Постанова

від 05.11.2024 по справі 916/5751/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. ОдесаСправа № 916/5751/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі: Михальченко Н.А.

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗКИ": Племениченко Г.В.

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПСК": не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі"

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2024 року, суддя в І інстанції Волков Р.В., повний текст якого складено 10.04.2024, в м. Одесі

у справі: №916/5751/23

за позовом: Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі"

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗКИ";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПСК"

про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗКИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПСК", в якому просить суд:

1) визнати недійсним фраудаторний правочин оформлений Актом приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 26.02.2020, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» (65033, м. Одеса, вул. Желябова, буд. 4Б/5, ідентифікаційний код юридичної особи - 32094126) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПСК» (65033, м. Одеса, вул. Желябова, буд. 4-Б/1, ідентифікаційний код юридичної особи - 43525950);

2) скасувати державну реєстрацію права власності, оформлену записами про право власності ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПСК» (65033, м. Одеса, вул. Желябова, буд. 4-Б/1, ідентифікаційний код юридичної особи - 43525950) на нерухоме майно, яким є:

- магазин, загальною площею 269,5 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/1. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521429251101. Дата, час державної реєстрації: 27.02.2020 15:44:30. Номер відомостей про речове право: 35773192.

- магазин, загальною площею 283,8 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/2. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521483251101. Дата, час державної реєстрації: 27.02.2020 15:50:28. Номер відомостей про речове право: 35773552.

- нежитлове приміщення виставочного салону та офісно-складського приміщення, загальною площею 5747,3 м.кв., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Онезька, будинок 3/5. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1479268551101, Дата, час державної реєстрації: 27.02.2020 15:56:00. Номер відомостей про речове право: 35774099.

- самостійне приміщення № 501, загальною площею 177,3 м.кв., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, будинок 100. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1490757551101, Дата, час державної реєстрації: 27.02.2020 16:06:52. Номер відомостей про речове право: 35774459.

- магазин, загальною площею 277,6 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/3. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521596551101. Дата, час державної реєстрації: 27.02.2020 16:36:09. Номер відомостей про речове право: 357747753.

- магазин, загальною площею 286,5 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/4. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521663751101. Дата, час державної реєстрації: 27.02.2020 16:48:58. Номер відомостей про речове право: 35775570.

- магазин, загальною площею 733,9 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/5. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521327451101. Дата, час державної реєстрації: 27.02.2020 16:53:12. Номер відомостей про речове право: 35776440.

В обґрунтування позову посилається на наявність у ТОВ "ОЗКИ" заборгованості за недовраховану електричну енергію відповідно до Акту про перевірку №8009815 від 22.08.2019, розглянутого комісією 11.09.2019 в присутності директора ТОВ «ОЗКИ», з прийняттям комісією рішення про направлення приладу обліку на експертизу, прийняттям в подальшому рішення від 30.03.2021 про нарахування ТОВ «ОЗКИ» заборгованості за недовраховану електричну енергію у розмірі 613 560,94 грн, стягнення вказаної заборгованості рішенням господарського суду від 03.05.2023 у справі №916/3017/21, відкриття виконавчих проваджень на виконання вказаного рішення та встановлення приватним виконавцем станом на дату відкриття виконавчих проваджень відсутності грошових коштів, рухомого та нерухомого майна у ТОВ «ОЗКИ».

Також зазначає про належність ТОВ "ОЗКИ" до лютого 2020 р. на праві приватної власності вищезазначеного нерухомого майна, а також на передання вказаного майна ТОВ «ОПСК» в якості майнового вкладу (внеску) до статутного капіталу товариства у відповідності зі спірним актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.02.2020.

Вважає, що ТОВ «ОЗКИ», не виконавши зобов`язання щодо оплати боргу по Акту №8009815 від 22.08.2019 та, передавши нерухоме майно до статутного капіталу ТОВ «ОПСК», вчинило фраудаторний правочин.

На переконання позивача, про фраудаторність правочину свідчить: 1) момент укладення договору, у даному випадку після виявленого АТ «ДТЕК Одеські електромережі» порушення, зафіксованого Актом № 8009815 від 22.08.2019; 2) контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (афілійована юридична особа) - статутний капітал ТОВ «ОПСК» було створено за рахунок внесків учасників - ТОВ «ОЗКИ» (у якості внеску до статутного капіталу вищеперерахованого майна) та засновників ТОВ «ОЗКИ» (за рахунок їх внесків до статутного капіталу); 3) ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника, як вбачається з акту приймання-передачі від 26.02.2020 передане майно було оцінено в 177 984,00 грн. (так було оцінено нерухоме майно загальною площею 7775,9 м.кв.), що не є ринковою ціною оскільки є значно заниженою порівняно з ринковою.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.03.2024 у справі №916/5751/23 у задоволенні позову Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗКИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПСК" про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - відмовлено.

