Ухвала

від 07.11.2024 по справі 203/2991/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №203/2991/24

Провадження №2/204/3039/24

УХВАЛА

іменем України

07 листопада 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя Книш А.В.,

секретар судового засідання Малкамова О.С.,

за участі:

представника третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому підготовчомузасіданні цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_2 доТовариства зобмеженою відповідальністю«ВЕРТЕКС-ГРУПП», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпровська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «Привокзальний», Приватне підприємство «МИХАИЛ», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, державний реєстратор Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Сербіна Альона Василівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна про визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться вказана цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 , відповідно до якої позивач просить:

- визнати Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 09 листопада 2023 року, що укладений до Договору іпотеки, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. за реєстраційним номером 4756 від 09 листопада 2021 року, дійсним;

- визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі, загальною площею 736,5 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1 .

Судом на обговорення поставлено питання щодо необхідності спрямування справи для розгляду за підсудністю до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська за місцезнаходженням нерухомого майна.

Представник третьої особи Дніпровської міської ради Скосарев І.Д. в судовому засіданні не заперечував проти спрямування даної цивільної справи за підсудністю для розгляду до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська.

Позивач до судового засідання не з`явився, до початку судового засідання подав клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлялися належним чином, будь-яких заяв чи клопотань не подавали.

Відповідно до частини першоїстатті 30 ЦПК Українипозови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Згідно з положеннямистатті 181 Цивільного кодексу Українидо нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 1 березня 2013 року N 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" роз`яснив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом було взято до уваги ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2024 року, якою вказану позовну заяву було передано за підсудністю до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, оскільки згідно технічного паспорта об`єкт спору знаходиться у Чечелівському районі міста Дніпра.

Однак, у судовому засіданні з копій Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 03 листопада 2014 року, розпорядження Дніпропетровської міської ради №1093-р від 16 липня 2008 року «Про присвоєння адреси торгівельному майданчику по вул. Курчатова (Кіровський район)» та відповіді Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 31 жовтня 2024 року за вих.№3/15-510 встановлено, що об`єкт спірної нерухомості по АДРЕСА_2 (а.с.210-214).

З огляду на викладене, дана справа не підсудна Красногвардійському районному суду м.Дніпропетровська.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування їхніх функцій, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Причому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, тобто юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з конституційними положеннями, у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» визначено правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції і загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів. Цим Законом, зокрема, закріплено положення щодо права на повноважний суд, відповідно до якого ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма з`явилась саме завдяки впливу ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття "суд, встановлений законом", входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.

Питання підсудності регулюються відповідними процесуальними кодексами. Зокрема, підсудність цивільних справ визначається відповідно до ст. ст. 26-32 ЦПК України. Встановивши загальні правила підсудності, законодавець, разом з тим, передбачив обставини, за яких участь судді у справі, віднесеної до компетенції, недопустима, зважаючи на неможливість забезпечити неупередженість суду. Отже, принцип законного судді є фундаментом правил підсудності, він являє собою суттєву гарантію правосуддя, забезпечення прав і свобод людини, відіграє роль судоустрійної засади, через його реалізацію досягається виконання завдань судочинства.

Зазначене розуміння принципу законного судді охоплюється також положеннями права на повноважний суд та включається до закріпленої у міжнародно-правових актах засади здійснення правосуддя судом, встановленим законом. Таким чином, є всі підстави розглядати як принцип організації судової влади і судочинства в Україні - здійснення правосуддя судом, встановленим законом. Вимога розгляду справи судом, встановленим законом, передбачає здійснення правосуддя спеціально створеним згідно з законом юрисдикційним органом - судом, який уповноважений на підставі норм вирішувати питання у межах його компетенції.

Таким чином, комплексне поняття «належний суд» включає в себе дві складові: суд як орган судової системи та суд як суддя чи декілька суддів, що становлять його склад. Тобто, належний суд у розумінні належного судового органу може бути позначений поняттям «компетентний суд», що використовується у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, чи поняттям «повноважний суд», що застосовується Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Враховуючи те, що поняття «компетенція» є більш широким, доцільнішим є використання терміну "компетентний суд", під яким розуміється суд, наділений компетенцією розглянути ту чи іншу справу, яка підсудна даному суду, відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, компетентний суд є не окремим абстрактним поняттям, а набуває свого значення лише стосовно розгляду та вирішення певної справи чи категорії справ, підсудних цьому судові, саме тих справ, на які поширюється юрисдикція цього суду. Отже, компетентним судом є орган судової системи держави, наділений компетенцією здійснювати правосуддя (юрисдикцією) у справах, що відповідно до закону йому підсудні. Відповідно правом особи на компетентний суд є її нічим не обмежене та безумовне право звернутися до того суду судової системи держави, який наділений відповідною компетенцією щодо розгляду підсудної йому справи.

Системний аналіз наведеного свідчить про те, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної підсудності, свідчить про те, що справа розглянута некомпетентним (неповноважним) судом.

Розгляд і вирішення справи неповноважним судом є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Згідно пункту першого частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи недопустимість порушення правил щодо територіальної підсудності, а також той факт, що розглядаючи вказану цивільну справу, суд позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, суд приходить до висновку про необхідність передання даної цивільної справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Кіровському районному суду міста Дніпропетровська.

У даному випадку відсутній спір між судами про підсудність.

Керуючись частиною першою статті 30, статтею 31 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Цивільну справуза позовноюзаявою ОСОБА_2 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ВЕРТЕКС-ГРУПП», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпровська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «Привокзальний», Приватне підприємство «МИХАИЛ», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, державний реєстратор Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Сербіна Альона Василівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна про визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя дійсним та визнання права власності передати на розгляд Кіровському районному суду міста Дніпропетровська.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий: