Рішення

від 21.10.2024 по справі 908/2171/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/150/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024 Справа № 908/2171/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Словянський електро - технічний завод, 01103, м. Київ, вул. Андрія Верхогляда (Драгомирова Михайла), буд. 4, офіс 123

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький завод високовольтного обладнання, 70411, Запорізька область, Запорізький район, с. Володимирівське, вул. Першотравнева, буд. 13

про стягнення коштів

без повідомлення (виклику) учасників справи

суть спору

12.08.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький завод високовольтного обладнання про стягнення заборгованості за договором поставки № 2/5-53 від 23.11.2021 в розмірі 254 480,62 грн, з яких: основний борг в розмірі 159 760,00 грн, пеня в розмірі 26 174,90 грн, 3% річних в розмірі 11 849,24 грн, інфляційні втрати в розмірі 56 696,48 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024, справу № 908/2171/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 22.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2171/24, присвоєно справі номер провадження 15/150/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 2/5-53 від 23.11.2021 щодо оплати вартості поставленого товару в розмірі 159 760,001 грн. У зв`язку із порушенням умов договору в частині своєчасної та повної оплати товару позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 26 174,90 грн, 3% річних в розмірі 11 849,24 грн, інфляційні втрати в розмірі 56 696,48 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.08.2024 у справі № 908/2171/24 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 23.09.2024 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, позивачу запропоновано у строк не пізніше 07.10.2024 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 21.10.2024 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.

Відповідачем на підставі ст. ст. 165, 251 ГПК України подано суду відзив на позовну заяву від 25.09.2024, в якому відповідач зазначив, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, визнаються частково. Претензія № 3-5/56 від 09.05.2024 відповідачем не отримана, про її снування відповідач дізнався під час судового процесу. Зазначив, що події що сталися в лютому 2022 року суттєво вплинули на роботу товариства, підприємство практично не працює, значна частина робітників звільнилась наразі та частка товариства що ще працює зіштовхнулася з проблемами закупівлі складових для своєї продукції частка з яких закупалась саме у позивача, адже за відомою інформацією з 24.02.2024 позивач припинив свою промислову діяльність, тому пошук та закупівля нових складових суттєво ускладнились. Також, зазначає, що розташування відповідача вплинуло на кількість нових замовлень, через обстріли та відключення світла. У зв`язку з цим вважає не правомірним нарахування пені, відсотків та інфляційних витрат виходячи із ситуації в країні та просить суд відмовити позивачеві в цій частині позову до нормалізації ситуації в країні.

14.10.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів про заміну сторони її правонаступником, а саме заміну позивача.

Ухвалолю суду від 21.10.2024 замінено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів, 84105, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Краматорська, 79; ідентифікаційний код юридичної особи 36368912) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Словянський електро - технічний завод (01103, м. Київ, вул. Андрія Верхогляда (Драгомирова Михайла), буд. 4, офіс 123.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 23.09.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву, (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повноо судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд установив наступне.

23.11.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізький завод високовольтного обладнання (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 2/5-53.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцю ізолятори керамічні (далі «товар»), відповідно рахунків фактур, які є невід 'ємною частиною даного договору, а покупець зобов 'язується своєчасно здійснити його оплату та прийняти товар.

Відповідно до п. п. 2.1., 4.5., 6.1. договору кількість поставленого товару вказується в рахунках фактурах. Ціни на товар договірні та вказуються в рахунках фактурах. Право власності Постачальника на товар переходить до Покупця з моменту відвантаження товару із складу Постачальника.

Розділом 9 договору встановлено, що усі суперечки чи розбіжності, які можуть виникнути за договором або у зв 'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів, а також: обоє 'язково пред 'явленням претензій. Сторони вирішили, що всі можливі претензії до даного договору повинні бути розглянуті протягом 20 календарних днів з дня одержання претензій (п. п. 9.1., 9.5. договору).

Згідно із рахунком - фактурою № -3/0157 від 09.02.2022 постачальником було поставлено на користь покупця ізолятори П870/420 у кількості 9 шт. на загальну суму 108 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №-00178 від 11.02.2022 та довіреністю ТОВ «Запорізький завод високовольтного обладнання» №15 від 10.02.2022.

Згідно із рахунком - фактурою № -3/0174 від 14.02.2022 постачальником було поставлено на користь покупця ізолятори П1330/420 III УХЛ1 у кількості 6 шт. на загальну суму 106 560,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №-00207 від 23.02.2022 та довіреністю ТОВ «Запорізький завод високовольтного обладнання» №22 від 22.02.2022.

За поставлений товар відповідчеим здійснено часткову оплату в розмірі 54 800,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 25 від 24.02.2023, № 39 від 14.03.2023, № 114 від 15.06.2023, № 153 від 18.07.2023, № 260 від 27.10.2023, № 270 від 03.11.2023, № 123 від 17.07.2024.

З огляду на часткову оплату товару за рахунком-фактурою №-3/0157 від 09.02.2022 в сумі 54 800,00 грн, у відповідача виникла заборгованість за договором в розмірі 159 760,00 грн, а саме: 53 200,00 грн за товар, поставлений згідно рахунку-фактури №-3/0157 від 09.02.2022 та видаткової накладної №-00178 від 11.02.2022; 106 560,00 грн за товар, поставлений згідно рахунку-фактури №-3/0174 від 14.02.2022 та видаткової накладної №-00207 від 23.02.2022.

10.05.2024 позивач направив відповідачу претензію № 3-5/56 від 09.05.2024 щодо заборгованості за договором, яка була отримана відповідачем 04.07.2024, що підтверджується відомостями з трекінгу відправлень Укрпошти про відправлення № 8412212487886.

Проте, вказана претензія залишилась без належного задоволення (відповідач погасив лише 1000,00 грн згідно платіжної інструкції № 123 від 17.07.2024) та жодної відповіді з боку відповідача, що зумовило необхідність звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 509 ЦК України (далі за текстом - ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У справі, що розглядається, спір виник з приводу не оплати відповідачем вартості товару на суму 159 760,00 грн.

Відповідач заборгованість в розмірі 159 760,00 грн не сплатив, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за поставлений товар в розмірі 159 760,00 грн, які підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 11.02.2022 по 23.08.2022 в сумі 26 174,90 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.7. договору за несвоєчасні розрахунки, зазначені у п. 6.2. договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми затримки за кожний прострочений день.

Згідно з ч. 1. ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав правильним, а вимогу про стягнення пені в розмірі 26 174,90 грн такою, що підлягає задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 11 849,24 грн за період з 11.02.2022 по 09.08.2024 та суму інфляційних втрат в розмірі 56 696,48 грн за період 11.02.2022 по 09.08.2024.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаним правильно, а вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 11 849,24 грн та інфляційних втрат інфляційних втрат в розмірі 56 696,48 грн такими, що підлягають задоволенню.

З приводу настання форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

Правовідносини сторін виникли ще до введення воєнного стану.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Війна, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Відповідачем не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості оплати за договором про надання послуг.

Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Відповідач посилається на загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 та Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану», як на підставу настання форс-мажорних обставин, наслідком яких продовжується термін виконання зобов`язань.

Частиною першою ст. 14-1 Закону «Про торгово промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Лист ТПП України, на який посилається відповідач, не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону, та разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини саме за договором про надання послуг, укладеного між сторонами.

Крім того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

У постанові Верховного Суду від 10.03.2023 у справі № 922/1093/22 зазначено (п. 8.43), що сама по собі війна з рф не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Суд зазначає, що введення на території України режиму воєнного стану, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також перебуває в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому вартості наданих послуг. Слід звернути увагу, що позивач не перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини, стосуються обох сторін договору.

Враховуючи викладене, суд доводи відповідача щодо звільнення його від відповідальності у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат відхиляє як необґрунтовані та недоведені.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження належного виконання позивачем зобов`язань з поставки Товару, відповідні докази, зазначені вище, приєднано до матеріалів справи. Доводи відповідача, викладені у відзиві спростовуються вищевикладеними обставинами.

Також позивач просить установити органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення, в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України нараховувати 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу починаючи з 10.08.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума відсотків річних, де: СОБ - сума основного боргу, 3 - 3% річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод високовольтного обладнання (70411, Запорізька область, Запорізький район, с. Володимирівське, вул. Першотравнева, буд. 13; ідентифікаційний код юридичної особи 38869037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Словянський електро - технічний завод (01103, м. Київ, вул. Андрія Верхогляда (Драгомирова Михайла), буд. 4, офіс 123; ідентифікаційний код юридичної особи 33705375).

Відповідно до ч. 10 ст. 239 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VIцього Кодексу.

Суд вважає за можливе в резолютивній частині рішення зазначити про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

З урахуванням наведених обставин та наданих доказів, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод високовольтного обладнання (70411, Запорізька область, Запорізький район, с. Володимирівське, вул. Першотравнева, буд. 13; ідентифікаційний код юридичної особи 38869037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Словянський електро - технічний завод (01103, м. Київ, вул. Андрія Верхогляда (Драгомирова Михайла), буд. 4, офіс 123; ідентифікаційний код юридичної особи 33705375) основну заборгованість в розмірі 159 760,00 грн (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот шістдесят гривень 00 коп.), пеню в розмірі 26 174,90 грн (двадцять шість тисяч сто сімдесят чотири гривні 90 коп.), 3% річних в розмірі 11 849,24 грн (одинадцять тияч вісімсот сорок девять гривень 24 коп.), втрати від інфляції в сумі 56 696,48 грн (п`ятдесят шість тисяч шістсот дев`яносто шість гривень 48 коп.). Видати наказ.

Установити органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення, в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України нараховувати 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу починаючи з 10.08.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума відсотків річних, де: СОБ - сума основного боргу, 3 - 3% річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод високовольтного обладнання (70411, Запорізька область, Запорізький район, с. Володимирівське, вул. Першотравнева, буд. 13; ідентифікаційний код юридичної особи 38869037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Словянський електро - технічний завод (01103, м. Київ, вул. Андрія Верхогляда (Драгомирова Михайла), буд. 4, офіс 123; ідентифікаційний код юридичної особи 33705375).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод високовольтного обладнання (70411, Запорізька область, Запорізький район, с. Володимирівське, вул. Першотравнева, буд. 13; ідентифікаційний код юридичної особи 38869037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Словянський електро - технічний завод (01103, м. Київ, вул. Андрія Верхогляда (Драгомирова Михайла), буд. 4, офіс 123; ідентифікаційний код юридичної особи 33705375) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3817,21 грн (три тисячі вісімсот сімнадцять гривень 21 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.11.2024.

Суддя І. С. Горохов