Рішення

від 28.10.2024 по справі 302/1457/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1457/24

Провадження № 2/302/428/24

Номер рядка звіту 60

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

28 жовтня 2024 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Сита Л.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_2 , позивач, спадкоємець), через представницю адвокатку Гренджа Вікторію Юріївну, звернувся до суду з вказаним позовом до Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області (далі Колочавської сільської ради, рада, відповідач), який обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Колочава Хустського району, Закарпатської області, помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який доводився позивачу батьком. До складу спадщини увійшов житловий будинок під АДРЕСА_1 . Позивач, ОСОБА_1 вважається єдиним належним спадкоємцем за заповітом, проте нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено через відсутність правоустановчих документів та через відсутність інформації в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності на зазначене вище нерухоме майно. Обґрунтовуючи позов зазначеними вище обставинами та посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства позивач просив визнати за ним право власності на вище згаданий житловий будинок в порядку спадкування за заповітом до майна померлого ОСОБА_3

04 жовтня 2024 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.

Позивач в підготовче засідання не з`явився.

Представниця позивача адвокатка Гренджа В.Ю. подала суду заяву від 28 жовтня 2024 року, в якій просила розглянути справу без участі позивача та її представниці, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач Колочавська сільська рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяву в якій просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданої заяви слідує визнання позову Колочавською сільською радою Хустського району Закарпатської області заперечень до заявленого позову не має.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Колочава Міжгірського району Закарпатської області у віці 70 років померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Колочава Міжгірського району Закарпатської області у віці 77 років помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.7).

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким розпорядився після його смерті все його майно де б воно не було, з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати на день смерті і на що він за Законом матиме право заповів своєму синові ОСОБА_1 , 1965 року народження. Даний заповіт складений ОСОБА_3 21.12.1998 року, зареєстрований в реєстрі за № 14 та посвідчений ОСОБА_5 , секретарем Колочавської сільської ради (а.с.9).

З витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 77376199 від 19.06.2024 року вбачається, що приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М. заведена спадкова справа № 80/2024 року після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.10).

Згідно довідки виконкому Колочавської сільської ради від 14.02.2024 року за вих.№447 вбачається, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Колочава Хустського року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був постійним мешканцем АДРЕСА_1 , разом з ним на день його смерті постійно (не менше шести місяців до дня смерті) були зареєстровані та фактично проживали: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - син; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - невістка; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 онук, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - онук (а.с.13).

05.09.2024 року приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Дунаєвим Ю.М. видано позивачу ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, та посвідчив, що на підставі заповіту, посвідченого секретарем Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, ОСОБА_5 , 21.12.1998 року, зареєстрованого в реєстрі за № 14, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , 1922 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай), розміром 0,83 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлому ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086225 виданого Міжгірською районною державною адміністрацією 11.06.1997 року, на підставі рішення Міжгірської РДА від 11.06.1997 року за №291 та зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 10.07.1997 року за № 102 (а.с.11).

Постановою приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу ДунаєваЮ.М. від 05.09.2024 року за вих..№ 182/02/31 відмовлено ОСОБА_1 , позивачу по справі, у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищезгаданий житловий будинок через відсутність відомостей про членів колгоспного двору, головою якого зазначений ОСОБА_3 , оскільки зазначений будинок не був особистою власністю ОСОБА_3 , а належав колгоспному двору та у зв`язку з цим - неможливість встановити всіх співвласників у праві власності на майно колгоспного двору та факт відкриття спадщини в майні двору (а.с.12).

25 вересня 1978 року, на підставі рішення виконкому Колочавської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області № 37, видано Свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок в цілому, з належними до нього будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 та належить колгоспному двору, головою якого являється ОСОБА_3 (а.с.14). Та згідно реєстраційному написі на документі про право особистої власності, зазначений в цьому Свідоцтві житловий будинок в цілому зареєстрований в Винорадівським міжміським бюро технічної інвентаризації на право особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_3 , та записаний в реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 515 від 25 вересня 1978 року.

Наявність вказаного вище житлового будинку та його характеристики підтверджується технічним паспортом (а.с. 16-20).

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до абз. 3 ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.3. ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Отже, виникнення права власності на нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року не є перешкодою для оформлення спадкових прав.

Також слід зазначити, що порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється:

оформлення свідоцтва на право власності на об`єкти, які були закінчені будівництвом після 05 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями державними приймальними або державними технічними;

по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Таким чином, оскільки спірний будинок збудований до 05.08.1992, то прийняття його в експлуатацію не вимагалося.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Згідно з ст.120 ЦК УРСР 1963 року, яка діяла до 16.12.1993 року, колгоспний двір це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч.2 ст.123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР № 885-ХІІ був введений в дію Закон України «Про власність».

При цьому з моменту прийняття Закону України «Про власність», відповідний колгоспний двір припинив своє існування.

Згідно роз`яснень, викладених у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до довідки, виданої Комунальним підприємством «Міжгірське бюро технічної інвентаризації» 25.06.2024 за № 137 (а.с. 15) право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 станом на 31 грудня 2012 року було зареєстровано за ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1-2 ст.549 ЦК України (в редакції 1960 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно із ч.3 ст.1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» й пов`язує з виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення в спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно статті 328 ЦК України - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вбачається із роз`яснень ч.ч.2,3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України, статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.

Головою колгоспного двору по АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 , 1922 року народження. Після припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року ОСОБА_3 став єдиним власником зазначеного дворгосподарства, що підтверджується довідкою КП «Міжгірське БТІ» від 25.06.2024 за № 137 (а.с. 15).

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв син ОСОБА_1 шляхом постійного спільного проживання із спадкодавцем на момент його смерті.

Враховуючи, що позивач прийняв спадщину, але отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування на вищевказане будинковолодіння в нотаріальній конторі не може, через відсутність правовстановлюючого документа на житловий будинок, в якому було б зазначено, що ОСОБА_3 є його одноосібним власником суд доходить висновку, що право позивача підлягає захисту. При цьому суд зауважує про відсутність відомостей про наявність інших осіб, які б претендували на частку у праві власності на житловий будинок, а також інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно.

Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити неможливо, а набуття позивачем права на спадковий житловий будинок не порушує права та законні інтереси інших осіб.

З огляду на те, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_3 та в установленому законом порядку прийняв спадщину, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі, оскільки відсутність відомостей у правовстановлюючому документі на нерухоме майно, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , про особисту приватну власність ОСОБА_3 , перешкоджає позивачу у реалізації його права на спадкування щодо вказаного спадкового майна.

Таким чином, повно та всебічно оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог є достовірними, і сумніву не викликають, визнання за позивачем права власності в порядку спадкування не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб, у зв`язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню за вищенаведеними підставами.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст.2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом за померлим батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 07.11.2024.

Повне найменування учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Колочавська сільська рада Хустського району Закарпатської області; код ЄДРПОУ 04350777; місцезнаходження: с. Колочава, вул. Шевченка, 78 Хустський район, Закарпатська область, 90043.

Головуючий суддя О.І. Повідайчик