Рішення

від 06.11.2024 по справі 910/11266/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2024Справа № 910/11266/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664)

до Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів" (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 18, ідентифікаційний код 02404397)

про стягнення 45 306,83 грн

за участі представників сторін:

від позивача: Герасименко І.В.

від відповідача: Каращенко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів" про стягнення 45 306,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 00689/1-5-02 на відпуск води та послуги каналізації від 04.01.1993 та додатковою угодою до договору № 00689/1-5-02 від 04.01.1993 на водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів від 04.08.2014, а саме в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг з відпуску води та послуг каналізації, за період з 01.06.2021 по 31.03.2024, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 33 430,49 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 917,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 071,15 грн., пеню у розмірі 1 201,10 грн. та штраф у розмір 6 686,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11266/24, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи призначено на 16.10.2024.

02.10.2024 через підсистему ЕСІТС «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивачем не надано обґрунтованих доказів, що підтверджують факт користування послугами з водопостачання та водовідведення та їх об`єми у спірному періоді, а наявні в матеріалах справи докази не можуть вважатися належними, достовірними та допустимими у справі, а тому просить суд відмовити у позовних вимогах повністю.

07.10.2024 через підсистему ЕСІТС «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив в якому зазначено, що на підтвердження заборгованості, що є предметом спору у даній справі, позивачем надано: акти обстеження про зняття показань з вузла обліку; фотофіксацію приладів обліку; дані Українського гідрометеологічного центру, в яких зазначена помісячна кількість опадів; розрахунки обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, водовідведення атмосферних опадів та додаткових послуг на об`єктах споживача; реєстр надходження грошових коштів; довідки про направлення до банківської установи відповідача розрахункових документів на оплату послуг; акт опломбування від 09.02.2021 № 0099876 з якого вбачається, факт наявності у відповідача приладу обліку 420 РC № 2012163764 а також акти обстеження та зняття показань з вузла обліку, зокрема за червень 2021 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, зі змісту яких вбачається факт фіксування об`ємів спожитих послуг відповідачем за весь спірний період.

Протокольною ухвалою від 16.10.2024 у зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи було відкладено на 30.10.2024.

У судовому засіданні 30.10.2024 судом заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі та представника відповідач, яка проти вимог заперечувала з підстав наведених у відзиві, та оголошено перерву у судовому засіданні на 06.11.2024.

У судовому засіданні 06.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Між Державним комунальним об`єднанням «Київводоканал» в особі підприємства по експлуатації водомірного господарства та збуту води «Водозбут», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - постачальник/позивач) та Українською студією хронікально-документальних фільмів, яке в свою чергу перейменовано у Державне підприємство «Українська студія хронікально-документальних фільмів» (надалі - абонент/відповідач) було укладено договір № 00689/1-5-02 від 04.01.1993 на відпуск води та послуги каналізації (надалі - Договір).

04.08.2014 було укладено Додаткову угоду до договору №00689/1-5-02 від 04.01.1993 на водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів (надалі- Додаткова угода).

Відповідно до п. 1.1. Договору та п. 1 Додаткової угоди постачальник зобов`язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування комунальним водопроводом та каналізацією в м. Києві, затвердженими рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 13.01.1986 №24 (на сьогодні діють Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування).

Згідно з п. 2.1. Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам, та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

За умовами п.2.2. Договору абонент, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно до п. 3.4. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим чинними п. 22.2 Правилами користування.

Положеннями п. 3.6 Договору передбачено, що абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених позивачем у платіжній вимозі.

Абонент має право повністю або частково відмовитися від оплати платіжної вимоги, якщо постачальником пред`явлено платіжну вимогу на раніше оплачену продукцію, послугу (п. 3.8. Договору).

Абонент зобов`язаний письмово повідомити постачальника, якщо він повністю або частково відмовляється оплатити платіжну вимогу, а також додати обґрунтовуючи таку відмову документи у триденний строк (п. 3.9. Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору, за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % суми, від оплати якої він відмовився. Крім того, постачальник має право до сплати абонентом заборгованості припинити подачу води та приймання стоків.

Додатковою угодою від 01.08.2014 до Договору, зокрема, визначено, що оплата послуг здійснюється абонентом на підставі розрахункового документа, який постачальник направляє абоненту в електронному вигляді (дебетові повідомлення) або у паперовому вигляді (вимоги-доручення, рахунки тощо) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника щомісячно (в інших випадках один раз на квартал або рік), у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа абоненту або до банківської установи відповідача. В разі неотримання від постачальника поточного розрахункового документа, абонент самостійно отримує його у постачальника та здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше п`ятого числа місяця наступного за звітним періодом. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

У відповідності до п. 5.1. Договору, цей договір укладається строком на один рік з 04.01.1993 по 31.12.1993 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п. 5.2. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

За доводами позивача, що не спростовано відповідачем, договір у спірний період у встановленому чинним законодавством порядку не припинено, не визнано недійсним, не розірвано. Таким чином, Договір у спірний період був дійсним, укладеним належним чином та обов`язковим для виконання сторонами.

За твердженнями позивача, постачальником на виконання своїх зобов`язань за Договором та на його умовах, надані відповідачу послуги з водопостачання, водовідведення та водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів за період з 01.06.2021 по 31.03.2024 на суму 151 731,73 грн, з яких сплачено 111 797,85 грн внаслідок чого (з урахуванням перерахунків в загальному розмірі - 6 503,39 грн) утворилася заборгованість у розмірі 33 430,49 грн.

Так, позивач зазначив, що здійснення перерахунків у лютому 2022 на суму 2 430,72 грн, проведено після уточнення показань приладів обліку з Абонентом у вказаному місяці, у зв`язку з чим виникла потреба у приведенні у відповідність нарахувань показанням приладу обліку.

Щодо перерахунків у січні 2024 року на суму - 2 431,93 грн, то їх проведено по обсягам послуг, наданих субспоживачам, які не були вирахувані в нарахуваннях поточного місяця.

Щодо перерахунків у березні 2024 року на суму - 6 502,18 грн, то їх проведено з урахуванням контрольного зняття показань приладів обліку у лютому 2024 року, у зв`язку з чим виникла потреба у приведенні у відповідність нарахувань показанням приладу обліку.

Крім іншого, позивач у позовній заяві зазначив, що відповідачем про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.06.2021 по 31.03.2024 послуг не повідомляв, як і про відмову від оплати платіжних документів відповідно до положень п.3.9. Договору, а тому кількість та вартість наданих ПрАТ «АК «Київводоканал» з 01.06.2021 по 31.03.2024 послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі вважаються погодженими абонентом.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлена вимога про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пеню у розмірі 1 201,10 грн та штрафу у розмір 6 686,10 грн, а також вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 917,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 071,15 грн.,

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» дія цього Закону поширюється на всі суб`єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води, зокрема, зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем на виконання умов договору надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01 червня 2021 року по 31 березня 2024, а тому у відповідача, з урахуванням наведених норм законодавства, виник обов`язок з оплати отриманих послуг у період за вказаний період.

При цьому, відповідачем про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з червня 2021 по березень 2024 послуг не повідомлялось, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направлявся, у зв`язку із чим, кількість та вартість наданих позивачем з 01.06.2021 по 31.03.2024 послуг з водопостачання та водовідведення вважаються безумовно погодженими споживачем.

Позивач виконував покладені на нього Договором та чинним законодавством обов`язки сумлінно та належним чином, надаючи відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення цілодобово. Натомість, відповідач неналежно виконував покладені на нього Договором та чинним законодавством обов`язки стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг.

Так, актами обстеження та зняття показань з приладу обліку, розрахунками обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання та централізованого відведення на об`єктах відповідача, довідками AT "СЕНС БАНК", AT "КОМІНБАНК" з додатками, які підтверджують направлення до банківської установи відповідача дебетових повідомлень, реєстром надходження грошових коштів, інформацією (скріншотами) з електронного особистого кабінету відповідача, підтверджується надання споживачу послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2021 по 31.03.2024 на суму 151 731,73 грн, з яких сплачено 111 797,85 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 33 430,49 грн (з урахуванням перерахунків в загальному розмірі - 6 503,39 грн).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, станом на день розгляду справи, відповідачем не сплачено 33 430,49 грн боргу.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 33 430,49 грн належним чином доведений, документально підтверджений та Відповідачем не спростований, а отже підлягає задоволенню судом у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 201,10 грн, штраф у розмірі 6 686,10 грн, три проценти річних у розмірі 9176,99 грн та 3 071,15 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих йому послуг, а тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Так, пунктом 4.3. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому позовна вимога в цій частині є правомірною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штраф у розмірі 6 686,10 грн, на підставі п. 4.2. договору.

Так, відповідно до п. 4.2. договору за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% суми, від оплати якої він відмовився.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів відмови відповідача оплатити платіжну вимогу абонента, а тому позивачем неправомірно нараховано відповідачу вказаний штраф, а відтак дана позовна вимога не підлягає замовленню.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми три проценти річних, у межах визначених позивачем періодів нарахування, судом встановлено, що позивачем не вірно розраховано періоду виникнення прострочення, а відтак за розрахунком суду до стягнення з відповідач підлягає пеня у розмірі 911 грн 09 грн, в іншій частині слід відмовити.

При перерахунку 3% відсотків річних судом враховується позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, у якій зазначено про те, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останні є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому позовна вимога в цій частині є правомірною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість та нараховані санкції.

Наведені у відзиві заперечення на позовні вимоги спростовуються наведеними вище фактами та обставинами, а також судом взято до уваги, що відповідачем про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.06.2021 по 31.03.2024 послуг не повідомляв, як і про відмову від оплати платіжних документів відповідно до положень п.3.9. Договору, а тому кількість та вартість наданих ПрАТ «АК «Київводоканал» з 01.06.2021 по 31.03.2024 послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі вважаються погодженими абонентом.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" частково.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідач пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 18, ідентифікаційний код 02404397) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) заборгованість за надані послуги відпуску води та послуг каналізації в розмірі 33 430 грн 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 071 грн 15 коп., три проценти річних у розмірі 911 грн 09 коп., пеню у розмірі 1 201 грн 10 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 580 грн 68 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.11.2024

Суддя Л. Г. Пукшин