Рішення

від 07.11.2024 по справі 910/5842/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2024Справа № 910/5842/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К"

до Фізичної особи-підприємця Кеби Дмитра Анатолійовича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Плахута Сергій Федорович,

про стягнення 195 000,00 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кеби Дмитра Анатолійовича (далі - ФОП Кеба Д.А., Підприємець) 195 000,00 грн, посилаючись на ненадання відповідачем послуг за договором про надання консультаційних послуг №01/07-21 від 01.07.2021, вартість яких була повністю сплачена позивачем у вищезазначеному розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

03.06.2024 до канцелярії суду позивач подав заяву усунення недоліків з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5842/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фізичну особу-підприємця Плахуту Сергія Федоровича (далі - ФОП Платуха С.Ф.). Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

16.07.2024 через загальний відділ діловодства суду ФОП Кеба Д.А. подав клопотання про направлення справи №910/5842/24 за підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання відповідача.

24.07.2024 через систему "Електронний суд" позивач подав заперечення на клопотання відповідача про направлення справи за підсудністю.

16.09.2024 через загальний відділ діловодства суду від Підприємця надійшов відзив, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що послуги за договором надавалися, однак саме бездіяльність позивача спричинила ненадання послуг у повному обсязі. Позивачем не надано доказів порушення зобов`язань відповідачем.

Разом із відзивом відповідачем подано заяву про поновлення процесуального строку для подання відзиву.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначив, що необхідні для подання відзиву докази знаходилися у третьої особи, яка перебувала на стаціонарному лікуванні та тривалому відновленні після перенесеної хвороби.

Крім цього, Підприємець звернув увагу суд на тому, що представниця позивача виступала медіатором під час досудового врегулювання спору, що є прямим порушенням статті 59 ГПК України.

Також Підприємець зазначив, що подання Товариством однорідних позовів є зловживанням процесуальними правами.

26.09.2024 через систему "Електронний суд" Товариство подало заперечення на заяву Підприємця про поновлення строку для подання відзиву.

01.10.2024 через загальний відділ суду третя особа подала: письмові пояснення, клопотання про поновлення строку для подання вказаних пояснень, додаткові письмові пояснення, а також клопотання про долучення доказів.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку для подання письмових пояснень та доказів ФОП Плахута С.Ф. зазначив, що він перебував на тривалому відновленні після перенесеної хвороби, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №11122.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що Платуха Сергій Федорович у період з 28.05.2024 по 03.06.2024 перебував у стаціонарі Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська обласна лікарня" Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 02006113) з основним діагнозом: І63.3 Ішемічний інсульт (04.05.24) в ВББ з формуванням вогнища ішемії в ділянці мосту, атеротромботичний підтип на фоні стенозуючого атеросклерозу екстракарніальних артерій (стеноз Зов СА 44%), гострий період, у формі правобічної пірамідної недостатності, цефалгії NIHSS 2б.

16.10.2024 через систему "Електронний суд" позивач подав додаткові письмові пояснення, в яких, спростовуючи позицію відповідача, вказав, що суть спірного питання полягає все ж таки не в кількості проведених зустрічей між сторонами, а в одержанні результаті, обумовлений договором. Крім цього, Товариство вважає, подані третьою особою докази неналежними, недопустимими та заперечував проти поновлення строку для їх подачі.

Розглянувши вищезазначені заяву Підприємця та клопотання третьої особи про поновлення процесуальних строків для подання вказаних заяв по суті справи та доказів, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Частиною 4 статті 168 ГПК України передбачено, що пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 встановлено відповідачу строк для подання відзиву: протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, а третій особі - подати пояснення до 11.07.2024.

Вказана ухвала отримана Підприємцем 28.06.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №0600272452960, а ФОП Платухою С.Ф. - 26.06.2024.

Оскільки, з урахуванням положень частини 5 статті 254 ЦК України, останнім днем строку для подання відзиву було 15.07.2024, а письмових пояснень - 11.07.2024, тому як відзив Підприємця, так письмові пояснення ФОП Платухи С.Ф. були подані поза межами процесуальних строків, встановлених судом.

Частинами 4, 5 статті 80 ГПК України визначено якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до статті 119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, суд звертає увагу відповідача та третьої особи на те, що за змістом статті 119 ГПК України поновлено може бути лише строк, який встановлено законом, тоді як встановлений судом строк продовжується судом, який встановив такий строк, і заява про його продовження може бути подана особою лише до закінчення такого строку.

Крім цього, суд звертає увагу відповідача на те, що необізнаність останнього з нормами чинного законодавства України не є поважною причиною, яка зумовлює поновлення пропущеного строку.

Враховуючи вищевикладене, заява відповідача та клопотання третьої особи про поновлення пропущених процесуальних строків на подання відзиву та письмових пояснень не підлягають задоволенню.

Водночас, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, забезпечення рівності прав та обов`язків усіх учасників процесу, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 13, 14, 15 ГПК України, а також, враховуючи поважність причин пропуску строку третьою особою, керуючись приписами частини 2 статті 119 ГПК України, дійшов висновку про необхідність продовження за власною ініціативою строку на подачу: відзиву до 16.09.2024, письмових пояснень третьої особи - 01.10.2024.

Оскільки строк для подання письмових пояснень було продовжено до 01.10.2024, тому докази, подані вказаним учасником справи, вважаються поданими у строк, встановлений частиною 2 статті 80 ГПК України.

23.10.2024 через загальний відділ від ФОП Платухи С.Ф. надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останній просив суд постановити окрему ухвалу у зв`язку зі зловживанням процесуальними правами та неналежним виконанням професійних обов`язків представника позивача адвоката Іщенко Ганною Михайлівною. Вказана особа була медіатором під час проведення медіації щодо спору, пов`язаного із даною судовою справою, що є порушенням пункту 4 частини 2 статті 7 Закону України "Про медіацію" та частини 3 статті 59 ГПК України.

Розглянувши вищезазначені доводи відповідача та третьої особи про зловживання позивачем процесуальними правами, суд зазначає наступне.

Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 42 ГПК України).

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства. Деякі з можливих випадків перелічені в частині 2 статті 42 ГПК Україні, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

За частиною 3 статті 42 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Чернігівської області та Господарського суду міста Києва перебувають справи:

№927/465/24 - справа за позовом Товариства до Підприємця про стягнення 195 000,00 грн у зв`язку з неналежним виконанням умов договору про надання консультаційних послуг №01/12-21 від 07.12.2021;

№910/7222/24 - ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 позов Товариства до Підприємця про стягнення 75 000,00 грн повернуто заявнику без розгляду.

№927/566/24 - справа за позовом Товариства до Підприємця про стягнення 120 000,00 грн у зв`язку з неналежним виконанням умов договору про надання консультаційних послуг № 01/01-22 від 03.01.2022;

№910/7671/24 - справа за позовом Товариства до Підприємця про стягнення 75 000,00 грн у зв`язку з неналежним виконанням умов договору про надання консультаційних послуг № 01/10-21 від 12.10.2021;

№910/5842/24 - справа за позовом Товариства до Підприємця про стягнення 195000,00 грн у зв`язку з неналежним виконанням умов договору про надання консультаційних послуг №01/07-21 від 01.07.2021.

Оскільки спори у вищезазначених справах виникли з різних підстав (різних договорів), суд вважає доводи відповідача та третьої особи про зловживання Товариством процесуальними права необґрунтованими та відмовляє у залишенні позову в цій справі без розгляду.

Також у своїх заявах по суті справи ФОП Платуха С.Ф. та Кеба Д.М. наголошували на конфлікті інтересів учасників справи та адвоката Іщенко М.М., яка була медіатором сторін.

Правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов`язані з цією процедурою, врегульовано Законом України "Про медіацію".

