Рішення

від 09.10.2024 по справі 910/5269/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2024Справа № 910/5269/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Управління у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту

Звягельської міської ради

(11700, Житомирська область, Звягельський район, м. Звягель,

вул. Шевченка, буд. 16;

ідентифікаційний код: 37529417)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ж.О.К."

(01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 33, офіс 75;

ідентифікаційний код: 41821647)

про стягнення 2 527 848, 56 грн. та зобов`язання вчинити дії

Без участі представників учасників справи у зв`язку із їх неявкою

ВСТАНОВИВ:

Управління у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Звягельської міської ради (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ж.О.К." (далі-відповідач) про зобов`язання вчинити дії та стягнення збитків, завданих недобросовісним виконанням Договору №110 від 28.11.2019 в розмірі 2 527 848, 56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 позовну заяву Управління у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Звягельської міської ради залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

06.05.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якими зазначені в ухвалі суду від 15.04.2024 недоліки були усунуті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки на подання заяв по суті справи.

21.06.2024 відповідачем подано письмові пояснення по справі.

25.06.2024 позивачем подано письмові пояснення по справі.

Судом у підготовчому засіданні 31.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/5269/24 до судового розгляду по суті на 09.09.2024.

Розгляд справи по суті 09.09.2024 відкладено у зв`язку із неявкою сторін на 09.10.2024.

09.10.2024 представники сторін у судове засідання не з`явилися. Клопотання позивач про відкладення розгляду справи у зв`язку із відсутністю представника судом відхилено як необґрунтоване.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У судовому засіданні 09.10.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За результатами процедури закупівлі у вигляді відкритих торгів, оголошених управлінням у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Новоград-Волинської міської ради 25 вересня 2019 року (ID закупівлі на веб- порталі Уповноваженого органу: UA-2019-09-25-000781-C), між управлінням у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Новоград-Волинської міської ради (з 22.12.2022 - управління у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Звягельської міської ради) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Ж.О.К.», код ЄДРПОУ - 41821647, юридична адреса: вул. Льва Толстого, 33, офіс 75 м. Київ, 01032 було укладено договір від 28 листопада 2019 року №110 (далі - Договір №110).

Згідно пункту 1.1 Договору №110, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ж.О.К.» (далі - ТОВ «Ж.О.К.»), яке є Відповідачем по даній позовній заяві, зобов`язувалося виконати роботи, згідно проектної документації по об`єкту «Ремонтно-реставраційні роботи пам`ятки архітектури місцевого значення будівлі кінотеатру на вулиці Шевченка, 5/1 в місті Новограді- Волинському Житомирської області» (далі - Об`єкт).

Пунктом 2.1 Договору №110 (зі змінами згідно додаткової угоди до Договору№110 від 26.12.2019 №2, додаткової угоди до Договору №110 від 31.01.2020 №3, додаткової угоди до Договору №110 від 19.06.2020 №5, додаткової угоди до Договору №110 від 17.08.2020 №6, додаткової угоди до Договору №110 від 23.09.2020 №7, додаткової угоди до Договору №110 від 30.10.2020 №8, додаткової угоди до Договору №110 від 24.12.2020 №9, додаткової угоди до Договору №110 від 20.04.2021 №10, додаткової угоди до Договору №110 від 19.11.2021 №15 та додаткової угоди до Договору №110 від 28.12.2024 №16), передбачено строк виконання робіт по Об`єкту - до 31 грудня 2022 року.

Пунктом 13.1 загальний строк дії Договору №110 (з урахуванням змін згідно додаткової угоди до Договору№110 від 26.12.2019 №2, додаткової угоди до Договору №110 від 31.01.2020 №3, додаткової угоди до Договору №110 від 19.06.2020 №5, додаткової угоди до Договору №110 від 17.08.2020 №6, додаткової угоди до Договору №110 від 23.09.2020 №7, додаткової угоди до Договору №110 від 30.10.2020 №8, додаткової угоди до Договору №110 від 19.06.2020 №9, додаткової угоди до Договору №110 від 20.04.2021 №10, додаткової угоди до Договору №110 від 19.11.2021 №15 та додаткової угоди до Договору №110 від 28.12.2024 №16) встановлено до 31 грудня 2022 року включно. 01 січня 2023 року строк дії Договору №110 закінчився.

Згідно пункту 3.1 Договору №110, договірна ціна становить 32 332 097,29 гривень (тридцять два мільйони триста тридцять дві тисячі дев`яносто сім гривень 29 копійок), в тому числі ПДВ 5 388 682,88 гривні (п`ять мільйонів триста вісімдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 88 копійки).

Станом на дату закінчення строку дії Договору №110 управлінням у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Звягельської (Новоград-Волинської) міської ради (замовником) було профінансовано вартість виконаних робіт на суму 18 756 090,82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 04.02.2020 №1, від 05.05.2020 №4, від 19.05.2020 №5, від 19.06.2020 №7, від 08.07.2020 №8, від 17.08.2020 №9, від 23.09.2020 №10, від 03.11.2020 №11, від 24.12.2020 №12, від 20.04.2021 №1, від 06.05.2021 №4, від 24.06.2021 №5, від 22.07.2021 №7, від 02.09.2021 №9, від 19.11.2021 №12, від 28.12.2021 №14.

Оплата робіт здійснювалась як попередня оплата (авансовий платіж) згідно укладеного договору та на підставі підписаних Сторонами Договору №110 актів виконаних робіт форми КБ-2в: Акти приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2020 р, №2 за квітень 2020 р, №3 за травень 2020 р, №4 за червень 2020 р, №5 за липень 2020 р, №6 за серпень 2020 р, №7 за вересень 2020 р, №8 за листопад 2020 р, №9 за грудень 2020 р, №10 за квітень 2021 р, №11 за травень 2021 р, №12 за червень 2021 р, №13 за липень 2021 р, №14 за вересень 2021 р, №15 за листопад 2021 р, №16 за грудень 2021 р.

Рішенням Новоград-Волинської міської ради від 22.12.2022 №700 управління у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Новоград-Волинської міської ради з 22 грудня 2022 року перейменовано в управління у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Звягельської міської ради (код ЄДРПОУ 37529417).

Згідно довідки від 07.10.2019 року, поданої у складі тендерної пропозиції ТОВ «Ж.О.К.», ТОВ «Ж.О.К.» як учасником процедури закупівлі, було підтверджено відповідність технічним, якісним і кількісним характеристикам предмету закупівлі, які зазначені в Додатку 4 Тендерної документації. А також підтверджено можливість виконати роботи в повному обсязі.

Згідно п. 1.2 Договору №110, Підрядник повинен виконати роботи, якість яких відповідає державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативно-правовим актам, умовам тендерної та проектної документації на Об`єкт. У пункті 3.1 Договору №110 зазначається, що договірна ціна є невід`ємною частиною до вищевказаного договору (Додаток №1, Додаток №2 до Договору).

Як вказує позивач, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби України в Житомирській області в період з 12.09.2022 року по 07.10.2022 року відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №631 на підставі направлень №238 від 09 вересня 2022 року та №240 від 09 вересня 2022 року було проведено перевірку закупівель в управлінні у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Звягельської (Новоград-Волинської) міської ради, а саме: перевірка будівельних робіт по об`єкту «Ремонтно-реставраційні роботи пам`ятки архітектури місцевого значення будівлі кінотеатру на вулиці Шевченка, 5/1 в місті Новограді-Волинському Житомирської області (I, II черги)».

За результатами проведеної перевірки закупівель встановлено порушення законодавства, викладені в акті перевірки закупівлі відкритих торгів по предмету «Ремонтно-реставраційні роботи пам`ятки архітектури місцевого значення будівлі кінотеатру на вулиці Шевченка, 5/1 в місті Новограді- Волинському Житомирської області (I, II черги)», інформація про яку оприлюднено в електронній системі закупівель за номером ID: UA-2019-09-25- 000781-е, здійсненної управлінням у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Звягельської (Новоград-Волинської) міської ради від 14.10.2022 №06- 18-09/06. В зазначеному акті перевірки зафіксовано суму збитків, завданих управлінню у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Звягельської (Новоград-Волинської) міської ради, в загальному розмірі 5 655 053,79 грн з ПДВ.

За твердженням позивача, після перегляду акта перевірки Управлінням Північного офісу Держаудитслужби України в Житомирській області зафіксовану суму збитків зменшено до 2 527 848,56 гривень з ПДВ, про що зазначено у листі від 18.07.2023 №260618-14/2139-2023.

