Рішення

від 02.10.2024 по справі 761/38049/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/38049/23

Провадження № 2/761/3875/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу (органу)приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії. Позовна заява мотивована тим, що позивач зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Квартира не приватизована. Вказана квартира належить до державного житлового фонду та була виділена на правах найму чоловіку позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується рішенням Виконавчого Комітету Радянської районної ради депутатів трудящих м. Києва № 400 від 27 листопада 1978 року та рішенням Виконавчого Комітету Дніпровської районної Ради народних депутатів № 16 від 08.01.1979. Разом із позивачкою у вказаній квартирі проживає її донька ОСОБА_4 та її син неповнолітній ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. В подальшому ОСОБА_4 , на підставі довіреності від 25.03.2021 посвідченої приватним нотаріусом Пшенишнюк О.А. діючи в інтересах своєї матері (позивача у справі), звернулась на адресу відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про оформлення та видачу свідоцтва про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 , однак їй було відмовлено за відсутності завіреної копії ордера на жиле приміщення та довідки з Ощадних банків України щодо житлових чеків на ім`я всіх членів сім`ї. За таких обставин представник позивача просить суд визнати незаконною відмову відділу приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністраціїОСОБА_2 у переданні у приватну власність кварири АДРЕСА_1 та зобов`язати Відділ (орган) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації прийняти від позивача пакет документів на приватизацію вказаної квартири за відсутності вищезазначеної ордеру та довідки та провести приватизацію.

Провадження у справі відкрито 18.10.2023, відповідно до положень ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.

02 лютого 2024 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва замінено первісного відповідача Шевченківську районну в м. Києві державну адміністрацію неналежного по справі за позовом ОСОБА_2 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права на приватизацію, на належного відповідача - Відділ (орган) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації та залучено до участі у справі третю особу - Шевченківську районну у м. Києві державну адміністрацію .

В адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якій представник Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що відділом (органу) приватизації державного житлового фонду місті Києві державного житлового фонду Управління житлового-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації було дотримано всі вимоги чинного законодавства, будь яких неправомірості дій при розгляді заяви про оформлення та видачу свідоцтва про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 не вбачається, як і не доведено, факту незаконної відмови ОСОБА_2 в переданні в приватну власність зазначену квартиру. Також зазначив, що жодних доказів на підтвердження факту порушення Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацію охоронюваних законом прав та інтересів Позивача не надано.

Представник позивача в адресу суду 26 лютого 2024 року направив відповідь на відзив, в яком просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації направив відзив на позов де зазначив наступне. Відповідачем було дотримано всі вимоги чинного законодавства, будь яких неправомірості дій при розгляді заяви про оформлення та видачу свідоцтва про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 не вбачається, як і не доведено, факту незаконної відмови ОСОБА_2 в переданні в приватну власність зазначену квартиру. Також зазначив, що жодних доказів на підтвердження факту порушення Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацію охоронюваних законом прав та інтересів позивача не надано.

Представник ОСОБА_2 в судовому засідання позов підтримав та просив задовольнити.

Представник Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністраціїта представник третьої особи в судове засідання не з`явились, про день та час рогзляду справи повідомлялись належним чином.

Вислухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи та надавши оцінки наявним доказам суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 , яка виділена на правах найму чоловіку позивача ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 01квітня 1972 року, копія якого міститьмя в матеріалах справи.

Донька позивача на підставі довіреності від 25.03.2021 посвідченої приватним нотаріусом Пшенишнюк О.А., діючи в інтересах своєї матері ОСОБА_2 , звернулась на адресу відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про оформлення та видачу свідоцтва про право власності на житло квартиру АДРЕСА_1 .

За наслідком розгляду зазначеної заяви від органу приватизації була отримана відмова оформлена листом від № 380 від 30.08.2023, в якій зазначено, що документи були повернуті через те, що позивачем не надані, зокрема завірена копія ордера на жиле приміщення, довідка з Ощадних банків України щодо житлових чеків на ім`я всіх членівсім`ї.

За приписами статей 30, 41 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до вимог ст. 345 ЦK України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до п. 20 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» (далі - Положення), документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового Фондує довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).

Відповідно до п. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» об`єктом приватизації є квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій,- природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що - приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до п. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках).

Згідно із ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За приписами статті 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 15 Житлового кодексу України, до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів віднесено видача ордерів на жилі приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

За змістом статті 58 Житлового кодексу України, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Враховуючи те, що у позивача оригінал ордеру на квартиру не зберігся, на сьогоднішній день у неї виникли перешкоди у реалізації свого права на приватизацію житла.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з наданих стороною позивача доказів, ОСОБА_2 являється дружиною членом сім`ї наймача житлового приміщення,постійно проживала та зареєстрована в ньому.Отже на законних підставах користується вказаним житломта має такі ж права і обов`язки, як наймач. Доказів зворотного під час розгляду справи отримано не було.

