Ухвала

від 31.10.2024 по справі 537/5820/24

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2-з/537/26/2024

Справа № 537/5820/24

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.10.2024 Крюківський районнийсуд містаКременчука Полтавськоїобласті вскладі:головуючої суддіФадєєвої С.О.з участісекретаря судовихзасідань СупруненкоО.О.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Кременчуці заявупредставника релігійноїорганізації "Ставропігійнарелігійна громадаСвято-Успенськапарафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Представник релігійноїорганізації "Ставропігійнарелігійна громадаСвято-Успенськапарафія УкраїнськоїПравославної Церкви(ПравославноїЦеркви України)міста КременчукКременчуцького районуПолтавської області" ОСОБА_1 звернувся досуду іззаявою,де проситьв порядкузабезпечення позовурелігійної організації"Ставропігійнарелігійна громадаСвято-Успенськапарафія УкраїнськоїПравославної Церкви(ПравославноїЦеркви України)міста КременчукКременчуцького районуПолтавської області"до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнаннянедійсним договорукупівлі -продажу,скасування рішеннядержавного реєстратората зобов"язанняповернути майнонакласти арештіз забороноюправа розпоряджатисята заборонитивідчудження ОСОБА_2 та ОСОБА_5 об"єктунерухомого майна-двох житловихбудинків згосподарськими будівлями,які знаходятьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,що належитьна правіспільної сумісноївласності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і зареєстрований за ОСОБА_2 .

На обґрунтування заяви зазначив, що до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області подано позовну заяву релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.12.2023, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. за р.№ 1839, скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночки О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним № 70543817 від 05.12.2023 та зобов"язання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 повернути об"єкт нерухомого майна - два житлових будинки з господарськими будівлями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і зареєстрований за ОСОБА_2 . Зазначив, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.03.2009 визнано за Свято-Успенською релігійною громадою УПЦ м. Кременчука у тому числі право власності на домоволодіння, що складається з двох житлових будинки з господарськими будівлями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому на загальних зборах члени релігійної громади змінили підлеглість у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу Православної Церкви України та визначили нове найменування релігійної громади : релігійна організація "Ставропігійна релігійна громада Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області". 05.12.2023 Свято-Успенська релігійна громада УПЦ м. Кременчука Полтавської області, виступаючи в особі настоятеля ОСОБА_4 , який має відношення до РПЦ та не має відповідних повноважень як представник продавця, уклав з ОСОБА_2 , яка виступала покупцем, договір купівлі-продажу нерухомого майна - двох житлових будинків з господарськими будівлями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказав, що між позивачем і відповідачами, які, діючи за протиправною домовленістю, всупереч вимогам законодавства та на шкоду інтересам релігійної громади, без сплати грошових коштів на рахунок релігійної організації уклали оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна, існує спір про право щодо об"єкту нерухомого майна. Вважає, що є підстави вважати, що даний об`єкт нерухомого майна може бути відчужений на користь третіх осіб, або відповідачі, спільно чи кожен окремо, до розгляду справи по суті можуть розпорядитися ним і у разі невжиття заходів забезпечення позову це може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву, дослідивши та проаналізувавши додані матеріали, суд встановив наступне.

У відповідності до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду. Згідно п.1, п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується у тому числі накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії. Частиною 2 цієї статті передбачено право суду застосувати кілька видів забезпечення позову.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах вказував, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. У постанові ВП ВС від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 суд вказав, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. У справі № 904/1934/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що за умов, коли наявна можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які зберігаються на його рахунках, так і відчужити майно, яке перебуває у його власності, вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Отже, можливість відповідачів в будь-який момент як розпорядитися, так і відчужити майно, яке перебуває у їх власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно зінформаційним витягомз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна,сформованим 21.10.2024,на закінченийбудівництвом об`єкт- два житлових будинки з господарськими будівлями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , 05.12.2023 державним реєстратором приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 70543817 від 05.12.2023, та договору купівлі-продажу від 05.12.2023, р.№1839.

З оспорюваного договору купівлі-продажу від 05.12.2023 вбачається, що об`єкт нерухомості набувається у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_5 .

Отже,судом встановлено,що міжсторонами усправі дійсновиник цивільно-правовийспір,у томучислі щодоналежності нерухомогомайна,право власностіна якезареєстроване за ОСОБА_2 , спір стосується інтересів у тому числі релігійної громади. З урахуванням предмету та підстав позову, з яким позивач звернувся до суду, вимоги зобов`язати відповідачів повернути нерухоме майно, мети забезпечення позову, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову на вищевказаний об`єкт нерухомості може призвести в майбутньому до порушення прав позивача, істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. У постанові Верховного суду від 19.02.2012 № 643/12369/19 касаційний суд звернув увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову. Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном. За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 922/3528/23.

Суд вважає,що запропонованіпредставником позивачазаходи забезпеченняпозову будутьспівмірним іззаявленими вимогами,які стосуютьсяінтересів широкогокола осіб,відповідатимуть зміступорушеного,на думкупредставника позивача,права тазабезпечать збалансованостіінтересів сторін,оскільки правокористування відповідачамиоб`єктом нерухомостіне обмежується. Немає підстав вважати, що застосування таких заходів призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, зважаючи на те, що майно залишається у власності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а можливість відчужити чи розпорядитися цим майном обмежується лише на певний час.

Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (постанова ВП ВС від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150-153 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" про забезпеченняпозову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною права розпорядження та без заборони права користування на зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме: два житлових будинки з господарськими будівлями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити ОСОБА_2 , ОСОБА_5 відчудження цього майна.

Відповідно до ч.1 ст.157ЦПК ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С.О.Фадєєва

Повний текст ухвали складено 06.11.2024