Постанова

від 04.11.2024 по справі 914/1637/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2024 р. Справа №914/1637/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіІ.Б. Малех

І.Ю. Панова,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Локал Стейт»</a> б/н від 08.07.2024 року (вх. № 01-05/1937/24 від 08.07.2024 року)

на ухвалу господарського суду Львівської області від 27.06.2024 року (суддя З.П.Гоменюк; повний текст ухвали складено 27.06.2024 року)

у справі № 914/1637/24

за позовом: Міністерства оборони України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Локал Стейт»</a> (надалі ТзОВ «Локал Стейт»)

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 9471418,77 за договором № 286/3/23/215 про постачання для державних потреб товарів речової служби,

за участю:

від позивача: Гудима В. О. (самопредставництво юридичної особи);

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

24.06.2024 року Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Локал Стейт» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 9471418,77 за договором № 286/3/23/215 про постачання для державних потреб товарів речової служби.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.06.2024 року у справі №914/1637/24 позов передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвала суду мотивована тим, що у зв`язку з введенням на усій території України воєнного стану, який також триває на момент звернення Міністерства оборони України із заявленими позовними вимогами, беручи до уваги, що матеріали позовної заяви містять секретну інформацію, розголошення якої може призвести до обізнаності країни-агресора про дії Збройних Сил України, що у подальшому негативно вплине на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану, з метою додержання та зберігання державної таємниці, територіальної цілісності держави, суд дійшов висновку про доцільність передати справу за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва, що обумовлено приписами ч. 5 ст.30 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, вважає її незаконною і необґрунтованою. Заявляє, що позивач не зазначав про те, що додані до позовної заяви документи містять державну таємницю. Також вказує на те, що в матеріалах справи немає ані рішення державного експерта з питань таємниць про віднесення інформації з позову до державної таємниці чи хоча б згадки про таке рішення. Просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 27.06.2024 року у справі №914/1637/24 та направити справу господарському суду Львівської області для продовження розгляду.

В судовому засідання представник позивача просив залишити без змін оскаржену ухвалу суду першої інстанції, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач не делегував представника в судове засідання, про причини неявки не повідомив.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення сторін з датою, часом та місцем розгляду справи №914/1637/24, суд встановив таке.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 року у справі №914/1637/24 призначено судове засідання у справі № 914/1637/24 в межах розумного строку на 04.11.2024 року о 10 год. 30 хв.

10.10.2024 року вказана ухвала була доставлена до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується довідками відповідального працівника суду.

Таким чином, суд вчинив дії щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи №914/1637/24.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання сторін у справі, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності відповідача.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до положень частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 1, 2, 7 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у господарських судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні. Від особи, яка бажає бути присутньою у судовому засіданні, забороняється вимагати будь-які документи, крім документа, що посвідчує особу.

Відповідно до частини 1, 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За змістом частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про інформацію» будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Згідно із частиною 1 статті 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

За змістом частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Закон України «Про державну таємницю» регулює суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.

У статті 1 Закону України «Про державну таємницю» унормовано, що державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Відповідно до частини 1, 2 статті 15 Закону України «Про державну таємницю» засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю), відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа секретності посадовою особою, яка готує або створює документ, виріб або інший матеріальний носій інформації. Засекречування документів здійснюється лише в частині відомостей, що становлять державну таємницю. У разі подання запиту на документ, частина якого засекречена, доступ до такого документа забезпечується в частині, що не засекречена. Гриф секретності кожного матеріального носія секретної інформації повинен відповідати ступеню секретності інформації, яка у ньому міститься, згідно із Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, - "особливої важливості", "цілком таємно" або "таємно". Реквізити кожного матеріального носія секретної інформації складаються із: грифа секретності; номера примірника; статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, на підставі якої здійснюється засекречення; найменування посади та підпису особи, яка надала гриф секретності.

Статтею 8 Закону України «Про державну таємницю» встановлено, що до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація:

1) у сфері оборони: про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань;

2) у сфері економіки, науки і техніки: про зміст мобілізаційних планів державних органів та органів місцевого самоврядування, мобілізаційні потужності, заходи мобілізаційної підготовки і мобілізації та обсяги їх фінансування, запаси та обсяги постачання стратегічних видів сировини і матеріалів, а також відомості про номенклатуру та норми накопичення, загальні обсяги поставок, закладення, зберігання, освіження та відпуску, а також фактичні запаси матеріальних цінностей державних резервів; про найменування, загальну кількість, вартість озброєння, військової техніки, боєприпасів, запасних частин та матеріалів до них, що закуповуються для потреб військових формувань (правоохоронних органів); про факт та предмет закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення для забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань та правоохоронних органів (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлю таких товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що закуповуються відповідно до Закону України "Про оборонні закупівлі", становить державну таємницю. У такому разі окрема інформація розміщується у додатку до тендерної документації).

Частиною 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно положень пункту 1 частини 1, 3, 6, 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення. Спори між судами щодо підсудності не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Як вбачається з матеріалів даної справи, договір №286/3/23/215 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 30.03.2023 року за державним оборонним замовленням, який є підставою даного позову та дослідження якого є необхідним для вирішення спору по суті, стосується державного оборонного замовлення (військового майна).

При постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції взято до уваги, що 24.02.2022 року російська федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

За наведених обставин, враховуючи вищеописані норми ГПК України, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що у зв`язку з введенням на усій території України воєнного стану, який також триває на момент звернення Міністерства оборони України із заявленими позовними вимогами, беручи до уваги, що матеріали позовної заяви містять секретну інформацію, розголошення якої може призвести до обізнаності країни-агресора про дії Збройних Сил України, що у подальшому негативно вплине на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану, з метою додержання та зберігання державної таємниці, територіальної цілісності держави, доцільно передати справу за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва, що обумовлено приписами ч.5 ст.30 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали господарського суду Львівської області від 27.06.2024 року у справі №914/1637/24.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята у відповідності до норм процесуального права, яку необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Локал Стейт»</a> б/н від 08.07.2024 року (вх. № 01-05/1937/24 від 08.07.2024 року) залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Львівської області від 27.06.2024 року у справі №914/1637/24 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяІ.Б. Малех

СуддяІ.Ю. Панова