Рішення

від 07.10.2024 по справі 910/3330/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2024Справа № 910/3330/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСАГІС"</a> (ТОВ "ІСАГІС") (65049, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ФОНТАНСЬКА ДОРОГА, будинок 16/6)

до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АГЕНТСТВО З РОЗШУКУ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ АКТИВІВ, АРМА) (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСА ГРІНЧЕНКА, будинок 1)

Третю особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВАРНА БІРЖА "АЛЬМАДОР" (69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Заводська, будинок 3, код ЄДРПОУ 25545373)

про розірвання договору.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасники справи:

Від позивача: Драгун А.С.

Від відповідача: Гаврищук Е.В.

Від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСАГІС"</a> (ТОВ "ІСАГІС") (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АГЕНТСТВО З РОЗШУКУ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ АКТИВІВ, АРМА) (далі-відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу №23/12/2020-р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.04.2024.

08.04.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вважає доводи позивача безпідставними та необґрунтованими, з огляду на те, що

- право власності на рухоме майно перейшло до переможця з моменту підписання акту про реалізацію активів;

організатор аукціону зобов`язаний забезпечити активів переможцю електронний торгів;

- враховуючи положенні 334 ЦК України та особливості проведення електронних аукціону, акт про реалізацію активів на електронних торгах є товаророзпорядчим документом та надає право розпоряджатись придбаним товаром;

- АРМА звернулась до ТБ «ПРОДАЖІ» із заявкою №14 про передачу активу для реалізації на електронний торгах від 09.04.2021 та листом №5200/6.1-33-21/6 від 22.06.2021, якому просило організатора аукціону забезпечити передачу активів переможцю електронних торгів;

- позивач не надав до суду доказів щодо недотримання АРМА вимог законодавства про проведення електронних торгів та порушення істотних умов Договору.

19.04.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у підготовче засідання 22.04.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 22.04.2024 не заперечив проти клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Суд у підготовчому засіданні 22.04.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, підготовче засідання відкладено на 20.05.2024.

22.04.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

22.04.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач не погоджується із запереченнями відповідача, оскільки з 04.06.2021 року та станом на день подання позовної заяви, уповноваженими особами ТБ «БІРЖА» та АРМА не забезпечено передачу придбаного ТОВ «ІСАГІС» товару, у зв`язку з цим наявні всі підстави для розірвання Договору купівлі-продажу, який укладено між ТОВ «ІСАГІС» та АРМА, предметом якого є 9 645 одиниць тюків (поліпропіленових мішків) білого кольору, вмістом яких с текстильні вироби, 7 633 одиниць текстильних виробів, які являють собою рулони різнокольорової тканини у прозорому поліетилені: - 1 одиниця виробу, який являє собою рулон тканини у поліпропіленовому мітку білого кольору із маркуванням іноземною мовою "Code'QTY" та числовими позначеннями, за умовами якого сплачено ціну договору: 4 037 977, 53 грн. 53 коп; на переконання позивача, умовами вищевказаного договору не погоджено порядок прийняття товару, у зв`язку з цим необхідно застосовувати положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7. Також позивача зазначив, що представника ТОВ «ІСАГІС» Драгун А. неодноразово звертався із адвокатськими запитами до АРМА та товарної біржі щодо надання інформації про проведення інвентаризації приданого майна, місцезнаходження товару та забезпечення його передачі переможцю аукціону, надання акту-приймання передачі текстильних виробів/договір купівлі-продажу, який укладається за результатами проведеного аукціону. Крім того, позивачем до відповіді на відзив долучено висновок експерта щодо судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №62021000000000505, відповідно до якого матеріальна шкода (збитки) ТОВ «ІСАГІС» становить - 4 037 977,53 грн.

06.05.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач не погоджується із доводами позивача, з огляду на наступне:

- положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення не можуть застосуватись до договору купівлі-продажу, який укладено в результаті електронних торгів, оскільки товар передається організатором аукціону на підставі акту про реалізацію активів та кількість, маркування товару зазначено в акті від 18.06.2021;

- право власності у ТОВ «ІСАГІС» на придбаний товар виникло з моменту підписання акту про реалізацію активів;

- позивач не звертався до відповідача із повідомленням про виклик уповноваженого представника чи вимогою про його прибуття;

- на переконання відповідача, позивачем не доведено ту обставину, що придбаний товар був відсутній на складі за адресою 8км+100м траси Одеса-Київ-Санкт-Петербург, Одеська обл., Біляївський район, Усатівська сільрада, оскільки акт від 08.07.2021 складно із порушенням (не вказано інформацію щодо домовленості між директором ТОВ «ІСАГІС» та ТБ «БІРЖА» про час та місце отримання товару).

Представник позивача у підготовче засідання 20.05.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 20.05.2024 подав клопотання про долучення документів.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 20.05.2024 не заперечував щодо клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третьої особи.

Суд у підготовчому засіданні 20.05.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третьої особи, в порядку статті 50 ГПКУ залучено до участі у справі третю особу - ТОВАРНУ БІРЖУ "АЛЬМАДОР", підготовче засідання відкладено на 17.06.2024.

20.05.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

22.05.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

17.06.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Представник третьої особи у підготовче засідання 17.06.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, конверт з ухвалою суду від 20.05.2024 повернуто до суду відділенням поштового зв`язку АТ "Укрпошта" з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Представник позивача у підготовчому засіданні 17.06.2024 підтримав клопотання про витребування доказів.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 17.06.2024 заперечив проти клопотання представника позивача про витребування доказів.

Суд у підготовчому засіданні 17.06.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів, підготовче засідання відкладено на 08.07.2024.

08.07.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач повідомив про відсутність інформації про місцезнаходження активів.

Представник третьої особи у підготовче засідання 08.07.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, конверт з ухвалою суду від 17.06.2024 повернуто до суду відділенням поштового зв`язку АТ "Укрпошта" з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Представник позивача у підготовчому засіданні 08.07.2024 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 08.07.2024 не заперечував щодо усного клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Суд у підготовчому засіданні 08.07.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 22.07.2024.

Представник третьої особи у підготовче засідання 22.07.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, як вбачається з витягу сайту АТ "Укрпошта", ухвала суду від 08.07.2024 "у точці видачі: 16.07.2024".

Ухвалою Господарського суду міста від 22.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду по суті на 26.08.2024.

22.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

26.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи №910/3330/24, призначеної на 26.08.2024, не відбувся, у зв`язку із масовою шахедно-ракетною атакою у міста Києві.

Ухвалою Господарського суду міста від 26.08.2024 призначено судове засідання на 16.09.2024.

Представник третьої особи у судове засідання 26.08.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 16.09.2024 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.09.2024 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста від 16.09.2024 оголошено перерву у судовому засідання по розгляду справи по суті на 07.10.2024.

Представник третьої особи у судове засідання 07.10.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, поштовий конверт з ухвалою суду від 16.09.2024 повернувся до Господарського суду міста Києва з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 07.10.2024 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2020 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Відповідач/АРМА/Замовник) та Товарною біржою "Продажі" з урахуванням зміненої назви - Товарна біржа "АЛЬМАДОР" (далі - організатор ) було укладено Договір № 23/12/2020-р, відповідно до якого організатор зобов`язується за власний рахунок забезпечити організацію та проведення електронних торгів, здійснити заходи, необхідні для реалізації активів, включаючи забезпечення їх зберігання, оцінку активів (майна) та забезпечення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) саморегулівною організацією оцінювачів, переміщення активів, демонстрацію активів, поширення відомостей про передані для реалізації активи (код ДК 021:2015 999999999-9 не відображене в інших розділах), в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, відповідно до Порядку та Правил (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1.1. Договору замовник зобов`язаний надати наявну інформацію про актив, достатню для його реалізації (за наявності), який передається для реалізації на електронних торгах за заявкою АРМА про передачу активів Організатору для реалізації на електронних торгах (далі - Заявка) за формою, що є додатком до Правил проведення електронних торгів арештованих активів, та невід`ємною частиною цього Договору (Додаток).

Замовник зобов`язаний передати організатору активи, крім нерухомого майна, та виключенням випадків, якщо у зв`язку з обставинами, які мають істотне значення, організатор не моржу забезпечити їх схоронності, в день подачі заявки. Приймання-передавання активів здійснюється за їх місцезнаходженням, про що складається відповідний акт приймання-передавання активу з формою, погодженою сторонами (пп. 2.1.2 п. 2.1 Договору).

Згідно з пунктом 2.1.5. Договору замовник зобов`язаний повідомити Організатора про підписання акта про реалізацію активів на електронних торгах, або укладення договору купівлі-продажу щодо активів, визначених абзацом третім пункту 2 Порядку, з переможцем електронних торгів у строки, визначені Правилами, шляхом надсилання повідомлення на електронну адресу tb.sale@ukr.net. У випадку неможливості надсилання повідомлення, повідомити Організатора за допомогою будь-якого іншого погодженого сторонами засобу зв`язку.

Пунктом 2.3.19. Договору організатор зобов`язаний забезпечити передачу активів переможцю електронних торгів у порядку, визначеному договором між Організатором та учасниками електронних торгів.

У відповідності до пункту 4.1. Договору в якому сторони визначили, що Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині зобов`язань, що лишилися невиконаними, до їх повного виконання.

Крім того, сторони погодили, що Додатком до Договору є Правила проведення електронних торгів арештованих активів (далі - Правила), відповідно до яких, правила проведення електронних торгів арештованих активів визначають порядок організації та проведення електронних торгів з реалізації арештованих активів; реалізація активів здійснюється шляхом проведення Організатором електронних торгів. Електронні торги можуть бути першими або повторними. Особливості проведення повторних електронних торгів встановлюються цими Правилами; Організатор забезпечує користувачам мережі Інтернет постійний доступ до веб-сайту з метою отримання відомостей про перебіг електронних торгів (пункт 1. Загальні положення Правил).

26.02.2021 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товарною біржою "Продажі" з урахуванням зміненої назви - Товарна біржа "АЛЬМАДОР" було підписано акт приймання-передавання рухомого майна.

31.05.2021 відбувся електронний аукціон №91, за лотом №14 з реалізації текстильних виробів (рулони різнокольорової тканини), список найменування активу: - 9 645 одиниць тюків (поліпропіленових мішків) білого кольору, вмістом яких с текстильні вироби, 7 633 одиниць текстильних виробів, які являють собою рулони різнокольорової тканини у прозорому поліетилені: - 1 одиниця виробу, який являє собою рулон тканини у поліпропіленовому мітку білого кольору із маркуванням іноземною мовою «Code/QTY» та числовими позначеннями. Визначена законом підстава передачі активу для реалізації: ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.12.2020 у справі №761/39636/20 Відомості про місцезнаходження активу (фактична адреса зберігання активу): 8км+100м траси Одеса-Київ-Санкт-Петербург, Одеська обл., Біляївський район, Усатівська сільрада.

Відповідно до протоколу №38 (далі - Протокол №38) про проведення аукціону від 31.05.2021 організатором аукціону є Товарна біржа "Продажі" з урахуванням зміненої назви - Товарна біржа "АЛЬМАДОР" (далі - Третя особа) , а замовником аукціону є Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Відповідач/АРМА).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСАГІС"</a> (далі - Позивач) виявило бажання взяти участь в електронному аукціоні №91, за лотом №14.

31.05.2021 директором ТОВ "ІСАГІС" до завершення аукціону прийнято рішення, шляхом реалізації права передбаченого пунктом 7. Розділу III. Правил проведення електронних торгів арештованих активів затверджених Постановою Кабінетом Міністрів України від 27.09.2017 року, № 719, яким передбачено, що потенційний учасник електронних торгів має право до моменту закінчення терміну подачі заявок на участь в електронних торгах, заявити вимогу про ознайомлення із активом, що є предметом лота, оглянути лот виставлений на аукціон.

31.05.2021 позивачем було запропоновано найвищу цінову пропозицію, згідно до протоколу проведення електронного аукціону №38 від 31.05.2021 і відповідно до якого, ТОВ "ІСАГІС" стало переможцем електронних торгів.

04.06.2021 позивачем було сплачено кошти за придбаний на аукціоні товар у розмірі 4 037 977,53 грн. на розрахунковий рахунок АРМА UA84322669000002600, призначення платежу кошти за придбання на ТБ «Продажі», протокол №38 від 31.05.2021, лот №14, переможець «ІСАГІС», без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №195.

10.06.2021 позивач звернувся до ДБР із заявою (повідомленням) про вчинення злочину посадовими особами АРМА, в якому просив розпочати досудове розслідування на підставі статей 191, 364, 388 КК України.

18.06.2021 відповідачем підписано Акт про реалізацію активів на електронних торгах, який направлено засобами поштового зв`язку позивачу.

Як зазначає позивач, що ТОВ «ІСАГІС» виконано усі умови передбачені Порядком реалізації арештованих активів на електронних торгах затвердженим Постановою Кабінетом Міністрів України від 27.09.2017 року, № 719.

29.06.2021 ДБР надало відповідь на повідомлення позивача від 10.06.2021 про доручення вищевказаної заяви до матеріалів кримінального провадження №62021000000000505 від 08.06.2021 та обставини, на які посилається заявник, будуть перевірені уповноваженими особами під час досудового розслідування в межах означеного провадження.

08.07.2021 позивачем складено акт відсутність придбаного товару на аукціоні, який зберігається за адресою: 8км+100м траси Одеса-Київ-Санкт- Петербург, Одеська обл., Біляївський район, Усатівська сільрада.

Надалі, 08.07.2021 товарна біржа звернулась до ТОВ «ІСАГІС» із лист вих. № 1, якому останні повідомили фактичне місце зберігання активів, а саме: 8км+100м траси Одеса-Київ-Санкт- Петербург, Одеська обл., Біляївський район, Усатівська сільрада. Крім того, третя особа звернулась до позивача з листом-зверненням, в якому зазначив про те, що переможець торгів зобов`язаний отримати майно у зберігача не пізніше 7 робочих днів з дати отримання акту. Однак, у разі отримання майна пізніше 7 робочих днів з дати отримання акта витрати на зберігання майна в період, що перевищує вказані вище 7 робочих днів покладається на переможця електронних торгів.

14.09.2021 ТОВ «ІСАГІС» звернулось до НАБУ із заявою вих. №14/09, в якій просив уповноважених працівників розпочати досудове розвідування, враховуючи обставини викладені у вищевказаному повідомленні, за фактом вчинення посадовими особами АРМА злочинів за ст.ст. 191, 364, 388 КК України.

18.11.2021 позивачем отримано відповідь від Національного антикорупційного бюро, з якої вбачається, що заява ТОВ «ІСАГІС» приєднана до матеріалів кримінального провадження №42020000000002497 від 24.12.2020 року, в рамках якого розслідується кримінальне правопорушення за підозрою у вчинення посадовими особами АРМА та ТБ «ПРОДАЖІ» (ТБ «АЛЬМАДОР») кримінального правопорушення передбачених ст. 190, 191 КК України.

06.04.2022 позивач скерував на електронну адресу до відповідача звернення №06/04, в якому просив забезпечити доступ ТОВ «ІСАГІС» до придбаного майна на аукціоні 31.05.2021. Крім того, позивач зазначив, що у разі відмови передачі майна, ТОВ «ІСАГІС» має намір звернутись до правоохоронних органів та суду для захисту свої прав.

Надалі, 28.04.2022 ТОВ «ІСАГІС» скерувало на адресу ТБ «ПРОДАЖІ» звернення щодо електронного аукціону №91 за лотом №14 з реалізації текстильних виробів від 31.05.2021, в якому просив доступ ТОВ «ІСАГІС» до придбаного майна на аукціоні 31.05.2021 або повернути грошові кошти в розмірі 4 037 977,53 грн. Крім того, позивач зазначив, що у разі відмови передачі майна та неповернення вищевказаної суми, ТОВ «ІСАГІС» має намір звернутись до правоохоронних органів та суду для захисту свої прав.

24.05.2022 АРМА надала відповідь № 186/61-38-22/6 на звернення позивача, в якій зазначила, що відповідач повідомив ТБ «ПРОДАЖІ» про підписання акту про реалізацію активів на електронних торгах, вказавши про необхідність передачі майна переможцю аукціону. Також, відповідач зазначив про виконання умов Договору Договір № 23/12/2020-р та відсутність підстав для повернення грошових коштів у розмірі 4 037 977,53 грн.

На переконання позивача, ТОВ «ІСАГІС» виконано усі умови передбачені Порядком реалізації арештованих активів на електронних торгах затвердженим Постановою Кабінетом Міністрів України від 27.09.2017 року, № 719.

Також позивач зазначає, що ні представниками ТБ «ПРОДАЖІ», а ні посадовими особами АРМА не було забезпечено доступу до придбаного на аукціоні товару, який згідно до протоколів аукціону зберігається за адресою: 8км+100м траси Одеса-Київ-Санкт- Петербург, Одеська обл., Біляївський район, Усатівська сільрада.

Отже, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить розірвати договір купівлі-продажу №23/12/2020-р, який укладено між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСАГІС"

Відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади функціонування, порядок здійснення повноважень Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів визначаються Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (далі - Закон).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 вказаного Закону управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Згідно частини 1 статті 19 Закону Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 21 Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

Згідно частин 4 та 5 статті 21 Закону (чинна редакція статті на момент проведення аукціону 31.05.2021) майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора.

Реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 3, 4 частини 2 статті 23 Закону реалізація зазначених активів здійснюється на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Договори купівлі-продажу активів, що реалізуються Національним агентством відповідно до цього Закону, нотаріальному посвідченню не підлягають.

Відповідно до пункту 2 Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №719 від 27.09.2017 (далі - Порядок № 719) (чинна редакція статті на момент проведення аукціону 31.05.2021) реалізації відповідно до цього Порядку підлягають активи - майно, майнові та інші права, на які накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах визнання необґрунтованими активів та їх витребування, та які передані Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління реалізації або без визначення шляху управління ними, на підставі ухвали слідчого судді, суду або згоди власника активів, та підлягають реалізації на підставі частин четвертої та п`ятої статті 21 Закону.

Статтею 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, окрім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Судом встановлено, що підставою передачі активу для реалізації до АРМА є ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.12.2020 у справі №761/39636/20, реалізоване на аукціоні майно 9 645 одиниць тюків (поліпропіленових мішків) білого кольору, вмістом яких с текстильні вироби, 7 633 одиниць текстильних виробів, які являють собою рулони різнокольорової тканини у прозорому поліетилені: 1 одиниця виробу, який являє собою рулон тканини у поліпропіленовому мітку білого кольору із маркуванням іноземною мовою «Code/QTY» та числовими позначеннями.

Вказане майно, передано від АРМА до організатора торгів Товарної біржі «ПРОДАЖІ» вказані активи на підставі Акту приймання передавання рухомого майна від 26.02.2021, у відповідності до статті 21 вищевказаного Закону.

Матеріалами справи підтверджується, що активи АРМА передано до ТБ «ПРОДАЖІ» на підставі Договору №23/12/2020-р від 23.12.2020.

Згідно пункту 12 Порядку №719 (чинна редакція постанови на момент проведення аукціону 31.05.2021) підставою для організації реалізації активів на перших, повторних електронних торгах, включаючи здійснення заходів, необхідних для реалізації активів, є заявка Національного агентства про передачу активів організатору для реалізації на електронних торгах. До заявки додається проект договору купівлі-продажу активу між Національним агентством та переможцем електронних торгів. Зміст, форма та порядок подання заявки визначаються правилами електронних торгів.

Організатор вносить до електронної торгової системи інформацію про актив та формує відповідний лот (інформаційне повідомлення про електронні торги) на підставі отриманої заявки. Зміст інформаційного повідомлення про електронні торги визначається правилами електронних торгів (пункту 13 Порядку №719 (чинна редакція постанови на момент проведення аукціону 31.05.2021).

Як передбачено пунктом 22 Порядку №719 переможець торгів у визначений правилами електронних торгів строк зобов`язаний підписати протокол електронних торгів та протягом п`яти банківських днів, а щодо майна у вигляді товарів або продукції, яке піддається швидкому псуванню, - протягом одного банківського дня із дня, наступного за днем підписання протоколу електронних торгів, зобов`язаний: перерахувати кошти за придбаний актив на рахунок Національного агентства, зазначений в протоколі електронних торгів; звернутися до Національного агентства та надати підписаний проект договору купівлі-продажу активу (лота), який розмішувався в інформаційному повідомленні.

31.05.2021 відбувся електронний аукціон №91, за лотом №14 з реалізації текстильних виробів (рулони різнокольорової тканини), список найменування активу: - 9 645 одиниць тюків (поліпропіленових мішків) білого кольору, вмістом яких с текстильні вироби, 7 633 одиниць текстильних виробів, які являють собою рулони різнокольорової тканини у прозорому поліетилені: - 1 одиниця виробу, який являє собою рулон тканини у поліпропіленовому мітку білого кольору із маркуванням іноземною мовою «Code/QTY» та числовими позначеннями. Визначена законом підстава передачі активу для реалізації: ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.12.2020 у справі №761/39636/20 Відомості про місцезнаходження активу (фактична адреса зберігання активу): 8км+100м траси Одеса-Київ-Санкт-Петербург, Одеська обл., Біляївський район, Усатівська сільрада.

Відповідно до протоколу №38 (далі - Протокол №38) про проведення аукціону від 31.05.2021 організатором аукціону є Товарна біржа "Продажі" з урахуванням зміненої назви - Товарна біржа "АЛЬМАДОР" (далі - Третя особа) , а замовником аукціону є Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Відповідач/АРМА).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСАГІС"</a> (далі - Позивач) виявило бажання взяти участь в електронному аукціоні №91, за лотом №14.

31.05.2021 директором ТОВ "ІСАГІС" до завершення аукціону прийнято рішення, шляхом реалізації права передбаченого пунктом 7. Розділу III. Правил проведення електронних торгів арештованих активів затверджених Постановою Кабінетом Міністрів України від 27.09.2017 року, № 719, яким передбачено, що потенційний учасник електронних торгів має право до моменту закінчення терміну подачі заявок на участь в електронних торгах, заявити вимогу про ознайомлення із активом, що є предметом лота, оглянути лот виставлений на аукціон.

31.05.2021 позивачем було запропоновано найвищу цінову пропозицію, згідно до протоколу проведення електронного аукціону №38 від 31.05.2021 і відповідно до якого, ТОВ "ІСАГІС" стало переможцем електронних торгів.

04.06.2021 позивачем було сплачено кошти за придбаний на аукціоні товар у розмірі 4 037 977,53 грн. на розрахунковий рахунок АРМА UA84322669000002600, призначення платежу кошти за придбання на ТБ «Продажі», протокол №38 від 31.05.2021, лот №14, переможець «ІСАГІС», без ПДВ. Що підтверджується платіжним дорученням №195.

18.06.2021 відповідачем підписано Акт про реалізацію активів на електронних торгах, який направлено засобами поштового зв`язку позивачу.

Статтею 650 Цивільного кодексу України унормовано, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

У частинах 1, 4 ст. 656 Цивільного кодексу України зазначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно зі статтею 655 цього ж Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18, та від 23.01.2019 року у справі № 522/10127/14-ц, провадження № 14-428цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини 1 статті 650, частини 1 статті 655 та частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто це правочин.

У ч. 4 ст. 656 ЦК України унормовано, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу ч. 1 ст. 650, ч. 1 ст. 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Отже, процедура набуття майна на електронних торгах є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба (приватні виконавці) й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба (приватні виконавці) й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (аналогічні висновки наявні у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 344/20757/18, від 09.02.2022 у справі № 213/4206/19).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.(ч.1- 2 ст. 180 ГК України).

Відповідно до положень ч. 1-2 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2021 позивача визнано переможцем на електронному аукціоні №91 за лотом №14.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

04.06.2021 позивачем було сплачено кошти за придбаний товар у розмірі 4 037 977,53 грн. на розрахунковий рахунок АРМА UA84322669000002600, призначення платежу кошти за придбання на ТБ «Продажі», протокол №38 від 31.05.2021, лот №14, переможець «ІСАГІС», без ПДВ. Що підтверджується платіжним дорученням №195.

Слід зазначити, що ТБ «Прожаді» та АРМА умовами Договору № 23/12/2020-р погодили, що замовник зобов`язаний передати організатору активи, крім нерухомого майна, та виключенням випадків, якщо у зв`язку з обставинами, які мають істотне значення, організатор не моржу забезпечити їх схоронності, в день подачі заявки. Приймання-передавання активів здійснюється за їх місцезнаходженням, про що складається відповідний акт приймання-передавання активу з формою, погодженою сторонами (пп. 2.1.2 п. 2.1 Договору).

Згідно з пунктом 2.1.5. Договору замовник зобов`язаний повідомити Організатора про підписання акта про реалізацію активів на електронних торгах, або укладення договору купівлі-продажу щодо активів, визначених абзацом третім пункту 2 Порядку, з переможцем електронних торгів у строки, визначені Правилами, шляхом надсилання повідомлення на електронну адресу tb.sale@ukr.net. У випадку неможливості надсилання повідомлення, повідомити Організатора за допомогою будь-якого іншого погодженого сторонами засобу зв`язку.

Пунктом 2.3.19. Договору організатор зобов`язаний забезпечити передачу активів переможцю електронних торгів у порядку, визначеному договором між Організатором та учасниками електронних торгів.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголошує, що АРМА зверталссь до ТБ «ПРОДАЖІ» із заявкою №14 про передачу активу для реалізації на електронний торгах від 09.04.2021 та листом №5200/6.1-33-21/6 від 22.06.2021, якому просило організатора аукціону забезпечити передачу активів переможцю електронних торгів.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Приписами ч. 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/4994/19, зазначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 р. № 910/22454/17, від 28.08.2018 р. № 910/20932/17 від 02.10.2018 р. № 910/21033/17 від 16.10.2018 р. № 910/3568/18, від 19.02.2019 р. №910/4427/18, від 22.06.2020 р. № 922/2216/19, та від 06.03.2019 р. у справі № 183/262/17.

Про невиконання зобов`язання можна говорити якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання, тобто не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо, або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. Другим випадком порушення зобов`язання є його неналежне виконання тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України). Стандарт доказування вірогідності доказів, який на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

Однак у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують належне виконання організатором договірних зобов`язань в частині передачі активів переможцю електронних торгів.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Крім того, згідно із загальними (універсальними) висновками Верховного Суду, які послідовно викладалися у постановах Верховного Суду, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19).

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є об`єктивно виправданим та ефективним, який в подальшому забезпечить поновлення порушеного права, а у разів неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд наголошує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. 86, 129, 231 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСАГІС"</a> задовольнити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу укладений між НАЦІОНАЛЬНИМ АГЕНТСТВОМ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ВИЯВЛЕННЯ, РОЗШУКУ ТА УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ, ОДЕРЖАНИМИ ВІД КОРУПЦІЙНИХ ТА ІНШИХ ЗЛОЧИНІВ (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСА ГРІНЧЕНКА, будинок 1; код ЄДРПОУ - 41037901) та ТОВАРИСТВАОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІСАГІС» (65049, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ФОНТАНСЬКА ДОРОГА, будинок 16/6; код ЄДРПОУ: 38915140), предметом якого є 9 645 одиниць тюків (поліпропіленових мішків) білого кольору, вмістом яких є текстильні вироби, 7 633 одиниць текстильних виробів, які являють собою рулони різнокольорової тканини у прозорому поліетилені: - 1 одиниця виробу, який являє собою рулон тканини у поліпропіленовому мітку білого кольору із маркуванням іноземною мовою "Code 'QTY" та числовими позначеннями, вартість яких склала 4 037 977 (чотири мільйона тридцять сім тисяч дев`ятсот сімдесят сім) грн. 53 коп., та який оформлений у вигляді Акту про реалізацію активів на електронних торгах від 18.06.2021 року.

3. Стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСА ГРІНЧЕНКА, будинок 1; код ЄДРПОУ: 41037901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСАГІС"</a> (65049, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ФОНТАНСЬКА ДОРОГА, будинок 16/6; код ЄДРПОУ: 38915140) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 31.10.2024.

Суддя Літвінова М.Є.