Рішення

від 07.11.2024 по справі 910/6388/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2024Справа № 910/6388/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМЕТАЛІНЖИНІРИНГ"

про стягнення 55 560,00 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Комунальне підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМЕТАЛІНЖИНІРИНГ" (далі - Товариство) 55 560,00 грн, з яких: 39 094,35 грн - основна заборгованість, 2 753,70 грн - 3% річних, 13 711,95 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 20.06.2018 №1533436 у частині своєчасної та повної оплати вартості теплової енергії у гарячій воді, спожитої у період з листопада 2021 року по березень 2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6388/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

14.06.2024 через загальний відділ діловодства суду від Товариства надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє просило відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти задоволення позову, Товариство зауважило, що ним в спірний період було спожито теплову енергію у гарячій воді у кількості 74,9188 Гкал вартістю 194390,92 грн, яка була повністю сплачена, що підтверджується наданими платіжними інструкціями.

24.06.2024 через систему "Електронний суд" Комунальне підприємство подало письмові пояснення, в яких визнало кількість спожитої теплової енергії, зазначеної відповідачем (74,9188 Гкал). Однак зауважило, що вартість теплової енергії у гарячій воді має визначатися з урахуванням коефіцієнтів перерахунку (К) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1209.

30.07.2024 через загальний відділ діловодства суду від Товариства надійшли письмові пояснення, в яких відповідач заперечує правомірність застосування до спірних правовідносин положення постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1209 в частині корегуючого коефіцієнту (К).

Крім цього, у своїх письмових поясненнях відповідач просив суд витребувати у позивача документи:

- інформацію щодо розміщення на вебсайті Комунального підприємства відомостей про корегуючий коефіцієнт у січні 2022 року та лютому 2022 року;

- правочини закупівлі природного газу, який було спалено у січні та лютому 2022 року, накладні про передачу та докази оплати.

Розглянувши клопотання Товариства про витребування доказів, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до частини 1 статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 статті 81 ГПК України визначено, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4)

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказане клопотання не відповідає положенням частин 1, 2 статті 81 ГПК України, оскільки подане з пропуском строку, зазначеного в частині 3 статті 80 ГПК України, та не містить інформації про те: які заходи відповідач вжив для самостійно отримання доказів, доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу, а також причин неможливості отримання доказів самостійно.

Отже, суд залишає вищезазначене клопотання відповідача без задоволення.

22.10.2024 через загальний відділ діловодства суду від Товариства надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначив про відсутність заборгованості за договором.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 Комунальному підприємству видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює Комунальне підприємство.

20.06.2018 між Комунальним підприємством (далі за текстом договору - Енергопостачальна організація) та Товариством (далі за текстом договору - Абонент) було укладено договір №1533436, відповідно до пункту 1.1. якого предметом договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору при виконанні умов цього правочину, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2. договору визначено обов`язки Енергопостачальної організації, зокрема:

постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до цього договору (підпункт 2.2.1.);

підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською (міською держадміністрацією (додаток №2), крім випадків, зазначених у пункті 3.1.7. договору (підпункт 2.2.2. договору);

при зміні тарифів (додаток №3 до договору) забезпечувати розміщення інформації про їх змінення на сайті Комунального підприємства: https://www.kte.kiev.ua.tarufu/ (підпункт 2.2.2. договору).

Пунктом 2.3. договору визначено обов`язки Абонента, зокрема:

додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (підпункт 2.3.1.);

виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору (підпункт 2.3.2.);

у додатках №8 та №9 до договору зазначити всі об`єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж Абонента (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплоспоживання, займана площа орендарів тощо) (підпункт 2.3.4.).

Відповідно до пункту 5.1. договору облік споживання Абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку.

Абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає Енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії в терміни, передбачені у додатку№1 до договору (пункт 5.3. договору).

Згідно з пунктом 5.4. договору межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана у додатку №6 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку.

Пунктом 5.6. договору визначено, що у випадку підключення Абонента без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється Абоненту - пропорційно його договірним навантаженням.

Пунктами 6.3.4., 6.3.5. договору передбачено, що відповідач несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених в додатку №4 до цього договору; за виконання Правил, нормативних актів з питань користування, взаєморозрахунків за енергоносії та чинного законодавства України.

У відповідності до положень пунктів 8.1., 8.2., 8.5. договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018. Керуючись статтею 631 ЦК України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно з пунктом 2 додатку №4 до договору Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий рахунок з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця або оформлює договір про заставу майна згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Зі змісту додатків №8, 9 до договору випливає, що теплова енергія у гарячій воді надавалася до нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: вулиця Либідська, 17 (Голосіївський район), № особового рахунку 1533436, опалювальна площа - 11 749,30 кв.м.

10.08.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 20.06.2018 року №1533436 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Додатковою угодою від 10.08.2020 додатки №1, 3, 5, 6, 9 до договору було викладено у новій редакції. Усі інші умови договору не змінювалися вказаною додатковою угодою та залишилися в силі.

Пунктом 2 додатку №1 до договору (Обсяги постачання теплової енергії "Абоненту") (у редакції додаткової угоди від 10.08.2020) передбачено, що орієнтована вартість теплової енергії, відпущеної Абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 201 303,39 грн. ПДВ 40 260,68 грн. Всього 241 564,07 грн.

Пунктом 1 додатку №3 до договору (Тарифи на теплову енергію) (у редакції додаткової угоди від 10.08.2020) визначено, що розрахунки з Абонентом за відпущену теплову енергію Енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.04.2020 №636, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ:

- для опалення - 1 131,99 грн/Гкал (100%);

- для гарячого водопостачання - 1 131,99 грн/Гкал (100%).

Пунктом 3 додатку № 3 до договору "Тарифи на теплову енергію" сторони погоджуються з можливим зміненням тарифів в період дії договору. Розмір податку на додану вартість визначається чинним законодавством України.

Крім цього, пунктом 3 додатку №3 до договору "Тарифи на теплову енергію" сторони погоджуються з можливим зміненням тарифів в період дії договору. Розмір податку на додану вартість визначається чинним законодавством України.

За період з листопада 2021 року по березень 2023 року відповідачем було спожито 74,9188 Гкал.

14.03.2024 Комунальне підприємство звернулося з вимогою №4/04.11/3140/88 від 12.03.2024, в якій просило у термін до 25.03.2024 сплатити 39 094,35 грн заборгованості за спожиту теплову енергію за договором від 20.06.2018 №1533436.

Однак вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.

У зв`язку з несплатою Товариством у повному обсязі вартості теплової енергії у гарячій воді, спожитої у період з листопада 2021 року по березень 2023 року за договором від 20.06.2018 №1533436, Комунальне підприємство звернулося з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 39 094,35 грн основної заборгованості, 2 753,70 грн 3% річних та 13 711,95 грн інфляційних втрат.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору (пункт 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про теплопостачання", частина 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно з частинами 1-3 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором енергопостачання, за яким, відповідно до статті 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Таким чином, укладення Комунальним підприємством та Товариством договору №1533436 від 20.06.2018 було спрямоване на надання останньому послуги теплової енергії у гарячій воді та одночасного обов`язку по здійсненню їх оплати.

Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оскільки сторонами визнаються обставни постачання позивачем та споживання відповідачем теплової енергії у гарячій воді за договором №1533436 від 20.06.2018 до нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: вулиця Либідська, 17 (Голосіївський район), № особового рахунку 1533436, опалювальна площа - 11 749,30 кв.м, у період з листопада 2021 року по березень 2023 року у кількості 74,9188 Гкал, тому вказані обставини не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що з урахуванням попередньої оплати у розмірі 33 667,21 грн, за спожиту теплову енергію відповідачем було сплачено 306 380,62 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №1644 від 11.11.2021 на суму 5 253,11 грн, №1681 від 09.12.2021 на суму 48 906,00 грн, №1687 від 15.12.2021 на суму 24 420,67 грн, №1721 від 14.01.2022 на суму 119 883,86 грн, №1742 від 31.01.2022 на суму 53375,38 грн, №1860 від 15.07.2022 на суму 32 028,00 грн, №84 від 21.12.2022 на суму 4587,41 грн, №83 від 21.12.2022 на суму 2752,44 грн, №142 від 09.02.2023 на суму 8 116,19 грн, №68 від 09.03.2023 на суму 4 234,54 грн, №76 від 13.04.2023 на суму 2 823,02 грн. Вказана обставина також не заперечується відповідачем та відображена в його розрахунку.

Заперечуючи проти задоволення позову, Товариство наголошувало на неправомірності застосування до спірних правовідносин корегуючого коефіцієнту (К), передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1209.

Отже, спір у цій справі виник щодо ціни (вартості) за одиницю (1 Гкал) спожитої теплової енергії у період з листопада 2021 року по березень 2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії.

Таке право кореспондується із обов`язком позивача письмово або в медіа в порядку, встановленому законодавством повідомляти споживачів при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача (стаття 25 Закону України "Про теплопостачання").

Наведене узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства про ціну договору поставки, які визначені в статті 632 ЦК України.

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 1). Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. (частина 2). Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частина 3).

Тобто, покупець (споживач) має бути обізнаний про ціну товару до його споживання, адже це є істотною умовою договору, і значення ціни товару впливає на волевиявлення покупця (споживача) щодо обсягу придбання такого товару.

При цьому суд враховує специфіку формування тарифу у зв`язку із змінами ціни природнього газу (різкими коливаннями), коли суб`єкт формування тарифу може не встигнути затвердити тариф.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу" №1209 від 10.11.2021 внесено зміни щодо порядку формування тарифу.

Суть цих змін зводиться до того, що якщо теплопостачальна організація закуповує природний газ дорожче, ніж визначено у затвердженому тарифі, то вона має право на збільшення тарифу на коефіцієнт різниці збільшеної ціни газу за затвердженою формулою.

Позивач вказує, що він правомірно застосував вказаний коефіцієнт, а відповідач говорить, що таке право не є абсолютним і не може бути реалізоване будь-коли.

Суд відзначає, що постановою Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021 установлено, що зміна розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника) починаючи із нарахувань за жовтень 2021 р. відображається щомісяця у платіжних документах зазначених споживачів, надісланих у місяці, що настає за розрахунковим періодом.

Тобто, з урахуванням визначеного права споживача на обізнаність про тариф (частини 1 статті 24 Закону України "Про теплопостачання") і обов`язку постачальника його інформування (статті 25 Закону України "Про теплопостачання") постанова КМУ визначає обов`язок теплопостачальної організації інформувати про застосований коефіцієнт (збільшений тариф) у місяці, що настає за розрахунковим періодом.

У листопаді 2021 року відповідач одержав від позивача повідомлення про тарифи, затвердженні розпорядженнями КМДА №2145 від 13.10.2021 і №2176 від 19.10.2021.

У рахунках, які виставлені для попередньої оплати теплової енергії, відповідач використовував тарифи, зазначені у розпорядженнях КМДА №2145 від 13.10.2021 і №2176 від 19.10.2021 (без корегуючого коефіцієнту (К), зокрема: рахунок №1533436/2021-10 від 31.10.2021, №1533436/2021-11 від 31.11.2021, №1533436/2021-12 від 31.12.2021, №1533436/2022-01 від 31.10.2022, №1533436/2022-02 від 28.02.2022, №1533436/2022-03 від 31.03.2022, №1533436/2022-09 від 30.09.2022, №1533436/2022-10 від 31.10.2022, №1533436/2022-11 від 30.11.2022, №1533436/2022-12 від 31.12.2022, №1533436/2023-01 від 31.01.2023, №1533436/2023-02 від 28.02.2023.

Зі змісту рахунків вбачається, що частина рахунків містять посилання на корегуючий коефіцієнт (К), що визначені постановою КМУ №1209 від 10.11.2021, а інші - ні, однак містить вказівку на тариф 2 162,24 грн (без ПДВ) за 1 Гкал.

Про таку ж ціну за одиницю товару (тариф) Комунальне підприємство повідомило відповідача у своєму листі (додаток 2 до відзиву).

Таким чином, суд вважає, що позивачем порушено обов`язок інформування споживача про зміну тарифу, обумовлений статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" і постановою Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021.

Позивач у поясненнях вказує, що змінена ціна природнього газу почала існувати у нього з липня 2021, а відтак жодної перешкоди здійснювати перерахунок та у визначеному постановою Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021 порядку інформувати споживача про зміну коефіцієнту не було.

Суд враховує, що розмір коефіцієнту перевищує показник 2, що обумовлює збільшення вартості одержаного товару у більше ніж двічі.

У системному аналізі приписів статті 631 ЦК України щодо недопустимості зміни ціни товару після його споживання, суд вважає, що визначений постановою Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021 механізм зміни ціни є виключенням, яке має не абсолютний часовий характер, а обмежено зазначеним у постанові періодом - місяцем, що настає за розрахунковим періодом.

Поза вказаним періодом теплопостачальна організація позбавлена можливості провести корегування у сторону збільшення.

Крім цього, суд зауважує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами.

Варто зауважити, у постановах від 16.06.2020 у справі №145/2047/16 та від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц (провадження №14-175 цс 20) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

Сутність застосування цієї доктрини не ставиться в залежність відповідних заяв чи поведінці сторони в межах судового провадження чи поза межами судового провадження, адже висновок Великої палати Верховного Суду містить абсолютний характер.

У даній справі Комунальне підприємство у період з листопада 2021 року по березень 2023 року знало як про ціну природнього газу, за якою здійснювалося його придбання, так і про своє право застосовувати коефіцієнт перерахунку до тарифу на теплопостачання, з необхідністю відображення такої зміни у рахунках, які надсилаються у місяці, що настає за розрахунковим. Незважаючи на це, в рахунках за листопад 2021 - березень 2023 Комунальним підприємством зазначало розмір тарифу у сумі 2 162,24 грн, що інформувало споживача (відповідача), що це є ціна спожитого товару. Однак через певний час, провело перерахунки та подало позов про стягнення різниці до суду, що суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними.

Отже, очевидним є недобросовісність поведінки Комунального підприємства, яка нівелює обґрунтованість його доводів.

Також судом враховується поведінка відповідача, який довідавшись (хоч і не від позивача) про розмір коефіцієнту відмовився від споживання теплової енергії для опалення, давши зрозуміти відсутність свого волевиявлення на придбання товару за збільшеними цінами.

З огляду вищезазначене, суд дійшов висновку про необгрунтвованість позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 39 094,35 грн.

Враховуючи необґрунтованість суми основної заборгованості, тому й нараховані на відповідні суми компенсаційні виплати (2 753,70 грн - 3% річних, 13 711,95 грн - інфляційні втрати), з огляду на їх похідний характер, також не підлягають стягненню, відтак позов у цій частині також не підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов Комунального підприємства є необґрунтованим, а тому суд відмовляє у його задоволенні.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ч.2 ст. 178, ст. ст. 236-238, 240-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