Позивач вказує, що перевіркою встановлено, недотримання вимог частин першої, третьої та четвертої статті 638, частини першої статті 877 ЦК України, пункту 11 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 №560, пп. 6.3.2.3, 6.4.4.1, 6.4.7 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293, п. 6.3.3 ДСТУ - Н Б Д.1.1-2:2013 «Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.08.2013 №405, п. 5 та п. 15 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року №668.

Також, за твердженням позивача, перевіркою встановлено, що ТОВ «Ж.О.К» до актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2-в включено завищену вартість на ресурсно-елементні кошторисні норми (РЕКН), устаткування та будівельні матеріали, всупереч вартості передбаченої в тендерній пропозиції, зокрема договірній ціні яка оприлюднена на веб-порталі уповноваженого органу Prozzoro, що є невід`ємною частиною Договору №110 на суму 168 583,97 грн з ПДВ, чим в свою чергу завищено вартість виконаних будівельних робіт на вказану суму та відповідно нанесено матеріальної шкоди Замовнику.

Відповідно до вимог п. 6.3.3 ДСТУ-НБД.1.1-2:2013 затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.08.2013 №405, вартість матеріальних ресурсів у складі прямих витрат при проведені розрахунків за обсяги виконаних робіт визначається на підставі виконаних обсягів робіт, нормативних витрат матеріальних ресурсів, визначених за ресурсними елементарними кошторисними нормами, та їх вартості за договірною ціною.

В ході перевірки здійснено порівняння (перевірку) норм списання матеріальних ресурсів, відповідно до фізичних обсягів робіт, включених ТОВ «Ж.О.К» до актів приймання виконаних будівельних робіт (Форми № КБ2-в) з РЕКН на будівельні роботи, що передбачені договірною ціною та включені до збірників ресурсних елементних кошторисних норм, за результатами якої встановлено, що Товариством до актів форми КБ2-в включено понаднормове списання матеріалів, відповідно до фізичних обсягів робіт на загальну суму 23 906,43 грн з ПДВ, які Замовником прийняті та оплачені в повному обсязі, а саме: - ресурсно-елементну кошторисну норму РН12-50-4 «Перхлорвінілове фарбування нових фасадів з рештувань з підготовленням поверхні» площею 1250 м2 включено фарба фасадна в кількості 867,386 кг.

В той же час відповідно до ресурсно-елементно кошторисною нормою (розцінки) PH 12-50-4 «Перхлорвінілове фарбування нових фасадів з рештувань з підготовленням поверхні» площею 1250 м2 передбачено фарба фасадна в кількості 737,44 кг.

Враховуючи вищевикладене, в порушення вимог п. 6.3.3 ДСТУ-НБД.1.1- 2:2013, ТОВ «Ж.О.К.» згідно фізичних обсягів робіт включено до актів приймання виконаних будівельних робіт (Форми № КБ2-в) понаднормове списання матеріалів, які в свою чергу Замовником прийняті та оплачені в сумі 23 906,43 грн з ПДВ, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Замовнику на вказану суму.

Згідно пункту 6.2.7.4. ДСТУ Б Д.1.1-1-2013 кошти на покриття інших витрат визначаються обґрунтованими розрахунками на підставі положень чинного законодавства, даних проектної документації, вихідних даних замовника щодо здійснення будівництва, умов виконання будівельних робіт, розташування майданчика будівництва стосовно місця дислокації будівельної організації тощо.

Відповідно до пункту 5.4.4. ДСТУ-НД. 1.1-5:2013, кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкти будівництва при складанні інвесторської кошторисної документації, ціни пропозиції учасника конкурсних торгів (договірної ціни) визначаються згідно з розрахунком, складеним виходячи з нормативно-розрахункової трудомісткості робіт, які планується виконувати на об`єкті будівництва, строку будівництва, строків відрядження, тривалості робочої зміни, вартості проїзду, проживання, добових витрат. При цьому, пунктом 5.4.4.1. ДСТУ -НД.1.1.- 5:2013 обумовлено, що при проведенні розрахунків за обсяги виконаних робіт кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкти будівництва враховуються на підставі фактичних витрат на ці цілі у звітному періоді.

Так, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Ж.О.К» до актів форми КБ2-в відображено компенсаційні витрати на загальну суму 2 268 434,14 грн. з ПДВ, а саме перевезення працівників будівельних організацій автомобільним транспортом на суму 105 819,66 грн. з ПДВ та кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва на суму 2 162 614,48 грн з ПДВ, які Замовником погодженні як понесенні витрати, шляхом підписання актів форми КБ2-в та їх оплату.

Однак, в ході перевірки будь-яких підтверджуючих документів, щодо відображених Товариством в актах форми КБ2-в понесених витрат з перевезення та відрядження працівників, які в свою чергу Замовником прийняті та оплачені відсутні, та відповідно до перевірки не надані.

Враховуючи вищевикладене, в порушення вимог 5.4.4.1. ДСТУ - НД.1.Т- 5:2013, встановлено завищення вартості будівництва в сумі 2 268 434,14 грн. з ПДВ., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Замовнику на вказану суму.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Ж.О.К.» до актів форми КБ-2в, зокрема до прямих витрат включено «Талони на захоронення відходів» в кількості 676 м3 на загальну суму 66 924,02 грн. з ПДВ, які Замовником погоджені шляхом підписання актів форми КБ2-в та відповідно оплачені в повному обсязі.

Проте, згідно п.4.1 ДСТУ Б Д. 1.1-2:2013 прямі витрати враховують заробітну плату робітників, вартість експлуатації будівельних машин та механізмів, вартість матеріалів, виробів, конструкцій.

Поряд з тим, будь-яких підтверджуючих документів, щодо погоджених Замовником витрат на «Талони на захоронения відходів» до перевірки не надано.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Ж.О.К.» включено в актах форми КБ-2в, а Замовником прийнято та оплачено відображені витрати з «Талони на захоронения відходів», чим порушено вимоги п. 4.1 ДСТУ - Н Б Д. 1.1-2:2013, п. 6.3.2.3 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013, чим в свою чергу завдано матеріальної шкоди (збитки) Замовнику на загальну суму 66 924,02 грн з ПДВ.

Таким чином, звертаючись до суду із позовом, Управління у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Звягельської міської ради вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ж.О.К." завдано збитків в розмірі 2 527848,56 грн., завданих недобросовісним виконанням Договору №110 від 28.11.2019.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому до вищевказаних відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як встановлено ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Сторонами не заперечується, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем були виконані будівельні роботи, на підтвердження чого додано Акти приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2020 р, №2 за квітень 2020 р, №3 за травень 2020 р, №4 за червень 2020 р, №5 за липень 2020 р, №6 за серпень 2020 р, №7 за вересень 2020 р, №8 за листопад 2020 р, №9 за грудень 2020 р, №10 за квітень 2021 р, №11 за травень 2021 р, №12 за червень 2021 р, №13 за липень 2021 р, №14 за вересень 2021 р, №15 за листопад 2021 р, №16 за грудень 2021 р.

Судом встановлено, що будь-яких зауважень щодо виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Ж.О.К" робіт від Замовника не надходило та у матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже. з матеріалів справи судом встановлено, що Підрядником виконано необхідний вид послуг/робіт та в тих обсягах, що визначені тендерною документацію. При цьому, фізичні обсяги робіт підтверджені, а претензії відсутні.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 322 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Відповідно до частин 1- 3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У статті 224 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, то для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення в діях особи, як-то протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками; вина особи, яка заподіяла збитки. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальність не настає.

При цьому суд зазначає, що протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміють матеріальну шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності та полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням збитків, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Водночас, суд вказує, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням збитків, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

Як вбачається із позовної заяви, Управління посилається на Акт перевірки №06-18-09/06 від 14.10.2022 як на підставу та доказ, який підтверджує розмір та вину відповідача у завданих збитках.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до акту перевірки від 14.10.2022 року № 06-18-09/06 (надалі за текстом - акт) судом встановлено, що Товариством до актів форми КБ2-в відображено компенсаційні витрати на загальну суму 2 268 434, 14 грн. з ПДВ, а саме перевезення працівників будівельних організації автомобільним транспортом на суму 105819,66 грн. з ПДВ та кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва на суму 2 162 614,48 грн. з ПДВ, які Замовником погоджені як понесені витрати, шляхом підписання актів форми КБ2-в та їх оплату. Документи, які підтверджують перевезення та відрядження працівників відсутні.

В той же час у зазначену вище акті зазначається, що "вказане порушення допущене начальником Управління Цибою Я. В. в частині прийняття та оплати завищеної вартості будівельних робіт ".

Відповідно до пункту 6.2.7.4 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 р. N 293 (далі - ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013), кошти на покриття інших витрат визначаються обґрунтувальними розрахунками на підставі положень чинного законодавства, даних проектної документації, вихідних даних замовника щодо здійснення будівництва, умов виконання будівельних робіт, розташування майданчика будівництва стосовно місця дислокації будівельної організації тощо. До таких коштів відносяться кошти на перевезення працівників будівельної організації автомобільним транспортом (у випадках, коли місце розташування будівельної організації (пункт збору) знаходиться на відстані більше 3 км від місця роботи, а міський або приміський транспорт відсутній або не забезпечує перевезення працівників на будівництво у зазначений час) та на відрядження працівників будівельної організації на об`єкт будівництва.

З огляду на викладене, включення до вартості будівництва витрат на перевезення чи відрядження працівників будівельної організації за наявності визначених пунктом 6.2.7.4 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 підстав є правомірним.

Пунктом 4.9 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 передбачено, що вартість будівництва визначається: - на стадії проектування - в складі інвесторської кошторисної документації; - на стадії визначення виконавця робіт (проведення процедури закупівлі) - в ціні пропозиції учасника конкурсних торгів (договірній ціні, яка може встановлюватися твердою або приблизною (динамічною)); - на стадії проведення взаєморозрахунків - шляхом уточнення окремих вартісних показників, визначених на попередніх стадіях, залежно від виду договірної ціни в порядку, обумовленому в договорі підряду.

Відповідно до пункту 6.3.1 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 договірна ціна є кошторисом вартості підрядних робіт, який узгоджений замовником і використовується при проведенні взаєморозрахунків. Зазначена ціна обумовлюється договором підряду, який згідно із пунктом 6.3.5 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 повинен містити інформацію: про документ, покладений в основу визначення вартісних показників; вид договірної ціни (тверда або динамічна); порядок, випадки та терміни можливого уточнення договірної ціни; умови фінансування та розрахунків за обсяги виконаних робіт; відповідальність сторін за порушення зобов`язань за договором; порядок внесення змін до договору тощо.

Як вбачається із наданих до суду матеріалів в даному конкретному випадку заміна витрат на відрядження витратами на перевезення працівників будівельної організації здійснювалася в межах договірної ціни.

Суд погоджується із твердженням відповідача, які належними та допустимими доказами не спростовані позивачем, що трактувати як порушення такий факт в цьому випадку можливо лише у разі, коли ревізією чітко встановлено та зафіксовано, що будівельна організація не могла понести та не понесла витрат як на відрядження, так і на перевезення своїх працівників до об`єкта будівництва.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що Товариством до актів форми КБ2- в, зокрема до прямих витрат включено "Талони на захоронения відходів" в кількості 676мЗ на загальну суму 66 924,02 грн з ПДВ, які Замовником погодженні шляхом підписання актів форми КБ2-в та відповідно оплачені у повному обсязі.

Як і у попередньому випадку у зазначену вище акті зазначається, що "вказане порушення допущене начальником Управління Цибою Я. В. в частині прийняття та оплати завищеної вартості будівельних робіт ".

Проте суд зазначає, що підписанням акту - приймання передачі позивач підтвердив належне виконання робіт та відповідно розрахувався за виконання будівельних робот, будь-яких претензій щодо якості роботи позивач не зазначав.

Отже, твердження Управління щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню Управлінням.

Таким чином, судом встановлено, що Управлінням належним чином не доведено обґрунтованості позовних вимог, оскільки суду не доведено факту неналежного виконання робіт.

Враховуючи наведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що Управлінням не доведено наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором №110 від 28.11.2019, а саме: необґрунтованого завищення вартості виконаних робіт на суму 2 527 848,56 грн.

Відповідно до ст. 204, ч. 2 ст. 216, ст. 217 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Беручи до уваги те, що позивачем у судовому порядку не порушувалось питання про визнання недійсним договору (повністю чи в частині) з підстав порушення законодавства при визначенні ціни роботи у договорі, тобто, не спростовано презумпцію правомірності договору у встановленому порядку (ст. 204 Цивільного кодексу України), доводи, викладені у позові, які фактично зводяться до оскарження вартості виконаних підрядних робіт за договором, при розгляді позовної заяви до уваги не беруться.

Виявлені Управлінням Північного офісу Державної аудиторської служби порушення не можуть змінювати договірні правовідносини сторін та зобов`язання, погоджені укладеним договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт і проведеними оплатами; зокрема, не можуть впливати на погоджену сторонами ціну договору.

З огляду на викладене, системно проаналізувавши норми законодавства та встановивши, що позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та з урахуванням доказів, що були подані позивачем до суду на підтвердження свої вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування збитків у розмірі 2 527 848,56 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ж.О.К.", яке належним чином виконало свої зобов`язання за договором №110 від 28.11.2019 є недоведеними та необґрунтованими, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Стосовно вимог позивача про зобов`язання ТОВ «Ж.О.К» надати виконавчу документацію по виконаних роботах по об`єкту «Ремонтно-реставраційні роботи пам`ятки архітектури місцевого значення будівлі кінотеатру по вулиці Шевченка, 5/1 в місті Новоград-Волинському Житомирської області» суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (п. 40-41 постанова ВП ВС від 02.02.2021 № 925/642/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)) (п. 42).

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів настільки, на скільки це можливо.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Тобто, позовні вимоги повинні бути конкретними, а не абстрактними чи умовними, та повинні містити способи захисту прав та інтересів позивача, що відповідають закону або договору.

Вимоги позивача про зобов`язання ТОВ «Ж.О.К» надати виконавчу документацію по виконаних роботах по об`єкту «Ремонтно-реставраційні роботи пам`ятки архітектури місцевого значення будівлі кінотеатру по вулиці Шевченка, 5/1 в місті Новоград-Волинському Житомирської області» є нечіткими та не містять конкретного переліку документів, який позивач передбачає отримати в результаті виконання судового рішення. Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов`язання ТОВ «Ж.О.К» надати виконавчу документацію по виконаних роботах по об`єкту є абстрактними, а отже є неефективним способом захисту.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання ТОВ «Ж.О.К» повернути будівельний майданчик суд зазначає наступне.

Як вказано позивачем та не заперечується відповідачем, строк дії Договору був до 31 грудня 2022 року включно. 01 січня 2023 року строк дії Договору №110 закінчився.

Також, сторонами презюмується, що оплата робіт здійснювалась як попередня оплата (авансовий платіж) згідно укладеного договору та на підставі підписаних Сторонами Договору №110 актів виконаних робіт форми КБ-2в: Акти приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2020 р, №2 за квітень 2020 р, №3 за травень 2020 р, №4 за червень 2020 р, №5 за липень 2020 р, №6 за серпень 2020 р, №7 за вересень 2020 р, №8 за листопад 2020 р, №9 за грудень 2020 р, №10 за квітень 2021 р, №11 за травень 2021 р, №12 за червень 2021 р, №13 за липень 2021 р, №14 за вересень 2021 р, №15 за листопад 2021 р, №16 за грудень 2021 р.

Окрім того, п.п.7.2.1 Договору закріплено обов`язок Замовника надати Підряднику будівельний майданчик.

Суд зауважує, що доказів передання майданчика матеріали справи не містять, водночас сторонами не заперечується виконання робіт по Договору та підписання актів виконаних-робіт.

Таким чином, оскільки термін дії Договору закінчився, у відповідача є обов`язок повернути будівельний майданчик позивачу. З огляду на вказане, позивні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

В практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 р. (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що "У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

В рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 р. (заява № 22750/02) у справі Бендерський проти України (BENDERSKIY v. Ukraine) суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у медичному експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ж.О.К.» повернути Управлінню у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Звягельської міської ради будівельний майданчик об`єкту: «Ремонтно-реставраційні роботи пам`ятки архітектури місцевого значення будівлі кінотеатру на вулиці Шевченка, 5/1 в місті Новограді-Волинському Житомирської області».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ж.О.К." (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 33, офіс 75; ідентифікаційний код: 41821647) на користь Управління у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Звягельської міської ради (11700, Житомирська область, Звягельський район, м. Звягель, вул. Шевченка, буд. 16; ідентифікаційний код: 37529417) 3028,00 грн. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити повністю.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.11.2024

Суддя М.О. Лиськов