Рішення

від 21.10.2024 по справі 488/3620/24

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3620/24 р.

Провадження № 2/488/1648/24

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

21.10.2024 року м.Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Щеглової Я.В.,

секретар судового засідання Годунов Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЛАДА ШИП`ЯРД» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати доходів (заробітної плати) у зв`язку з порушенням строків її виплати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2024 ОСОБА_1 , через представника адвоката Родіонову Вікторію Євгенівну, за допомогою засобів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЛАДА ШИП`ЯРД», в якому просила стягнути з відповідача на її користь:

-середній заробіток за шість місяців затримки розрахунку під час звільнення у розмірі 87903,90 грн.;

-компенсацію втрати частини доходів (заробітної плати) у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 45558,51 грн.;

-моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн.;

-витрати на правову допомогу у розмірі 8000грн.

В обґрунтування позову зазначала, що перебувала у трудових відносинах із Херсонським державним заводом «ПАЛЛАДА», код ЄДРПОУ 24961253, який в подальшому реорганізовано в ТОВ «ПАЛЛАДА ШИП`ЯРД» з тим самим кодом ЄДРПОУ. У період з 06.07.2015 до 19.11.2021 працювала бухгалтером, у тому числі, з 01.10.2018 провідним бухгалтером.

19.07.2021 подала заяву відповідачу та просила звільнити її з 19.11.2021 за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку із невиконанням працедавцем законодавства про працю. На підставі вказаної статті наказом Відповідача від 19.11.2021 № 254/К її було звільнено.

Під час звільнення розрахунок відповідача з позивачем здійснено не було. Заборгованість підприємства на день звільнення за липень-листопад 2021 року складала 112019,35грн. Заборгованість із заробітної плати була відповідачем погашена лише 30.07.2024.

Середньомісячна заробітна плата позивача складала 14650,65 грн., отже середній заробіток за шість місяців затримки розрахунку під час звільнення складає: 14650,65 грн. х 6 місяців = 87 903,90 грн. Компенсація втрати частини доходів (заробітної плати) у зв`язку з порушенням строків її виплати становить 45 558,51 грн.

Позивач зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 (мікрорайон Острів).

З 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2024, у той же день м. Херсон було окуповано. Позивач не встигла і не змогла виїхати з Херсону, оскільки у зв`язку із невиплатою заробітної плати, станом на день окупації залишилась без засобів проживання.

11.11.2022 м. Херсон було деокуповано. Після деокупації позивач проходила період реабілітації. Однак, у зв`язку із початком сильних артилерійських та ракетних обстрілів, особливо району проживання позивача «Острів», в грудні 2022 року позивач виїхала на територію м. Миколаєва та стала на облік як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 (Корабельний район).

Відповідач утримував її заробітну плату протягом трьох років, тому перебуваючи в окупації, позивач залишилась без коштів для існування, не змогла виїхати з окупації, оскільки не мала грошових коштів для оплати такого виїзду. Проходила довгу психологічну реабілітацію. Отже отримала душевні страждання з приводу свого існування, відсутності грошей та неможливості виїхати через відсутність коштів. Вина відповідача також підтверджується і наказом про звільнення, в якому підтверджено звільнення у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства. Позивач просить стягнути з відповідача на її користь 15000грн. на відшкодування моральної шкоди.

Посилаючись на викладене, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою судді від 27.08.2024 відкрито провадження у справі, призначено розгляд за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.10.2024.

Ухвалою суду від 01.10.2024 підготовче провадження у справі закрито і справа призначена до судового розгляду на 21.10.2024.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені своєчасно і належним чином.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи за її та позивача відсутності.

Відповідач відзив на позовну заяву не подавав.

Відповідно до частини 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності заперечень позивача проти такого вирішення справи, справа розглядається в порядку ст. 280 ЦПК України шляхом ухвалення заочного рішення на підставі доказів, що є у справі.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши надані письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 30.06.2015 до 19.11.2021 перебувала у трудових правовідносинах з Херсонським державним заводом «ПАЛЛАДА», наразі ТОВ «ПАЛЛАДА ШИП`ЯРД», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.16).

На підставі наказу №254/К від 19.11.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади провідного бухгалтера (з обліку касових операцій та розрахунків з працівниками) з 19.11.2021 за власним бажанням внаслідок невиконання працедавцем законодавства про працю та умов трудового договору за ч. 3 ст.38 КЗпП України (а.с.12).

Згідно з довідкою Херсонського державного заводу «ПАЛЛАДА» № 237 від 25.11.2021 розмір невиданої ОСОБА_1 заробітної плати, станом на 22.11.2021, складав 112019,35грн. У тому числі, за липень 2021 року 7916грн., за серпень 2021 року 16004грн., за вересень 2021 року 8983грн., з жовтень 2021 року 11525 грн., за листопад 2021 року 67591,35грн. (а.с.15).

Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 14650,65грн., відповідно до довідки № 238 від 25.11.2021, а сума доходу та відрахування з нього за період з 01.01.2021 до 19.11.2021 за винятком аліментів становив 259527,05грн. згідно з довідкою № 239 від 25.11.2021 (а.с.14).

Відповідно до інформації з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7 індивідуальні відомості про застраховану особу), у жовтні, листопаді та грудні 2021 року ОСОБА_1 не отримувала заробіток/доход (а.с.13).

