Постанова

від 30.10.2024 по справі 911/2457/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. Справа№ 911/2457/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Гордієнко В.А. (посвідчення адвоката № 000131 від 10.04.2018)

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Яресько Т.В. (ордер, посвідчення адвоката № 8815/10 від 13.03.2020)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК"

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2023 (повний текст підписано 21.07.2023)

за заявою відповідача-2 - ОСОБА_1 б/н від 21.06.2023 (вх. № 4995/23 від 21.06.2023) про ухвалення додаткового рішення

у справі № 911/2457/22 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК"

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ АВТОГРУП"

відповідача- 2 ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 288 943,29 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 11.07.2023 у справі № 911/2457/22 задоволено заяву відповідача 2 - ОСОБА_1 б/н від 21.06.2023 (вх. № 4995/23 від 21.06.2023) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача 2 - 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи додаткове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу в сумі 20 000,00 грн критеріям, які визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2023 у справі № 911/2457/22, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача-2 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що присуджена в оскаржуваному додатковому рішенні сума витрат на професійну допомогу є недоведеною, оскільки: обсяг матеріалів справи не є значним; справа не відноситься до справ значної складності; представником відповідача-2 складено лише один процесуальний документ - відзив на позовну заяву; при розгляді справи по суті в суді першої інстанції представник відповідача участі не брав.

Узагальнений виклад позиції відповідачів-1,-2

Відповідачі-1,-2 не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу щодо додаткового рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2023 у справі № 911/2457/22, що в свою чергу не перешкоджає розгляду даної апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду), апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2023 у справі № 911/2457/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2023 у справі № 911/2457/22 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2023 у справі № 911/2457/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2023 у справі № 911/2457/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 30.10.2024.

В судове засідання, яке відбулося 30.10.2024, з`явилися представники позивача та відповідача-2, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений поштовим зв`язком, а саме шляхом направлення ухвали суду апеляційної інстанції від 07.10.2024 на його юридичну адресу.

Проте, вищевказана кореспонденція повернулась до суду апеляційної інстанції з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, судова колегія вважає, що факт неотримання стягувачем поштової кореспонденції, якою суд апеляційної інстанції, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19).

Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що директор відповідача-1 ознайомлювався зі змістом апеляційної скарги про, що свідчить його підпис на долученій до матеріалів справи заяви від 09.10.2024 про ознайомлення з даною справою.

З огляду на те, що явка представника відповідача-1 у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача-1.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-2, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ АВТОГРУП" (відповідача-1) та до ОСОБА_1 (відповідача-2) про солідарне стягнення заборгованості за договором б/н від 16.02.2022 у сумі 288 943,29 грн, з яких: 285 511,60 грн заборгованості за кредитом та 3431,69 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.06.2023 у справі № 911/2457/22 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ АВТОГРУП" на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" 185 943,00 грн заборгованості за кредитним договором та 4334,15 грн витрат по сплаті судового збору. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами у сумі 3431,69 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 .

До суду першої інстанції іід представника відповідача-2 надійшла заява б/н від 21.06.2023 (вх. № 4995/23 від 21.06.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2457/22, згідно якої відповідач-2 просив суд стягнути з позивача на користь відповідача-2 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які останній поніс у зв`язку з розглядом цієї справи в місцевому судовому засіданні.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 11.07.2023 у справі № 911/2457/22 задоволено заяву відповідача 2 - ОСОБА_1 б/н від 21.06.2023 (вх. № 4995/23 від 21.06.2023) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача 2 - 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткове рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням ч.ч. 2 та 3 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Аналогічні висновки наведені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейського суду з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2023 між Морозом Ростиславом Миколайовичем (клієнтом, відповідачем-2) та адвокатом Титаренко Наталією Борисівною (адвокатом) укладено договір про надання правової допомоги № 12 (надалі - договір), згідно умов п. 1.1 якого, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання за гонорар (далі - гонорар), надавати правову допомогу клієнту відповідно до умов даного договору та в порядку, передбаченому чинним законодавством України (далі - правова допомога), що надається адвокатом клієнту згідно з умовами даного договору. Перелік послуг, що надається згідно договору міститься в пп. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3, 1.1.4 п. 1.1 договору.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору, за надання правової допомоги, визначеної п.п. 1.1, 1.2 цього договору, клієнт зобов`язується сплатити на користь адвоката гонорар в національній валюті України, визначений в додатках до даного договору. Клієнт приймає послуги, надані за цим договором, за актом (актами) приймання-передачі послуг. Клієнт зобов`язаний підписати два примірники акту приймання-передачі послуг не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх отримання від адвоката, та один примірник невідкладно повернути адвокату. З моменту підписання акту приймання-передачі згідно п. 3.3 договору правова допомога вважається наданою у повному обсязі та належним чином.

Згідно п.п. 1, 2 додатку № 1 від 16.02.2023 до договору, даний додаток визначає порядок оплати правничої (правової) допомоги (далі - гонорар) адвокату за надання правничої допомоги в Господарському суді Київської області у справі № 911/2457/22, що включає в себе написання заяв по суті, клопотань, участь в судових засіданнях. Гонорар за домовленістю сторін складає фіксований гонорар у сумі 20000,00 грн. Оплата послуг, зазначених в п. 1 даного договору здійснюється шляхом 100 % авансування та повинна бути сплачена до подачі підготовлених процесуальних документів до суду (пп. 3.1 п. 3 додатку).

Правова допомога вважається наданою після підписання сторонами акту приймання-передачі послуг, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Підтвердженням отримання гонорару від клієнта є розрахункова квитанція, відривна частина якої, що містить перелік послуг та суму оплаченого гонорару, надається клієнту, а невідривна частина залишається у адвоката (пп. 7.1, 7.5 п. 7 додатку).

В якості надання юридичних послуг та понесених витрат на правову допомогу у сумі 20 000,00 грн відповідачем-2 до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі послуг № 1 від 20.06.2023, розрахункову квитанцію № 16/02/23 від 16.02.2023 на суму 20 000,00 грн, детальний опис робіт згідно договору про надання правової допомоги № 12 від 16.02.2023.

Водночас, колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зазначає, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Як уже зазначалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що відповідачем-2 підтверджено співмірність розміру в частині суми 20 000,00 грн з урахуванням ціну позову, складність та об`єм справи, кількість та обсяг підготовлених адвокатом відповідача-2 процесуальних документів з наданими послугами та норми ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що витрати позивача на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн є обґрунтованими та правомірно покладені на позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином доводи наведені позивачем у апеляційній скарзі не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування додаткового рішення місцевого господарського суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству України, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованими та такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2023 у справі № 911/2457/22 - без змін.

Матеріали справи № 911/2457/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.11.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко