Рішення

від 22.10.2024 по справі 910/7255/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2024Справа № 910/7255/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нана Фудс"

до Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

про визнання протиправним та скасування наказу

При секретарю судового засідання: Габорак О.М.

Представники учасників справи:

від позивача: Мигальчич Людмила Анатоліївна - представник за ордером серії АО №1127081 від 13.05.2024;

від відповідача: Іванов Валерія - у порядку самопредставництва;

від третьої особи: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нана Фудс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1319/5 від 03.05.2024, яким задоволено скаргу Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ ДВС) від 05.03.2024 №27846/23.14/7, посилаючись на те, що спірний наказ було прийнято всупереч приписам статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV), а саме:

- Відділ ДВС не міг бути суб`єктом звернення, оскільки останнім не доведено порушення його прав на земельну ділянку, площею 0,1281 га (кадастровий номер 2110100000:16:001:0364);

- у відповідності до правової позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №916/4093/21, Міністерство юстиції України не мало повноважень здійснювати розгляд скарги, оскільки спір щодо земельної ділянки вирішувався у судовому порядку (справа №308/1574/24).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

19.06.2024 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №910/7255/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16.07.2024. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

01.07.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції через Господарський суд Закарпатської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі №910/7255/24 відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви Товариства.

15.07.2024 через загальний відділ діловодства суду від Міністерства надійшов відзив, в якому останнє просило суд відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що Міністерство та Відділ ДВС при виконанні покладених на них функцій та обов`язків, діяли на підставі та у межах, визначених чинним законодавством України;

- арешт спірної земельної ділянки було скасовано лише в частині заборони користування нею, при цьому в частині заборони відчуження та розпорядження арешт на дату прийняття оскаржуваного рішення залишався чинним, тому скарга підлягала задоволенню;

- за пошуком у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформація щодо судових справ, предметом яких є земельна ділянка за кадастровим номером 211010000:16:001:0364;

- висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у постанові від 03.04.2024 у справі №916/4093/21, стосуються правовідносин, які не є подібними до спірних правовідносин, які склалися у цій справі.

15.07.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі учасника судового процесу.

16.07.2024 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

16.07.2024 через систему "Електронний суд" від Відділу ДВС надійшли письмові пояснення, в яких третя заперечила проти задоволення позову Товариства, з огляду на те, що:

- на момент розгляду скарги буди відсутні відкриті за заявою Відділу ДВС судові провадження, предметом в яких виступала вказана земельна ділянка;

- на момент вчинення оскаржуваної реєстраційної дії земельна ділянка в частині відчуження та розпорядження перебувала під арештом, відтак є незаконною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/7255/24 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.09.2024.

18.07.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача та підтримав свої вимоги з підстав, зазначених у позові.

31.07.2024 через загальний відділ діловодства суду від Відділу ДВС надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач наголосив на необґрунтованості позовних вимог Товариства.

31.07.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції через Господарський суд Закарпатської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №910/7255/24 відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви Товариства.

13.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь його представника у призначеному засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через підсистему відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі №910/7255/24 задоволено вищезазначене клопотання позивача.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 закрито підготовче провадження у справі №910/7255/24 та призначено її розгляд по суті на 08.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 відкладено розгляд справи №910/7255/24 на 22.10.2024.

У судовому засіданні 22.10.2024 представниця Товариства підтримала позовні вимоги, просила суд позов задовольнити.

Представники Міністерства да Відділу ДВС просили відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 22.10.2024 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Товариства необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Рішенням №1 засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нана Фудс" від 01.02.2021 вирішено створити Товариство, єдиним учасником, якому належить 100% статутного капіталу є ОСОБА_1.

02.02.2021 проведено державну реєстрацію створення Товариства (номер запису: 1003241020000012477).

Прокурор Ужгородської окружної прокуратури Нірода М.В. звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження №42022072030000110, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.07.2022.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2023 у справі №308/11935/23 (провадження 1-кс/308/5825/23) вищезазначене клопотання прокурора задоволено та накладено арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування, у тому числі шляхом накладення заборони на проведення будь-яких будівельних робіт на ньому, здійснення будь-яких дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, проведення реєстраційних та нотаріальних дій, на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 0.1281 га, за адресою: АДРЕСА_1., яка належить на праві власності ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

19.12.2023 старшим державним виконавцем Ярешко Н.А. на підставі вказаної ухвали винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 та про накладення арешту боржника (ОСОБА_1), а саме на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 0.1281 га, за адресою: АДРЕСА_1., яка належить на праві власності ОСОБА_1.

У той же день о 13:32:14 старшим державним виконавцем Ярешко Н.А. зареєстровано обтяження, номер запису про обтяження: 53007123, вид обтяження: арешт нерухомого майна, відомості про майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 відносно земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 012.81 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.01.2024 у справі №308/11935/23 (провадження 1-кс/308/578/24) задоволено клопотання адвоката Вовканича Сергія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , та скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2023 року на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 0.1281 га, за адресою: АДРЕСА_1 ., належну на праві власності ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , в частині заборони її користування.

06.02.2024 від ОСОБА_1 до Відділу ДВС (вх. № 2350) надійшла заява про зняття арешту на підставі ухвали Ужгородського мійськрайонного суду №308/11935/23 від 31.01.2024 про скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2023 року на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 012.81 га, за адресою: АДРЕСА_1 ., належну на праві власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , в частині заборони її користування.

06.02.2024 старшим державним виконавцем Ярешко Н.А. винесено постанову про зняття арешту з майна боржника згідно ухвали Ужгородського мійськрайонного суду №308/11935/23 від 31.01.2024.

06.02.2024 о 14:15:08 старшим державним виконавцем Ярешко Н.А. зареєстровано припинення обтяження, номер запису про обтяження: 53007123, вид обтяження: арешт нерухомого майна, відомості про майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 відносно земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 012.81 га, за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.02.2024 (Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2024) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №308/1574/24 за позовом виконувача обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Ковач Олександр Михайлович , в якому просив суд, зокрема скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) та Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364 площею 0.1281 га, належну ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 .

Рішенням учасника (засновника) Товариства від 08.02.2024 вирішено, зокрема, у зв`язку з прийняття рішення від 09.01.2024 "Про залучення додаткових вкладів" затвердити результати внесення додаткового вкладу у негрошовій формі (земельна ділянка, площею 0,1281 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2718376721101, кадастровий номер 2110100000:16:001:0364) на загальну суму 550 000,00 грн.

На підставі передавального атку від 08.02.2024, серія та номер: 441, 442, виданий приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О.В., та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71538868 від 12.02.2024 12:26:50, вказаним реєстратором 08.02.2024 о 16:06:49 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,1281 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2718376721101, кадастровий номер 2110100000:16:001:0364, за Товариством.

26.02.2024 Начальником Відділу ДВС Хвастою С.В. винесено постанову про скасування постанови про зняття арешту з майна від 06.02.2024 у виконавчому провадженні НОМЕР_2.

04.03.2024 о 15:53:39 старшим державним виконавцем Ярешко Н.А. в реєстрі відмінено операцію припинення обтяження, номер запису 53007123 від 06.02.2024.

05.03.2024 Відділ ДВС звернувся до Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції зі скаргою на реєстраційні дії державного реєстратора про державну реєстрацію права власності (вих. №27846/23.14/7, вх. №СК-1464-24), в якій просив:

- прийняти рішення, яким скасувати реєстрацію права власності за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2718376721101, номер відомостей про речове право: 53662102, здійснену реєстратором, приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим Олександром Вікторовичем, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 71538868 від 12.02.2024 12:26:50, на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 012.81 га, за адресою: АДРЕСА_1. на підставі передавального акту, серія та номер: 441, 442, виданого 08.02.2024 за Товариством ;

- скасувати припинення речового права, зареєстрованого 08.02.2024 о 16:09:49: здійснену реєстратором, приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим Олександром Вікторовичем, номер відомостей про речове право: 50597778, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 67984885 від 12.06.2023 18:26:19, на об`єкт нерухомого майна земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 012.81 га, за адресою: АДРЕСА_1. за ОСОБА_1.

Крім цього, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.03.2023 відкрито провадження у справі №907/151/23 за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави до Ужгородської міської ради Закарпатської області та до Фізичної особи-підприємця Ковача Олександра Михайловича, в якому просив суд (з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову, яка була прийнята ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2024), зокрема зобов`язати відповідача повернути територіальній громаді міста Ужгород земельну ділянку в координатах, межах та конфігурації, що була визначена за кадастровим номером 2110100000:02:001:0117 площею 0,0680 га по АДРЕСА_1 .

03.05.2024 Міністерством прийнято наказ №1319/5 (дата оприлюднення: 05.05.2024), яким скаргу Відділу ДВС від 05.03.2024 №27846/23.14/7 задоволено, визнано прийнятим з порушенням Закону №1952-IV та анульовано рішення від 12.02.2024 №71538868 приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Парамонова О.В.

Оскільки наказ Міністерства №1319/5 від 03.05.2024 було прийнято всупереч приписам статті 37 Закону №1952-IV, Товариство звернулося зданим позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати зазначений наказ.

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Частинами 1-5 статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, за змістом чинного законодавства, зокрема, Конституції України та ЦК України, усім власникам надано рівні умови для захисту права власності.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Спірні правовідносини у цій справі з огляду на їх суть (предмет та підстави позову) та суб`єктний склад учасників справи є правовідносинами, що виникли у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Закон №1952-IV).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV).

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 2 статті 3 Закону №1952-IV).

Відповідно до частини 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Тобто державна реєстрація права власності (зокрема, нерухомого майна) закріплена законом як складовий елемент процедури набуття права власності.

Разом з цим Закон №1952-IV, крім визнання та підтвердження державою таких прав, також спрямований на їх захист.

За загальним правилом, захист порушених прав особи здійснюється у судовому порядку.

У той же час, відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент прийняття спірного наказу) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, окрім судового розгляду справи, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України є додатковим механізмом захисту права власності. Таке оскарження може бути оперативним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав власника, однак не може підміняти собою судовий розгляд.

Міністерство юстиції України оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилки або протиправні дії скаржника, інші аспекти захисту прав власника нерухомого майна. Тобто Міністерство юстиції України оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір.

При розгляді скарги на рішення державного реєстратора Міністерство юстиції України не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно.

Натомість вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду.

Розглядаючи спори, пов`язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в судовому порядку, держава захищає порушене право власності та забезпечує правову визначеність.

Міністерство юстиції України у межах своїх повноважень здійснює контроль у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Звертаючись до суду, Товариство наголошувало на тому, що Міністерство не мало повноважень на розгляд скарги Відділу ДВС від 05.03.2024 (вих. №27846/23.14/7, вх. №СК-1464-24), що є порушенням частини 2 статті 37 Закону №1952-IV, оскільки у провадженні судів перебували судові справи щодо спірної земельної ділянки, зокрема справи №308/1574/24 та №907/151/23.

У підтвердження своєї правової позиції Товариство посилалося на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у пунктах 85-92 постанови від 03.04.2024 у справі №916/4093/21, у яких зазначено, що:

"Відповідно до положень частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі, якщо не вказано зворотне, - у редакції, чинній на момент видання наказу) Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір) 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Вжите законодавцем у зазначеній вище нормі слово "щодо" є синонімом до слова "стосовно". Отже, з огляду на таку синонімію, у частині другій статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" йдеться про спори саме стосовно нерухомого майна. Тобто потрібно орієнтуватися на предмет (об`єкт) позову. Саме матеріально-правова вимога позивача до відповідача має бути направлена на захист речових прав щодо об`єкта нерухомості або пов`язана з нерухомим майном. Таким чином до спорів "щодо нерухомого майна" відносяться спори, вимоги за якими безпосередньо стосуються об`єкта нерухомого майна.

Підсумовуючи наведене, варто зазначити, що в пункті 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент видання наказу) встановлено, що у Міністерства юстиції України відсутні повноваження на розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав за наявності будь-якого судового спору щодо нерухомого майна.

Натомість відповідно до пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про судове провадження у зв`язку зі спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

Тобто треба розмежовувати наслідки, передбачені частинами першою та восьмою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Адже частиною першою статті 37 цього Закону визначено межі повноважень Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, тому наявність судового спору щодо нерухомого майна унеможливлює розгляд скарги Міністерством юстиції України. Водночас частиною восьмою статті 37 цього Закону передбачені підстави для відмови у задоволенні скарг у сфері державної реєстрації (у разі наявності повноважень для її розгляду).

Велика Палата Верховного Суду виснує, що пункт 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент видання наказу) у подібних правовідносинах потрібно застосовувати так: у випадку, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір (спір про право), ця обставина унеможливлює розгляд Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна.

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 37 вказаного вище Закону відмовляють у задоволенні скарги на рішення, дії або бездіяльність у будь-якій сфері державної реєстрації прав у тому випадку, якщо наявна інформація про судове провадження між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

За наявності підстав для застосування положень пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відсутня необхідність здійснювати аналіз інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав (пункт 4 частини восьмої статті 37 зазначеного Закону)."

Як було раніше встановлено, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.02.2024 (Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2024) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №308/1574/24 за позовом виконувача обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Ковач Олександр Михайлович , в якому просив суд, зокрема скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) та Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364 площею 0.1281 га, належну ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 .

Натомість, 05.03.2024 Відділ ДВС звернувся до Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції зі скаргою на реєстраційні дії державного реєстратора про державну реєстрацію права власності (вих. №27846/23.14/7, вх. №СК-1464-24).

03.05.2024 Міністерством прийнято наказ №1319/5 (дата оприлюднення: 05.05.2024), яким скаргу Відділу ДВС від 05.03.2024 №27846/23.14/7 задоволено, визнано прийнятим з порушенням Закону №1952-IV та анульовано рішення від 12.02.2024 №71538868 приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Парамонова О.В.

Разом із цим, суд звертає увагу позивача на те, що вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду були сформовані з урахуванням положень приписів законодавства, яке було чинним на момент прийняття наказу Міністерства від 26.10.2020 №3735/5, правомірність якого була предметом розгляду в межах справи №916/4093/21.

На момент прийняття наказу Міністерства №1319/5 від 03.05.2024, правомірність якого досліджується в межах даної справи, редакція статті 37 Закону №1952-IV була змінена.

Відповідно до частини 2 статті 37 Закону №1952-IV (у редакції, чинній на момент прийняття наказу №1319/5 від 03.05.2024) Міністерство юстиції України розглядає:

1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;

3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.

Під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється також перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, що оскаржувалися до відповідного територіального органу.

Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації (крім рішень про державну реєстрацію прав), які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону №1952-IV (у редакції, чинній на момент прийняття наказу №1319/5 від 03.05.2024) Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Отже, відповідно до положень, чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, наявність інформації про судовий спір щодо нерухомого майна не є підставою відмови у задоволенні скарги. Наявність такої інформації також не є й підставою для залишення скарги без розгляду, з огляду на те, що судове провадження мало бути відкрите за заявою скаржника (Відділу ДВС), а натомість провадження у справі №308/1574/24 було відкрито за позовом виконувача обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради.

Таким чином, доводи Товариства про заборону Міністерству розглядати скарги за наявності інформації про судовий спір щодо нерухомого майна, передбаченої частиною 2 статті 37 Закону №1952-IV, є необґрунтованими у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права - застосуванням редакції закону, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

Судом також відхиляються посилання позивача на судову справу №907/151/23, провадження в якій було відкрито ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.03.2023, оскільки предметом спору виступала інша земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:02:001:0117 площею 0,0680 га по АДРЕСА_1 .

Також у своєму позові Товариство зазначало, що Відділ ДВС не мав права на подання скарги до Міністерства у порядку статті 37 Закону №1952-IV, оскільки його права жодним чином не порушуються і останнє не має жодного відношення до земельної ділянки, площею 0,1281 га (кадастровий номер 2110100000:16:001:0364).

Згідно з частинами 2 та 3 статті 3 ЦК України у випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 17 ЦК України у випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №821/1504/17 (провадження №11-1265апп18).

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.

Згідно з абзацами 1-3 частини 4 статті 37 Закону №1952-IV скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги. Скарга на рішення державного реєстратора, прийняте всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України "Про санкції", має містити обставини, якими суб`єкт подання скарги обґрунтовує недотримання чи порушення державним реєстратором відповідних санкцій. Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченому абзацом третім частини третьої цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав. Якщо з дня прийняття рішення державного реєстратора, прийнятого з порушенням Закону України "Про санкції", спливло більше двох місяців, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про таке рішення у сфері державної реєстрації прав.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав має бути підписана скаржником або його представником. Така скарга може бути подана в електронній формі за умови підписання її скаржником або його представником з використанням кваліфікованого електронного підпису або застосуванням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". До скарги, підписаної представником, додаються докази на підтвердження його повноважень.

До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника.

Як було раніше встановлено, Прокурор Ужгородської окружної прокуратури Нірода М.В. звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження №42022072030000110, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.07.2022.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2023 у справі №308/11935/23 (провадження 1-кс/308/5825/23) вищезазначене клопотання прокурора задоволено та накладено арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування, у тому числі шляхом накладення заборони на проведення будь-яких будівельних робіт на ньому, здійснення будь-яких дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, проведення реєстраційних та нотаріальних дій, на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 0.1281 га, за адресою: АДРЕСА_1., яка належить на праві власності ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

19.12.2023 старшим державним виконавцем Ярешко Н.А. на підставі вказаної ухвали винесено постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 та про накладення арешту боржника (ОСОБА_1), а саме на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 0.1281 га, за адресою: АДРЕСА_1., яка належить на праві власності ОСОБА_1.

У той же день о 13:32:14 старшим державним виконавцем Ярешко Н.А. зареєстровано обтяження, номер запису про обтяження: 53007123, вид обтяження: арешт нерухомого майна, відомості про майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 відносно земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 012.81 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.01.2024 у справі №308/11935/23 (провадження 1-кс/308/578/24) задоволено клопотання адвоката Вовканича Сергія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , та скасував арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2023 року на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 0.1281 га, за адресою: АДРЕСА_1 ., належну на праві власності ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , в частині заборони її користування.

06.02.2024 від ОСОБА_1 до Відділу ДВС (вх. № 2350) надійшла заява про зняття арешту на підставі ухвали Ужгородського мійськрайонного суду №308/11935/23 від 31.01.2024 про скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2023 року на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 0.1281 га, за адресою: АДРЕСА_1., належну на праві власності ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , в частині заборони її користування.

06.02.2024 старшим державним виконавцем Ярешко Н.А. винесено постанову про зняття арешту з майна боржника згідно ухвали Ужгородського мійськрайонного суду №308/11935/23 від 31.01.2024.

06.02.2024 о 14:15:08 старшим державним виконавцем Ярешко Н.А. зареєстровано припинення обтяження, номер запису про обтяження: 53007123, вид обтяження: арешт нерухомого майна, відомості про майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 відносно земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 0.1281 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

26.02.2024 Начальником Відділу ДВС Хвастою С.В. винесено постанову про скасування постанови про зняття арешту з майна від 06.02.2024 у виконавчому провадженні НОМЕР_2.

04.03.2024 о 15:53:39 старшим державним виконавцем Ярешко Н.А. в реєстрі відмінено операцію припинення обтяження, номер запису 53007123 від 06.02.2024.

Як зазначав Відділ ДВС у своїх письмових пояснення, постанова від 06.02.2024 про зняття арешту з майна боржника згідно ухвали Ужгородського мійськрайонного суду №308/11935/23 від 31.01.2024 була винесена помилково, внаслідок чого право власності на арештовану земельну ділянку перейшло до позивача.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №2-7763/10.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал судів у кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" )..

З урахуванням вищезазначеного, ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2023 у справі №308/11935/23 (провадження 1-кс/308/5825/23) вважається виконавчим документом, на підставі якої здійснюється примусове виконання рішення.

Так, суд погоджується з доводами позивача, що Відділ ДВС не має прав (права власності чи речових прав) на земельну ділянкою за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 0.1281 га, за адресою: АДРЕСА_1. Однак, виходячи з фактичних обставин справи, суд зауважує, що словосполучення "особа, права якої порушено" необхідно тлумачити у широкому сенсі, з огляду на перебуванні ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2023 у справі №308/11935/23 (з урахуванням ухвали від 31.01.2024 у цій же справі) на виконанні у Відділі ДВС.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Відділ ДВС наділений правом для подання скарги, у порядку передбаченому статтею 37 Закону №1952-IV, оскільки виконавець є учасником виконавчого провадження №7363515, а своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом, є завданням органів державної виконавчої служби.

Таким чином, доводи Товариства про порушення Міністерством положень статті 37 Закону №1952-IV, які були підставами даного позову, не підтвердилися та були спростовані в ході розгляду справи №910/7255/24.

Щодо суті прийнятих рішень, оформлених Наказом Міністерства №1319/5 від 03.05.2024 "Про задоволення скарги" суд зазначає наступне.

Як було раніше встановлено, 03.05.2024 Міністерством прийнято наказ №1319/5 (дата оприлюднення: 05.05.2024), яким скаргу Відділу ДВС від 05.03.2024 №27846/23.14/7 задоволено, визнано прийнятим з порушенням Закону №1952-IV та анульовано рішення від 12.02.2024 №71538868 приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Парамонова О.В.

Однією із загальних засад державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону №1952-IV).

За частиною 6 статті 37 Закону №1952-IV за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про залишення скарги без розгляду по суті.

Відповідно до частини 7 статті 37 Закону №1952-IV У разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:

1) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.

Підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є:

а) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;

б) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;

в) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України "Про санкції". У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну санкцію (з посиланням на відповідне положення Закону України "Про санкції"), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 цієї частини.

Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Одночасно із визнанням прийнятим з порушенням цього Закону та анулюванням рішення державного реєстратора, анулюванням рішення територіального органу Міністерства юстиції України, а також у разі відсутності підстав для їх анулювання Міністерство юстиції України може прийняти одне із рішень, передбачених пунктами 4-6 цієї частини;

2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов`язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;

3) зобов`язання державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов`язання;

4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерством юстиції України або його територіальним органом, яким прийнято відповідне рішення, протягом п`яти робочих днів вирішується питання про передачу на розгляд іншого державного реєстратора документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора. У разі якщо інші державні реєстратори, які перебувають у трудових відносинах з відповідним суб`єктом державної реєстрації прав, відсутні або державним реєстратором є нотаріус, такі документи передаються до територіально найближчого суб`єкта державної реєстрації прав, що має не менше трьох державних реєстраторів, які мають доступ до Державного реєстру прав, або іншому нотаріусу (нотаріусам) за попереднім погодженням із ним (ними). У разі прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав стосовно нотаріуса такому нотаріусу забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону;

5) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

6) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення про визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У разі якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав виявлено порушення законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів для повідомлення про це правоохоронних органів.

У разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерство юстиції України забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому частиною третьою статті 26 цього Закону (внесення відомостей про скасування, набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно).

У разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав територіальні органи Міністерства юстиції України забезпечують відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому абзацом першим частини четвертої статті 26 цього Закону.

Особа, чиї права та законні інтереси були порушені внаслідок прийняття державним реєстратором скасованого (анульованого) рішення, має право на відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно до статті 38 цього Закону.

Як було раніше зазначено, прокурор Ужгородської окружної прокуратури Нірода М.В. звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження №42022072030000110, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.07.2022.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2023 у справі №308/11935/23 (провадження 1-кс/308/5825/23) вищезазначене клопотання прокурора задоволено та накладено арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування, у тому числі шляхом накладення заборони на проведення будь-яких будівельних робіт на ньому, здійснення будь-яких дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, проведення реєстраційних та нотаріальних дій, на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 0.1281 га, за адресою: АДРЕСА_1., яка належить на праві власності ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

19.12.2023 старшим державним виконавцем Ярешко Н.А. на підставі вказаної ухвали винесено постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 та про накладення арешту боржника (ОСОБА_1), а саме на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 0.1281 га, за адресою: АДРЕСА_1., яка належить на праві власності ОСОБА_1.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.01.2024 у справі №308/11935/23 (провадження 1-кс/308/578/24) задоволено клопотання адвоката Вовканича Сергія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , та скасував арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2023 року на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 0.1281 га, за адресою: АДРЕСА_1., належну на праві власності ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , в частині заборони її користування.

Згідно з приписами частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 ЦК України визначає, що зміст права власності становлять правомочності щодо права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право володіння - це забезпечена законом можливість фактичного панування над річчю, утримання її у сфері свого господарювання.

Право користування - забезпечена законом можливість власника вилучати з речі її корисні властивості відповідно до її призначення, одержувати плоди і доходи, з метою задоволення різноманітних потреб.

Право розпорядження - забезпечена законом можливість власника визначати фактичну та юридичну долю речі: передавати її іншим особам у власність чи тимчасове володіння і користування, а в деяких випадках - і в розпорядження.

Таким чином, арешт на земельну ділянку було скасовано лише в частині заборони її користування, а в частині володіння та розпорядження арешт був чинний.

Однак 06.02.2024 від ОСОБА_1 до Відділу ДВС (вх. № 2350) надійшла заява про зняття арешту на підставі ухвали Ужгородського мійськрайонного суду №308/11935/23 від 31.01.2024 про скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2023 року на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 012.81 га, за адресою: АДРЕСА_1., належну на праві власності ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , в частині заборони її користування.

06.02.2024 старшим державним виконавцем Ярешко Н.А. винесено постанову про зняття арешту з майна боржника згідно ухвали Ужгородського мійськрайонного суду №308/11935/23 від 31.01.2024.

06.02.2024 о 14:15:08 старшим державним виконавцем Ярешко Н.А. зареєстровано припинення обтяження, номер запису про обтяження: 53007123, вид обтяження: арешт нерухомого майна, відомості про майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 відносно земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:16:001:0364, площею 012.81 га, за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, вказаною посадовою особою арешт із земельної ділянки у повному обсязі було знято незаконно.

При цьому, 26.02.2024 Начальником Відділу ДВС Хвастою С.В. винесено постанову про скасування постанови про зняття арешту з майна від 06.02.2024 у виконавчому провадженні НОМЕР_2.

04.03.2024 о 15:53:39 старшим державним виконавцем Ярешко Н.А. в реєстрі відмінено операцію припинення обтяження, номер запису 53007123 від 06.02.2024.

У той же час, рішенням учасника (засновника) Товариства ОСОБА_1 від 08.02.2024 вирішено, зокрема, у зв`язку з прийняття рішення від 09.01.2024 "Про залучення додаткових вкладів" затвердити результати внесення додаткового вкладу у негрошовій формі (земельна ділянка, площею 0,1281 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2718376721101, кадастровий номер 2110100000:16:001:0364) на загальну суму 550 000,00 грн.

На підставі передавального акту від 08.02.2024, серія та номер: 441, 442, виданий приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О.В., та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71538868 від 12.02.2024 12:26:50, вказаним реєстратором 08.02.2024 о 16:06:49 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,1281 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2718376721101, кадастровий номер 2110100000:16:001:0364, за Товариством.

Тобто фізична особа ОСОБА_1 земельна ділянку якого (кадастровий номер 2110100000:16:001:0364, площа 0.1281 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1) було накладено арешт ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2023 у справі №308/11935/23 (з урахуванням ухвали від 31.01.2024), після неправомірного повного зняття арешту постановою державного виконавця 06.02.2024, передав вказану земельну ділянку до статутного капіталу позивача шляхом внесення додаткового вкладу у формі спірної земельної ділянки, засновником (єдиним учасником), директором та кінцевим бенефіціарним власником з прямим вирішальним впливом юридичної особи, якого є ОСОБА_1. Іншими словами, фактично, вказана земельна ділянка була незаконно виведена з під арешту.

З огляду на те, що арешт на земельну ділянку в частині розпорядження та володіння, накладений ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2023 у справі №308/11935/23 (з урахуванням ухвали від 31.01.2024) на момент прийняття реєстратором (приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О.В.) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71538868 від 12.02.2024 12:26:50, був чинний, вказане рішення про державну реєстрацію було прийнято всупереч засад державної реєстрації, визначених Законом №1952-IV.

Отже, Наказ Міністерства №1319/5 від 03.05.2024 "Про задоволення скарги" було прийнято у відповідності до положень Закону №1952-IV.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов Товариства є необґрунтованим, а тому суд відмовляє у його задоволенні.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи учасників справи не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ч.2 ст. 178, ст. ст. 236-238, 240-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 07.11.2024.

СуддяСергій МУДРИЙ