Рішення

від 07.11.2024 по справі 182/4352/24

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/4352/24

Провадження № 2/0182/2773/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.11.2024 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справуза позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник позивача адвокат Меліховська Яна Олександрівна до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, Комунального підприємства «Міська житлово-технічна інспекція», третя особа об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Куба-Нова» про визнання наймачем квартири, -

В С Т А Н О В И В:

02.08.2024 року представник позивача ОСОБА_2 звернулаь до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з даним позовом, посилаючись на наступні обставини.

У 1992 році, у зв`язку з необхідністю поліпшення житлових умов, родині ОСОБА_3 у складі п`яти осіб: а саме: основний квартиронаймач ОСОБА_4 , її чоловік ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (позивач), було надано право на вселення (заняття) та користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 . Під час заселення ордер було вилучено Комунальним підприємством «Житлово експлуатаційна контора» при реєстрації місця проживання. Вся родина була зареєстрована за вказаною адресою. Позивач постійно проживав та проживає у спірній квартирі з народження, має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначена квартира є його житлом у розумінні статті 8 Конвенції, іншого постійного місця проживання у нього немає. За їх життя він не визнавався таким, що був незаконно вселений, чи не набув та/або втратив право користування спірною квартирою, також ними не укладалися будь-які договори під час його вселення, як малолітньої дитини до квартири щодо піднайму або тимчасовості його проживання.

04.02.2011 року позивач виписувався з метою прописатися в гуртожитку Дніпропетровського Коледжу Ракетно Космічного Машинобудування Дніпропетровського Національного Університету ДК РКМДНУ, де він навчався. Але прописатися він так і не зміг бо військомат не дав йому дозвіл виписатися і прописатися у Красногвардійському РВК.

23.05.2013 року позивач був призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину НОМЕР_1 , де проходив службу до 27.02.2014 року.

З 28.02.2014 року по теперішній час позивач перебуває на службі у Збройних силах України, є ветераном війни учасником бойових дій.

У зв`язку із службовою необхідністю, 04.02.2011 року позивач був переведений служити до Чернігівської області, Чернігівський р-н, смт.Десна, де був зареєстрований у службовому помешканні і відповідно знятий з реєстрації у м.Нікополі.

01.11.2023 року позивача переведено до військової частини НОМЕР_2 , знято з реєстрації у смт.Деста Чернігівської області, але в реєстрації за адресою АДРЕСА_2 відмовлено, так як на той час його мати, батько та брат ОСОБА_7 померли, в квартирі ніхто не зареєстрований, ордер на квартиру відсутній.

На даний час в спірній квартирі ніхто не зареєстрований, всі члени сім`ї позивача зняті з реєстрації у зв`язку зі смертю, окрім брата ОСОБА_8 , який забезпечений іншим житлом, де фактично проживає і зареєстрований.

Спірна квартира є єдиним постійним місцем проживання позивача, іншого житла у нього не має. Позивач з 28.08.2014 р. і по цей день перебуває на військовій службі. За життя його мати не встигла оформити документи щодо приватизації спірної квартири та зареєструвати його місце проживання в ній. Місце проживання позивача з 30.10.2023 р. ніде не зареєстровано, спірна квартира не приватизована. У зв`язку з смертю матері позивача, в порядку ч.1 ст.65 ЖК України на цей день не можливо отримати її письмову згоду, як члена сім`ї наймача, для вселення в займане не приватизоване спірне жиле приміщення та реєстрації позивача в установленому порядку за місцем його постійного проживання з народження, за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи відмову Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 10.07.2024 р. позивачеві в реєстрації місця проживання в спірній квартирі та визнанні позивача наймачем жилого приміщення, вирішення спірного питання можливо лише в судовому порядку.

З цих підстав позивач змушений звернутись до суду та просить наступне. Визнати його членом сім`ї померлої матері ОСОБА_4 , як єдиного наймача жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 . Визнати за ним право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 . Визнати його наймачем квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язати Виконавчий комітет Нікопольської міської ради прийняти рішення щодо надання згоди Комунальному підприємству «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради укласти з ним договір найму квартири АДРЕСА_1 . Визнати за ним право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордеру про надання житлового приміщення.

Ухвалою суду від 03.09.2024 року відкрито провадження по справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).

Сторони належним чином були повідомлені про розгляд справи в суді, шляхом надсилання на адреси їх реєстрації та електронні адреси, зазначені в позові, копії ухвали про відкриття провадження.

Позивач та її представник додаткових заяв або клопотань на адресу суду не направили.

13.09.2024 року на електронну адресу суду від представника виконавчого комітету Нікопольської міської ради Волошенюк М.В. надійшов відзив на позовну заяву. Згідно з якого, щодо задоволення позовних вимог за п.п.1-4 не заперечують та просять винести рішення відповідно до законодавства. А щодо позовної вимоги п.5 (про визнання права позивача на приватизацію квартири АДРЕСА_1 ) просять відмовити.

