Рішення

від 05.11.2024 по справі 904/3573/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3573/24

за позовом Фермерського господарства "Золото Ниви", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН", смт. Магдалинівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представники:

від позивача: Мойсеєць Б.В.;

від відповідача: Кислий Є.І.

ПРОЦЕДУРА:

Фермерське господарство "Золото Ниви" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН" в якому просить суд стягнути заборгованість за договором про закупівлю зернової продукції № 0108/20/2 від 01.08.2020 у розмірі 20 395 752, 67 грн, з яких: основний борг у розмірі 10 355 947, 04 грн, 3 % річних у розмірі 1 150 752, 59 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 589 332, 34 грн, штрафні санкції/пеня у розмірі 3 299 720, 70 грн.

Ухвалою суду від 14.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 05.09.2024.

26.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН" надійшов відзив на позовну заяву.

02.09.2024 від Фермерського господарства "Золото Ниви" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 02.09.2024 у задоволенні клопотання Фермерського господарства "Золото Ниви" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.

04.09.2024 від Фермерського господарства "Золото Ниви" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, у зв`язку з неможливістю вчасно прибути у судове засідання та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 05.09.2024 клопотання Фермерського господарства "Золото Ниви" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/3573/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, відкладено підготовче засідання до 08.10.2024.

23.09.2024 від Фермерського господарства "Золото Ниви" надійшла відповідь на відзив.

03.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 08.10.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 21.10.2024.

Протокольною ухвалою від 21.10.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.10.2024.

22.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із значним погіршенням стану свого здоров`я та зверненням за лікуванням представника відповідача, а також клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати:

- Територіального управління ДБР м. Києва інформацію про стан кримінального провадження № 42020100000000236;

- СУ ГУНП у м. Києві інформацію про стан кримінального провадження № 42020100000000302;

- СУ Фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС України інформацію про стан кримінального провадження № 62019150000000170;

- ГСУ НП України інформацію про стан кримінального провадження № 12019000000000954;

- ГУНП в Одеській області інформацію про стан кримінального провадження № 12021020000000239;

- НАБУ інформацію про стан кримінального провадження № 52021000000000287;

- БЕБ України інформацію про стан кримінального провадження № 72022000220000024.

Ухвалою суду від 23.10.2024 в клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Овен" про витребовування доказів відмовлено, розгляд справи в режимі відеоконференції відкладено на 05.11.2024.

В судове засідання 05.11.2024 з`явились представники сторін.

В ході судового засідання 05.11.2024 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 05.11.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача за позовом викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про закупівлю зернової продукції № 0108/20/2 від 01.08.2020 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву та запереченнях

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

ФГ «Золото Ниви» зазначає, що сторона має право притримати грошові кошти, що підлягають оплаті Постачальнику за Товар відповідно до умов пунктів 6.8-6.9 договору.

Як стверджує відповідач, Фермерське господарство «ЗОЛОТО НИВИ» є фігурантом кримінальних справ. Відповідач починаючи з 2020 року та по сьогоднішній день отримує запити та вимоги про надання інформації стосовно фінансово - господарських відносин з позивачем.

Останній запит було отримано від Бюро економічної безпеки України від 02.07.2024 за вих. № 11/6/4.2.2/15231-24 в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 72022000220000024 від 01.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1 КК України. Запитувана інформація стосувалася надання документів на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ФГ «ЗОЛОТО НИВИ» за період 2020-2023 роки.

Оскільки ТОВ «АГРО - ОВЕН» має бездоганну ділову репутацію в своєму регіоні, в господарських договорах завжди включає положення про зобов`язання контрагента вести законну господарську діяльність та дотримуватись вимог податкового законодавства України. Виключенням не став і Договір поставки сільськогосподарської продукції з ФГ «ЗОЛОТО НИВИ», в якому визначена відповідальність в порядку ч. 2 ст. 594 Цивільного кодексу України, а саме: ТОВ «АГРО-ОВЕН» має право притримати грошові кошти до фактичного вирішення справ по суті (закриття кримінальних проваджень, винесення вироків суду).

Позиція позивача за позовом викладена у відповіді на відзив

Позивач не погоджується з викладеними відповідачем обставинами.

Зазначаючи, що 03.11.2023 АБ «Володимира Чеботарьова» скеровано лист до ТОВ «АГРО-ОВЕН» щодо погашення заборгованості за Договором. До даного листа АБ «Володимира Чеботарьова» надані відповіді на адвокатські запити скеровані до правоохоронних органів щодо кримінальних проваджень описаних відповідачем.

