготовче судове засідання закрито, призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Бондар І.М. позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, з підстав того, що не вважає себе біологічним батьком дитини та записаний як батько дитини формально, натомість позбавлення його батьківських прав буде сприяти забезпеченню найкращих інтересів дитини, через можливість позивачки самостійно представляти інтереси ОСОБА_3 .

Представник третьої особи служби у справах дітей Кушугумської селищної ради Запорізького району за довіреністю Тарасенко І.О. проти позову не заперечувала, надала суд висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача та призначення опікуном над малолітнім ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 165 СК України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

23 жовтня 1999р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , донькою позивачки, було укладено шлюб що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 актовий запис №22 від 23.10.1999р.

13 листопада 2013р. заочним рішенням по справі №317/3215/13-ц Запорізького районного суду м. Запоріжжя шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (донькою позивачки) було розірвано.

Після розірвання шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьком якого записано ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати дитини, ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Наказом Кушугумської селищної ради №9 від 30.04.2024р. тимчасово влаштовано в сім`ю ОСОБА_1 малолітнього ОСОБА_3 .

Після смерті матері дитини, бабусяОСОБА_1 продовжила виховання та утримання ОСОБА_3 , а також виконувати всі інші батьківські обов`язки.

Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , учня 3-В класу Балабинської гімназії «Престиж» від 17.05.2024р., останній характеризувався як здатний, організований та старанний учень. Мати дитини приділяла належну увагу вихованню сина, також вихованням займається бабуся, дідусь та старша сестра. Батько від сина відмовився та в його вихованні участі не приймає.

Також відповідно до декларації про вибір лікаря який надає первинну медичну допомогу, ОСОБА_3 обліковується у медичному закладі ТОВ «Кушугумський медичний центр».

Відповідно до свідчень сусідів родини позивача, оформлених у письмових заявах від 14.05.2024р., що знаходяться в матеріалах справи, ОСОБА_7 підтверджує що бабуся дитини самостійно виховувала дитину, відповідач - ОСОБА_2 не брав участі у вихованні дитини, не провідував не цікавився здоров`ям, матеріально не допомагав. Аналогічні свідчення надали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у своїх поясненнях від 14.05.2024р.

Відповідно до довідки від 15.05.2024р. №279 виданої Кушугумської селищною радою у будинку за адресою: АДРЕСА_1 окрім позивачки зареєстровані та проживають: ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Перелічені особи, включаючи саму дитину, не заперечують щодо встановлення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , що підтверджується доданими заявами.

Відповідно до письмової заяви на ім`я Служби у справах дітей Кушугумської селищної ради, батько дитини, ОСОБА_2 не заперечував щодо встановлення опікуном дитини позивача, також стверджував що не є біологічним батьком дитини, а значиться ним тільки за документами.

Аналогічні пояснення були надані відповідачем під час судового засідання.

ОСОБА_1 відповідно до висновку Кушугумського медичного центру про стан здоров`я від 10 червня 2024р. є придатною до опікунства, не має судимостей, що підтверджується відповідними довідками.

Окрім цього, службою у справах дітей було проведено обстеження умов проживання дитини, на підставі якого складено акт від 26.04.2024р., встановлено що для дитини встановлені належні умови проживання, є окрема кімната, у сім`ї стосунки є доброзичливими.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікованою Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 12.04.2001 року, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, що є найважливішими обов`язками матері та батька.

Частиною 2 ст. 152 СК України передбачено, що дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Після з`ясування всіх обставин справи, суд вважає, що поведінка батька дитини, суперечить вимогам ст.ст. 150, 152 СК України, та порушує право дитини на належне батьківське виховання, фізичний, духовний та моральний розвиток.

У статті 155 СК України, закріплено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Частиною 4 ст. 155 СК України регламентовано, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

На підставі п.2) ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно положень п.15) Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року зі змінами від 19.12.2008 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п.16) зазначеної Постанови, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і дитини (ст. 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини в діях батьків.

На думку суду, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спеціалісти відділу по дітей Кушугумської селищної ради Запорізького району вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позивачем доведено наявність свідомих дій відповідача щодо ухилення від виконання свого батьківського обов`язку по відношенню до сина- ОСОБА_3 , який з дитиною не спілкується, не забезпечує її матеріально, ухиляється від виконання обов`язків по її вихованню, не проявляє батьківської турботи та інтересу до розвитку та внутрішнього світу дитини, що встановлено висновком органу опіки та піклування. На думку суду позбавлення відповідача батьківських прав, буде насамперед захистом прав та інтересів дитини.

Таким чином позовна заява ОСОБА_1 в частині позбавлення відповідачів батьківських прав, щодо малолітньої дитини, підлягає задоволенню.

Згідно ст. 243 СК України передбачено, що опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Статтею 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Верховний Суд України в Узагальненні від 11.12.2008 р. в «Практиці розгляду судами справ, пов`язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки і піклування над дітьми» наведене вище положення роз`яснив, що слід розуміти таким чином, що коли при розгляді справи суд встановить, що особа позбавлена батьківського піклування, то це є достатньою підставою для порушення і розгляду судом питання про встановлення опіки чи піклування над дитиною і призначення піклувальника, навіть у тих випадках, коли таку вимогу не було заявлено. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень частин З, 4 ст. 60 ЦК , суд призначає опікуна або піклування за поданням органу опіки та піклування. Вбачається, що замість подання у матеріалах справи може бути наявний офіційний висновок чи інший документ органу опіки та піклування, який свідчить про згоду цього органу на призначення певної особи опікуном або піклувальником.

Відповідно до висновку про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність інтересам дитини, служба у справах дітей Запорізької міської ради вважає доцільним встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_3 , та ставить ОСОБА_1 як кандидата в опікуни/піклування.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , яка являється бабусею малолітнього ОСОБА_3 , слід призначити опікуном, адже це буде в найкращих інтересах дитини.

Частиною 2 ст. 133 ЦПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення, і звільнення від сплати, встановлюються законом.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позивача при зверненні до суду було звільнено від сплати судового збору па підставі п.14) ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 150, 152, 155, 164-166, 180, 181, 191 СК України; ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 352, 354, 355 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Позбавити громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити опіку над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , опікуном малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.Р.Піх