Так, зааконність проживання позивача у спірному приміщенні ніким не спростованата не заперечувалась.

З моменту реєстрації позивача в квартирі її право на користування житловим приміщенням ніким, в тому числі відповідачем не оскаржувалось, відповідні докази не подавались.

При цьому, відсутність ордеру позбавляє її можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, оскільки, як вбачається з наданих представником Позивачки пояснень, у неї є всі необхідні документи для проведення приватизації вищезазначеного житлового приміщення, крім ордеру, який вона надати не має можливості по незалежним від неї обставинам.

Враховуючи викладене, відмова в приватизації займаного нею житла з причин відсутності оригіналу ордеру на заселення у квартиру є такою, що порушує її право на приватизацію.

Разом з тим, відповідно до письмової відповіді АТ «Державний ощадний банк України» від 17.04.2024 № 17/3-21/48052/2024 вбачається, що довідки щодо використання права на приватизацію державного житлового фонду та підтвердження використання громадянином житлових чеків для приватизації об`єкту державного житлового фонду надаються спеціально створеними органами - органами приватизації житла.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Беручи до уваги, положення пункту 10 статті 8 у прив`язці до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому посилання відповідача на те, що Позивачка не має права на приватизацію оскільки не надано ордеру та довідки з Ощадних банків України щодо житлових чеківє протиправним.

Таким чином, дії відповідача порушують конституційне право Позивачки на приватизацію житла у встановленому законом порядку, а тому суд приходить до висновку, що вимоги Позивачки щодо зобов`язання здійснити приватизацію спірної квартири є доведеними законними, обґрунтованими, а відтак підлягає задоволенню.

Суд враховує правові позиції Верховного Суду висловлені в постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20) Верховний Суд застосував такий спосіб захисту у справі про приватизацію квартири державного житлового фонду, як визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру державного житлового фонду з покладанням обов`язку на останнього оформити право власності на приміщення. При цьому у цій справі було зроблено правовий висновок, що не є належним способом захисту визнання права власності на квартиру. Тобто, суд не може визнати право власності, він може лише визнати безпідставною відмову і зобов`язати орган оформити цю приватизацію.

Суд враховує також правові позиції Верховного Суду висловлені в постанові від 08 червня 2022 року в справі № 202/3820/19 (провадження № 61-836св21).

Так, Верховний Суд вважав обґрунтованими вимоги про зобов`язання державного департаменту житлового господарства міської ради як органу приватизації державного житлового фонду провести приватизацію квартири.

Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать і висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 183/2859/16 (провадження № 61-10997св18), від 19 червня 2019 року в справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року в справі № 754/6918/18 (провадження № 61-13774св19) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

До уваги беруться також і правові позиції Великої Палати Верховного Суду висловлені в постанові від 20 червня 2018 року в справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18). У даній справі було визнано неправомірною відмову департаменту житлового господарства міської ради в приватизації і зобов`язано департамент провести приватизацію квартири.

Тобто, судова практика передбачає такі способи захисту, які зводяться до визнання безпідставною відмови органу приватизації і зобов`язання органу приватизації здійснити приватизацію житла.

За таких обставин, з урахуванням вищезазначених норм права щодо можливості суду обрати спосіб захисту, який не суперечить закону відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України, з метою ефективного захисту прав позивача, враховуючи способи захисту цивільних прав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у спосіб визнання протиправною відмови (у формі листа-відповіді) відповідача у приватизації квартири на підставі не надання ордеру на жиле приміщення та довідки щодо житлових чеків на ім`я всіх членів сім`ї та зобов`язання відповідача провести дії по приватизації квартири позивачем у відповідності п. 18 Наказу МЖКГ України від 16.12.2009 року «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будників), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» за відсутності ордеру та довідки щодо житлових чеків на ім`я всіх членів сім`ї на жиле приміщення та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи зазначене, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,76-81,141,279,283-287,352,354 ЦПК України, ст.ст. 19, 47 Конституції України, ст.ст. 15,58,64 ЖК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконною відмову відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації у переданні у приватну власність квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .

Зобов`язати відділ (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації прийняти від ОСОБА_2 документи на приватизацію квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордера на житлове приміщення та документа, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду та вчинити дії щодо приватизації за ОСОБА_2 зазначеного житла.

Стягнути з Відділу (органу) приватизації Державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 26077632, 01054, місто Київ, бульвар Шевченка Тараса, будинок 26/4) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судові витрати в розмірі 1073, 60 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 11 жовтня 2024 року

Суддя: