Рішення

від 07.11.2024 по справі 904/3626/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3626/24за позовом Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", Криничанська територіальна громада Кам`янського району Дніпропетровської області

до Комунального підприємства "Водоканал" Верхньодніпровської міської ради, смт. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Комунального підприємства "Водоканал" Верхньодніпровської міської ради заборгованість у розмірі 416 180,43 грн, інфляційні втрати в розмірі 2917,42 грн, пеню в розмірі 7,67 грн та 3% річних у розмірі 5302,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов індивідуального договору №162 від 01.12.2023 в частині повного та своєчасного розрахунку за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вказує, що на дату звернення позивача з позовом до суду за заявлений позивачем період становила 303964,30 грн, що підтверджується наданими позивачем до справи доказами. Зокрема, здійснювалися оплати 29.03.2024 в розмірі 35000,00 грн та 06.05.2024 у сумі 26000,00 грн. Крім того, відповідач зазначає, що здійснив оплати боргу 30.08.2024 у розмірі 5000,00 грн та 02.09.2024 у розмірі 5000,00 грн. Таким чином, відповідач вважає заявлену до стягнення суму основного боргу необґрунтованою та просить відмовити в її задоволенні. Окрім того, відповідач посилаючись на постійні збільшення регулятором тарифів для надання послуг, тоді як для відповідача, який в свою чергу надає послуги населенню з централізованого водопостачання, що створює для відповідача суттєві проблеми у платоспроможності, просить зменшити суму штрафних санкцій до 10%.

Позивач подав письмові пояснення на відзив відповідача, у яких звертає увагу, на акт звірки взаємних розрахунків за І півріччя 2024 року, в якому зафіксована погоджена сторонами сума боргу станом на 30.06.2024 в розмірі 416 180,43 грн. Позивач зауважує, що перші два платежі (35000,00 грн. та 26000,00 грн), про які вказує відповідач у відзиві, відображаються в акті звірки взаємних розрахунків за період І півріччя 2024 року та були враховані позивачем при поданні позову. Наступні два платежі (5000,00 грн та 5000,00 грн) сплачені відповідачем після відкриття (19.08.2024) провадження у даній справі. Таким чином, позивач просить врахувати дані пояснення під час ухвалення рішення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

З урахуванням режиму воєнного стану та повітряних тривог у суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини та факти, а також беручи до уваги необхідність надання сторонам часу для реалізації своїх прав, подання відповідачем відзиву на позов, позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень до відповіді на відзив з урахуванням поштового пробігу.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, строк дії договору, умови та порядок надання послуг, строк та порядок розрахунків, наявність/відсутність часткових оплат, наявність заборгованості споживача, періоди прострочення виконання зобов`язань.

Так, судом встановлено, що 01.12.2023 між Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (виконавець) та Комунальним підприємством "Водоканал" Верхньодніпровської міської ради (споживач) укладений індивідуальний договір №162 з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з центрального водопостачання та центрального водовідведення, відповідно до п. 1 якого, виконавець зобов`язується надавати споживачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги) відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, в строки і на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 20 договору передбачено, що вартість послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами. Станом на дату укладення цього договору тариф на послугу з централізованого водопостачання становить 8,148 грн за куб, метр з ПДВ 20%, тариф на послугу з централізованого водовідведення становить 8,964 грн за куб, метр з ПДВ 20%. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів па послугу з централізованого водопостачання та/або на послугу з централізованого водовідведення виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення її у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу. У разі зміни зазначених тарифів протягом строку дії цього договору новий розмір тарифів застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на офіційному веб-сайті.

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку розміру плати за абонентське обслуговування завжди збігається з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п.21 договору).

Згідно з п. 23 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що є розрахунковим періодом.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомила письмово іншій стороні про відмову від договору, цей договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п.п.40, 41 договору).

Позивач зазначає, що нараховував заборгованість за надані відповідачу послуги за лютий - травень 2024 року з урахуванням тарифу - 6,79 грн за 1 куб.м без ПДВ, як це передбачалося Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2847 від 22.12.2021 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Комунальному підприємству Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" до 01.06.2024.

28 травня 2024 року відбулося відкрите засідання НКРЕКП щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на 2024 рік, на якому прийнято постанову від 28.05.2024 № 1002 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Комунальному підприємству Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід". Тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на 2024 рік, встановлені на засіданні НКРЕКП на централізоване водопостачання, споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання - 11,72 грн за 1 куб.м без ПДВ.

На офіційному вебсайті НКРЕКП 29 травня 2024 року оприлюднено дану постанову зі структурою тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, яка набирає чинності з 01 червня 2024 року, але не раніше дня, наступного за днем її регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Враховуючи наведені вище зміни, позивач зазначає, що нараховував заборгованість за надані послуги за червень 2024 року з урахуванням тарифу - 11,72 грн за 1 куб.м без ПДВ.

На підтвердження виконання своїх зобов`язання в частині надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення позивач надав копії актів прийому-передачі від 29.02.2024, від 31.03.2024, від 30.04.2024, від 30.05.2024 та від 30.06.2024. Також позивачем виставлені на оплату рахунки №7151/4994 від 29.02.2024 на суму 63448,48 грн, №7151/6972 від 31.03.2024 на суму 63342,55 грн, №7151/9688 від 30.04.2024 на суму 84429,58 грн, №7151/12496 від 31.05.2024 на суму 83093,30 грн, №7151/16493 від 30.06.2024 на суму 142859,10 грн.

Матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків за перше півріччя 2024 року, підписаний сторонами, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 416180,43 грн.

На підтвердження своєї позиції позивач надав наступні докази:

- копія індивідуального договору №162 з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з центрального водопостачання та центрального водовідведення від 01.12.2023;

- копію акту звірки взаємних розрахунків за перше півріччя 2024 року;

- копії рахунків за період з лютого по червень 2024 року;

- копії актів-приймання-передачі за період з лютого по червень 2024 року;

- копії актів нарахування послуг з централізованого водопостачання за період з лютого по червень 2024 року;

На підтвердження своїх заперечень відповідач подав такі докази:

- копії платіжних інструкцій №459 від 29.03.2024, №489 від 06.05.2024, №520 від 30.08.2024, №521 від 02.09.2024;

- копію фінансової звітності малого підприємства на 30.06.2024;

- копію рішення виконавчого комітету Верхньодніпровської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області від 09.06.2021 № 212;

- копію рішення виконавчого комітету Верхньодніпровської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області від 06.12.2023 № 451.

Позивач зазначає, що відповідач у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 416180,43 грн.

Натомість відповідач проти позову заперечує тим, що на дату звернення позивача з позовом до суду за заявлений позивачем період становила 303964,30 грн, що підтверджується наданими позивачем до справи доказами. Зокрема, здійснювалися оплати 29.03.2024 в розмірі 35000,00 грн та 06.05.2024 у сумі 26000,00 грн. Крім того, відповідач зазначає, що здійснив оплати боргу 30.08.2024 у розмірі 5000,00 грн та 02.09.2024 у розмірі 5000,00 грн. Таким чином, відповідач вважає заявлену до стягнення суму основного боргу необґрунтованою та просить відмовити в її задоволенні.

Вказане і стало причиною виникнення спору.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 416180,43 грн за період з лютого по червень 2024 року.

Відповідач проти суми основного боргу заперечує та вказує, що за вказаний період відповідачем було надано послуг на загальну суму 440238,40 грн, з яких відповідачем оплачено 136274,10 грн, а тому розмір боргу становив 303964,30 грн.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

У той же час, матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків за перше півріччя 2024 року з якого вбачається наявність боргу відповідача перед позивачем у розмірі 416180,43 грн. У даному акті відображені платежі від 29.03.2024 на суму 35000,00 грн та від 06.05.2024 на суму 26000,00 грн на які посилається відповідач у відзиві.

Суд звертає увагу, що платіжні інструкції №459 від 29.03.2024 на суму 35000,00 грн та №489 від 06.05.2024 на суму 26000,00 грн містять призначення платежу: за послугу з централізованого водопостачання згідно договору №162 від 01.12.2023 (без конкретизації періоду та без посилання на рахунок).

За змістом статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Якогось іншого порядку зарахування, визначеного сторонами, договір не містить.

З урахуванням викладеного, всі сплати з призначенням платежу "за договором", слід зарахувати в порядку черговості. Тобто, за надані послуги у попередніх періодах, та сплату часткової заборгованості за лютий 2024 року.

Таким чином, заборгованість за надані у лютому-червні 2024 послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на дату звернення з позовом до суду становила 416180,43 грн.

Відповідач зазначає, що після звернення з позовом до суду сплатив на користь позивача 10000,00 грн, про що надав платіжні інструкції №520 від 30.08.2024 на суму 5000,00 грн з призначенням платежу: за послуги з централізованого водопостачання згідно рахунку №7151/29094 від 31.12.2023 та №521 від 02.09.2024 на суму 5000,00 грн з призначенням платежу: за послуги з централізованого водопостачання згідно рахунку №7151/6972 від 31.03.2024.

Таким чином, після звернення позивача з позовом до суду відповідач погасив суму основного боргу в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, між сторонами врегульовані спірні питання щодо оплати суми основного боргу в сумі 10000,00 грн. Сплата заборгованості під час розгляду справи є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 10000,00 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Доказів оплати основного боргу в розмірі 406180,43 грн (416180,40-10000,00) в сумі відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного надані позивачем докази в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 406180,43 грн, є більш вірогідними, ніж заперечення відповідача, тому вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 406180,43 грн підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 7,67 грн, 3% річних у розмірі 5302,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 2917,42 грн за період з 29.02.2024 по 02.08.2024.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.32 договору в разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотків, але не більш ніж 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків від загальної суми боргу.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 7,67 грн за період з 29.02.2024 по 02.08.2024.

Перевіркою правильності нарахування пені судом виявлено допущення позивачем помилки щодо нарахування, пов`язаної з тим, що позивач здійснює нарахування з 29.02.2024 (початку періоду) відразу на загальну суму боргу, яка сформувалася на кінець періоду. Станом на 29.02.2024 відповідач мав сплатити за послуги які були надані у лютому, тобто у розмірі 63448,48 грн (за вирахуванням часткової сплати, за наявності).

Судом здійснено перерахунок, однак за перерахунком суду у правильні періоди, розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, що є його правом.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 10%, викладених у відзиві на позов, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на наступні обставини.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд вважає не вбачає підстав для зменшення пені, оскільки пеня складає лише 7,67 грн, порушення строків оплати має місце, відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконати зобов`язання у визначений договором строк. За таких обставин зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою своїх функцій, що є недопустимим.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом встановлено допущення позивачем аналогічної помилки, що і під час нарахування пені, а саме нарахування від початку поетапного виникнення заборгованості 3% річних відразу на всю суму боргу, а не на кожний несплачений платіж окремо.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням викладеного судом здійснено розрахунок 3% річних у правильні періоди, у зв`язку з чим вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 2803,50 грн.

Також судом здійснено розрахунок інфляційних втрат у правильні періоди, з урахування заявлених позивачем (березень, квітень 2024 року), проте за розрахунком суду розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем, що є його правом, тому вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначає про співрозмірність даних нарахувань і відповідно неможливість їх зменшення.

За викладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 406180,43 грн - основний борг, 7,67 грн пеня, 2803,50 грн - 3% річних та 2917,42 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 6178,64 грн.

Оскільки судом закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 10000,00 грн, то судовий збір у пропорційній частині може бути повернутий з державного бюджету за клопотання позивача. На час прийняття рішення клопотання про повернення судового збору від позивача не надходило, що не позбавляє останнього права подати зазначене клопотання після прийняття рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, не змінюють сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 10000,00 грн.

В іншій частині позов Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" до Комунального підприємства "Водоканал" Верхньодніпровської міської ради про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Водоканал" Верхньодніпровської міської ради (51650, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вул. Шкільна, буд. 9, ідентифікаційний код 43182434) на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (52300, Дніпропетровська область, Кам`янський район, Криничанська територіальна громада, комплекс будівель та спору №2, ідентифікаційний код 34621490) основний борг у розмірі 406180,43 грн (чотириста шість тисяч сто вісімдесят грн 43 грн) пеню у розмірі 7,67 грн (сім грн 67 коп), 3% річних у розмірі 2803,50 грн (дві тисячі вісімсот три грн 50 коп), інфляційні втрати у розмірі 2917,42 грн (дві тисячі дев`ятсот сімнадцять грн 42 коп) та судовий збір у розмірі 6178,64 грн (шість тисяч сто сімдесят вісім грн 64 коп).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.11.2024

Суддя О.М. Крижний