Рішення

від 07.11.2024 по справі 910/7658/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2024Справа № 910/7658/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛЯ І КО.ЛТД"

до Приватного підприємства "КРАМІНВЕСТСТРОЙ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація

про усунення перешкод у користуванні майном

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЛЯ І КО.ЛТД" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "КРАМІНВЕСТСТРОЙ" (далі - Підприємство), в якому просило:

- усунути перешкоди Товариству у користуванні нерухомим майном: житловим будинком, розташованим за адресою: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2, шляхом встановлення відсутності місцезнаходження Підприємства за вказаною адресою;

- зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про зміну місцезнаходження останнього з адреси: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2 на іншу адресу.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю будь-яких прав відповідача на вказаний об`єкт нерухомості, що виключає можливість мати зареєстроване місцезнаходження за адресою: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7558/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача: Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію (далі - Адміністрація). Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов, а третя особа - правом, наданим статтею 168 ГПК України, на подання письмових пояснень не скористалися, хоча про розгляд справи №910/7658/24 були повідомлені належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляли.

При цьому, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).

Приймаючи до уваги те, що Підприємство та Адміністрація належним чином були повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Товариства необґрунтованими.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №342503838 від 11.08.2023 житловий будинок, загальною площею 1789 кв.м (житлова площа 825,5 кв.м) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2710823880000), який розташований за адресою: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2, на праві власності Товариству.

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості було набуте позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2023, серія та номер: 1302, державна реєстрація проведена: 11.08.2023.

Водночас відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження Підприємства (ідентифікаційний код 35342521): 01015, місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17, офіс 20.

Позивач стверджує, що він як власник зазначеного нерухомого майна не укладав жодних договорів з відповідачем щодо користування нерухомим майном за адресою місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2, які б могли бути підставами для місцезнаходження Підприємства за вказаною адресою, та використання і зазначення вказаної адреси як достовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Станом на день придбання нерухомого майна ані посадові особи, ані будь-яке майно відповідача не знаходилося та не знаходиться за вказаною адресою.

Листом від 15.04.2024 №105-4241 на адвокатський запит Товариства Адміністрація повідомила, що реєстраційні справи не містять договір оренди або іншого документу, яким підтверджується право користування нерухомим майном, оскільки державна реєстрація юридичних осіб не передбачала та не передбачає подання таких документів.

Листом від 03.04.2024 №33907/6/26-15-12-01-07 на адвокатський запит Товариства Головне управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України повідомила, що Підприємство перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (Печерський район м. Києва), як платник податків за основним місцем обліку, місцезнаходження: 01015, місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2.

Листом від 119.04.2024 №0000609/12218-24 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі у листі - Банк) на адвокатський запит Товариства повідомило, що житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 1789,0 кв.м, житловою площею 825,5 кв.м, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Старонаводницька, 17/2 (далі у листі - Майно) знаходився у власності Банку з 19.08.2009 по 11.08.2023. 23.10.2015 між Банком та ГО "Асоціація "Український правозахісний альянс" було укладено договір оренди нерухомого майна банку, яким передано у строкове платне користування нерухоме майно за адресою: місто Київ, вулиця Старонаводницька, 17/2. 22.10.2016 за актом приймання-передачі орендоване майно було повернуто Банку. 01.03.2017 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРЕС ІНЖИНІРИНГ Україна" було укладено договір оренди нерухомого майна банку, яким передано у строкове платне користування нерухоме майно за адресою: місто Київ, вулиця Старонаводницька,17/2. 02.01.2018 за актом приймання-передачі орендоване майно було повернуто Банку. На період проведення торгів, подальшого відчуження та передачі покупцю нерухомого майна за адресою: місто Київ, вулиця Старонаводницька, 17/2, діючих договорів користування зазначеним майном, укладених Банком, не було. Відповідно до Правил застосування переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 27.11.2018 №130, господарські договори та документи до них зберігаються 5 років після виконання їх умов. У зв`язку зі спливом строку зберігання договорів оренди приміщень Майна, такі договори були знищені та не можуть бути надані. Відомостями щодо передачі нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 19.08.2009 по 11.08.2023 в суборенду, Банк не володіє.

05.04.2024 та 09.04.2024 Товариство направило лист від 28.03.2024 на адресу Підприємства (01015, місто Київ, вулиця Старонаводницька, 17/2) та на адресу керівника останнього - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), в якому просило змінити місцезнаходження: АДРЕСА_3 на інше місцезнаходження.

Однак вказані вимоги були залишені без відповіді та задоволення.

Оскільки місцезнаходження Підприємства визначено за адресою розташування нерухомого майна, яке належить Товариству, і відповідач не має жодних прав на таке нерухоме майно, Товариство звернулося з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 316 та частини 1 статті 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами 1-3 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частинами 1, 2 статті 391 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи (частина 1 статті 325 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це вимога власника, який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження нею. Власник, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні та вимагає від відповідача припинити протиправні дії щодо свого майна, які не пов`язані із порушенням володіння.

Ознаками негаторного позову є: подається власником або титульним володільцем; стосовно майна, яке перебуває у власника (володільця); інша особа заважає користуванню або розпорядженню цією річчю; для створення таких перешкод немає правових підстав.

Об`єктом негаторного позову може бути рухоме або нерухоме майно, що перебуває у власності та фактичному володінні позивача.

Зміст негаторного позову становлять вимоги власника (титульного володільця) про усунення порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння. Негаторний позов може бути заявлений тільки під час існування порушення. Якщо правопорушення припинене, немає підстав для подання цього позову. Власник може вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Негаторний позов може бути заявлений про зобов`язання відповідача утриматися від дій, що можуть перешкодити власнику користуватися майном в майбутньому.

Умовою задоволення негаторного позову є встановлення протиправності дій відповідача. Якщо дії відповідача є правомірними або між сторонами існують договірні відносини, негаторний позов задоволенню не підлягає. При цьому захист прав та інтересів позивача надається судом у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права. Позивач самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим усунути виявлені порушення. Якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, суд визначає дії, які має вчинити або не вчинювати відповідач для усунення порушень, і строк виконання цих дій.

Віндикаційні та негаторні вимоги є взаємовиключними і не можуть бути заявлені в одному позові. Визначальним критерієм їх розмежування є наявність або відсутність в особи володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

У постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача права володіння майном; відсутність або наявність в особи права володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Як було раніше встановлено судом, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №342503838 від 11.08.2023 житловий будинок, загальною площею 1789 кв.м (житлова площа 825,5 кв.м) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2710823880000), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить Товариству.

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості було набуте позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2023, серія та номер: 1302, державна реєстрація проведена: 11.08.2023.

Водночас відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження Підприємства (ідентифікаційний код 35342521): 01015, місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17, офіс 20.

Отже, місцезнаходження відповідача не збігається з адресою розташування об`єкта нерухомого майна, власником якого є позивач.

Доказів перебування у власності Товариства та/або на іншому речовому титулі нерухомого майна за адресою: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17, матеріали справи не містять та не були надані позивачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Товариства.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов Товариства не підлягає задоволенню.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи позивача не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 231, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