Статтею 1 Закону України "Про медіацію" визначено, що:

договір про проведення медіації - угода про надання послуг з проведення медіації з метою запобігання виникненню або врегулювання конфлікту (спору), укладена сторонами можливого або наявного конфлікту (спору) та медіатором (медіаторами) у погодженій ними усній чи письмовій формі, яка відповідає вимогам закону;

медіатор - спеціально підготовлена нейтральна, незалежна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію;

медіаційна угода - письмова угода учасників правовідносин про спосіб врегулювання всіх або певних конфліктів (спорів), які виникли або можуть виникнути між ними, шляхом проведення медіації. Медіаційна угода може укладатися у формі медіаційного застереження в договорі або у формі окремої угоди;

медіація - позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів;

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про медіацію" визначено, що під час проведення медіації медіатор повинен бути нейтральним у ставленні до сторін медіації та незалежним від сторін медіації, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших фізичних і юридичних осіб.

Медіатор не може бути представником або захисником будь-якої із сторін у досудовому розслідуванні, судовому, третейському чи арбітражному провадженні у конфлікті (спорі), в якому він є чи був медіатором (пункт 4 частини 2 статті 7 Закону України "Про медіацію").

Відповідно до приписів частини 3 статті 59 ГПК України особа не може бути представником, якщо вона є чи була медіатором під час проведення медіації щодо спору, пов`язаного із справою, що розглядається в суді.

Статтею 16 Закону України "Про медіацію" передбачено, що перед початком проведення медіації медіатор або суб`єкт, що забезпечує проведення медіації, здійснює підготовчі заходи із сторонами наявного або можливого конфлікту (спору), разом або окремо, для з`ясування можливості проведення медіації з метою запобігання виникненню або врегулювання конфлікту (спору), зокрема зустрічі, збирання та обмін інформацією, документами, необхідними для прийняття рішення сторонами конфлікту (спору) та рішення медіатора про участь в медіації, а також інші заходи, узгоджені між сторонами конфлікту (спору) та медіатором або суб`єктом, що забезпечує проведення медіації.

Медіація проводиться медіатором (медіаторами) з дотриманням вимог закону, договору про проведення медіації, правил проведення медіації та норм професійної етики медіатора (частина 1 статті 17 Закону України "Про медіацію").

Судом встановлено, що позов подано від імені Товариства адвокатом Іщенко Ганною Михайлівною, повноваження якої підтверджується ордером серії АА №1430783 від 09.08.2024.

При цьому, судом також установлено, що матеріали справи не містять ані належних доказів, які б підтверджували проведення процедури медіації між сторони, як це передбачено спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України "Про медіацію", зокрема відповідного договору, ані доказів про те, що Іщенко Ганна Михайлівна є саме медіатором у розумінні чинного законодавства України.

Суд звертає увагу відповідача та третьої особи на те, що проведення онлайн зустрічей та підготовка попереднього висновку щодо результатів переговорного процесу та варіантів реального вирішення спору (ТОС, Паритет) не вважається проведенням медіації у розумінні чинного законодавства України.

З огляду на вищезазначене, доводи відповідача та третьої особи щодо порушення позивачем пункту 4 частини 2 статті 7 Закону України "Про медіацію" та частини 3 статті 59 ГПК України є необґрунтованими, тому суд відмовляє у залишенні позову Товариства без розгляду на підставі зазначеної підстави.

29.10.2024 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення проти додаткових пояснень позивача.

01.11.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

05.11.2024 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи надійшли заперечення проти додаткових пояснень позивача. Однак вказані заперечення не можуть бути враховані судом під час ухвалення рішення та залишаються без розгляду, оскільки не містять підпису ані уповноваженого представника, ані самої третьої особи.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Товариства необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

01.07.2021 між Товариством (далі за текстом договору - Замовник) та Підприємцем (далі за текстом договору - Виконавець) було укладено договір про надання консультаційних послуг №01/07-21, відповідно до пункту 1.1. якого Замовник доручає та сплачує, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику навчально-консультаційні та консалтингові (методологічні консультаційні) послуги із питань управління виробництвом підходом Теорії Обмежень (ТОС).

Значення термінів визначено договором:

Послуги - діяльність виконавця з надання (передачі) клієнту певного, визначеного договором або додатками до нього, нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням клієнта для задоволення його особистих потреб.

Консультаційні послуги - інтелектуальна, нематеріальна діяльність, результати якої не є фізично осяжними, у тому числі фінансові, юридичні, консалтингові послуги, послуги, пов`язані з консультуванням, експертизою, оцінкою, підготовкою висновків і рекомендацій, послуги з навчання, підготовки спеціалістів.

Консалтинг - діяльність з консультування керівників, управлінців з широкого кола питань у сфері операційної, фінансової, комерційної та іншої діяльності.

Згідно з пунктом 1.2. договору сторони визначили, що метою надання Виконавцем навчально-консультаційних та консалтингових послуг по даному договору є передача спеціальних звань, практики їх використання та методологічного забезпечення впровадження рішення ТОС для виробництва під замовлення (МТО), що є передумовою для визнання ринком компанії Замовника надійною (забезпечення високого рівня виконання потреб ринку), а саме виконання всіх зобов`язань по виготовленню та поставці в строк при конкурентному строку поставки в середовищі виробництва під замовлення.

Сторони визначили, що Виконавець надає серію кастомізованних навчально-консультаційних сесій та методологічні консультації (консалтинг), що поєднані загальною темою "Практичні питання використання концепцій та механізмів Теорії Обмежень для ефективного управління, синхронізації виробничого управління та забезпечення матеріалами в компанії Замовника" для групи узгоджених виробничих менеджерів та фахівців Замовника, що фіксується додатком до даного договору. Серії кастомізованних навчально-консультаційних сесій, що надаються Замовнику складаються із серії теоретичних блоків та серії практичних консультацій (консалтингу) по конкретних питаннях впровадження рішення Теорії Обмежень для управління виробництвом під замовлення (МТО) (пункт 1.3. договору).

Відповідно до пункту 1.4. договору Серія консультаційних блоків має наступний зміст:

Блок 1 - Практичне використання концепцій та механізмів Теорії Обмежень в управлінні компанії Замовника:

- Концепція обмеження в системі та типи обмежень, механіка використання обмеження в системі та алгоритми прийняття управлінських рішень;

- Розгляд компанії як сукупності систем, управління обмеженням потужності та управління обмеження ринку, розуміння потоку в цих системах.

Блок 2 - Управління потужністю:

- Зміна потужності, оцінка того чи являться пропоновані ресурси із обмеженою потужністю (РОПи) такими;

- Конкретні питання та алгоритми управління РОПами;

- Механіка та практики розрахунку буфера.

Блок 3 - Управління закупками та потоком матеріалів у виробництві:

- Концепція Full Kit для виробництва потоком;

- Концепція та механіка Буферу запасу та Управління Буфером.

Пунктом 1.5. передбачено, що для документації того як система функціонує зараз Виконавець разом із представниками Замовника розробляє блок-схему розгортання бізнес-процесів. Блок-схема призначена описати та забезпечити усвідомлення того як система працює в даний момент - розгортання бізнес-процесів та взаємодію функцій від отримання замовлення від клієнта - зовнішнього чи внутрішнього - до відвантаження готової продукції; ідентифікацію області проведення необхідних змін та визначення, в яких конкретних місцях процесів будуть застосовані нові процедури.

За пунктом 1.6. договору серія практичних методологічних консультацій (консалтинг) направлена на впровадження рішення ТОС для виробництва під замовлення (МТО), включає вісім компонентів, які в термінах ТОС називаються ін`єкціями. Ін`єкція - це нова характеристика системи чи нова управлінська процедура, яка замінює існуючу процедуру чи характеристику, що за результатами аналізу, відповідальні, за наявність в системі розривів між існуючим та бажаним рівнем діяльності. Кожна ін`єкція містить конкретні деталі та кроки, їх обґрунтування, перевірку на можливі побічні негативні ефекти, механіку впровадження та міні-план впровадження, який зводиться до загального плану послідовного впровадження всього рішення. Рішення охоплює дві основні області - забезпечення правильної управлінської установки (перша ін`єкція) та технічна компонента рішення, що забезпечує управлінські технічні процедури для управління потоком (сім ін`єкцій). Чотири із цих семи ін`єкцій направленні на досягнення "миттєвих покращень" у рівні обслуговування ринку, три ін`єкції запускають та підтримують процес "безперервних покращень".

Відповідно до пункту 1.7. договору надання консалтингових послуг, визначених пунктом 1.6 даного договору, складаються із невід`ємних компонентів, що структуровані таким чином:

1.7.1. Блок "управлінська установка" - ін`єкція 1;

1.7.2. Блок "миттєвих покращень" - ін`єкції 2-5;

1.7.3. Блок "безперервних покращень" ін`єкції 7-8.

Відповідно до пункту 1.8. договору послуги надаються в такому порядку та у вказані строки:

1.8.1. послуги, передбачені пунктом 1.5. до 01.08.2021;

1.8.2. навчально-консультаційні послуги, передбачені пунктами 1.3.-1.4. до 01.08.2021;

1.8.3. консалтингові послуги, передбачені пунктом 1.6 та підпунктом 1.7.1. до 01.08.2021;

1.8.4. консалтингові послуги, передбачені пунктом 1.6 та підпунктом 1.7.2. до 15.08.2021;

1.8.5. консалтингові послуги, передбачені пунктом 1.6 та підпунктом 1.7.3. до 15.08.2021.

У пункті 1.11. договору сторони дійшли згоди, що Виконавець для реалізації послуг додатково самостійно залучає Платуху Сергія Федоровича , практика-консультанта з ТОС.

Сукупна вартість послуг становить 195 000,00 грн (без ПДВ) (пункт 2.1. договору).

Згідно з пунктом 2.2. договору Замовник здійснює оплату послуг шляхом внесення (перерахування) передоплати, що поділена на три рівні частини відповідно до графіку:

- до 07.07.2021 - 65 000,00 грн (без ПДВ);

- до 21.07.2021 - 65 000,00 грн (без ПДВ);

- до 18.08.2021 - 65 000,00 грн (без ПДВ).

Умовами пункту 2.4. встановлено, що до вартості послуг включені всі витрати, вартість наданих послуг фіксується в рахунках на оплату замовлення та в актах приймання-передачі наданих послуг.

Пунктами 2.5., 2.6. договору визначено, що по результатам наданих послуг, передбачених пунктами 1.3.-1.7. підписуються акти приймання-передачі наданих послуг протягом 10 робочих днів. Рахунки на оплату замовлення та акти приймання-передачі наданих послуг підписуються сторонами та стають невід`ємними частинами договору.

Розділом 3 договором визначені права та обов`язки сторін:

Виконавець зобов`язаний: якісно та в повному об`ємі виконати та повністю завершити всі послуги у відповідності до умов договору (підпункт 3.1.1.);

не пізніше десяти днів після завершення надання послуг надати Замовнику акт наданих послуг, зазначеною у пункті 1.2. цього правочину (підпункт 3.1.2.).

Замовник зобов`язаний: прийняти від Виконавця послуги, якщо вони відповідають умовам договору (підпункт 3.1.3.);

У разі відсутності зауважень щодо якості, повноти наданих послуг, підписати акт прийому-передачі наданих послуг (підпункт 3.3.4.)

У відповідності з пунктом 4.1. договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим правочином та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язань (пункт 4.2. договору).

Пунктами 8.1.-8.3. договору встановлено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення підписів відтиском печаток сторін (за наявності). Строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений пунктом 8.1. договору та повним його виконанням, але не пізніше 31.12.2020. Закінчення строку дію договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

На виконання умов договору Замовником було сплачену на користь Виконавця 195000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 07.07.2021 №3483 на суму 65 000,00 грн, від 21.07.2021 №3675 на суму 65 000,00 грн, від 18.08.2021 №4176 на суму 65000,00 грн.

Однак, за твердженнями позивача, обумовлені договором послуги, не були надані відповідачем.

Матеріали справи не містять ані виставлених відповідачем рахунків на оплату, ані підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.

Замовник звернувся до Виконавця із претензією №25 від 05.02.2024, в якій запропонував у добровільному порядку в строк протягом 10 днів з моменту отримання вказаної претензії сплатити Товариству заборгованість за договором №01/07-21 від 01.07.2021 у розмірі 195 000,00 грн.

У відповіді №01/2024 від 06.03.2024 на вказану претензію Підприємець повідомив, що претензія знаходиться на розгляді, відповідь на яку буде надана у встановлений частиною 6 статті 222 ГК України строк.

Жодних інших відповідей Підприємця на претензію Товариства матеріали справи не містять.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання консультаційних послуг №01/07-21 від 01.07.2021 (не було досягнуто мети/готового цілісного продукту - впровадження рішення ТОС для виробництва під замовлення (МТО), товариство звернулося з даним позовом до суд про стягнення заборгованості за вказаним правочином у розмірі 195 000,00 грн.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

Як було раніше зазначено, 01.07.2021 між Товариством (далі за текстом договору - Замовник) та Підприємцем (далі за текстом договору - Виконавець) було укладено договір про надання консультаційних послуг №01/07-21, відповідно до пункту 1.1. якого Замовник доручає та сплачує, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику навчально-консультаційні та консалтингові (методологічні консультаційні) послуги із питань управління виробництвом підходом Теорії Обмежень (ТОС).

Згідно з пунктом 1.2. договору сторони визначили, що метою надання Виконавцем навчально-консультаційних та консалтингових послуг по даному договору є передача спеціальних звань, практики їх використання та методологічного забезпечення впровадження рішення ТОС для виробництва під замовлення (МТО), що є передумовою для визнання ринком компанії Замовника надійною (забезпечення високого рівня виконання потреб ринку), а саме виконання всіх зобов`язань по виготовленню та поставці в строк при конкурентному строку поставки в середовищі виробництва під замовлення.

Сторони визначили, що Виконавець надає серію кастомізованних навчально-консультаційних сесій та методологічні консультації (консалтинг), що поєднані загальною темою "Практичні питання використання концепцій та механізмів Теорії Обмежень для ефективного управління, синхронізації виробничого управління та забезпечення матеріалами в компанії Замовника" для групи узгоджених виробничих менеджерів та фахівців Замовника, що фіксується додатком до даного договору. Серії кастомізованних навчально-консультаційних сесій, що надаються Замовнику складаються із серії теоретичних блоків та серії практичних консультацій (консалтингу) по конкретних питаннях впровадження рішення Теорії Обмежень для управління виробництвом під замовлення (МТО) (пункт 1.3. договору).

Отже, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким, відповідно до статті 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається із двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Відокремлення договорів про надання послуг від інших договорів можливо здійснити за наступними критеріями:

- основним результатом при наданні послуг є результат нематеріального характеру, який не втілюється у жодну з матеріальних форм, однак, попри відсутність матеріальної форми, має економічну цінність та корисний ефект для замовника такої послуги;

- послуга хоча і тісно пов`язана з особою виконавця та процесом вчинення ним певних дій (здійснення певної діяльності), але не збігається із самими діями (здійсненням діяльності) виконавця, існує як окреме явище - певне нематеріальне благо, споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, не набуваючи матеріалізованого вигляду;

- укладаючи договір про надання послуг, продається не сам результат, а дії, які до нього призвели;

- якість послуги, що надається, є чи не найважливішою характеристикою предмета договору. Законом чи іншими правовими актами можуть бути передбачені обов`язкові вимоги щодо якості результату. Який буде отриманий внаслідок наданої за даним договором послуги. Гарантії якості можуть бути також договірні та такі, що встановлюються законом. Гарантії якості поширюються на результат наданої послуги у цілому. Надання певного виду послуг може передбачати збереження отриманого замовником корисного ефекту протягом розумного строку.

Статтею 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У пункті 1.11. договору сторони дійшли згоди, що Виконавець для реалізації послуг додатково самостійно залучає Платуху Сергія Федоровича , практика-консультанта з ТОС.

Підставою позову для звернення з даним позовом є ненадання відповідачем послуг за договором про надання консультаційних послуг №01/07-21 від 01.07.2021.

Відповідно до пункту 1.8. договору послуги надаються в такому порядку та у вказані строки:

1.8.1. послуги, передбачені пунктом 1.5. до 01.08.2021;

1.8.2. навчально-консультаційні послуги, передбачені пунктами 1.3.-1.4. до 01.08.2021;

1.8.3. консалтингові послуги, передбачені пунктом 1.6 та підпунктом 1.7.1. до 01.08.2021;

1.8.4. консалтингові послуги, передбачені пунктом 1.6 та підпунктом 1.7.2. до 15.08.2021;

1.8.5. консалтингові послуги, передбачені пунктом 1.6 та підпунктом 1.7.3. до 15.08.2021.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Сукупна вартість послуг становить 195 000,00 грн (без ПДВ) (пункт 2.1. договору).

Згідно з пунктом 2.2. договору Замовник здійснює оплату послуг шляхом внесення (перерахування) передоплати, що поділена на три рівні частини відповідно до графіку:

- до 07.07.2021 - 65 000,00 грн (без ПДВ);

- до 21.07.2021 - 65 000,00 грн (без ПДВ);

- до 18.08.2021 - 65 000,00 грн (без ПДВ).

Таким чином, укладення Товариством та Підприємцем договору №01/07-21 від 01.07.2021 було спрямоване на надання останнім послуг та одночасного обов`язку по здійсненню їх оплати у встановлений договором строк.

Судом встановлено, що загальна вартість послуг була повністю сплачена Товариством, що підтверджується платіжними інструкціями: від 07.07.2021 №3483 на суму 65 000,00 грн, від 21.07.2021 №3675 на суму 65 000,00 грн, від 18.08.2021 №4176 на суму 65 000,00 грн.

Пунктами 2.5., 2.6. договору визначено, що по результатам наданих послуг, передбачених пунктами 1.3.-1.7., підписуються акти приймання-передачі наданих послуг протягом 10 робочих днів. Рахунки на оплату замовлення та акти приймання-передачі наданих послуг підписуються сторонами та стають невід`ємними частинами договору.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі наданих послуг та рахунки на оплату, а також докази їх надіслання позивачу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи правову природу послуг, судом встановлено часткове надання відповідачем послуг, обумовлених умовами договору.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина 1 статті 75 ГПК України).

Крім цього, вказана обставина визнається сторонами, про що зазначено Товариством у позові (ст. 5) та відповідачем у відзиві (ст. 11).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг, передбачена положеннями частини 1 статті 906 Цивільного кодексу України, за змістом якої збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.1. договору визначено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим правочином та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Положеннями договору не встановлено іншого порядку притягнення виконавця до відповідальності, ніж визначений статтею 906 ЦК України.

Отже, вказаною спеціальною нормою чинного законодавства передбачено, що в разі неналежного виконанням договору про надання послуг за плату, замовник має право на стягнення збитків.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).

Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Виходячи з наведеного та в силу статті 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Судом встановлено, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства про стягнення 195 000,00 грн заборгованості необґрунтованими.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов Товариства не підлягає задоволенню.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 231, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