Рішення

від 04.11.2024 по справі 215/595/24

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/595/24

2/215/1031/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:головуючого судді Камбул М.О.,

при секретарі судового засідання Савельєвої Л.А.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в залі суду№3м.Кривого Рогуза правиламизагального позовногопровадження задопомогою звукозаписувальноготехнічного засобуцивільну справуза позовноюзаявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Дніпропетровської обласної прокуратури, третя особа: Тернівський відділ державноївиконавчої службиу містіКривому РозіКриворізького районуДніпропетровської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса) прозняття арештуз майна,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

31.01.2024 ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , Дніропетровської обласної прокуратури про зняття арешту з майна, в якій просить скасувати арешт накладений на житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вона позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Вказує, що їй на праві власності з 2017 на праві власності повністю належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Раніше даний будинок був придбаний позивачем та відповідачем ОСОБА_4 , а в подальшому 03.02.2010 постановою старшого слідчого прокуратури м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, ОСОБА_5 було накладено арешт на все майно ОСОБА_4

10.12.2010 рішенням судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу у справі № 2-3606/2010 було визнано за позивачем право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1 , яка складається з житлового будинку, сарая, погріба, водоколонки, забору, та відповідно до Протоколу № 04-0525/13 проведення прилюдних торгів, державного виконавця Тернівського ВДВС м. Кривого Рогу, позивачем 29.11.2013 за 13850 грн. була придбана інша частина домоволодіння.

Зазначає, що будучи єдиним власником, має намір продати будинок, але від нотаріуса стало відомо, що на будинок накладено арешт, що свідчить про порушення права розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, у зв`язку з чим вимушена звернутися до суду з позовом в якому просить скасувати арешт накладений накладений нажитловий будинокз господарськимибудівлями таспорудами заадресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероб`єктанерухомого майна:1233453712110,загальною площею76,4кв.м,житловою площею50,7кв.м та скасувати обтяження.

Стислий виклад заперечень відповідача.

07.03.2024 на адресу суду надійшов відзив від Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому представник ОСОБА_6 вказує, що позовні вимоги про скасування арешту заявлені до Дніпропетровської обласної прокуратури не підлягають задоволенню з наступних підстав. Так, відповідно до п. 9 розд. ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року, арешт майна, застосований під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до моменту його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно зі ст. 324 КПК України 1960 року, постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, що зробити з речовими доаказами, зокрема з грошима, цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом. Спеціальні підстави законного обмеження особи в реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процемуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання в право мирного володіння майном. Зокрема, відповідно до ст. 126 КПК 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Інституту судового контролю за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідування КПК 1960 року не містив.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Отже, процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, у тому числі в кримінальній справі, закритій органом досудового слідства до набрання чинності цим кодексом, КПК не передбачає. Водночас прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи влади та їх посадові особи відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов?язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, враховуючи вищевикладене, органи прокуратури не мають повноважень скасовувати арешт накладений на майно у кримінальній справі, в якій ухвалено вирок відповідно до вимог КПК України 1960 року, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивач ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали, просили зняти арешт з майна.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно поштового повідомлення, а.с. 45-46, 64-65, 90-91 а також за допомогою оголошення про виклик відповідача, яке було опубліковано на сайті Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, а.с. 44, 75, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність до суду не надходили, відзив на позов до суду не надавав.

Представник Дніпропетровської обласної прокуратури, ОСОБА_2 , в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи, Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 11-00 год. 28.02.2024, за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

07.05.2023 постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого розгляду та призначено до судового розгляду по суті на 11-00 год. 27.06.2024.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10.12.2010 по справі № 2-3606/2010 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнано за ОСОБА_3 право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складаєтьсяз житлового будинку «А-1» житловою площею 23,0 кв.м., сарая «Б», погріба «Ж», водоколонки І, забору №1, визано право власності на автомобіль «БМВ525» 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 10).

Згідно протоколу від 29.11.2013 № 04-0525/13 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, виданого державним виконавцем Тернівського ВДВС Криворізького МУЮ, Савчишиним В.С., яке належить ОСОБА_4 , переможцем торгів стала ОСОБА_3 , за ціною продажу 13850 грн. (а.с. 11).

З інформаційної довідки №363431382 від 26.01.2024 Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається, що право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1233453712110, загальною площею 76,4 кв.м, житловою площею 50,7 кв.м, зареєстровано 24.04.2017 за ОСОБА_3 , на підставі рішення суду №2-3606/2010 від 10.12.2010 та Протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна №04-0525/13 від 29.11.2013, а також вбачається тип обтяження, а саме арешт нерухомого майна за реєстраціним номером 9563709 від 26.02.2010, яке накладено на підставі Постанови про накладення арешту на майно кр.справа 58101005 від 03.02.2010, прокуратури м. Кривого Рогу, ОСОБА_5 , по відношенню до власника ОСОБА_4 , що також підтверджується інформаційною довідкою №402051070 від 03.11.2024 (а.с. 12-13, 122).

Відповідно до Постанови про накладення арешту на майно від 03.02.2010, старший слідчий прокуратури м. Кривого Рогу, Д.О. Пугачов, в цілях відшкодування заподіяного матеріального збитку і забезпечення можливого цивільного позову, а також передбаченої законом конфіскації майна по кримінальній справі, наклав арешт на все майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14), що також підтверджується витягом про реєстрацію з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №26340845с від 26.02.2010 (а.с. 15).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вислухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та зазначала про таке.

Спір щодо про звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за правиламиКПК України1960 року та завершено (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченомуКПК України 1960 року(постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18)) абоКПК України 2012 року(постанова Великої Палати Верховного Суду від 24квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19)). Залежно від суб`єктного складу учасників такого спору його потрібно розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала наведені висновки щодо юрисдикції спорів та зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правиламиКПК України1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правиламиКПК України2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченомустаттею 174 цього Кодексу(пункти 51, 52).

З матеріалів справи вбачається, що постановою від 03.02.2010, старшим слідчим прокуратури м. Кривого Рогу, Д.О. Пугачовим, в цілях відшкодування заподіяного матеріального збитку і забезпечення можливого цивільного позову, а також передбаченої законом конфіскації майна по кримінальній справі, накладено арешт на все майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).

Так, питання про конфіскацію майна вирішується у порядку, встановленомуКПК УкраїнитаКримінально-виконавчим кодексом України.

Згідно з частиною другоюстатті 52 КК України, додатковим покараннями є, зокрема, конфіскація майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина першастатті 59 КК України).

Статтею 48 КВК Українипередбачено, суд, який постановив вирок, що передбачає, як додаткове покарання, конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна, відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження».

Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (частини перша, третястатті 49 КВК України).

З доданих доказів вбачається, що на підставі рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10.12.2010 по справі № 2-3606/2010 та протоколу від 29.11.2013 № 04-0525/13 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, ОСОБА_3 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, на яке було накладено арешт (а.с. 10, 11).

Згідно ч. 1 ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакція, яка діяла станом на реалізацію майна, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Відповідно до п. 4.9 Розділу 4 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5, який діяв на час спірних правовідносин, після повного розрахунку за придбане майно на підставі протоколу державний виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведений аукціон і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно п. 4.5.14 Розділу ІV Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5,в редакції, яка діяла на час реалізації арештованого майна, після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після його передачі новому власнику.

При цьому слід зауважити, що після реалізації арештованого майна, заборона з нього знята не була.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Устатті 41 Конституції Українивказано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно достатті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Складовими права на житло є забезпечення умов з приводу можливості кожного громадянина мати житло і гарантовану непорушність права користування житлом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та другастатті 5 ЦПК України).

Згідно ч. 1ст. 317 ЦК України, власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідност. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції на день звернення до суду, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є скасування арешту з майна позивача, накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання вироку суду, при цьому позов поданий не учасником кримінального провадження, не учасником виконавчого провадження, а власником нерухомого майна, яка позбавлена права на розпорядження своїм майном, тому вбачається спір про захист права власності, який стосується приватно правових відносин та який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладені норми права, враховуючи, що ОСОБА_3 є власником майна, частину якого вона придбала з прилюдних торгів, а інша частина належала позивачу на підставі рішення суду, позивач належним чином зареєструвала своє право на нерухоме майно, накладений арешт на домоволодіння позивача позбавляє її можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, наявність такого арешту протягом тривалого часу свідчить про порушення права володіння, користування та розпорядження своїм майном позивачем, тому існують правові підстави для задоволення позову та необхідності зняття арешту, накладеного на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно доположень п.1ч.2ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь позивача, сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 1211,20 грн.

На підставі Закону України «Про виконавче провадження», ст. 59 КК України, ст.ст. 317, 321 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 16, 43, 49, 80, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Дніпропетровської обласної прокуратури, третя особа: Тернівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт, накладений на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1233453712110, загальною площею 76,4 кв.м, житловою площею 50,7 кв.м, тип обтяження: арешт нерухомого майна за реєстраційним номером 9563709 від 26.02.2010, який накладено на підставі Постанови про накладення арешту на майно кр.справа 58101005 від 03.02.2010, старшим слідчим прокуратури м. Кривого Рогу, Д.О. Пугачовим, яке зареєстровано 24.04.2017 на праві власності за ОСОБА_3 , на підставі рішення суду №2-3606/2010 від 10.12.2010 та Протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна №04-0525/13 від 29.11.2013.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 07 листопада 2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Дніпропетровська обласна прокуратура, місцезнаходження за адресою: 49000, м. Дніпро, пр-т. Дмитра Яворницького, 38, ЄДРПОУ 02909938.

Третя особа: Тернівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, вул.Черкасова, 113, код ЄДРПОУ 34545860.

Суддя: