Постанова

від 06.11.2024 по справі 917/114/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Харків Справа № 917/114/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.;

представників учасників справи в судове засідання не з`явились:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл (вх.№2276П/1-43) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2024 (суддя Т.М.Безрук, повний текст рішення складено 10.09.2024) на результатом розгляду Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазова компанія Газінвестпроект про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №917/114/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазова компанія Газінвестпроект, м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл, м. Полтава;

про стягнення 2 158 734,03 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазова компанія "Газінвестпроект звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" про стягнення 2 158 734,03 грн за договором про виконання робіт № 1506-2018 від 15.06.2018, у тому числі 658502,84 грн основного боргу, 374404,39 грн інфляційних втрат, 108010,27 грн - 3 % річних, 1017816,53 грн пені.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.04.2024 у справі №922/114/24 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазова компанія Газінвестпроект" 658 502 грн 84 коп. основного боргу, 259 251 грн 32 коп. пені, 107 974 грн 28 коп. - 3% річних, 371 086 грн 79 коп. інфляційних, 18 376 грн 73 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору. В іншій частині у позові відмовлено. Вирішено повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазова компанія Газінвестпроект 6464 грн 27 коп. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтогазова компанія Газінвестпроект (далі позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (далі - відповідач) подали заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та про подання доказів, що підтверджують розмір вказаних судових витрат, у відповідності до п. 8 ст. 129 ГПК України.

Постановою Східного апеляційного господарського суду залишено без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2024 в справі № 917/114/24.

Додатковим Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.09.2024 у справі №917/114/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазова компанія Газінвестпроект про розподіл судових витрат задоволено частково. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазова компанія Газінвестпроект 30562 грн 66 коп. - відшкодування витрат з на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл з додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2024 у справі №917/114/24 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Сервіс ойл» на користь ТОВ «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» 2 930,26 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Розгляд апеляційної скарги на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 10.09.2024 р. проводити без участі представників ТОВ «Сервіс ойл».

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є майновим спором, та, на думку апелянта, мало розглядатися судом в межах справи про банкрутство ТОВ «Сервіс ойл» №917/119/24.

Крім того, ТОВ «Сервіс ойл» не погоджується у стягненні суми витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Позовну заяву від 22.01.2024 р. та відповідь на відзив від 27.02.2024 р. до суду було подано ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 . Єдиним документом, який подано до суду Межовою К.П., є пояснення від 22.04.2024 р. на 3 аркушах.

Вважає, що стягнення 30 000,00 грн. (10 000,00 грн. за 1 аркуш документа, що не є заявою по суті чи заявою з процесуальних питань) є завищеною, і не може перевищувати 2 400,00 грн. (800,00 грн. за 1 арк.).

Апелянт вважає, що разом витрати на професійну правничу допомогу у справі не могли перевищувати 6 971,76 грн. (4 571,76 грн. + 2 400,00 грн.).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2024 у справі №917/114/24. Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/114/24. Призначено справу до розгляду на "06" листопада 2024 р. о 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку до електронного кабінету користувача у системі Електронний суд і доставлена їм 30.09.2024 року.

09.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/114/24.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного додаткового суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2024 у справі №917/114/24, судова колегія зазначає про таке.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є майновим спором та повинно розглядатися судом в межах справи про банкрутство ТОВ «Сервіс ойл» №917/119/24 (з посиланням на висновок, викладений постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. у справі №607/6254/15-ц), колегія суддів зазначає про таке.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц були викладені правові висновки щодо передачі до суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вимог про визнання незаконним наказу про припинення трудового договору та звільнення з посади директора, про стягнення з боржника середнього заробітку за час вимушеного прогулу та невиплачену заробітну плату, про визнання недійсним запису у трудовій книжці про звільнення з роботи; про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 31 920,20 грн, про стягнення 20000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Вказані вимоги підпадають під коло спорів, що визначені у ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

В той час як предметом цього розгляду є заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Отже, ці справи не є подібними. Тому правовий висновок, викладений постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. у справі №607/6254/15-ц, не підлягає застосуванню при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення.

У ч.13 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлена виключна підсудність справ, вказано, що справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України це: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

У ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства вказано, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

В ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства вказано, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Проте у цій справі спір між сторонами був вирішений, ухвалено рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2024. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 вказане рішення Господарського суду Полтавської області в справі № 917/114/24 залишено без змін.

Ухвалами Господарського суду Полтавської області від 24.04.2024 та від 29.04.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазова компанія Газінвестпроект про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі призначено в судове засідання на 07.05.2024. Проте, це засідання не відбулось у зв`язку направленням справи для апеляційного перегляду до Східного апеляційного господарського суду.

Після повернення матеріалів справи до Господарського суду Полтавської області, суд призначив до розгляду в судове засідання вказані заяви про розподіл витрат на професійну правову допомогу.

Колегія суддів зазначає, що на цей час суд не розглядає справу по суті та не вирішує спір, а розглядає питання про прийняття додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат.

Частинами 1, 3 ст. 244 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо він не вирішив питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Таким чином, положеннями ст. 244 ГПК України (яка регулює ухвалення додаткового рішення та є спеціальною процесуальною нормою щодо цього) прямо передбачено, що додаткове рішення ухвалюється судом, який ухвалив рішення по суті спору, в тому самому складі.

Суди враховують правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 06.02.2024 у cправі №927/424/23 щодо додаткового рішення.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Тобто, законодавець розрізняє 2 види судових витрат - 1) судовий збір, порядок розподілу якого визначається ГПК України, Законом України "Про судовий збір" і 2) витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати, визначені в ч. 3 ст. 123 ГПК України і які розподіляються в порядку, встановленому ГПК України.

Рішення суду першої інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат (п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України).

Частинами 1, 3 ст. 244 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо він не вирішив питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 зазначила, що аналіз положень ст. 244 ГПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.

Також судова колегія враховує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 лютого 2022 року у справі №160/3964/20, вказав, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, що не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися) у випадку, зокрема, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання. Отже, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Разом з тим, ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат не підпадає під перелік справ та спорів, визначених у ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для передачі заяв про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цій справі на розгляд до іншого складу суду, оскільки за вимогами ст. 244 ГПК України прямо вказано, додаткове рішення ухвалюється в тому самому складі, що суд, який ухвалив рішення.

Відтак, апеляційна скарга ТОВ «Сервіс Ойл» в цій частині є безпідставною.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У ч. 1-2 статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У рішенні Конституційного Суду України №23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

З апеляційної скарги вбачається, що відповідач не погоджується з додатковим рішенням суду першої інстанції в частині стягнення суми адвокатських витрат з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазова компанія Газінвестпроект.

Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу позивачу у цій справі надавали адвокат Кундіус Ілля В`ячеславович за ордером від 19.01.2024 та адвокат Межова Ксенія Павлівна за ордером від 04.03.2024. До матеріалів справи позивач долучив ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Кундіусом Іллею В`ячеславовичем від 19.01.2024 (том 1, а.с. 11) та ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Межовою Ксенією Павлівною від 04.03.2024 (том 1, а.с. 115).

Позивач у заяві про ухвалення додаткового рішення від 24.06.2024 (том 1, а.с. 197) прсив стягнути з відповідача 170 000,00 грн на професійну правничу допомогу, які були надані адвокатом Межовою К.П.

Відповідно до договору №01/01 від 01.01.2024 про надання правничої допомоги, що укладений між позивачем (клієнтом) та адвокатом Межовою Ксенією Павлівною (том 1, а.с. 202-206) адвокат зобов`язується надати захист, представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За п. 2.1 договору №01/01 від 01.01.2024 адвокат за дорученням клієнта забезпечує надання клієнтові наступні види правничої допомоги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правничий супровід клієнта (п. 2.1.1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2.1.2); представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, в інших державних органах (в тому числі в органах прокуратури, національної поліції, державної виконавчої служби) та органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами (п. 2.1.6).

Строк дії договору № 01/01 від 01.01.2024 визначений в п. 6.1 до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до п. 5.2 договору №01/01 від 01.01.2024 обсяг та зміст наданої правничої допомоги, а також розмір гонорару за правничу допомогу, надану згідно з п. 2.1 цього договору, встановлюється за взаємною домовленістю сторін та визначається в додаткових угодах до цього договору.

Додаткові угоди до договору № 01/01 від 01.01.2024 позивач не надав.

За п. 5.4 договору №01/01 від 01.01.2024 розмір гонорару визначається за домовленістю сторін з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, інших істотних обставин та відомостей, в тому числі Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21.03.2018. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Обсяг та зміст наданої правничої допомоги, а також розмір гонорару також визначається в акті (актах) наданих послуг, які формуються адвокатом в міру необхідності та направляються на адресу клієнта засобами поштового, комунікаційного зв`язку або вручаються уповноваженій особі під розписку (п. 5.4.договору № 01/01 від 01.01.2024).

В акті наданих послуг № 23/04 від 23.04.2024 (том 1, а.с. 201) вказано, що адвокатом Межовою К. П. були виконані наступні роботи:

- надання консультацій з вивченням документів (9 год) 30 000,00 грн;

- аналіз судової практики (12 год) 30 000,00 грн;

- участь у судових засіданнях (7 год) 30 000,00 грн;

- підготовка додаткових пояснень 50 000,00 грн;

- підготовка документів в обґрунтування правової позиції по справі 30 000,00 грн,

всього на суму 170 000,00 грн.

До матеріалів справи позивач долучив ордер на надання правничої допомоги серія АХ № 1175780 від 04.03.2023 (том 1, а.с. 200) адвокатом Межовою Ксенією Павлівною.

За квитанцією від 23.04.2024 (том 1, а.с. 204) адвокат Межова К. П. отримала від позивача 170 000,00 грн.

Відповідач до суду першої інстанції подавав заяву про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн, оскільки заявлені позивачем витрати є завищеними та неспіврозмірними із наданими послугами та складністю справи (том 1, а.с. 213-214).

При цьому відповідач вказує наступне.

- позивач заявив до стягнення з ТОВ Сервіс ойл 30 000,00 грн. за надання консультацій з вивчення документів (9 годин), які відповідач вважає неспівмірними зі складністю справи, оскільки вивчення документів у справі не могло зайняти 1 2 години, так як справа не є складною, не містить великого об`єму документів і їх не потрібно збирати (витребовувати). Співмірною платою за надання консультацій з вивчення документів є 1 000,00 грн.

- позивач заявив до стягнення з ТОВ Сервіс ойл 30 000,00 грн за аналіз судової практики (12 годин). Такі витрати з аналізу судової практики (12 годин) є неспівмірними зі складністю справи, так як вона не є складною та має сталу судову практику. Аналіз судової практики у таких спорах не може перевищувати 1 2 години. Співмірною платою за аналіз судової практики є 1 000,00 грн.

- позивач заявив до стягнення з ТОВ Сервіс ойл 30 000,00 грн за участь у 3 судових засідання (7 годин). Відповідно до протоколу судового засідання № 2563250 від 05.03.2024 р. судове засідання у справі розпочалося о 11:25 та закінчилося о 11:41 і тривало 16 хв. Відповідно до протоколу судового засідання № 2696353 від 04.04.2024 р. судове засідання у справі розпочалося о 11:03 та закінчилося о 11:17 і тривало 14 хв.Відповідно до протоколу судового засідання № 2778888 від 23.04.2024 р. судове засідання у справі розпочалося о 13:19 та закінчилося о 11:53 і тривало 34 хв. Разом засідання у справі тримало 1 год. 04 хв., а не 7 год. про які зазначає позивач. Співмірною платою за участь у судовому засіданні є 6 300,00 грн.

- позивач заявив до стягнення з ТОВ Сервіс ойл 50 000,00 грн за підготовку додаткових пояснень. Проте матеріали справи не містять додаткових пояснень ТОВ Нафтогазова компанія Газінвестпроект. Пояснення подані 22.04.2024 р. не позивачем у справі, а іншою юридичною особою ТОВ Будівельнопроектна компанія Газінвестпроект (код в ЄДР 36470766), що не є стороною у справі. Пояснення від 22.04.2024 складаються із 6 сторінок, 3 з яких реквізити сторін та додатки. Співмірною платою за підготовку додаткових пояснень є 2 400,00 грн.

- щодо стягнення 30 000,00 грн за підготовку документів в обґрунтуванням правової позиції по справі. Позовну заяву від 22.01.2024 р. до суду було подано ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 . Відповідь на відзив від 27.02.2024 р. до суду подано не позивачем у справі, а іншою юридичною особою ТОВ Будівельнопроектна компанія Газінвестпроект (код в ЄДР 36470766), що не є стороною у справі. Підписана відповідь на відзив ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 . Отже, у стягненні 30 000,00 грн за підготовку документів в обґрунтуванням правової позиції по справі позивачу слід відмовити.

На думку відповідача, разом співмірною платою витрат на професійну правничу допомогу у справі є 19000,00 грн.

Відповідач у заяві просив зменшити до відшкодування витрати позивача до 1000,00 грн.

В п. 5.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначити розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю (п. 5.37 постанови ВП ВС від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55) (п. 5.42 постанови ВП ВС від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Виходячи із змісту статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц) (п. 5.40 постанови ВП ВС від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.

Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд першої інстанції проаналізувавши заперечення відповідача щодо надмірності судових витрат, заявлених позивачем, дійшов висновку, що вони є обґрунтованими. Дійсно заявлені позивачем до відшкодування витрати на правову допомогу не є співрозмірними із наданими послугами, позивач також завищив загальну тривалість судових засідань, в яких він брав участь.

Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом Межовою К. П. такої допомоги, як:

- участь у судових засіданнях 05.03.2024, 04.04.2024, 23.04.2024;

- подання пояснень 22.04.2024 з доказами (т.1 а.с.132-157).

У п. 1 акту наданих послуг №23/04 від 23.04.2024 сторони включили надання консультацій з вивченням документів (9 год.) 30 000,00 грн.

Відповідно до статті 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Погодження правової позиції із клієнтом, консультування щодо можливих шляхів захисту його прав, перспектив та порядку судового шляху вирішення, доведення результатів до клієнта, узгодження позиції із клієнтом мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву чи інших заяв по суті справи та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вказані послуги не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, яким має керуватися суд при визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу. Відповідні правові позиції викладені у постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 15.11.2021 року у справі №320/5284/19.

З огляду на викладене, вартість послуг на суму 30 000,00 грн, вказані у п. 1 акту наданих послуг № 23/04 від 23.04.2024 (т. 1, а.с. 201), судом правомірно не відшкодовано.

У до п. 2 акту наданих послуг № 23/04 від 23.04.2024 сторони включили вартість послуг з аналізу судової практики (12 год.) 30 000,00 грн.

Проте у акті не вказано, яким чином це пов`язано із розглядом цієї справи. Подані адвокатом Межовою К. П. пояснення (том 1, а.с. 133-134) не містять посилання на судову практику.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що акт наданих послуг №23/04 від 23.04.2024 складений на виконання договору №01/01 від 01.01.2024, яким передбачено надання послуг не лише в цій справі, а й інших правовідносинах: у справах про адміністративні правопорушення та у кримінальному провадженні (п.2.1.5 договору), під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства (п. 2.1.6 договору), справи за корупційними правопорушеннями (п. 2.1.8 договору), інші види правничої допомоги (п. 2.1.9 договору).

У п. 5.2 договору №01/01 від 01.01.2024 обсяг та зміст наданої правничої допомоги, а також розмір гонорару за правничу допомогу, надану згідно з п. 2.1 цього договору, встановлюється за взаємною домовленістю сторін та визначається в додаткових угодах до цього договору.

Додаткові угоди до договору №01/01 від 01.01.2024, де б конкретизувалися види правової допомоги у справі №917/114/24, позивач не надав.

В Акті наданих послуг №23/04 від 23.04.2024 вказано, що він складений на виконання договору №01/01 від 01.01.2024 без конкретизації видів послуг, які надавалися у справі № 917/114/24.

Таким чином, із вказаного акту не вбачається, що послуги, зазначені у п. 1 та у п. 2 акту, надавалися саме щодо справи № 917/114/24, а не в інших правовідносинах, які визначені у Договорі. Крім того, надання вказаних послуг саме в межах цієї справи не підтверджується матеріалами справи.

Відтак, місцевим судом правомірно вказано про відсутність підстав для відшкодування послуг, зазначених у п. 1 та у п. 2 акту.

У п. 3 акту наданих послуг №23/04 від 23.04.2024 сторони визначили оплату 30 000,00 грн за участь в судових засіданнях (7 год.).

Суд першої інстанції погодився з твердження відповідача, що вказана сума є завищеною, оскільки адвокат Межова К.П. приймала участь у судових засіданнях 05.03.2024, 04.04.2024, 23.04.2024, кожне з яких не перевищувало годину.

Суд врахував із розрахунку вартості послуг, вказаної в акті, - 4286,00 грн за одну годину (30 000,00 грн / 7 засідань = 4286,00 грн), що належною та співрозмірною до відшкодування сумою є 12 858,00 грн. (4286,00 грн * 3 засідання).

В апеляційній скарзі ТОВ «Сервіс ойл» не погоджується з позицією суду, що розрахунок вартості послуг - участь у судових засіданнях, слід розраховувати 1 засіданні 1 година.

Відповідно ТОВ «Сервіс ойл» не погоджується зі стягнутою сумою 12 858,00 грн. (4 286,00 грн * 3 засідання), з розрахунку 4 286,00 грн. за одну годину (30 000,00 грн. / 7 засідань = 4 286,00 грн.), та зазначає, що:

- відповідно до протоколу судового засідання № 2563250 від 05.03.2024 р. судове засідання у справі розпочалося о 11:25 та закінчилося о 11:41 і тривало 16 хв..

- відповідно до протоколу судового засідання № 2696353 від 04.04.2024 р. судове засідання у справі розпочалося о 11:03 та закінчилося о 11:17 і тривало 14 хв..

- відповідно до протоколу судового засідання № 2778888 від 23.04.2024 р. судове засідання у справі розпочалося о 13:19 та закінчилося о 11:53 і тривало 34 хв..

Апелянт вважає, що сума витрат вартості послуг участь у судових засіданнях, не могла перевищувати 4 571,76 грн. (4 286,00 (1 год.) + 285,76 (4 хв.)).

Проте, колегія суддів відноситься критично до таких доводів апелянта та зазначає про необхідність округлення неповної години кожного судового засідання до повної години, про що правомірно вказав суд першої інстанції.

Відтак колегія суддів вважає належною та співмірною до відшкодування сумою 12 858,00 грн. (4286,00 грн * 3 засідання).

В п.4 акту наданих послуг № 23/04 від 23.04.2024 включено послуги з підготовки додаткових пояснень вартість послуг 50 000,00 грн, та в п. 5 акту - підготовка документів в обґрунтування правової позиції по справі 30 000,00 грн.

Місцевий суд погодився з твердженням відповідача щодо завищення цих сум, оскільки суть пояснень позивача від 22.04.2024 викладена на трьох аркушах, а додані до цих пояснень докази - на 21 аркуші.

Крім того, підготовка документів в обґрунтування правової позиції по справі входить до послуги підготовка додаткових пояснень з доданими доказами.

Відтак місцевий суд дійшов висновку про співмірність вартості цих послуг в сумі 30 000,00 грн.

Проте, апелянт не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та посилається на те, що єдиним документом, який подано до суду ОСОБА_2 , є пояснення від 22.04.2024 р. на 3 аркушах. Апелянт вважає, що стягнення 30 000,00 грн. 10 000,00 грн. за 1 аркуш документа, що не є заявою по суті чи заявою з процесуальних питань, є завищеною, і не може перевищувати 2 400,00 грн. (800,00 грн. за 1 арк.).

Колегія суддів частково погоджується з доводами апелянта та зазначає, що 30000,00 грн за подання додаткових пояснень на 3х аркушах та підготовка документів в обґрунтування правової позиції по справі, яку суд «включив» в ці пояснення, (за наявності документів по суті спору, як то позову та відповіді на відзив, складених іншим адвокатом) є завищеними та неспірмірними.

Колегія суддів вважає, що співмірною є вартість цих послуг в сумі 10 000,00 грн.

З огляду на викладене, підтвердженими матеріалами справи та співмірними є витрати позивача на послуги адвоката Межової К.П. в загальній сумі 22 858,00 грн (12 858,00 грн за участь у судових засіданнях та 10 000,00 підготовка пояснень з доказами).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (т. 1, а.с. 132) заявив, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає: 15 900,00 грн та надав до суду копію договору № 13/22 від 17.05.2022 про надання правничої допомоги, укладений між позивачем (клієнтом) та Адвокатським об`єднанням Аргос (том 1, а.с. 101-102), додаток № 1 до договору із Перелік правничої допомоги, що надається АО Аргос із зазначенням орієнтовної вартості (том 1, а.с. 104) та ордер на надання правничої допомоги від 19.02.2024 (том 1, а.с. 103), виданий Адвокатським об`єднанням Аргос адвокату Остапенку Олександру Петровичу.

Відповідач у заяві від 23.04.2024 (том 1, а.с. 159-160) прохає стягнути з позивача 10 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та надав детальний опис робіт, до якого включив:

- 19.02.2024 складання відзиву на позовну заяву від 19.02.2024 р. (8 стор.), формування його, надсилання учасникам справи та до суду 6 400,00 грн.;

- 05.03.2024 участь у судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 2100,00 грн.;

- 23.04.2024 участь у судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 2100,00 грн.

Беручи до уваги вищенаведені критерії, зважаючи на предмет спору, наявні в матеріалах справи заяви по суті спору, їх зміст, тривалість розгляду справи, суди вважають заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу підтвердженим та обґрунтованим на суму 10 600,00 грн

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі №906/598/19 та від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Предметом розгляду в цій справі були вимоги позивача про стягнення загальної суми 2158734,03 грн.

У рішенні від 23.04.2024 суд позовні вимоги задовольнив частково, та визнав правомірними вимоги в сумі 1 656 065,55грн, що становить 77% (з округленням до одиниці).

Колегія враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Отже, сума витрат на правничу допомогу, з урахуванням вищенаведених висновків апеляційного суду, підлягає відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог: позивачу в розмірі 17600,66 грн витрат на професійну правову допомогу адвоката Межової К.П. (22 858,00 грн * 77%), відповідачу в розмірі 2438,00 грн (10 600,00 грн * 23%) витрат на професійну правову допомогу у суді першої інстанції у цій справі.

Відповідно до ч. 11 ст. 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи приписи вказаної норми, витрати позивача на правову допомогу адвоката покладаються на відповідача в розмірі 15162,66 грн (17600,66 грн 2438,00 грн).

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення заяви позивача і винесення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не в повній мірі відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи. Разом з тим, суд першої інстанції прийшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу, не здійснивши належним чином оцінку співмірності та розумності заявлених таких витрат до обставин справи.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2024 у справі №917/114/24 зміні в частині визначення розміру (суми) витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки відповідачем оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.1 ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2024 у справі №917/114/24 змінити в частині визначення розміру (суми) витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню.

Абзац 3 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2024 у справі №917/114/24 викласти в такій редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл (вул. Небесної Сотні, буд. 9/17, м. Полтава, 36000; ідентифікаційний код 38516938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазова компанія Газінвестпроект (вул. 23 Серпня, буд. 71, м. Харків, 61018, ідентифікаційний код 39481330) 15162, 66 грн. - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу..

Видати наказ.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 07.11.2024.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко