Рішення

від 04.11.2024 по справі 610/2213/23

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

610/2213/23 2/610/360/2024 04 листопада 2024 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого: Стригуненка В.М.

за участю

прокурора за довіреністю: Євсюкової Я.А.,

секретаря: Ворони І.О.,

розглянувши у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

в с т а н о в и в:

24.11.2023 прокурор, посилаючись на ст.23 Закону України «Про прокуратуру», звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та просив припинити відповідачу право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320282000:02:000:0242, площею 0,9 га, яка знаходиться на території колишньої Вишнівської сільської ради Балаклійського району Харківської області (Вишнівського старостинського округу Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що ОСОБА_1 , який є громадянином РФ, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 11,0736 га, розташованої на території Вишнівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 11.05.2021 відповідач зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320282000:01:000:0679, площею 10,1736 га та на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6320282000:02:000:0242, площею 0,9 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Земельну ділянку площею 10,1736 га відповідач продав 14.05.2021, однак іншу спірну земельну ділянку протягом року не відчужив, чим не виконав покладений на нього законом обов`язок. Відтак право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом її конфіскації (а.с. 2-15).

22.07.2024 представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надав суду письмові пояснення, у яких позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, оскільки землі сільськогосподарського призначення на постійні основі можуть належати лише громадянину України, тоді як ОСОБА_1 , будучи громадянином РФ, протягом року після набуття права власності і дотепер не відчужив спірну земельну ділянку, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу (а.с.56-62).

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 19.08.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду (а.с. 67).

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача надав письмову заяву про підтримку позову, розгляд справи за його відсутності (а.с.73-80).

Відповідач за останнім відомим місцем проживання (перебування) АДРЕСА_1 , не повідомлявся, оскільки у зв`язку з прийняттям Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та враховуючи норми звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, на даний час будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами юстиції РФ на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, та у галузі міжнародного приватного права не здійснюється, крім випадків передачі судам чи громадянам на території України документів, одержаних за результатами виконання запитів, доручень і клопотань. Відсутність дипломатичної та консульської присутності України на території РФ унеможливлює передачу резиденту РФ судових документів дипломатичними каналами.

Таким чином, направлення судових доручень про вручення судових документів на території РФ є неможливим. Це стосується як і безпосереднього направлення доручення через Міністерство юстиції України, так і направлення судового доручення через Міністерство закордонних справ України, в тому числі за посередництва третіх держав.

Про виклик відповідача у судове засідання на 04.11.2024 свідчить розміщення оголошення на сайті «Судова влада України» від 21.08.2024 (а.с. 72). Також відповідач викликався у підготовче засідання на 19.08.2024 шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада України» від 19.07.2024 (а.с. 55). Однак в підготовче та судове засідання відповідач не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.

Окрім того, про дату, час та місце підготовчого та судового засідання відповідач міг дізнатися на сайті «Судова влада», який перебуває у загальному доступі і містить список судових справ, призначених до розгляду. Таким чином право відповідача на участь у розгляді справи було забезпечено.

Щодо порядку повідомлення відповідача, який є громадянином РФ, суд додатково враховує позицію Верховного Суду (постанова від 14 квітня 2022 року по справі №308/9708/19, провадження №61-18782св21). Зокрема, при розгляді справи щодо юрисдикційного імунітету касаційна інстанція виходила з того, що немає потреби додатково повідомляти відповідача РФ, у зв`язку з вчиненням останнім збройної агресії проти України та запереченням ним суверенітету Української держави. Відомості про зазначені процесуальні рішення оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого є загальнодоступними у мережі Інтернет.

Тому суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності сторони відповідача у звичайному порядку, на підставі наявних у ній доказів і зважаючи на вжиті заходи для забезпечення участі відповідача в розгляді справи.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідні до них правовідносини.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положеннями ч.1 ч.3 та ч.4 ст.23Закону України«Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснюєпредставництво всуді законнихінтересів державиу разіпорушення абозагрози порушенняінтересів держави,якщо захистцих інтересівне здійснюєабо неналежнимчином здійснюєорган державноївлади,орган місцевогосамоврядування чиінший суб`єктвладних повноважень,до компетенціїякого віднесенівідповідні повноваження,а такожу разівідсутності такогооргану. Наявністьтаких обставинобґрунтовується прокуророму порядку,передбаченому частиноючетвертою цієїстатті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтовано прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Тлумачення частини третьої статті 23Закону України«Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.2 ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до ч.4та ч.5ст.56ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор в обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - недопущення володіння громадянином РФ земельною ділянкою сільськогосподарського призначення на території України без належних на те правових підстав. У даному випадку порушені економічні інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яким самостійно позов про припинення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку не заявлено, що свідчить про бездіяльність керівництва, внаслідок якої порушуються інтереси держави у земельній сфері, тому до суду звертаються органи прокуратури.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року (справа № 806/1000/17).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , будучи громадянином РФ, маючи достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, не дотримався передбаченої законодавством процедури та не відчужив набуту ним земельну ділянку протягом одного року, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

При цьому Головне управління Держгеокадастру у Харківській області дотепер не звернулося до суду з позовом про конфіскацію спірної ділянки, що свідчить про його бездіяльність та не здійснення захисту інтересів держави.

Крім того, у своїй відповіді від 19.05.2023 на запит Харківської обласної прокуратури та у своєму листі від 30.08.2023 вказало, що ними ведеться комплексна робота стосовно збору матеріалів для подальшого вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів держави щодо звернення до суду з позовними заявами про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у приватній власності громадян РФ. Однак, зазначило, що вони не мають пільг щодо сплати судового збору, тому в умовах обмеженого бюджетного фінансування можуть здійснити вжиття заходів представницького характеру лише щодо певної кількості земельних ділянок. Тому не заперечують проти вжиття Харківською обласною прокуратурою заходів представницького характеру на захист інтересів держави в їхній особі стосовно звернення до суду з позовними заявами, в тому числі про конфіскацію земельної ділянки з кадастровим номером 6320282000:02:000:0242, площею 0,9га, яка перебуває у приватній власності громадянина РФ ОСОБА_1 (а.с. 25-27, 28-29, 30-31).

Це свідчить про свідоме нездійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, яке має на це відповідні повноваження, захисту порушених інтересів держави.

Тому прокурор звертається до суду з цим позовом в інтересах держави.

Крім того, прокурором на виконання ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» 16.11.2023 було повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, тобто орган, який повинен представляє інтереси держави у даних правовідносинах, про те, що прокуратурою готується позовна заява до суду (а.с. 38-40). Представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області позов підтримав, що свідчить про згоду на таке представництво.

Таким чином, прокурором наведено достатньо підстав для представництва держави в суді.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області Голуб В.М. 13.09.2008, зареєстрованого у реєстрі за №2-4039, відповідач ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 11,0736 га, розташовану на території Вишнівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.16).

Згідно із ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

ОСОБА_1 зареєстрував право власності на успадковану земельну ділянку площею 11,0736 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.05.2021, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 6320282000:01:000:0679, площею 10,1736 га та на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6320282000:02:000:0242, площею 0,9 га (а.с.17-21).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.05.2021 ОСОБА_1 продав Товариству з обмеженою відповідальністю «Балаклія ХПП» земельну ділянку з кадастровим номером 6320282000:01:000:0679, площею 10,1736 га (а.с. 22-24).

Оціночна вартість спірної земельної ділянки площею 0,9 га складає 71693,30 грн (а.с.35-37).

З договору купівлі-продажу, посвідченого 14.05.2021 приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Соколовою С.О., вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є громадянином РФ, до громадянства України не належить (а.с. 22-24).

Згідно з відповіддю Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області від 17.11.2023 за обліками ГУ ДМС у Харківській області на громадян, які зверталися з питання набуття/припинення громадянства України, оформлення дозволу на постійне проживання в Україні та отримання тимчасової/постійної посвідки на проживання в Україні, ОСОБА_1 не значиться. Також не значиться зареєстрованим/знятим з реєстраційного обліку на території Харківської області, паспортом громадянина України не документувався (а.с.34).

У відповідності до ст.1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Нормами ст.19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних. Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту ч.2 ст.81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

У відповідності до ч.5 ст.22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Право власності на спірну земельну ділянку відповідач набув з 11.05.2021 після державної реєстрації речового права на нерухоме майно, однак у подальшому й дотепер земельну ділянку ним не відчужено, чим безпідставно порушено річний строк, установлений ч.4 ст.81 Земельного кодексу України.

Згідно із пунктом «е» ч.1 ст.140 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п."в" ч.1 ст.143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.145 ЗК України у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Пунктом 10 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Частиною 5 статті 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа №6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ч.1, 2 ст.38, ч.1 ст.39 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

У відповідності до ч.4 ст.145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажом, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Таким чином, ураховуючи, що відповідач, будучи громадянином РФ, протягом року (з 11 травня 2021 року і дотепер) після набуття права власності на спірну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не відчужив її, є підстави для конфіскації зазначеної земельної ділянки у власність держави, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Внаслідок задоволення позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Припинити право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 6320282000:02:000:0242, площею 0,9 га, яка знаходиться на території колишньої Вишнівської сільської ради Балаклійського району Харківської області (Вишнівського старостинського округу Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

3.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури 2684 гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суду Харківської області шляхом подачі протягом тридцятиднів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області: 61165, м.Харків, вул.Космічна, буд.21, поверх 8-9, ЄДРПОУ 02910108.

Прокурор: керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, місцезнаходження: 64309, Харківська область, м.Ізюм, вул.Донця-Захаржевського,4.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Суддя Стригуненко В.М.