Рішення

від 07.11.2024 по справі 910/7280/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2024Справа № 910/7280/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сабріз"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Уанпрайс Дистрибьюшен"

про стягнення 482 677,41 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Сабріз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Уанпрайс Дистрибьюшен" про стягнення 482 677,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду від 17.06.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 17.06.2024 о 19 год. 54 хв.

16.07.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи наведене, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 448 369,01 грн, однак відповідач не оплатив поставлений товар.

У зв`язку з наведеним позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Уанпрайс Дистрибьюшен" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сабріз" основний борг у розмірі 448 369,01 грн, пеню у розмірі 28 188,45 грн, інфляційне збільшення у розмірі 3 143,07 грн, 3% річних у розмірі 2 976,88 грн.

У заяві про зменшення позовних вимог позивач просить суд розглядати справу за вимогою: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Уанпрайс Дистрибьюшен" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сабріз" суму основного боргу та штрафних санкцій у розмірі 407 677,41 грн.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

24.12.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "Сабріз" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Уанпрайс Дистрибьюшен" (покупець) укладено Договір поставки №0122 (далі - Договір).

За вказаним Договором постачальник зобов`язується поставляти та передати у власність покупця товар, визначений у п. 2.1 цього Договору, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеним у Додатках до цього Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Під Додатками до цього Договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені постачальником замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Всі Додатки до даного Договору становлять невід`ємну частину Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору товар відпускається за цінами, узгодженими в Специфікаціях на товар, які є невід`ємною частиною цього Договору. Специфікації погоджуються письмово сторонами за 14 календарних дні до застосування таких цін. Найменування, кількість та асортимент товару, який має бути поставлений постачальником, узгоджується сторонами під час оформлення заявки на поставку товару.

Пунктом 7.5 Договору встановлено, що датою оплати товару вважається дата зарахування коштів, сплачених покупцем за поставлену партію товару, на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата за партію товару, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця, здійснюється наступним чином: оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у п. 9.2 цього Договору протягом 45 календарних днів з дня отримання товарів за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені транспортні, видаткові накладні на адресу покупця та податкові накладні, складені і зареєстровані згідно вимог ст. 201 ПК України. Якщо постачальник не надасть транспортні, видаткові та податкові накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів. Покупець має право не виконувати оплату за товари, якщо товарні накладні чи податкові накладні не відповідають вимогам, передбаченим законодавством (в т.ч. вимогам щодо форми складання та реєстрації податкових накладних), цим Договором, або містить помилки, розбіжності, доки помилки чи розбіжності не будуть виправлені.

На підтвердження обставини поставки товару позивачем надано видаткові накладні, а саме:

№2501 від 13.09.2023 на загальну суму 79 231,68 грн (з ПДВ);

№2635 від 28.09.2023 на загальну суму 34 179,12 грн (з ПДВ);

№2751 від 10.10.2023 на загальну суму 114 152,76 грн (з ПДВ);

№2903 від 27.10.2023 на загальну суму 132 732,58 грн (з ПДВ);

№3020 від 08.11.2023 на загальну суму 72 642,10 грн (з ПДВ);

№3254 від 01.12.2023 на загальну суму 61 279,20 грн (з ПДВ);

№3453 від 19.12.2023 на загальну суму 173 008,80 грн (з ПДВ);

№59 від 10.01.2024 на загальну суму 203 689,44 грн (з ПДВ);

№1182 від 16.04.2024 на загальну суму 7 608,12 грн (з ПДВ);

№1134 від 18.04.2024 на загальну суму 1 036,58 (з ПДВ);

№1116 від 17.04.2024 на загальну суму 5 699,88 грн (з ПДВ);

№1188 від 17.04.2024 на загальну суму 12 905,22 грн (з ПДВ);

№1189 від 17.04.2024 на загальну суму 4 552,61 грн (з ПДВ);

№1192 від 17.04.2024 на загальну суму 10 059,92 грн (з ПДВ);

№1145 від 22.04.2024 на загальну суму 9 654,92 грн (з ПДВ);

№1089 від 24.04.2024 на загальну суму 5 831,26 грн (з ПДВ);

№1097 від 24.04.2024 на загальну суму 3 454,50 грн (з ПДВ);

№1098 від 24.04.2024 на загальну суму 6 613,15 грн (з ПДВ);

№1124 від 24.04.2024 на загальну суму 4 240,07 грн (з ПДВ);

№1133 від 24.04.2024 на загальну суму 7 910,76 грн (з ПДВ);

№1212 від 24.04.2024 на загальну суму 3 955,15 грн (з ПДВ);

З наданих документів вбачається, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 954 437,82 грн.

Однак, посилання на Договір №0122 від 24.12.2021 містять тільки накладні за період з вересня 2023 року по січень 2024 року.

Відповідачем не спростовано зазначену вище обставину поставки товару позивачем.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведена, а відповідачем не спростована, обставина поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 870 915,68 грн, що була здійснена на виконання Договору поставки №0122 від 24.12.2021.

03.06.2024 позивачем направлено відповідачу претензію про сплату боргу у сумі 448 369,01 грн.

Матеріали справи не містять відповіді на претензію позивача.

Позивач, подаючи позов, визначив суму заборгованості у розмірі 448 369,01 грн.

До заяви про зменшення позовних вимог позивачем додано інформаційні повідомлення про зарахування коштів: №252 від 06.06.2024 на суму 5 000,00 грн, №304 від 13.06.2024 на суму 50 000,00 грн, №317 від 20.06.2024 на суму 20 000,00 грн.

З наданих документів вбачається, що позивач, зазначаючи загальну суму для стягнення у розмірі 407 677,41 грн, мав на увазі стягнення основного боргу у розмірі 373 369,01 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1-3 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі положенням ст. 526 ЦК України, відповідно до якого зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення основного боргу у розмірі 373 369,01 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 05.03.2024 по 24.05.2024 в розмірі 28 188,45 грн.

Позивач, розраховуючи заявлений розмір пені, використав період нарахування з 05.03.2024 по 24.05.2024 на суму заборгованості у розмірі 448 369,01 грн.

Відповідно до п. 9.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов Договору протягом більше, ніж 10 календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 11 дня прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, ураховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення пені у розмірі 28 188,45 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційного збільшення у розмірі 3 143,07 грн та 3% річних у розмірі 2 976,88 грн за період з 05.03.2024 по 24.05.2024.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, зміст яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення інфляційного збільшення у розмірі 3 143,07 грн та 3% річних у розмірі 2 976,88 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані для підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно зі ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 231, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Уанпрайс Дистрибьюшен" (02072, місто Київ, пр.Бажана Миколи, будинок 10А, 4 поверх; ідентифікаційний код 44168473) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сабріз (04070, місто Київ, вулиця Ігорівська, будинок 12-Б; ідентифікаційний код 37334135) основний борг у розмірі 373 369 (триста сімдесят три тисячі триста шістдесят дев`ять) грн 01 коп., пеню у розмірі 28 188 (двадцять вісім тисяч сто вісімдесят вісім) грн 45 коп., інфляційне збільшення у розмірі 3 143 (три тисячі сто сорок три) грн 07 коп., 3% річних у розмірі 2 976 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят шість) грн 88 коп. та судовий збір у розмірі 6 115 (шість тисяч сто п`ятнадцять) грн 16 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій МУДРИЙ