Постанова

від 06.11.2024 по справі 922/3177/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/3177/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,

розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", м. Київ (вх.№2301 Х/2 від 01.10.2024)

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 у справі №922/3177/24 (ухвалу підписано 16.09.2024, суддя Добреля Н.С.)

за заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атойл", м. Харків,

про видачу судового наказу про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ "Атойл" заборгованості за надані послуги з обліку цінних паперів на рахунку у цінних паперах за Договором про обслуговування рахунку у цінних паперах від 09.09.2024 №Д-450/14 у розмірі 55 772,19 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 у справі №922/3177/24 відмовлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атойл" заборгованості за надані послуги з обліку цінних паперів на рахунку у цінних паперах за Договором про обслуговування рахунку у цінних паперах від 09.09.2024 №Д-450/14 у розмірі 55 772,19 грн.

Відмову від видачі наказу місцевий господарський суд обґрунтував тим, що надані заявником Акти-рахунки виконаних операцій не підписані зі сторони боржника ТОВ "Атойл", а відтак вимоги за заявою про видачу судового наказу не мають ознак безспірності в розумінні частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Не погодившись з судовим рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2024, АТ КБ "Приватбанк" 26.09.2024 звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 у справі №922/3177/24 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що місцевий господарський суд усунувся від прямого обов`язку щодо перевірки виникнення або порушення права грошової вимоги банку, за якою останній подав заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів, зокрема, не перевірив умови договору, за якими непідписання рахунків-актів без надання на них заперечень не може свідчить про існування спору між сторонами, чим порушив приписи ч. 2 ст.12, ч. 1 ст. 148, п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 у справі №922/3177/24. Ухвалено здійснити розгляд справи №922/3177/24 в порядку спрощеного провадження, без виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Атойл" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідно до ч.2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з п. 1ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена скаржнику (заявнику) через підсистему електронний суд до кабінету користувача і доставлена - 07.10.2024.

Ухвала про відкриття провадження у справі направлена ТОВ "Атойл" засобами поштового зв`язку на адресу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та у матеріалах справи. Відповідно до відмітки поштового відділення, ухвала не отримана ТОВ "Атойл" та повернулась до суду за закінченням терміну зберігання.

ТОВ "Атойл" не має зареєстрованого електронного кабінету.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

ТОВ "Атойл" не скористався своїм процесуальним правом та не надав до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу.

Інших заяв, клопотань щодо розгляду справи до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом, 09.09.2014 між ПАТ КБ "Приват Банк" (Депозитарна установа) та ТОВ "Атойл" (Депонент) укладений Договір про обслуговування рахунку в цінних паперах № Д-450/14 (а.с 21-27).

Відповідно до п. 2.3.4 договору Депонент зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги Депозитарній установі згідно з умовами та строками, передбаченими Договором та тарифами, встановленими Депозитарною установою на дату надання послуг.

Розділом 4 Договору визначені тарифи на послуги та порядок розрахунків за надані послуги.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Депонент здійснює оплату депозитарній установі на підставі актів виконаних операцій за операції не пізніше одного робочого дня з дати підписання акту Депозитарною установою або рахунків, виставлених Депозитарною установою Депоненту для попередньої оплати за операції у строки, вказані у рахунках.

У пункті 4.3 Договору сторони погодили, що депонент має підписати та повернути Депозитарній установі один оригінал (акту) на протязі 10 календарних днів з моменту отримання. У разі неповернення акту послуги вважаються наданими без заперечень.

Відповідно до п. 6.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до повного виконання договору.

Як убачається з матеріалів справи, АТ КБ "Приватбанк", звертаючись із заявою про видачу судового наказу, на підтвердження своїх вимог додав до заяви 31 акт - рахунок.

З актів убачається, що послуги за договором № Д-450/14 були надані з третього кварталу 2016 року по перший квартал 2024 року. При цьому, дата складання всіх актів визначена 18.06.2024.

Відповідно до наданої банком інформації, всі акти направлені ТОВ "Атойл" 20.06.2024, однак повернулись відправнику за закінченням терміну зберігання та, відповідно, без підпису ТОВ "Атойл" на актах.

Вважаючи свої вимоги безспірними, АТ КБ "Приватбанк" звернувся до місцевого господарського суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ "Атойл" заборгованості за надані послуги з обліку цінних паперів за Договором про обслуговування рахунку у цінних паперах від 09.09.2014 №Д-450/14 у розмірі 55 772,19 грн.

Відмовляючи АТ КБ "Приватбанк" у видачі судового наказу, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність ознак безспірності щодо заявлених банком вимог.

Східний апеляційний господарський суд вважає правомірними такі висновки місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно із частиною 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Частиною першою статті 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

Частина 2 вказаної статті встановляє вимоги до такої заяви. Так, згідно з пунктами 4 та 5 вказаної частини, у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Частина 3 вказаної статті встановлює вимоги до обов`язкового складу додатків до заяви. Так, відповідно до пунктів 3 та 4 вказано частини, до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на виникнення або порушення його права грошової вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судовою колегією, умовами Договору про надання послуг з обслуговування рахунків у цінних паперах сторонами обумовлено строки складання актів - рахунків, в яких визначені надані послуги, період їх надання та вартість.

Зокрема, відповідно до п. 4.3 договору підтвердженням виконання послуг Депозитарної установи є акт виконаних Депозитарною установою операцій, який складається:

- по виконаним Депозитарною установою адміністративним, обліковим, інформаційним та іншим операціям по рахунку у цінних паперах - у день проведення операцій або на останній день місяця, в якому її виконано, підписується Депозитарною установою у двох оригіналах та подається Депоненту для підписання особисто або направляється поштою на адресу Депонента протягом не більш як 5 робочих днів з моменту підписання;

- за облік цінних паперів на рахунку у ЦП - на останній день кварталу, в якому її виконано, підписується Депозитарною установою у двох оригіналах та подається Депоненту для підписання особисто або направляється поштою на адресу Депонента протягом не більше 20 робочих днів з моменту підписання.

На думку скаржника, оскільки договір про обслуговування рахунку в цінних паперах містить умову про те, що підтвердженням виконання послуг є акт, який складається на останній день кварталу, в якому їх виконано та подається або направляється поштою на адресу Депоненту, вказаний документ складається не В, а станом НА останній день кварталу. Таким чином, заявник зазначає, що договором не визначено конкретного терміну складання актів, а лише встановлено станом на яку дату акт повинен бути складений.

Втім, як свідчать надані Банком акти з вересня 2016 року до березня 2024 року, дата їх складання є червень 2024 року. Тобто, деякі акти складені більше, ніж через 8 років з моменту надання послуг, що, на думку суду, свідчить про довільне тлумачення банком умов п. 4.3 укладеного Договору.

З цього приводу судова колегія зазначає, що особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний із неясністю такої умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 213 Цивільного кодексу україни зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

У випадку, якщо правила тлумачення, встановленні статтею 213 Цивільного кодексу України, не дозволяють визначити зміст відповідної спірної умови договору, потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).

Це правило, як вважає Верховний Суд в постанові від 08.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, застосовується не лише в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Отже, за наслідками встановлення дійсної волі сторін при укладення договору від 09.09.2014 мають бути встановлені обставини дотримання умов договору щодо дати складання та строків направлення таких актів ТОВ "Атойл".

Судова колегія вважає за необхідне також зазначити, що положеннями статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов`язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності). Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України).

Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов`язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу за таких підстав.

При цьому, законом не передбачено обов`язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.

За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Судом не здійснюється аналіз доказів, доданих до заяви про видачу наказу, суд не з`ясовує обставини, на які посилається заявник.

На думку Східного апеляційного господарського суду доводи банку про недослідження місцевим господарським судом умов договору про те, що у разі повернення акту без підписання послуги вважаються наданими без заперечень, є необґрунтованими, оскільки вказані вище обставини виключають безспірність заявлених ним вимог та мають бути з`ясовані в порядку позовного провадження.

Згідно пунктів 1, 3, 8 частини першої статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина друга статті 152 ГПК України).

З огляду на наведене, Східний апеляційний господарський суд констатує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу.

Східний апеляційний господарський суд наголошує АТ КБ "Приватбанк" на тому, що звертаючись до суду із заявою в порядку ст. 147 ГПК України, він зобов`язаний довести факт виникнення у нього права відповідної грошової вимоги у порядку та спосіб, що визначений у главі 5 розділу 1 ГПК України ("Докази та доказування").

Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Отже, в даному випадку АТ КБ "Приватбанк" не позбавлений права та можливості звернутись за захистом свого права, яке він вважає порушеним, в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування імперативних норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 у справі №922/3177/24 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 у справі №922/3177/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.11.2024.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна