Ухвала

від 01.11.2024 по справі 346/4256/24

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/4256/24

Провадження № 1-в/346/356/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого-судді ОСОБА_1 , секретарі судових засідань: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: прокурора ОСОБА_4 , представника Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)»: ОСОБА_5 та засудженого: ОСОБА_6 , які приймали участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, подання начальника Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)»: ОСОБА_7 про заміну покарання більш м`яким засудженому ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянина України; місце народження: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; освіта середня; згідно ст. 69 КК України раніше не судимий),

по кримінальному провадженню №12022091210000124, в якому ОСОБА_6 вироком Рогатинського районного суду від 11 січня 2023 року, визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а також на підставі частини 5 ст. 72 та частини 1 статті 69 КК України, призначено остаточне покарання у виді 1 року позбавлення волі, та вироком Рогатинського районного суду від 22.02.2023 року визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а також на підставі частини 5 ст. 72, частини 4 ст. 70, ч.1 ст. 70 та частини 1 статті 69 КК України, призначено остаточне покарання у виді 2 року позбавлення волі

в с т а н о в и в :

Начальник Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)»: ОСОБА_8 , звернувся до суду із вказаним поданням, до якого додав матеріали особової справи засудженого (а.с.1-25 частини І особової справи засудженого, а.с. 1-105 частини ІІ особової справи засудженого).

Позиції учасників провадження.

Аргументи представника колонії. Вироком суду, який набрав законної сили, засудженого визнано винним у вчиненні злочину та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Але, засуджений вже відбув більше дві третіх половини строку покарання, призначеного йому судом та став на шлях виправлення. Тому, невідбуту засудженим частину покарання у виді позбавлення волі, що складає 15 днів, можна замінити більш м`яким покаранням у виді штрафу.

Позиція засудженого. У нього рак піднебіння, і якщо суд застосує до нього штраф у найменшому розмірі, оскільки невідбута частина покарання складає тільки 15 днів, то він зможе його оплатити за зайнятись своїм лікуванням на волі.

Аргументи прокурора. Не заперечувала проти задоволення клопотання.

Оцінка суду.

Частина 2 статті 50 КК України передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.

Разом з цим, частиною 1 статті 82 КК України встановлено, що особам, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених уЗагальній частиніцього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

А ч.3 і п.2 ч.4 ст.82 КК України уточнюється, що заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення, а також (за умови якщо засуджений відбуває покарання за вчинений умисний тяжкий злочин), що засуджений фактично відбув не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.

Вироком Рогатинського районного суду від 11 січня 2023 року, який набрав законної сили 11 лютого 2023 року визнано ОСОБА_6 , винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, але на підставі частини 5 ст. 72 та частини 1 статті 69 КК України, призначено остаточне покарання у виді 1 року позбавлення волі (а.с. 9-10).

Разом з цим вироком Рогатинського районного суду від 22.02.2023 року, який набрав законної сили 25 березня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а також на підставі частини 5 ст. 72, частини 4 ст. 70, ч.1 ст. 70 та частини 1 статті 69 КК України, призначено остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі, строк відбування покарання рахується з 16 листопада 2022 року (а.с. 15-17, частини І особової справи засудженого).

І наразі, засуджений ОСОБА_6 продовжує відбувати призначене йому покарання у виді позбавлення волі, і фактично він вже відбув більше двох третіх частин призначеного йому строку покарання.

При цьому суд відзначає, що в силу положень частини 4 статті 185 і частини 4 статті 12 КК України та з урахуванням змісту зазначених вироків, покарання було призначено засудженому саме за вчинення ним умисних тяжких злочинів, якими є злочини, передбачені ч.4 ст.185 КК України.

Тому суд погоджується з учасниками провадження у тому, що колонією доведений факт того, що засуджений ОСОБА_6 дійсно фактично відбув вже більше двох третіх строку покарання, призначеного йому судом, за вчинені ним умисні тяжкі злочини.

Як вже вказувалось судом вище, заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Через, що суд враховує і положення частини 1 статті 6 Кримінально-виконавчого кодексу України за якими, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. При цьому суд відзначає, що з огляду на положення частини 3 статті 6 КВК України, основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

І тому суд відзначає, що з часу знаходження в місцях позбавлення волі, засуджений:

- Відповідно до супровідного листа ДУ «Коломийська виправна колонія № 41» від 08.05.2023 року відбуває покарання за адресою: с. Товмачик Коломийського району Івано-Франківської області ДУ «Коломийська виправна колонія № 41» (а.с. 23 частини І особової справи засудженого);

- Заявою ОСОБА_6 від 12.05.2023 року, ним було повідомлено, що був втрачений паспорт у м. Івано-Франківськ в 2019 році. З порядком виготовлення паспорта він ознайомлений, претензій до адміністрації установи не має (а.с. 29 частини ІІ особової справи засудженого);

- Відповідно до заяви ОСОБА_6 від 12.05.2023 року, останній просив дозволу залучити його до участі у програмі диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення» (а.с. 30 частини ІІ особової справи засудженого);

- 29.05.2023 року ОСОБА_6 просив позачергово залучати його без оплати праці, до робіт з благоустрою установи та поліпшення житлово-побутових умов засуджених (а.с. 33 частини ІІ особової справи засудженого). У зв`язку із чим наказом від 29 травня 2023 року, останнього зараховано у робочу бригаду (а.с. 34 частини ІІ особової справи засудженого);

- Відповідно до опитувального листа щодо можливості застосування статті 101 КВК України від 20 липня 2023 року до засудженого ОСОБА_6 , працівниками колонії вирішено, що останній заслуговує на застосування до нього вищевказаної статті (а.с. 35 частини ІІ особової справи засудженого);

- Згідно з характеристикою щодо ОСОБА_6 від 20.07.2023 року, останній за період відбування покарання не допускав порушень встановленого порядку відбування покарання, до дисциплінарної відповідальності не притягався. Заходи заохочення не застосовувались. Також залучається до виконання робіт по благоустрою місць позбавлення волі та поліпшення житлово-побутових умов засуджених, а також допоміжних робіт із забезпечення колонії продовольством, до виконання робіт відноситься добросовісно, розуміє їх необхідність. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення» (а.с. 36 частини ІІ особової справи засудженого);

- 20.07.2023 року згідно з випискою з протоколом № 21 працівниками колонії визнано ОСОБА_6 таким що стає на шлях виправлення (а.с. 42 частини ІІ особової справи засудженого). У зв`язку із чим постановою від 25.07.2023 року засудженого переведено з дільниці ресоціалізації виправної колонії середнього рівня безпеки до дільниці соціальної реабілітації цієї виправної колонії (а.с.43 частини ІІ особової справи засудженого);

- 25.07.2023 року ОСОБА_6 своєю заявою просив залучити його без оплати праці позачергово до робіт з благоустрою колонії і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колонії продовольством (а.с. 48 частини ІІ особової справи засудженого);

- і вже 03.10.2023 року, відповідно до подання про застосування до засудженого заходу заохочення від 03.10.2023 року ОСОБА_6 було оголошено подяку за виконання покладених обов`язків та сумлінну поведінку, що також підтверджується випискою з наказу від 03 жовтня 2023 року (а.с. 50,52 частини ІІ особової справи засудженого);

- 05.10.2023 року заявою ОСОБА_6 , останній просив згідно ст.118 КВК України, позачергово залучати його без оплати праці, з благоустрою установи та поліпшення житлово-побутових умов засуджених (а.с. 75 частини ІІ особової справи засудженого);

- 16.11.2023 року згідно з опитувальним листом щодо можливості застосування статті 82 КК України до засудженого ОСОБА_6 , працівниками колонії вирішено, що останній заслуговує на застосування до нього вищевказаної статті (а.с. 53 частини ІІ особової справи засудженого), також 16.11.2023 року відповідно до виписки з протоколу № 30 працівниками колонії визнано ОСОБА_6 таким що став на шлях виправлення (а.с. 64 частини ІІ особової справи засудженого);

- 26.12.2023 року відповідно до постанови про накладення стягнення на ОСОБА_6 , останній допустив порушення режиму відбування покарання, яке полягає в тому, що 17.12.2023 року близько 16 години 10 хвилин в ОСОБА_9 було виявлено та вилучено пластикову ємність 0.5 літра прозорої рідини з різким запахом спиртного, вживання якого може спричинити алкогольне сп`яніння, що також підтверджується рішенням дисциплінарної комісії (а.с. 66, 73 частини ІІ особової справи засудженого). Але суд відзначає, що в силу ч.14 ст.134 КВК України та відсутністю інших стягнень після спливу шести місяців, ОСОБА_6 вважається таким, що не має стягнення;

- 21.03.2024 року згідно з опитувальним листом щодо можливості застосування статті 81 КК України до засудженого ОСОБА_6 , працівниками колонії вирішено, що останній не заслуговує на застосування до нього вищевказаної статті (а.с. 76 частини ІІ особової справи засудженого);

- 02.07.2024 року відповідно до подання до застосування до засудженого заходу заохочення до ОСОБА_6 було застосовано подяку у зв`язку із виконанням покладених обов`язків та додержання правил поведінки, встановлених Кримінально-виконавчим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці у ІІ кварталі 2024 року, що також підтверджується випискою із наказу № 478-ПЗ-24 (а.с. 87,89 частини ІІ особової справи засудженого);

- за змістом характеристики засудженого від 18 липня 2024 року, засуджений ОСОБА_6 , працює в установі виконання покарань. Особа до засудження не мала стабільної роботи. На даний час залучається до безоплатних робіт, щодо забезпечення установи продовольством та поліпшення житлово-побутових умов засуджених. Поставленні завдання виконує вчасно та якісно. Правила безпеки праці виконує. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як середня (а.с. 2-4 судової справи);

- Відповідно до довідки про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_6 , останній одержав дві подяки від 03.10.2023 року та 02.07.2024 року. Разом з цим було наявна одна догана 26.12.2023 року, яка на даний час погашена (а.с. 5 судової справи).

Суд також враховує, що за висновком щодо ступеня виправлення засудженого, комісія колонії дійшла одноголосного рішення про те, що ОСОБА_6 став на шлях виправлення, а із мінімально необхідних 61 балу, він набрав 86 (а.с.7-10 судової справи).

Крім того згідно з довідки від 17.07.2024 року ОСОБА_6 хворіє на рак м`якого піднебіння (а.с. 13 судової справи).

Також суд враховує, що засуджений безпосередньо у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочинів визнав.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини на підставі наданих йому колонією доказів, у їх сукупності, суд констатує, що колонією доведено те, що засуджений дійсно проходить процес позитивних змін, які вже відбуваються в його особистості та вже створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, і своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, він довів, що вже став на шлях виправлення.

І тому суд може вирішити питання щодо заміни невідбутої засудженим ОСОБА_6 , частини покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке по суті.

Як вже вказувалось, в силу положень частини 1 статті 82 КК України, більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених уЗагальній частиніцього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Більш м`яким покаранням по відношенню до позбавлення волі є обмеження волі, але воно згідно з ч.2 ст.61 КК України встановлюється на строк від одного до п`яти років. А строк невідбутої частини покарання ОСОБА_6 складає 15 днів позбавлення волі, що з урахуванням п. б) ч.1 ст.72 КК України складало б тільки 30 днів обмеження волі, тобто менше ніж передбачено строками, установленими уЗагальній частиніКК України для такого більш м`якого виду покарання, як обмеження волі. Тому замінити невідбуту частину покарання строком на 15 днів позбавлення волі строком на 30 днів обмеження волі суд не може.

Інший більш м`який вид покарання, зокрема такий як арешт, в силу ч.1 ст.60 КК України не може застосовуватись до засудженого, оскільки він не є військовослужбовцем, як і такий вид покарання, як службове обмеження для військовослужбовців, що передбачено ч.1 ст.58 КК України, з цих же мотивів.

Такий більш м`який вид покарання, як пробаційний нагляд, також не може бути застосованим, оскільки в силу ч.4 ст.59-1 КК України він призначається на строк від одного року, а невідбута частина покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_6 складає тільки 15 днів, що з урахуванням п.а-1) ч.1 ст.72 КК України складало б тільки 30 днів.

Покарання у виді виправних робіт, яке передбачено ч.1 ст.57 КК України встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Але він не працює, тому і це більш м`яке покарання не може бути застосовано судом.

Громадські роботи, як це передбачено ч.2 ст.56 КК України встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день. І з урахуванням п. г) ч.1 ст.72 КК України, невідбута частина покарання ОСОБА_6 , що складає 15 днів позбавлення волі могла би скласти 120 годин громадських робіт. Однак таке покарання ОСОБА_6 довелось би відбувати ще 30 календарних днів (оскільки відбувається на бельше 4 годин на день), що вочевидь погіршувало би його становище з огляду на положення п.5 та п.7 ч.1 ст.89 КК України, за якими: такими, що не мають судимості визнаються тільки ті особи, які засуджені за вчинення злочину до основного покарання у виді громадських робіт, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення. Тобто, така заміна покарання (з позбавлення волі, невідбута частина якої складає 15 днів, на громадські роботи на 30 календарних днів), на яке до речі саме з цих мотивів, засуджений не дав згоду, вочевидь буде суперечити загальним засадам призначення покарання, що передбачені п.3 ч.1 ст.65 КК України, так і його меті, передбаченій ч.2 ст.65 КК України.

А от на такий менш суворий вид покарання, як штраф, що передбачений ст.53 КК України і який може бути призначений в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу, суд може замінити невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі 15 днів. Що з одного боку, не протирічить ст.82 КК України, а з іншого є проявом милосердя до людини, який залишилось 15 днів позбавлення волі, але вона стала на шлях виправлення, і хворіє на рак м`якого піднебіння, що заслуговує на окрему увагу та врахування судом.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, суд погоджується із тим, що ОСОБА_6 слід замінити невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком 15 днів, на більш м`яке покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає: 510 (п`ятсот десять) гривень.

Тож керуючись статтями 1-33,84-99,321,342-372,392-395,532-539 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Подання начальника Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)» про заміну ОСОБА_6 невідбутої частини покарання більш м`яким - задовольнити.

Замінити ОСОБА_6 невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком: 15 (п`ятнадцять) днів, більш м`яким покаранням у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає: 510 (п`ятсот десять) гривень.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Повний текст ухвали проголошено 06 листопада 2024 року о 17 годині.

Головуючий суддя : ОСОБА_1