Ухвала

від 07.11.2024 по справі 347/2028/24

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/2028/24

Провадження № 2/347/736/24

У Х В А Л А

Іменем України

про закриття провадження у справі

07 листопада 2024 року м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю.С.,

за участю:

секретаря с/з Мошулі Т.В.,

ознайомившись з позовною заявою Косівського споживчого товариства до Міністерства економіки України, балансоутримувача Косівської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості про виділ у натурі частки з об`єкта нерухомого майна

в с т а н о в и в :

В провадження Косівського районного суду надійшла наведена цивільна справа. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено суддю Драч Д.С. для розгляду вказаної цивільної справи.

Ухвалою судді Драч Д.С. від 26.08.2024 року, позовну заяву прийнято до розгляду, ухвалено проводити розгляд в порядку загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання.

Згідно розпорядження керівника апарату суду від 23.10.2024 року у зв?язку з перебуванням судді Косівського районного суду Івано-Франківської області Драч Д.С. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.10.2024 року по 17.01.2026 року, було призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи і згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024 року, було визначено головуючу суддю для розгляду справи по суті ОСОБА_1 .

Ознайомившись з матеріалами цивільної справи, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За приписами ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії», заява № 36760/06, пункт 230).

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України визначено категорію справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Зі змісту позовної заяви, встановлено, що предметом спору є нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , яке знаходиться у власності держави, в особі Міністерства економіки України, та яке передано на праві оперативного управління Івано-Франківському обласному центру зайнятості. На даний час у вищевказаному майні розміщена Косівська філія Івано-Франківського обласного центру зайнятості.

Отже сторонами (позивач, відповідач) у даному спорі, є юридичні особи, а предметом спору є нежитлове приміщення, що перебуває у власності держави.

За таких підстав, враховуючи предмет спору та суб`єктний склад у цій справі, суд приходить до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вказаний спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю юридичних осіб, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема про закриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи наведені норми закону, з огляду на те, що суд на підставі пункту 1 частини першої статті255 ЦПК України дійшов висновку про закриття провадження у справі, відповідно до частини першої статті256 ЦПК України позивачу роз`яснюється його право звернутися із позовом в порядку господарського судочинства до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст.255, ст. 13, 258, 260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі за позовом Косівського споживчого товариства до Міністерства економіки України, балансоутримувача Косівської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості про виділ у натурі частки з об`єкта нерухомого майна закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 07.11.2024 року.

Суддя Ю.С. Кіцула