Комунальне підприємство «Міська житлово-технічна інспекція» були повідомлені про розгляд справи належним чином. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направив.

Третя особа ОСББ «КУБА-НОВА» були повідомлені про розгляд справи належним чином, про що свідчить повернуте повідомлення про вручення поштового відправлення третій особі 25.09.2024 р.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 . Їх родинні відносини підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим повторно 29.06.2024 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.15).

У 1992 року ОСОБА_4 разом зі своєю сім`єю вселилась в квартиру АДРЕСА_1 .

06.12.2016 року ОСОБА_4 уклала договір найму з Комунальним підприємством «Міська житлово-технічна інспекція», в п. 1.1 якого зазначені, як члени сім`ї наймача: ОСОБА_6 син ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_6 син ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 чоловік ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) (а.с.28).

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданий 24.06.2024 року Нікопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.17).

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданий 24.03.2021 року Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (а.с.16 на звороті).

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданий 25.12.2021 року Нікопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (а.с.16).

З метою зміни особового рахунку позивач звернувся до керівника ОСББ «КУБА-НОВА», яке, в свою чергу звернулось до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради із заявою про прийняття рішення щодо надання дозволу на заміну особового рахунку в квартирі АДРЕСА_1 .

Листом від 10.07.2024 року Виконавчий комітет Нікопольської міської ради залишив заяву ОСББ «Шевченко 110» без руху, зазначивши, що у зв`язку зі зняттям з реєстрації місця проживання громадянина ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується даними паспорта, на підставі вимог статті 107 Житлового кодексу України, він втратив право на користування цим житловим приміщенням з дня зняття з реєстрації місця проживання, тобто з 04.02.2011 року, а також в наданому пакеті документів відсутній ордер на жиле приміщення.

На даний час в спірній квартирі ніхто не зареєстрований, всі члени сім`ї позивача зняті з реєстрації у зв`язку зі смертю, окрім брата ОСОБА_8 , який забезпечений іншим житлом, де фактично проживає і зареєстрований.

Спірна квартира є єдиним постійним місцем проживання позивача, іншого житла у нього не має. Позивач з 28.08.2014 р. і по цей день перебуває на військовій службі.

За життя його мати не встигла оформити документи щодо приватизації спірної квартири та зареєструвати його місце проживання в ній. Місце проживання позивача з 30.10.2023 р. ніде не зареєстровано, спірна квартира не приватизована.

Відповідно до положень ст. 106 Житлового Кодексу України (далі - ЖК України), повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Крім того, відповідно до ст. 65 ЖК України передбачено, що наймач має право у встановленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселились в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування житловим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Постановою Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі 6-60цс12 додатково звернуто увагу на те, що у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (ч ч. 1, 2 ст. 64 ЖК Укураїни). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК України). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Фактично, позивач разом з матір`ю в 1992 році вселився в квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , маючі усі законні підстави, та користується даним житлом по сьогоднішній день.

Отже, ОСОБА_1 являючись членом сім`ї наймача ОСОБА_4 , проживав разом з нею в зазначеній вище квартирі до моменту зняття з реєстрації останньої за вказаною адресою у зв`язку зі смертю, продовжує там жити до теперішнього часу, користуючись усіма правами та виконуючі усі обов`язки, що випливають з договору найму цього житлового приміщення.

Відповідно до ст.61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно зі ст. 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути виданий лише на вільне жиле приміщення та дійсний протягом 30 днів. Крім того, при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації. Дані положення зазначені в розділі IV Постанови ради Міністрів України РСР від 11 грудня 1984 року №470 «Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР».

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 , будучі сином наймача квартири, в 1992 році разом з матір`ю вселився до квартири АДРЕСА_1 , продовжує проживати в спірній квартирі, виконуючи всі обов`язки квартиронаймача, щодо її утримання, суд вважає, що заявлені позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордеру про надання житлового приміщення суд зазначає наступне.

Статтею 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Пунктами 17, 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, визначено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Отже, з системного аналізу норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, слід дійти висновку, що вказаними нормативно-правовими актами визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами і до числа уповноважених на це установ суд не належить, оскільки не наділений повноваженнями на прийняття рішення про приватизацію квартири.

Всупереч зазначеного, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження звернення до управління комунального майна із заявою про приватизацію вищевказаної квартири, таким чином відповідач не порушував право позивача у питанні приватизації вищезазначеної квартири.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 178, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 29 ЦК України ст.ст. 61, 63, 104, 106 ЖК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник позивача адвокат Меліховська Яна Олександрівна до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, Комунального підприємства «Міська житлово-технічна інспекція», третя особа об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Куба-Нова» про визнання наймачем квартири задовольнити частково.

Визнати, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є членом сім`ї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наймачем житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Виконавчий комітет Нікопольської міської ради прийняти рішення щодо надання згоди Комунальному підприємству «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради укласти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , договір найму квартири АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева