Рішення

від 14.10.2024 по справі 910/9271/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.10.2024Справа № 910/9271/24

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "БІКОМ";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРІФІКАТО";

про: стягнення 4 454 274,62 грн.

Суддя Сергій Балац

Секретар судового засідання Петькун Д.О

Представники:

позивача: Зорич Г.А.;

відповідача: Бохан О.С.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІКОМ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРІФІКАТО" про стягнення 4 454 274,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором про надання безвідсоткової фінансової поворотної допомоги від 26.05.2016 № 26/05/16, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 4 454 274,62 грн., з яких: 3658 326,39 грн. - основна заборгованість, 578 635,29 грн. - пеня, 61 471,88 грн. - 3 % річних та 155 841,06 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.07.2024 № 910/9271/24 вказану позовну заяву залишено без руху на підставі п. п. 3, 8 ч. 3 ст. 162, ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 7 (сім) днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9271/24 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 02.09.2024.

До господарського суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

30.08.2024 до господарського суду надійшли письмові пояснення щодо часткового визнання позовних вимог згідно якої відповідач зазначив, що визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3 271 470,39 грн. та вважає за необхідне уточнити обрахунок вказаних мір відповідальності - стягнення 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій за період із 04.01.2024 по 26.07.2024, які можуть підлягати стягненню з відповідача.

Обґрунтовуючи часткове визнання позовних вимог відповідач посилався на умови договору щодо строку повернення позики та вказав, що вимогу про повернення безвідсоткової фінансової поворотної допомоги отримав не на всю суму, а лише на її частину, а тому на його переконання строк повернення решти суми позики ще не настав.

30.08.2024 від позивача надійшла заява з проханням визнання за можливе початок розгляду справи №910/9271/24 по суті у день закінчення підготовчого судового засідання.

02.09.2024 в підготовчому засіданні суд постановив усну ухвалу про поновлення позивачеві строку на подання доказів, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 23.09.2024.

23.09.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.10.2024.

В судовому засіданні 14.10.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "БІКОМ" (сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРІФІКАТО" (сторона 2) укладено договір про надання безвідсоткової фінансової поворотної допомоги №26/05/16 (далі - договір), відповідно до предмету якого сторона 1 надає стороні 2 поворотну фінансову допомогу, а сторона 2 зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі, не більше 5 000 000,00 грн.

Положеннями пункту 3.1 договору (в редакції додаткового договору №1 від 06.05.2023 до Договору) передбачено, що поворотна фінансова допомога надається до письмової вимоги сторони 1 та має бути повернута стороною 2 протягом тридцяти днів від дня пред`явлення стороною 1 вимоги, але у строк не пізніше 31.12.2025 року.

Пунктом 7.3. договору визначено, що сторона 2 зобов`язана повернути поворотну фінансову допомогу у строки та на умовах визначених договором. А у разі прострочення зобов`язань сплатити всі штрафні санкції передбачені розділом 4 цього договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи з умов Договору, даний правочин за своєю правовою природою є договором позики, а тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Приписом ст. 1046 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач стверджує, що останнім здійснено перерахування на користь відповідача грошових коштів за договором в сумі 3 658 326,39 грн., відповідно до виписки по рахунку (з 01.06.2016 до 30.06.2024) від 03.07.2024, акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2016 по 20.06.2024 між ТОВ "Біком" та ТОВ "Веріфікато" за договором, оборотно-сальдової відомості ТОВ "Біком" по рахунку 3771 за 01.05.2016-20.06.2024.

04.12.2023 позивач пред`явив відповідачеві вимогу №041223 від 04.12.2023 про повернення безвідсоткової фінансової поворотної допомоги в розмірі 3 365 816,39 грн. у тридцятиденний строк, отримання вимоги засвідчено підписом директора ТОВ "Веріфікато".

З урахуванням пункту 3.1 договору, відповідач повинен був повернути зазначену у вимозі суму до 03.01.2024 включно, відповідно першим днем з прострочення повернення зазначеної суми є 04.01.2024.

Окрім того, суд погоджується з доводами позивача, що позовна заява також може розцінюватися як вимога, а тому протягом 30 днів з моменту отримання відповідачем копії позовної заяви з додатками у останнього виник обов`язок з повернення решти суми безвідсоткової фінансової поворотної допомоги.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сума безвідсоткової фінансової поворотної допомоги за укладеним між сторонами спору договором документально підтверджена на суму 3 658 326,39 грн., а саме: випискою по рахунку (з 01.06.2016 до 30.06.2024) від 03.07.2024.

Жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 3 658 326,39 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений та документально підтверджений на суму 3 658 326,39 грн.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості підлягає задоволенню в сумі 3 658 326,39 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов`язання за договором, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 61 471,88 грн., інфляційних втрат в сумі 155 841,06 грн. та штрафних санкцій в сумі 578 635,29 грн.

Щодо стягнення штрафних санкцій.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною першою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частинами четвертою та шостою статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 4.2 договору, у разі, прострочення виконання грошового зобов`язання стороною 2 більше ніж на 3 (три) календарних днів від строку, що зазначений в п.3.1. договору, сторона 2 сплачує стороні 1 неустойку (штраф) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який вона нараховується, від суми поворотної фінансової допомоги, згідно із п.2.1. договору, за кожний прострочений день виконання грошового зобов`язання по договору.

Отже неустойка (штраф) може бути нарахована позивачем лише на суму простроченого грошового зобов`язання, а не будь-якого іншого.

За таких обставин, позивачем не вірно здійснено нарахування неустойки (штрафу) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки в обраний позивачем період прострочене зобов`язання відповідача складало 3 365 816,39 грн., а не 3 658 326, 39 грн. .

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми неустойки (штрафу) підлягає задоволенню в розмірі 532 369,16 грн., за наступним розрахунком суду, в заявлений позивачем період, а саме:

ПеріодСума боргуКількість днівтавка НБУСума04.01.2024-14.03.20243365816,397115195879,4815.03.2024-25.04.20243365816,394214,5112009,9626.04.2024-13.06.20243365816,394913,5121665,9914.06.2024-26.07.20243365816,394313102813,74 532369,16

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.

Таким чином, три проценти річних та втрати від інфляції можуть бути нараховані лише на суму простроченого грошовового зобов`язання, а не будь-якого іншого.

Враховуючи встановлені судом обставини, позивачем здійснено не вірний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача суми 3 % річних підлягає задоволенню в розмірі 56 711,70 грн., за наступним розрахунком суду, в заявлений позивачем період, а саме: 3 365 816,39 грн. х 3% / 365 х 205.

Позовна вимога про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі 143 380, 41 грн., за наступним розрахунком суду, в заявлений позивачем період, а саме: 3 365 816,39 x 104,2599/100 - 3 365 816,39 грн..

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

А отже решта доводів та доказів наданих сторонами на обґрунтування своїх вимог і заперечень судом відхиляються, як такі, що не мають значення для правильного вирішення спору.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд керуючись п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРІФІКАТО" (Україна, 01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 56 літ. А, ідентифікаційний код: 37457919) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІКОМ" (Україна, 01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 56 літ. А, ідентифікаційний код: 19123231) 3 658 326 (три мільйони шістсот п`ятдесят вісім тисяч триста двадцять шість) грн. 39 коп. основного боргу, 532 369 (п`ятсот тридцять дві тисячі триста шістдесят дев`ять) грн. 16 коп. пені, 56 711 (п`ятдесят шість тисяч сімсот одинадцять) грн. 70 коп. 3 % річних, 143 380 (сто сорок три тисячі триста вісімдесят) грн. 41 коп. інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору в сумі 65 858 (шістдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 68 коп.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06 листопада 2024.

Cуддя Сергій БАЛАЦ