Ухвала

від 06.11.2024 по справі 335/3215/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 335/3215/24

Провадження №: 2/336/2106/2024

УХВАЛА

іменем України

06 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Боєва Є.С.,

суддів: Дмитрюк О.В., Зарютіна П.В.,

за участю секретаря судового засідання Сайбель К.О.,

прокурора ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника адвоката Войтенка А.В.,

представника потерпілої адвоката Михайліченко В.О. (в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши клопотання прокурора щодо продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.152 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 11.11.2022 на стадії досудового провадження ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався. Останній раз запобіжний захід продовжений ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.09.2024до 09.11.2024 включно.

Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, які були підставою для його обрання, продовжують існувати.

В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання.

Представник потерпілої поклався на розсуд суду.

Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на відсутність ризиків, тривалість кримінального провадження. Захисник вважав достатнім запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши аргументи сторін колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, переліченим у вказаній статті.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, його репутацію, наявність судимостей, постійного місця роботи тощо.

В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до п.п. 4 ч. 2 вказаної статті запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Виходячи із змісту ч.ч. 3-5 ст. 199 КПК України при продовженні строку дії запобіжного заходу мають бути встановлені достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Як вбачається із змісту ухвали слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 11.11.2022 (справа № 314/2866/22), слідчий суддя визнав доведеними: існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, наявність ризиків, визначених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховування від слідства та суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також та неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

З огляду на стадію кримінального провадження, суд не може давати власну оцінку обґрунтованості підозри чи вагомості доказів, а тому, оцінюючи клопотання прокурора, лише бере до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку судом, встановленим законом (слідчим суддею на стадії досудового розслідування) були зроблені відповідні висновки щодо наявності обґрунтованої підозри та вагомості доказів, достатніх для обрання запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.

Отже, на стадії судового розгляду підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Оцінюючи доводи прокурора щодо наявності ризиків, суд вважає, що заявлені ризики продовжують існувати, їх рівень суттєво не зменшився.

Так, продовжує існувати ризик незаконного тиску на малолітню потерпілу, адже остання ще не допитувалася перед судом.

Суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, ризик переховування від суду продовжує існувати, його рівень суттєво не зменшився.

Відомості про особу обвинуваченого, який мав постійне місця проживання до мобілізації, наявність у нього родини, відсутність судимостей тощо не є достатніми стримуючими факторами для запобігання сукупності встановлених ризиків.

Колегія суддів бере до уваги доводи захисника щодо тривалості кримінального провадження та тримання обвинуваченого під вартою, однак, з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , складність кримінального провадження, що зокрема обумовлено тим, що більшість свідків проживає за межами міста, частина свідків та потерпіла є неповнолітніми особа, що потребує забезпечення участі психолога та законного представника для їх допиту, також частина свідків є військовослужбовцями, які проходять військову службу та змінюють своє місце розташування разом із військовою частиною, а також враховуючи періодичну відсутність електропостачання в приміщення суду через стабілізаційні відключення електроенергії, надмірне навантаження на прокурорів спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, що підтримають державне обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, та суд в умовах повномасштабної збройної агресії рф, тривалість кримінального провадження не є надмірною, строк тримання обвинуваченого під вартою не виходить за межі розумного строку.

За наведеного, беручи до уваги існування зазначених вище ризиків, суворість можливого покарання, що загрожує ОСОБА_2 , у разі визнання його винним, беручи до уваги той факт, що рф продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, а чотири з п`яти районів Запорізької області є тимчасово окупованими або на них тривають бойові дії, тобто обвинувачений має реальну змогу перетнути лінію розмежування та переховуватися на тимчасово непідконтрольній території України, зважуючи на відсутність даних щодо неможливості тримання особи під вартою, колегія суддів доходить висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою, оскільки інші види запобіжних заходів, у тому числі у виді цілодобового домашнього арешту, не зможуть запобігти встановленим ризикам.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не вбачає підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні, оскільки особа підозрюється у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства відносно малолітньої особи.

Керуючись ст.ст. 331, 395, главою 18 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 04 січня 2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя Є.С. Боєв

Судді О.В. Дмитрюк

П.В. Зарютін