Суд дійшов наступних висновків:

-спірний правочин у вигляді приймання-передачі нерухомого майна за Актом було вчинено відповідачами 26.02.2020, тобто в момент, коли провадження у справі №916/3017/21 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» про стягнення нарахувань за необліковану електроенергію ще не існувало;

-актом №8009815 від 22.08.2019 було зафіксовано порушення ПРРЕЕ відповідачем-1, між тим, вказаний Акт не містив розрахунку суми заборгованості за виявлене порушення та інших даних, які б свідчили про наявність будь-якого боргу перед позивачем;

-після складання цього Акту, комісія АТ «ДТЕК Одеські електромережі» 11.09.2019 у присутності директора ТОВ «ОЗКИ» прийняла рішення про направлення приладу обліку №02037679 на експертизу до Харківського НДІ судових експертиз. Лише після отримання результатів експертизи, 30.03.2021 відбулось засідання комісії та позивачем було прийнято рішення провести розрахунок, а тому про наявність заборгованості відповідач-1 міг дізнатися лише з 30.03.2021 року, коли відбулось засідання комісії та прийнято рішення провести розрахунок. В той же час, майно було передано до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПСК» Актом приймання-передачі 26.02.2020 року. Тобто, станом на дату переходу права власності (26.02.2020 року) у відповідача була відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем, яка мала б бути погашена;

-жодних доказів наявності у відповідача-1 мети ухилитися від сплати заборгованості за недовраховану електричну енергію, й тим самим завдати шкоди позивачу як кредитору, матеріали справи не містять;

-відповідач-1, хоча і мав можливість здійснити розрахунок необлікованої електричної енергії, застосувавши відповідну формулу, проте, не був зобов`язаний проводити такий розрахунок, оскільки він здійснюється саме оператором системи, як то передбачено п. 8.4.2. ПРРЕЕ;

-стверджуючи про обставину заниження вартості переданого нерухомого майна, позивач водночас не надав до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про таке заниження, у зв`язку з чим доводи позивача не знайшли свого підтвердження та розцінюються судом як припущення;

-сама лише пов`язаність відповідачів у даному конкретному випадку не є достатньою для кваліфікації спірного правочину як фраудаторного та визнання його недійсним, оскільки обставини, що дають змогу кваліфікувати правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору, мають перевірятися у сукупності, тому що кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність.

25.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2024 у справі №916/5751/23 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає таке:

-станом на дату укладеного правочину - 26.02.2020 відповідачам було відомо про наявність у ТОВ «ОЗКИ» зобов`язання щодо відшкодування завданих збитків у зв`язку із здійсненим ним порушенням, зафіксованим Актом від 22.08.2019, крім того 11.09.2019 відбулось перше засідання комісії, на якому був присутній директор/ засновник ТОВ «ОЗКИ» Криницький Ю.І., на якому представниками позивача були роз`яснені наслідки виявленого порушення щодо нарахування суми збитків, після отримання висновків експертного дослідження;

-щодо розміру зобов`язання по нарахуванню недоврахованої електричної енергії, розрахунок за вчинене порушення проводився у відповідності до п.п.3 п.8.4.2 за формулою 4 п.8.4.10 ПРРЕЕ, які є нормативним документом та наявний у вільному доступі, у зв`язку із чим, відповідач-1 мав можливість самостійно розрахувати суму збитків, що підлягала оплаті;

-відповідачами не надано жодних доказів чи пояснень щодо мети створення нового підприємства ТОВ «ОПСК» та передачі нерухомого майна від ТОВ «ОЗКИ» до ТОВ «ОПСК», засновниками (кінцевими бенефіціарними власниками) яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

-в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують ринкову вартість переданого нерухомого майна та виплати колишньому учаснику вартості його частки після виходу з товариства, що свідчать про намір відповідача ТОВ «ОЗКИ» уникнути відповідальності щодо оплати боргу за виявлене порушення, зафіксованого 22.08.2019 шляхом безоплатної передачі належного ТОВ «ОЗКИ» майна у якості внеску до статутного капіталу ТОВ «ОПСК».

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ОЗКИ» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, вказує, що до 30.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» не знало та не могло знати про наявність у нього зобов`язання щодо необхідності сплати на користь ДТЕК будь-яких коштів. Посилання позивача на те, що товариство знало про наявність боргових зобов`язань з 22.08.2019 року (акт перевірки) не заслуговує на увагу у зв`язку з тим, що акт від 22.08.2019 року не містить інформації ані щодо наявності порушення як такого, ані щодо суми заборгованості. Тобто, станом на дату переходу права власності (26.02.2020 року) у відповідача була відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем, яка мала б бути погашена.

Наголошує, що вихід учасника з Товариства, корпоративні відносини учасника юридичної особи з такою юридичною особою тощо, не є предметом розгляду у даній справі, виплата вартості частки учасника після виходу учасника з Товариства взагалі не стосується питання оплати боргу за порушення, виявлене позивачем під час перевірки лічильника.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПСК" зазначає, що в діях відповідачів відсутні ознаки існування протиправного умислу під час укладання оспорюваного правочину, оскільки на момент вчинення правочину жодної заборгованості не існувало.

До суду апеляційної інстанції також надійшли додаткові письмові пояснення позивача, в яких останній наголошує, що сам по собі вид порушення підтверджує факт того, що ТОВ «ОЗКИ» розуміли про виникнення у нього зобов`язання щодо відшкодування завданих збитків у зв`язку із здійсненим порушенням, яке було зафіксовано Актом, у зв`язку із чим засновники ТОВ «ОЗКИ», не дочекавшись висновків експертного дослідження зареєстрували нове товариство ТОВ «ОПСК» та передали у якості внеску до статутного капіталу ТОВ «ОПСК» все нерухоме майно.

Судом не було враховано встановлені Верховним судом критеріїв визначення та обставини, за якими кваліфікуються фраудаторні правочини, невірно встановлено строк виникнення обов`язку у ТОВ «ОЗКИ» перед АТ «Одеські Електромережі», не прийнято до уваги, що ТОВ «ОЗКИ» не виконується належним чином рішення господарського суду Одеської області від 03.05.2023 року у справі № 916/3017/21 та ухилення ТОВ «ОЗКИ» від його виконання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 у справі №916/5751/23 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, призначено дану справу до розгляду на 18.06.2024 об 11:00 та в подальшому оголошено перерву до 27.08.2024 об 11:30.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 призначено дану справу до розгляду на 01.10.2024 о 10:30 та в подальшому призначено дану справу до розгляду на 29.10.2024 о 10:20.

Ухвалою суду від 29.10.2024 оголошено перерву в розгляді даної справи до 05.11.2024 о 12:15.

В засідання суду апеляційної інстанції 05.11.2024 прийняв участь представник позивача та відповідача-2. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПСК" в судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПСК" за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ ЕК «Одесаобленерго» (в подальшому перейменованого на АТ «ДТЕК Одеські Електромережі») та ТОВ «ОЗКИ», укладено договір про постачання електричної енергії № 7239 від 01.01.2019.

22.08.2019 року уповноваженими представниками АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» було проведено перевірку на об`єкті відповідача - нежитлове приміщення механічного цеху за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, 4 В. Під час проведення перевірки було виявлено порушення п. п 5 та п.п 8 пункту 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 14.03.2018 року №312, а саме (мовою оригіналу): «подозрение в фальсификации пломб госповерителя и завода - изготовителя, а также имеется подозрение в конструктивном изменении схемы прибора учета. Ток, потребляемый прибором учета 1а- 5 мА, 1в- 5 мА, 1с- 56 мА. При контрольном съеме показаний выявить невозможно».

Відповідно до вимог п.8.2.5 ПРРЕЕ було складено Акт про порушення № 8009815 від 22.08.2019 року.

Листом від 28.08.2019 року відповідача було запрошено на засідання комісії з розгляду актів про порушення яке повинно було відбутись 11.09.2019 року.

11.09.2019 року комісія з розгляду актів про порушення AT «ДТЕК Одеські Електромережі» у присутності директора ТОВ «ОЗКИ» - ОСОБА_2 розглянула Акт №8009815 та прийняла рішення направити прилад обліку №02037679, який було упаковано у сейф пакет та опломбований пломбою UA00087808, на експертизу до Харківського НДІ судових експертиз. Вказане рішення було оформлене протоколом №55.