30.07.2024 на банківську картку/рахунок ОСОБА_1 у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зараховано 112164,33грн. від ТОВ «ПАЛЛАДА ШИП`ЯРД» як сплата заборгованості по заробітній платі за грудень 2022року (а.с. 11).

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок (ст. 47 КЗпП).

Згідно ст. 116 КЗпП України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже доведеним є факт, що на день звільнення ОСОБА_1 , 19.11.2021, відповідач мав перед нею заборгованість з виплати заробітної плати за період з липня до листопада 2021 року та не здійснив з позивачем розрахунок при звільненні, а виплатив належні позивачу кошти лише 30.07.2024 майже через три роки після звільнення. Вказані обставини підтверджуються довідками Херсонського державного заводу «ПАЛЛАДА» №№237, 238, 239 від 25.11.2021, довідкою ОК-7 та інформацією про рух коштів на банківському рахунку (картці) ОСОБА_1 .

При цьому відповідач не надав доказів на спростування вказаних обставин.

Водночас, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач виплатив позивачу суми, належні до розрахунку при звільненні майже через три роки. Між тим, позивач просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців, виходячи з визначеного довідкою Херсонського державного заводу «ПАЛЛАДА» № 238 від 25.11.2021 розміру середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 у 14650,65грн.

Таким чином, доведений розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який належить стягнути з відповідача на користь позивача, складає 14650,65грн. х 6 місяців = 87903,90грн.

Статтею 34Закону України«Про оплатупраці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати встановлено Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Стаття 1Закону України«Про компенсаціюгромадянам втратичастини доходіву зв`язкуз порушеннямстроків їхвиплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), що передбачено ст. 3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ».

Відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с.6), розмір компенсації втрати частини доходів/заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати становить 45558,51грн. і докази на спростування такого розрахунку відсутні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 45558,51грн.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Вищевикладена правова позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 14.12.2016 у справі № 6-788цс16.

Факт порушення прав позивача у сфері трудових відносин встановлено судом.

Позивач, в обґрунтування позову в частині вимоги про відшкодування моральної шкоди, зазначала, що відповідач не виплачував їй заробітну плату протягом трьох років. Перебуваючи в окупації, позивач залишилася без коштів на існування та не отримала свою законно зароблену заробітну плату. З цих же причин не могла виїхати з окупованої на підконтрольну територію та вимушена була дев`ять місяців жити в окупації. Зазнала душевних страждань та після чого проходила психологічну реабілітацію. Порушення відповідачем трудових прав відповідача зафіксовано і в наказі про її звільнення, саме внаслідок невиконання працедавцем законодавства про працю та умов трудового договору, за ч. 3 ст.38 КЗпП України.

Враховуючи викладене, виходячи з засад справедливості та розумності судового розгляду, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000грн. Саме така сума буде справедливою та достатньою з огляду на всі викладені вище обставини.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, знаходить позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Тому судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

Позивачем при зверненні з позовом заявлено вимоги майнового характеру (про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати) та немайнового характеру (про відшкодування моральної шкоди).

З огляду на викладене та положення п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 4, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» розмір судового, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави складає (1211,20 грн.+1211,20грн.)*0,8 = =1937,92 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу надано договір про надання правової (правничої допомоги) від 14.08.2024, у пункті 3.1. якого гонорар адвоката складає 8000 грн. та оплачується у розмірі 50% - 4000грн. до моменту подачі позову до суду, а інші 50% (4000 грн.) протягом трьох банківських днів з моменту винесення судового рішення судом першої інстанції. Також позивач надала платіжну інструкцію №0.0.3828690526 від 17.08.2024 про оплату 4000 грн. предоплати за адвокатську послугу.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, втрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи положення ст. 137 ЦПК України, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір правової допомоги є співмірним з розміром заявлених вимог та обсягом виконаних адвокатом робіт, а тому до стягнення з ТОВ «ПАЛЛАДА ШИП`ЯРД» на користь ОСОБА_1 підлягають понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн. та належні до сплати після винесення судового рішення судом першої інстанції 4000грн., а усього 8000грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 115-117, 237-1 КЗпП України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЛАДА ШИП`ЯРД» на користь ОСОБА_1 :

-середній заробіток за шість місяців затримки розрахунку при звільненні у розмірі 87903 (вісімдесят сім тисяч дев`ятсот три) грн. 90 коп.;

-компенсацію втрати частини доходів (заробітної плати) у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 45558 (сорок п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 51 коп.

Виплати проводити з відрахуванням (утриманням) податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЛАДА ШИП`ЯРД» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. та 8000 (вісім тисяч) грн. судових витрат, понесених на правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЛАДА ШИП`ЯРД» 1937 (одну тисячу дев`ятсот тридцять сім) грн. 92 коп. судового збору у дохід Держави.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Корабельним районним судом м.Миколаєва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене іншими учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_3 ; зареєстрована та проживає як ВПО: АДРЕСА_4 ;

Відповідач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАЛЛАДА ШИП`ЯРД» (код ЄДРПОУ 24961253, юридична адреса: 73021, м.Херсон, вул.1Карантинний острів, буд.1).

Повне судове рішення складене 21 жовтня 2024 року.

Суддя Я.В. Щеглова