Рішення

від 05.11.2024 по справі 742/4160/24

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/1256/24

Єдиний унікальний № 742/4160/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року Прилуцький міськрайоннийсуд Чернігівськоїобласті в складі: головуючого судді Бездідько В.М., за участю секретаря Лісафіної А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Прилуки цивільну справу за позовом Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокім», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації та скасування права власності та похідного права,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

У липні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив 1) припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером, 7424182500:02:000:0649 площею 1,26 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Яблунівської ОТГ, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області; 2) скасувати державну реєстрацію прав: індексний номер 21072524 від 04.05.2015, номер запису про речове право: 9555396, щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424182500:02:000:0649 площею 1,26 га, проведену за ОСОБА_1 ; 3) скасувати державну реєстрацію прав: індексний номер 21072563 від 04.05.2015, номер запису про інше речове право: 9555414, щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7424182500:02:000:0649 площею 1,26 га, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОКІМ» (код ЄДРПОУ 32370430); 4) стягнути з відповідача на користь Чернігівської обласної понесені витрати на сплату судового збору, у сумі 9084 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є громадянином рф, отримав у власність вказану земельну ділянку у порядку спадкування, проте відповідно до вимог законодавства не відчужив її протягом року.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Суд своєю ухвалою від 17.07.2024 відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання по справі.

Суд своєю ухвалою від 14.08.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

ІІІ. Позиції сторін.

У судове засідання позивач не з`явився, завчасно подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Представник третьої особи до судового засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, також надав письмові пояснення, згідно яких частково заперечив проти задоволення позовних вимог, а саме просив відмовити у скасуванні похідного речового права права оренди.

Зі згоди позивача, суд на підставі наявних в справі доказів, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннюст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

В ході вивчення питання дотримання іноземцями вимог законодавства щодо відчуження протягом року успадкованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Прилуцького району Чернігівської області, встановлено порушення, яке виражається у протиправному володінні та користуванні громадянкою російської федерації землею вказаної категорії.

Згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області громадянці рф ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.10.2008 № 1-3353, успадкувала право на земельну частку (пай) в розмірі 1/3 частини земельної ділянки, що перебувало в колективній власності колишнього КСП «Дубогаївський», с. Дубовий Гай Прилуцького району Чернігівської області, у порядку спадкування після гр. ОСОБА_2 .

На підставі розпорядження Прилуцької районної державної адміністрації № 123 від 31.03.2004, видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 129188, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі від 19.06.2004 за № 246 на ім`я ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.10.2008 № 1- 3353, право власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування в розмірі 1/3 частини земельної ділянки перейшло до ОСОБА_1 та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 793685, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 04.09.2009 за №010984800011.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №793685 громадянка російської федерації ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,26 га, що розташована на території Дубогаївської сільської ради ради (тепер Яблунівська ОТГ) Прилуцького району Чернігівської області.

В подальшому, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 зареєструвала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424182500:02:000:0649 площею 1,26 га (номер запису про право власності 9555396 від 04.05.2015, індексний номер рішення про державну реєстрацію 21072524 від 04.05.2015).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на підставі договору оренди земельної ділянки АК000774 від 16.02.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОКІМ» та додаткової угоди до договору оренди землі від 07.04.2016, земельну ділянку з кадастровим номером 7424182500:02:000:0649 площею 1,26 га передано в користування орендарю до 31 грудня 2026 року. Відомості про право користування земельною ділянкою внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.05.2015 (індексний номер рішення 21072563 від 04.05.2015).

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 в травні 2015 року набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Яблунівської ОТГ Прилуцького району Чернігівської області та протягом року не виконала покладений на неї у зв`язку із цим обов`язок, а саме: не відчужила земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «ЕазіЛУезІ АПіапсе Ьітіїеб» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Поряд із цим, згідно ч. ч. 1, 3 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

У відповідності до п. в абз. 1 ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ст.ст.124,125,126 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов?язаний за плату передати орендареві земельну на певний строк, а орендар зобов`язаний ділянку у володіння і користування використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про оренду землі", Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до укладеного Договору оренди землі від 16.02.2013року, ОСОБА_1 (Орендодавцем) було передано в оренду ТОВ «АГРОКІМ» (Орендарю) земельну ділянку площею 1,26 га за кадастровим номером 7424182500:02:000:0649, яка розташована на території Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області.

Додатковою угодою до договору оренди землі від 07 квітня2016року договір оренди був викладений в новій редакції, строк оренди сторони погодили до 31 грудня2026 року.

Вичерпний перелік підстав припинення прав користування земельними ділянками передбачений ст. 141 Земельного кодексу України.

Так, зокрема, відповідно до ст. 14 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначених статтею1201цього Кодексу; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; які розташовані на земельній ділянці; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об?єктом державно-приватного партнерства або об?єктом концесії; з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами); и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею1201цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка передається в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може містити положень про зміну його умов або припинення договору у зв?язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізацією юридичної особи.

Враховуючи, що отримана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7424182500:02:000:0649, нею добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 04.05.2016), право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Разом з тим, чинне законодавство України не містить норм, які б забороняли власнику земельної ділянки - нерезиденту передавати її в оренду, навіть якщо цей власник зобов?язаний був відчужити вказану земельну ділянку в силу закону.

Земельним кодексом України, як основним нормативно-правовим актом, що регулює земельні відносини, не передбачена така підстава для припинення права користування земельною ділянкою, як її конфіскація. Відповідно і відсутні підстави для припинення права оренди в межах даного позову.

Таким чином суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги у частині скасування права оренди спірної земельної ділянки, задовольняючи позовні вимоги частково.

VІ. Розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141ЦПК Україниз відповідача, враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 9084 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст.247,263-265,273,279,280-281,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокім», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації та скасування права власності та похідного права задовольнити частково.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий відділом УФМС росії по Красноярському краю 10.06.2008, РНОКП НОМЕР_2 ), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером, 7424182500:02:000:0649 площею 1,26 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Яблунівської ОТГ, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.05.2015, номер запису про право власності 9555396 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 21072524 від 04.05.2015), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Скасувати державну реєстрацію прав: індексний номер 21072524 від 04.05.2015, номер запису про речове право: 9555396, щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424182500:02:000:0649 площею 1,26 га, проведену за ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий відділом УФМС росії по Красноярському краю 10.06.2008, РНОКП НОМЕР_2 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач - Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) понесені витрати на сплату судового збору, у сумі 9084 грн.

У решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду. Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлено 07.11.2024.

Суддя Володимир БЕЗДІДЬКО