У зв`язку з відмовою директора ОСОБА_2 підписати протокол комісії, протокол № 55 було направлено відповідачу листом від 13.09.2019 року за № 101/29/03-4739 про що свідчить рекомендоване повідомлення про направлення поштового відправлення за № 6502307224302. Вказане поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою листоноші «за закінченням терміну зберігання».

21.02.2020 рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» надано згоду Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» на створення Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПСК» та визначення розміру внеску Товариства; надано згоду директору Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» на підписання установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПСК». Вказані рішення оформлені протоколом № 1/20 від 21.02.2020 (т.1 а.с.41).

21.02.2020 учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПСК» проведено загальні збори, на яких прийнято рішення, зокрема:

1) створити Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПСК» з місцезнаходженням: 65033, Україна, Одеська обл., м. Одеса, вул. Желябова, буд. 4-Б/1;

2) сформувати статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПСК» у розмірі 370 800,00 грн в грошовій та майновій формі з наступним розподілом часток:

- ОСОБА_1 має частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 96 408,00 грн, що становить 26% статутного капіталу та формується за рахунок грошового вкладу у розмірі 96 408,00 грн;

- ОСОБА_2 має частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 96 408,00 грн, що становить 26% статутного капіталу та формується за рахунок грошового вкладу у розмірі 96 408,00 грн;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» має частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 177 984,00 грн, що становить 48% статутного капіталу та формується за рахунок майнового вкладу (внеску) у розмірі 177 984,00 грн. Майновий внесок у вигляді: магазин, загальною площею 269,5 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/1. Одностайно прийнято рішення про затвердження вартості майнового вкладу у 17 000,00 грн; магазин, загальною площею 283,8 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/2 . Одностайно прийнято рішення про затвердження вартості майнового вкладу у 18 000,00 грн; нежитлове приміщення виставочного салону та офісно-складського приміщення, загальною площею 5747,3 м.кв., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Одностайно прийнято рішення про затвердження вартості майнового вкладу у 49 984,00 грн; самостійне приміщення № 501, загальною площею 177,3 м.кв., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, будинок 100. Одностайно прийнято рішення про затвердження вартості майнового вкладу у 12 000,00 грн; магазин, загальною площею 277,6 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/3. Одностайно прийнято рішення про затвердження вартості майнового вкладу у 18 000,00 грн; магазин, загальною площею 286,5 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/4. Одностайно прийнято рішення про затвердження вартості майнового вкладу у 18 000,00 грн; магазин, загальною площею 733,9 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/5. Одностайно прийнято рішення про затвердження вартості майнового вкладу у 45 000,00 грн.

Рішення загальних зборів оформлено протоколом № 1 від 21.02.2020 (а.с. 39-40).

Актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.02.2020 нерухоме майно, що належало на праві приватної власності ТОВ «ОЗКИ» було передано ТОВ «ОПСК» в якості розміру майнового вкладу (внеску) до Статутного капіталу Товариства (а.с. 42-43).

Згідно з листом Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради від 22.11.2023 № вх.7641-23, станом на 21.02.2020 ТОВ «ОЗКИ» входило до складу учасників (засновників) ТОВ «ОПСК». При цьому, 20.03.2020 державним реєстратором іншого суб`єкту державної реєстрації на підставі поданих заявником документів, зокрема актів приймання-передачі частини частки від 19.03.2020 року виключено ТОВ «ОЗКИ» зі складу учасників (засновників) юридичної особи ТОВ «ОПСК». Таким чином, на 20.11.2023 року ТОВ «ОЗКИ» не є учасником (засновником) юридичної особи ТОВ «ОПСК».

В подальшому 20.01.2021 за результатами експертного дослідження було складено Висновок комплексного експертного трасологічного та електротехнічного дослідження №28363/28364 від 20.01.2021 року.

В результаті проведених досліджень Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз на поставлені питання було надано наступні висновки:

- цілісність сейф пакета №UA00087808, в який упаковано наданий для дослідження прилад обліку електричної енергії типу MTX 3R30.DH.4ZI-C4 №02037679, не порушено. Безпосередній доступ до об`єктів, що знаходяться всередині зазначеного сейф-пакету, відсутній.

- відтиск тавра на пломбі повірника, що на момент дослідження встановлена на стяжному гвинті приладу обліку електричної енергії MTX 3R30.DH.4ZI-C4 №02037679, не відповідає відтиску тавра повірника, наданого в якості зразка, за ознаками, наведеними в дослідницькій частині висновку, тобто відтиск тавра повірника на пломбі, встановленій на наданому приладу обліку електроенергії, та відтиск тавра повірника наданого в якості зразка, залишені різними плашками пломбувальник тисків.

- відтиски тавра на двох пломбах заводу-виробника, що на момент дослідження встановлені на стяжних гвинтах приладу обліку електричної енергії MTX 3R30.DH.4ZI-C4 №02037679, не відповідають відтиску тавра заводу-виробника наданого в якості зразка, за ознаками, наведеними дослідницькій частині висновку, тобто відтиск тавра на пломбах заводу-виробника, встановлених на наданому приладу обліку електроенергії, та відтиск тавра заводу-виробника, наданого в якості зразка, залишені різними плашками пломбувальних тисків.

- у наданому на дослідження приладу обліку електричної енергії MTX 3R30.DH.4ZI-C4 №02037679 встановлено пристрій, що не передбачено конструктивним виконанням заводу-виробника.

- зазначений пристрій дозволяє дистанційно блокувати процес обліку електроенергії лічильником MTX 3R30.DH.4ZI-C4 №02037679 шляхом подачі сигналу відповідної частоти.

Після отримання результатів експертизи комісія була призначена на 30.03.2021 року, про що повідомлено відповідача листом №130/03-163 від 15.03.2021 року, однак відповідач на комісію не з`явився.

30.03.2021 року відбулось засідання комісії та прийнято рішення провести розрахунок у відповідності до п.п 3 п. 8.4.2 за формулою 4 п. 8.4.10 ПРРЕЕ враховуючи також результати Висновку комплексного експертного трасологічного та електротехнічного дослідження №28363/28364 від 20.01.2021 року.

Рішення комісії було оформлено протоколом № 476 та разом з розрахунком та рахунком направлено споживачу листом № 130/03-303 від 31.12.2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про направлення поштового відправлення №6512102621550.

Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем, 262800 кВт*год. (розрахункове споживання) - 36668 (кількість спожитої електроенергії за вказаний період) = 226132кВт.год (кількість недоврахованої електроенергії). Всього сума заборгованості за недовраховану електроенергію з урахуванням ПДВ складає 613 560,94 грн.».

05.10.2021 Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» про стягнення нарахувань за необліковану електроенергію у розмірі 643 155,98 грн, з яких: 613 560,94 грн - недоврахована електрична енергія; 23 264,89 грн - пеня; 4 488,24 грн - 3 % річних; 1 841,91 грн - інфляційні втрати.

Рішенням від 03.05.2023, позов у справі № 916/3017/21 задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» 613 560,94 грн вартості недоврахованої електричної енергії, 23 264,89 грн пені, 4 488,24 грн 3 % річних, 1 841,91 грн інфляційних втрат. Також стягнуто 24 801,12 грн витрат на проведення експертного дослідження та 9 647,34 грн судового збору.

Вказане рішення набрало законної сили 24.07.2023.

03.08.2023 на виконання рішення від 03.05.2023 у справі № 916/3017/21 господарським судом видано відповідні накази.

АТ «ДТЕК Одеські електромережі» пред`явило вищезазначені накази до виконання приватному виконавцю Качурці В.В., у зв`язку з чим останнім було відкрито виконавчі провадження № 72718414 та № 72717628 (а.с. 35-38).

Як вказав позивач, під час проведення виконавчих дій приватним виконавцем Качуркою В.В. було встановлено, що станом на дату відкриття виконавчих проваджень грошові кошти на рахунках Боржника відсутні, рухоме та нерухоме майно, зареєстроване за боржником також відсутнє

З аналізу наявної у матеріалах справи інформації про виконавчі провадження судом з`ясовано, що станом на дату отримання позивачем вказаної інформації (26.12.2023) накази господарського суду від 03.08.2023 № 916/3017/21 не виконані.

Як зазначає позивач, розуміючи наслідки невиконання зобов`язання щодо оплати боргу по акту №8009815 від 22.08.2019 року та інших платежів, а саме реалізації майна під час здійснення примусового виконання рішення суду, ТОВ «ОЗКИ» прийняло рішення про відчуження наявного майна шляхом передачі його у власність іншому Товариству - ТОВ «ОПСК», що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом про про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна та скасування запису про держану реєстрацію прав власності на нерухоме майно, оскільки, на думку позивача, саме Акт приймання-передачі нерухомого майна від 26.02.2020 року став підставою для переоформлення права власності на інше Товариство - ТОВ «ОПСК» у зв`язку з тим, що вказаний правочин вважається позивачем фраудаторним.

Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є вимоги позивача про визнання недійсним фраудаторного правочину, оформленого Актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.02.2020, а також скасування державної реєстрації права власності, оформленої записами про право власності ТОВ «ОПСК» на нерухоме майно.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен вказувати на ті надані йому законом права, що були об`єктивно порушені відповідачем (відповідачами), і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Статтями 13 та 14 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зі змісту ст. ст. 215 та 216 ЦК України убачається, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін такого правочину або заінтересованою особою, права якої були порушені укладенням спірного договору.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у справі також може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів:

- дефекти (незаконність) змісту правочину;

- дефекти (недотримання) форми;

- дефекти суб`єктного складу;

- дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спір про визнання правочину (господарського договору) недійсним, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогою про визнання недійсним правочин оформлений Актом приймання-передачі нерухомого майна повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання його недійсним.

Окрім цього, виходячи зі змісту ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та положень процесуального закону, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Таким чином, суд, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Так, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників правовідносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.

Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.

Цей термін походить від англ. "fraud" - шахрайство, підроблення, афера. Значення цього слова розкривається внутрішнім змістом тих категорій і понять, які вони називають.

Стаття 13 ЦК України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Межі є невід`ємною рисою будь-якого суб`єктивного права. Суб`єктивні цивільні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, має певні межі за змістом і за характером здійснення.

Зокрема, зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного йому законом загального типу поведінки.

За одним із сучасних визначень під зловживанням правом розуміються випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.

Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки. Слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.

Семантичне тлумачення терміна "зловживання правом" призводить до висновку про те, що його основним змістом є використання належного уповноваженій особі суб`єктивного цивільного права на шкоду іншому учаснику цивільних відносин.

Отже, можна стверджувати, що учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

У зв`язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 №2-р(II)/2021 у справі №3-95/2020(193/20) визнано, що ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 16 ЦК України не суперечать ч. 2 ст. 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису ч. 3 ст. 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису ч. 1 ст. 68 Конституції України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у ч. 3 ст. 13 ЦК України, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що ч. 3 ст. 13 та ч. 3 ст. 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

Таким чином, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, тобто кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, 28.11.2019 у справі №910/8357/18, 20.05.2020 у справі №922/1903/18 та 07.06.2023 у справі №910/8861/21.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.04.2020 у справі №182/2214/16-ц, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Також суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути підстава, передбачена ст. 234 ЦК України. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, 03.03.2020 у справі №904/7905/16, 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 та 07.06.2023 у справі №910/8861/21.

До подібних правових висновків дійшла і палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19), зазначивши, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч. ч 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Критеріями для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); відчуження майна на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); відчуження майна на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже їх наявність свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника (постанови Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, 14.07.2020 у справі №754/2450/18 та 07.06.2023 у справі №910/8861/21).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.10.2020 у справі №755/17944/18, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Подібний висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №747/306/19.

Як було зазначено вище, в якості ознак фраудаторності спірного правочину позивач посилається на наступні обставини:

- момент укладення договору, у даному випадку після виявленого АТ «ДТЕК Одеські електромережі» порушення, зафіксованого Актом № 8009815 від 22.08.2019;

- контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (афілійована юридична особа) - статутний капітал ТОВ «ОПСК» було створено за рахунок внесків учасників - ТОВ «ОЗКИ» (у якості внеску до статутного капіталу вищеперерахованого майна) та засновників ТОВ «ОЗКИ» (за рахунок їх внесків до статутного капіталу);

- ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника, як вбачається з акту приймання-передачі від 26.02.2020 передане майно було оцінено в 177 984,00 грн. (так було оцінено нерухоме майно загальною площею 7775,9 м.кв.), що не є ринковою ціною оскільки є значно заниженою порівняно з ринковою.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що оспорюваний правочин вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ», як боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, зважаючи на таке.

Так, для з`ясування всіх обставин справи, зокрема для кваліфікації спірного правочину як фраудаторного, судова колегія вважає за необхідне навести послідовну хронологію подій у даній справі:

-01.01.2019 - укладення між сторонами договору з розподілу електричної енергії;

-22.08.2019 - проведення представниками АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» перевірки на об`єкті відповідача;

-22.08.2019 - складення Акту про порушення № 8009815 від 22.08.2019

-11.09.2019 - рішення комісії з розгляду актів про порушення AT «ДТЕК Одеські Електромережі», оформлене протоколом №55, про направлення приладу обліку №02037679 на експертизу до Харківського НДІ судових експертиз;

-21.02.2020 - проведення учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПСК» загальних зборів, на яких прийнято рішення, зокрема: створити Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПСК»;

-26.02.2020 - складення оспорюваного Акту приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого на нерухоме майно, що належало на праві приватної власності ТОВ «ОЗКИ» було передано ТОВ «ОПСК» в якості розміру майнового вкладу (внеску) до Статутного капіталу Товариства;

-27.02.2020 дата державної реєстрації права власності, оформлену записами про право власності ТОВ «ОПСК» на спірне нерухоме майно;

-20.01.2021 - складення за результатами експертного дослідження Висновку комплексного експертного трасологічного та електротехнічного дослідження №28363/28364;

-30.03.2021 - засідання комісії, оформлено протоколом №476, яким прийнято рішення провести розрахунок у відповідності до п.п 3 п. 8.4.2 за формулою 4 п. 8.4.10 ПРРЕЕ враховуючи також результати Висновку комплексного експертного трасологічного та електротехнічного дослідження №28363/28364 від 20.01.2021 року та визначено, що сума заборгованості за недовраховану електроенергію з урахуванням ПДВ складає 613 560,94 грн;

-05.10.2021 - звернення до суду з відповідним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» про стягнення нарахувань за необліковану електроенергію у розмірі 643 155,98 грн;

-03.05.2023 - рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/3017/21 про задоволення позову;

-24.07.2023 - дата набрання законної сили рішення.

Як зазначалося раніше, критеріями, для кваліфікації договору, як фраудаторного, є відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості, тобто момент укладення договору.

Разом з цим, як вбачається із наявних обставин даної справи, спірний правочин у вигляді приймання-передачі нерухомого майна за Актом було вчинено відповідачами 26.02.2020, водночас встановлена позивачем сума заборгованості ТОВ «ОЗКИ» у розмірі 613 560,94 грн виникла лише 30.03.2021 на підставі рішення комісії, оформлено протоколом №476.

Так само спірний правочин у вигляді приймання-передачі нерухомого майна за Актом від 26.02.2020, тобто в момент, коли провадження у справі №916/3017/21 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» про стягнення нарахувань за необліковану електроенергію ще не існувало, тобто за півтора року до подання позивачем відповідної позовної заяви про стягнення (05.10.2021).

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що момент укладення спірного правочину у даному випадку не може вважатися ознакою фраудаторності цього правочину.

Аргументи скаржника, що станом на дату укладеного правочину - 26.02.2020 відповідачам було відомо про наявність у ТОВ «ОЗКИ» зобов`язання щодо відшкодування завданих збитків у зв`язку із здійсненим ним порушенням, зафіксованим Актом від 22.08.2019, крім того 11.09.2019 відбулось перше засідання комісії, на якому був присутній директор/ засновник ТОВ «ОЗКИ» Криницький Ю.І., на якому представниками позивача були роз`яснені наслідки виявленого порушення щодо нарахування суми збитків, після отримання висновків експертного дослідження, судова колегія відхиляє, з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції зазначає, зо зі змісту акту № 8009815 від 22.08.2019 вбачається лише фіксація порушення ПРРЕЕ відповідачем-1, між тим, вказаний Акт не містив розрахунку суми заборгованості за виявлене порушення та інших даних, які б свідчили про наявність будь-якого боргу перед позивачем.

Додатково колегія суддів вважає за необхідне наголосити на змісті окремих положень ПРЕЕ, що були чинними станом на час виникнення спірних правовідносин, якими, зокрема, визначається обов`язок споживачів з оплати застосованих до них санкцій.

Пунктом 8.2.5. Правил встановлено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення.

Акт про порушення складається представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред`явлення ними службових посвідчень.

В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил та всі необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення.

В акті про порушення заповнюються всі графи та рядки без пропусків. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення.

В акті зазначаються заходи, яких було вжито або яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.

Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи).

До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в цьому акті.

Представники оператора системи перед складанням акта про порушення зобов`язані повідомити споживача про його право внести пояснення та зауваження до акта, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.

Облік бланків актів про порушення ведеться оператором системи у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою журналі.

Акти про порушення та документи, що підтверджують факт їх отримання споживачем, повинні зберігатися оператором системи протягом трьох років з дня оформлення акта про порушення.