З наведених матеріалів вбачається, що ФГ «ЗОЛОТО НИВИ» та/або його посадові особи не є стороною будь-якого кримінального провадження та жодній особі з числа посадових осіб/або працівників ФГ «ЗОЛОТО НИВИ» не повідомлено про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення за вказаними кримінальними провадженнями.

Відтак у відповідача за весь час прострочення виконання зобов`язання були відсутні підстави для застосування приписів передбачених п.6.9. Договору.

Крім того, відповідач не будучи стороною вказаних кримінальних проваджень на знає і не міг знати про статус посадових осіб ФГ «ЗОЛОТО НИВИ», як сторони кримінального провадження.

Таким чином, ТОВ «АГРО-ОВЕН», зловживаючи становищем, неправомірно притримує грошові кошти щодо оплати вартості Товару за Договором.

Також відповідачем застосовано приписи п. 6.9 Договору вже після кінцевого строку оплати Товару за останніми видатковими накладними (26.11.2020). Зі змісту претензії № 1 від 08.02.2021 відповідач повідомив ФГ «ЗОЛОТО НИВИ», що нібито ним отримано вимогу Слідчого управління Офісу великих платників податків ДФС щодо надання документів відносно фінансово-господарських операцій з ФГ «ГАЛОАГРО БІЗНЕС», а не ФГ «ЗОЛОТО НИВИ».

Всі вищенаведені факти в їх сукупності надають підстави стверджувати про те, що відповідач без достатніх на те правових підстав застосував механізм визначений ст. 594 ЦК України, не надаючи при цьому жодних доказів, які надавали останньому вчинити такі дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

01.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ОВЕН» (далі Покупець, відповідач) та Фермерським господарством «Золото Ниви» (далі Постачальник, позивач) укладено договір про закупівлю зернової продукції № 0108/20/2 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити Зернову продукцію (надалі - «Товар») на умовах DDP (Інкотермс 2010) Зерновий склад Покупця, який зазначається у відповідній видатковій накладній на Товар.

Пунктами 1.2-1.3 договору встановлено, що датою переходу права власності на Товар до Покупця є дата підписання ним видаткової накладної. Найменування Товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна Товару, строк поставки Товару, а також Інші умови узгоджуються Сторонами в Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна на товар вказується у Специфікації в національній валюті України на дату виписки рахунку-фактури Постачальником. Ціна товару, а також всі інші суми, що підлягають виплаті Постачальнику за цим Договором, є базовими, визначеними на дату підписання Договору або відповідної Специфікацій до нього. Розрахунок за товари, що поставляються відповідно до цього Договору, здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури, ціна в якому вказується на підставі Специфікації.

Загальна вартість договору визначається як сума всіх видаткових накладних, підписаних сторонами протягом усього терміну дії договору (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що Покупець зобов`язується здійснити оплату вартості Товару, шляхом перерахування грошової суми на поточний банківський рахунок Постачальника протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання Покупцем Товару, але з урахуванням п. 3.5 цього Договору.

Відповідно до пунктів 3.4 - 3.5 договору Сторони можуть узгоджувати інші умови оплати в окремих додатках до цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше здійснення Постачальником належного оформлення та реєстрації відповідної податкової накладної/розрахунку коригування.

Сторони домовились, якщо відстрочення оплати складає менше 5 календарних днів, то перебіг строку оплати розпочинається з дня належної реєстрації Постачальником відповідної податкової накладної. з метою забезпечення дотримання Постачальником свого зобов`язання щодо строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригувань до них (п. 5.5 цього Договору), Постачальник погоджується з тим, що в порядку ч. 2 ст. 594 Цивільного кодексу України Покупець має право притримати грошові кошти, що підлягають оплаті Постачальнику згідно з цим договором до фактичного усунення ним зазначених порушень,

Постачальник передає Товар Покупцю у власність у відповідному пункті поставки та у строки, які погоджені Сторонами у відповідній Специфікації до цього Договору. Передача Товару по кількості та якості відбувається на Зерновому складі, що засвідчується підписанням Сторонами видаткових накладних на Товар (пункти 4.1 4.2 договору).

У разі порушення строків виконання грошового зобов`язання, встановленого цим Договором, винна Сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги про сплату штрафу (пункт 6.4 договору).

Цей договір набирає чинності з дати підписання його уповноваженими представниками Сторін і діє протягом 1 (одного) року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 10.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив товар на загальну суму 46 042 700, 04 грн, що підтверджується підписаними в двосторонньому порядку видатковими накладними:

- № 0001 від 01.09.2020 на суму 199 134 грн з ПДВ;

- № 0004 від 03.09.2020 на суму 60 993 грн з ПДВ;

- № 26 від 10.09.2020 на суму 83 516, 40 грн з ПДВ;

- № 32 від 12.09.2020 на суму 170 742, 60 грн з ПДВ;

- № 34 від 13.09.2020 на суму 186 516 грн з ПДВ;

- № 29 від 15.09.2020 на суму 1 824 479, 26 грн з ПДВ;

- № 28 від 16.09.2020 на суму 162 160 грн з ПДВ;

- № 36 від 16.09.2020 на суму 198 713, 40 грн з ПДВ;

- № 39 від 17.09.2020 на суму 197 562 грн з ПДВ;

- № 41 від 18.09.2020 на суму 154 458, 60 грн з ПДВ;

- № 42 від 18.09.2020 на суму 175 537, 20 грн з ПДВ;

- № 48 від 20.09.2020 на суму 91 908 грн з ПДВ;

- № 50 від 21.09.2020 на суму 137 273, 10 грн з ПДВ;

- № 118 від 21.09.2020 на суму 174 580 грн з ПДВ;

- № 53 від 22.09.2020 на суму 123 288, 76 грн з ПДВ;

- № 55 від 23.09.2020 на суму 580 320 грн з ПДВ;

- № 57 від 24.09.2020 на суму 974 469, 60 грн з ПДВ;

- № 58 від 24.09.2020 на суму 590 499 грн з ПДВ;

- № 60 від 25.09.2020 на суму 2 790 286, 04 грн з ПДВ;

- № 61 від 25.09.2020 на суму 229 803, 88 грн з ПДВ;

- № 63 від 26.09.2020 на суму 1 958 065, 64 грн з ПДВ;

- № 64 від 26.09.2020 на суму 225 861, 88 грн з ПДВ;

- № 67 від 27.09.2020 на суму 4 287 232, 49 грн з ПДВ;

- № 58 від 24.09.2020 на суму 590 499 грн з ПДВ;

- № 70 від 28.09.2020 на суму 574 363, 68 грн з ПДВ;

- № 72 від 28.09.2020 на суму 437 947, 69 грн з ПДВ;

- № 73 від 28.09.2020 на суму 760 122, 50 грн з ПДВ;

- № 74 від 29.09.2020 на суму 2 734 075, 45 грн з ПДВ;

- № 75 від 29.09.2020 на суму 238 271, 87 грн з ПДВ;

- № 76 від 29.09.2020 на суму 924 041, 32 грн з ПДВ;

- № 79 від 30.09.2020 на суму 384 477, 76 грн з ПДВ;

- № 80 від 30.09.2020 на суму 1 273 060 грн з ПДВ;

- № 84 від 01.10.2020 на суму 335 890, 18 грн з ПДВ;

- № 85 від 01.10.2020 на суму 1 014 083, 93 грн з ПДВ;

- № 86 від 01.10.2020 на суму 204 556, 68 грн з ПДВ;

- № 89 від 02.10.2020 на суму 744 755, 50 грн з ПДВ;

- № 90 від 02.10.2020 на суму 447 589, 75 грн з ПДВ;

- № 91 від 03.10.2020 на суму 1 577 139, 24 грн з ПДВ;

- № 92 від 04.10.2020 на суму 728 601, 98 грн з ПДВ;

- № 93 від 04.10.2020 на суму 1 928 190, 72 грн з ПДВ;

- № 95 від 05.10.2020 на суму 1 266 426, 46 грн з ПДВ;

- № 97 від 05.10.2020 на суму 176 454, 42 грн з ПДВ;

- № 97 від 06.10.2020 на суму 1 458 497, 10 грн з ПДВ;

- № 98 від 06.10.2020 на суму 1 221 709, 80 грн з ПДВ;

- № 99 від 06.10.2020 на суму 1 503 416, 70 грн з ПДВ;

- № 100 від 06.10.2020 на суму 1 287 564 грн з ПДВ;

- № 101 від 06.10.2020 на суму 172 546, 12 грн з ПДВ;

- № 87 від 07.10.2020 на суму 185 614, 13 грн з ПДВ;

- № 104 від 07.10.2020 на суму 236 836, 50 грн з ПДВ;

- № 105 від 07.10.2020 на суму 142 526, 26 грн з ПДВ;

- № 106 від 07.10.2020 на суму 942 057 грн з ПДВ;

- № 106 від 07.10.2020 на суму 1 678 501, 06 грн з ПДВ;

- № 108 від 08.10.2020 на суму 1 348 442, 86 грн з ПДВ;

- № 110 від 09.10.2020 на суму 263 398, 36 грн з ПДВ;

- № 113 від 10.10.2020 на суму 1 031 816, 26 грн з ПДВ;

- № 118 від 12.10.2020 на суму 217 068, 66 грн з ПДВ;

- № 120 від 13.10.2020 на суму 597 682, 82 грн з ПДВ;

- № 123 від 14.10.2020 на суму 787 391, 51 грн з ПДВ;

- № 127 від 15.10.2020 на суму 509 580, 48 грн з ПДВ;

- № 128 від 15.10.2020 на суму 524 901 грн з ПДВ.

Відповідачем частково оплачено заборгованість за поставлений товар в розмірі 35 686 752, 99 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

Для досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1 від 01.02.2021 про сплату заборгованості.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом. Крім суми основного боргу в розмірі 10 355 947, 04 грн, позивач просить суд стягнути 3 % річних у розмірі 1 150 752, 59 грн, інфляційні втрати в розмірі 5 589 332, 34 грн та пеню в розмірі 3 299 720, 70 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Щодо суми боргу

За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт прийняття покупцем товару на загальну суму 46 042 700, 04 грн підтверджується матеріалами справи.

Виходячи зі змісту умов договору, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати за договором поставки № 0108/20/2 від 01.08.2020 є таким, що настав.

За твердженням позивача, відповідач своє зобов`язання з оплати вартості поставленого йому товару виконав частково. Залишок заборгованості становить 10 355 947, 04 грн.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем товару на суму 10 355 947, 04 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Разом з тим з приводу посилань відповідача про притримання оплати за поставлений товар відповідно до п. 6.9 договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.9 Договору, з метою забезпечення виконання Постачальником свого зобов`язання щодо ведення законної господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства, в порядку ч. 2 ст. 594 Цивільного кодексу України, Постачальник погоджується з тим, що Покупець має право притримати грошові кошти, що підлягають оплаті Постачальнику за Товар згідно з цим договором в разі:

Наявності спору Постачальника з органами державної фіскальної служби з приводу питань, що викладені у п. 6.8. цього Договору (адміністративне або судове оскарження рішення контролюючого органу);

Наявності відкритого кримінального провадження за ст. ст. 205 (фіктивне підприємництво), 2062 (протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації), 209 (легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом), 2091 (умисне порушення вимог законодавства про запобігання та легалізацію (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансування тероризму), 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), 222 (шахрайство з фінансовими ресурсами), 227 (умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції), 229 (незаконне використання знака для товарів та послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару), 358 (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), 364 (Зловживання владою чи службовим становищем), 366 (Службове підроблення) Кримінального кодексу України, у відношенні посадових осіб Постачальника (керівник, головний бухгалтер).

Зазначене притримання відбувається до фактичного вирішення справи по суті: винесення судового рішення по справі та/або закриття кримінального провадження/винесення вироку по справі.

В даному випадку, Покупець не вважається таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання перед Постачальником та звільняється від будь якої відповідальності за цим договором.

Відповідач посилається, що ФГ «ЗОЛОТО НИВИ» є фігурантом наступних кримінальних справ:

- № 420201000000236 від 16.06.2020, процесуальне керівництво здійснює Дніпровська окружна прокуратура міста Києва;

- № 420201000000302 від 29.07.2020, процесуальне керівництво здійснює Київська міська прокуратура;

- № 6201915000000170 від 16.01.2019, розслідування здійснює Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва Офісу генерального прокурора;

- № 12019000000000954 від 10.10.2019, розслідування здійснює Головне управління національної поліції в м. Києві;

- № 1202102000000239 від 15.04.2021, розслідування здійснює Слідче управління Головного управління Національної поліції в Одеській області за процесуального керівництва Одеської обласної прокуратури;

- № 520210000000287 від 31.05.2021, розслідування здійснює НАБУ за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

ТОВ «Агро-Овен» зазначає, що починаючи з 2020 року та по сьогоднішній день отримує запити та вимоги про надання інформації стосовно фінансово - господарських відносин з позивачем.

Однак, як зазначено у відповідях на адвокатські запити позивача, що були ним скеровані до правоохоронних органів щодо вищезазначених кримінальних проваджень, ФГ «ЗОЛОТО НИВИ» та/або його посадові особи не є стороною будь-якого кримінального провадження та жодній особі з числа посадових осіб/або працівників ФГ «ЗОЛОТО НИВИ» не повідомлено про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, обвинувачення не було пред`явдено.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В даному випадку, зважаючи на подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд зазначає, що сукупність та вірогідність таких доказів вказують ухилення відповідача від обов`язку оплати за поставлений товар.

Саме лише посилання відповідача на факт наявності кримінального провадження без відповідного підтвердження ним свого права на притримання грошових коштів не може бути підставою для визнання поважності причин пропущення строку оплати товару.

Крім того, суд зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 14.05.2020 у справі № 910/7515/19, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18) звертав увагу на доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). Дана доктрина базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Як зазначає сам відповідач, при наявності відомих йому кримінальних проваджень, він прийняв у позивача в повному обсязі товар на загальну суму 46 042 700, 04 грн, частково оплатив його в сумі 35 686 752, 99 грн, а потім все ж таки притримав іншу частини оплати відповідно до умов пунктів 6.8-6.9 договору.

Тобто поведінка відповідача є суперечливою, оскільки ТОВ «Агро-Овен» погодило поставку товару, здійснило часткову оплату, хоча мало можливість не приймати товар взагалі до з`ясування наявності/відсутності кримінальних проваджень щодо позивача або при виявлені обставин, якщо ТОВ стало відомо про них вже після прийому товару, повернути прийняте зерно та вимагати повернення сплачених коштів. Відповідно даний аргумент відповідача не може бути прийнятий, адже така поведінка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, вираженій у максимі venire contra factum proprium, й має на меті ввести позивача та суд в оману.

Згідно зі ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За статтею 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.

Тому вимога про стягнення основного боргу у розмірі 10 355 947, 04 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо суми пені

Позивач у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань нарахував суму пені в розмірі 3 299 720, 70 грн за загальний період з 08.08.2023 по 08.08.2024.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 Цивільного кодексу України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме "пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання" (частина 3).

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У разі порушення строків виконання грошового зобов`язання, встановленого цим Договором, винна Сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги про сплату штрафу (пункт 6.4 договору).

Перевіривши правильність виконаних позивачем розрахунків пені, судом встановлено, що він є невірним та не приймається судом.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7 розділу ІХ Прикінцеві положення ГК України, відповідно до якого, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 27.02.2024 у справі № 911/858/22, проаналізувавши приписи статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням положень пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України констатував, що приписи пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства, судом встановлено, що припис пункту 7 "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України є визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення.

За таких обставин, з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, початку прострочення зобов`язання відповідачем оплати, належним кінцевим періодом для нарахування неустойки є 30.06.2023 включно.

А відтак, враховуючи викладені правові положення щодо строку можливого нарахування пені, періоди нарахування пені з 08.08.2023 по 08.08.2024 визначені позивачем є неправомірними.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 3 299 720, 70 грн задоволенню не підлягають.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1 150 752, 59 грн за загальний період з 25.11.2020 по 08.08.2024 (за кожною накладною окремо) та інфляційні втрати в розмірі 5 589 332, 34 грн за той самий період.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена до стягнення сума у розмірі 5 589 332, 34 грн є вірною.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є арифметично неточним.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача пілягають 3 % річних у розмірі 1 150 155, 01 грн. В задоволенні 3% річних у розмірі 597, 58 грн відмовити.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1 150 155, 01 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 589 332, 34 грн підлягають задоволенню частково.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 202 026, 67 грн.

Позивач заявив вимогу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку викладено в прохальній частині позовної заяви, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Овен» (51100, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Магдалинівка, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код 25522107) на користь Фермерського господарства "Золото Ниви" (36000, м. Полтава, вул. Шевченка, 27, оф. 4, ідентифікаційний код 42829566) основний борг у розмірі 10 355 947, 04 грн, інфляційні втрати в розмірі 5 589 332, 34 грн, 3% річних у розмірі 1 150 155, 01 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 202 026, 67 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відкласти вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.11.2024

Суддя В.І. Ярошенко