Згідно з п. 8.2.6 ПРРЕЕ на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів про порушення створюється оператором системи і має складатися не менше ніж з 3 уповноважених представників оператора системи. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення. Споживач має бути повідомлений оператором системи про місце, час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 7 календарних днів до призначеної дати засідання. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. В такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти глави 8.4 цього розділу та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків.

Таким чином, з аналізу наведених положень ПРЕЕ вбачається, що акт про порушення фіксує лише зміст такого порушення, однак не визначає зобов`язання споживача з оплати завданих останнім збитків та його розмір.

Натомість, саме на засіданні комісії розглядається акт про порушення, ухвалюється відповідне рішення та складається протокол.

Тому, укладення спірного правочину після складення акту про порушення, проте до прийняття рішення комісією, яким визначено розмір зобов`язання відповідача-1 свідчить про те, що оспорюваний правочин не було укладено у підозрілий період для того, щоб вважати, що такий правочин вчинено з метою ухилення від виконання зобов`язання на користь кредитора - АТ «ДТЕК Одеські електромережі».

Отже, судова колегія констатує, що укладенню 26.02.2020 між відповідачами оспорюваного правочину передувало лише складення Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі» акту про порушення від 22.08.2019, який за своїм змістом є лише фіксацією факту порушення споживачем вказаних правил та є підставою для визначення обсягу і вартості необлікованої електричної енергії. Натомість, обов`язок щодо оплати вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення Правил, виник у споживача, тобто відповідача-1, після направлення йому розрахункових документів.

Як вже зазначалося вище, після складання цього Акту, комісія АТ «ДТЕК Одеські електромережі» 11.09.2019 у присутності директора ТОВ «ОЗКИ» прийняла рішення про направлення приладу обліку № 02037679 на експертизу до Харківського НДІ судових експертиз та лише після отримання результатів експертизи, 30.03.2021 відбулось засідання комісії та позивачем було прийнято рішення провести розрахунок, з урахуванням також і результатів Висновку комплексного експертного трасологічного та електротехнічного дослідження № 28363/28364 від 20.01.2021.

Згідно розрахунку вартість необлікованої електричної енергії склала 613 560,94 грн. Рішення комісії було оформлено протоколом № 476 та разом з розрахунком та рахунком направлено ТОВ «ОЗКИ» листом № 130/03-303 від 31.12.2021.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що про наявність заборгованості відповідач-1 міг дізнатися лише з 30.03.2021 року, коли відбулось засідання комісії та прийнято рішення провести розрахунок.

В той же час, як вже неодноразово зазначалося вище, майно було передано до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПСК» Актом приймання-передачі 26.02.2020 року.

Тобто, станом на дату переходу права власності (26.02.2020 року) у відповідача була відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем, яка мала б бути погашена.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено, що відчуження майна відповідачем-1 відбулося у період настання у нього зобов`язання з оплати вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПРЕЕ.

Доводи скаржника про те, що розрахунок заборгованості за необліковану електричну енергію може провести будь-яка особа без спеціальних навичок та знань судова колегія оцінює критично, адже пунктом 8.4.2. ПРРЕЕ передбачено, що визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення таких порушень, тобто такий розрахунок здійснюється саме оператором системи.

Крім того, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що сама лише пов`язаність відповідачів у даному конкретному випадку не є достатньою для кваліфікації спірного правочину як фраудаторного та визнання його недійсним, оскільки обставини, що дають змогу кваліфікувати правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору, мають перевірятися у сукупності, тому що кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 904/648/22 та від 05.12.2023 у справі № 903/178/22.

Таким чином, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про недоведеність тверджень позивача, що оспорюваний правочин має всі ознаки фраудаторності, оскільки договір вчинено до настання у відповідача-1 зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, а тому недоведеним є також умисел обох сторін спірного договору на приховування яких-небудь інших намірів такого правочину в момент його вчинення, ніж ті, що визначені його умовами.

Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, в силу того, що позивачем, як заінтересованою особою, не доведено, яким чином порушені його права з боку відповідачів внаслідок укладення спірного правочину як і не доведено обставин, з якими положення ст. ст. 203 та 215 ЦК України пов`язують можливість визнання такого правочину недійсним.

При цьому, позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності, яка є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним правочину і обґрунтована незаконністю вказаного правочину, що не підтвердилося в ході розгляду спору, також не підлягає задоволенню.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2024 у справі №916/5751/23.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" на рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2024 у справі №916/5751/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2024 у справі №916/5751/23 - залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.11.2024.

Головуючий суддя А.І. Ярош

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська