Рішення

від 19.09.2024 по справі 911/1197/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2024 р. м. Київ Справа №911/1197/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Алькор ЛТД» (61052, м. Харків, вул. Ізмайлівська, буд. 11А)

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49)

про стягнення 1867537,56 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: Кутовая К.О.

від відповідача: Желінська Т.М.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Алькор ЛТД» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі відповідач) про стягнення 1867537,56 грн, з яких 1847997,26 грн основного боргу, 10300,31 грн 3% річних та 9239,99 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором про закупівлю від 17.08.2023 №15/53 щодо розрахунку за надані послуги у строк, визначений договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2024 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1197/24, встановлено сторонам процесуальні строки для реалізації ними відповідних процесуальних прав, підготовче засідання призначено на 30.05.2025. Ухвала суду від 13.05.2024 про відкриття провадження у справі направлена сторонам в їх електронні кабінети ЄСІТС.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2024 задоволено заяву позивача про участь представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

28.05.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог в частині стягнення 1847997,26 грн основного боргу не заперечив, але заперечив щодо нарахування на основний борг 10300,31 грн 3% річних та 9239,99 грн інфляційних втрат, пославшись на виникнення у відповідача форс-мажорних обставин внаслідок ракетних обстрілів, що призвели до зупинки виробничої діяльності відповідача. Також відповідач заперечив заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, пославшись на їх завищений розмір та необхідність зменшення.

У підготовче засідання 30.05.2024 з`явився представник позивача, відповідач не з`явився, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 27.06.2024.

04.06.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідач не спростував наявний перед позивачем основний борг в розмірі 1847997,26 грн. Доводи відповідача про виникнення у останнього форс-мажорних обставин внаслідок ракетних обстрілів позивач заперечив, пославшись на те, що прострочення відповідача по сплаті основного боргу виникло у відповідача ще до настання обставин, на які відповідач у спорі посилається як на форс-мажорні, та на те, що відповідачем не доведений причинно-наслідковий зв`язок між обставинами, на які посилається відповідач, та порушенням відповідачем своїх договірних грошових зобов`язань. Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 15000,00 грн позивач пояснив, що розмір гонорару адвоката визначений з урахуванням рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно мінімальних ставок адвокатського гонорару.

У підготовче засідання 27.06.2024 з`явились сторони, за наслідками з`ясування правових позицій сторін протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 25.07.2024.

У судове засідання 25.07.2024 сторони не з`явились, від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача, відповідач про причини неявки суд не повідомив, ухвалою від 25.07.2024 судове засідання відкладено на 05.09.2024.

У судове засідання 05.09.2024 та 19.09.2024 з`явились сторони, які надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою в судовому засіданні 05.09.2024 оголошувалася перерва на 19.09.2024. За результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів у судовому засіданні 19.09.2024 після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

17.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Алькор ЛТД» (позивач) в якості виконавця та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (відповідач) в якості замовника був укладений договір про закупівлю послуг №15/53 (далі Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого виконавець (позивач) зобов`язався надати послуги в строки і на умовах, визначених цим договором, а замовник (відповідач) прийняти та оплатити такі послуги.

Додатком №1 до Договору сторони погодили найменування, вид та характеристики послуг, що надаються за Договором, а саме послуги з технічного огляду та випробувань, надалі послуги, а в Додатку №2 до Договору сторони погодили договірну ціну послуг.

Відповідно до Додатку №2 до Договору загальна договірна ціна послуг є твердою та становить 1847997,26 грн.

Порядок оплати послуг сторони визначили в пункті 4 Додатку №1 до Договору, відповідно до якого розрахунки з виконавцем здійснюються замовником в наступному порядку: шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 30 календарних днів після підписання актів приймання-передачі послуг за умови своєчасної реєстрації Виконавцем податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно чинного законодавства України.

Порядок надання та прийняття послуг сторони визначили в статті 5 Договору, відповідно до пунктів 5.3 та 5.9 якої факт надання послуг за цим Договором підтверджується Актом приймання-передачі послуг, який підписується уповноваженими представниками Сторін та оформляється згідно чинного законодавства України по закінченню певного етапу (періоду) надання послуг або по закінченню надання всього комплексу послуг на підставі документів, необхідних для підписання Акту прийому-передачі послуг, перелік яких у разі необхідності зазначається в Додатку №1 до Договору. Датою виконання зобов`язань Виконавця за даним Договором є дата підписання Замовником Акту приймання-передачі Послуг.

Відповідно до пункту 11 Додатку №1 до Договору, строк дії Договору: до 30 жовтня 2024 року.

Права та обов`язки виконавця та замовника за Договором сторони визначили в ст.6 Договору.

Зокрема, відповідно до пункту 6.1 вказаної статті 6 Договору відповідач як замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги.

Наявними в матеріалах справи копіями акта від 22.01.2024 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2024 та довідки від 22.01.2024 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2024, які підписані зі сторони позивача як виконавця та відповідача як замовником без зауважень, підтверджується фактичне виконання позивачем будівельних робіт за Договором на загальну суму 1847997,26 грн та виникнення у зв`язку з цим у відповідача грошового зобов`язання з оплати позивачу вартості цих робіт .

Звертаючись в травні 2024 з даним позовом до господарського суду, позивач вказує на те, що відповідач не оплатив позивачу вартість вказаних будівельних робіт на загальну суму 1847997,26 грн та просить суд стягнути з відповідача 1847997,26 грн основного боргу, а також 10300,31 грн 3% річних та 9239,99 грн інфляційних втрат за період прострочення з 22.02.2024 по 29.04.2024.

Відповідач у спорі не заперечує факт виконання позивачем вищевказаних будівельних робіт на загальну суму 1847997,26 грн за Договором та наявність у відповідача на момент розгляду справи невиконаного грошового зобов`язання (основного боргу) в сумі 1847997,26 грн, але заперечує нарахування 10300,31 грн 3% річних та 9239,99 грн інфляційних втрат, посилаючись на виникнення форс-мажорних обставин внаслідок ракетних обстрілів, що призвели до зупинки виробничої діяльності відповідача.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку укладеному між сторонами договору про закупівлю від 17.08.2023 №15/53 (тут і надалі Договір), суд звертає увагу насамперед на принцип свободи договору, закріплений в статті 627 Цивільного кодексу України.

Як вказував з цього приводу Верховний Суд (постанова від 06.11.2019 у справі №909/51/19), ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

Суд відмічає, що укладений сторонами на засадах принципу свободу договору Договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи кількох договорів, а саме:

- елементи договору послуг, враховуючи, що відповідно до предмету даного Договору (пункт 1.1) виконавець (позивач) зобов`язався надати послуги в строки і на умовах, визначених договором, а замовник (відповідач) прийняти та оплатити такі послуги;

- елементи договору будівельного підряду, враховуючи, що, як вбачається із Додатку №1 до Договору, в якому сторони погодили вид, характеристики та обсяг послуг (робіт), що виконуються за Договором, та підписаних сторонами акта від 22.01.2024 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2024 та довідки від 22.01.2024 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2024, за вказаним Договором відповідач як виконавець надавав позивачу не лише послуги, а й виконував певні будівельні роботи, передбачені Договором.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Також, відповідно до ч.1 та 2 ст.875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.4 ст.879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Актом від 22.01.2024 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2024 та довідкою від 22.01.2024 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2024, які підписані зі сторони позивача як виконавця та відповідача як замовником без зауважень, підтверджується виконання позивачем будівельних робіт за Договором на загальну суму 1847997,26 грн.

Також позивачем в якості доказу, який не спростований відповідачем, надано копію рішення від 16.02.2024 про реєстрацію податкової накладної від 22.01.2024 №1 (на загальну суму з урахуванням ПДВ 1847997,26 грн), яка виписана позивачем як продавцем (постачальником) відповідачу як покупцю (замовнику).

Отже, в силу пункту 4 Додатку №1 до Договору, відповідно до якого розрахунки з виконавцем здійснюються Замовником шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця протягом 30 календарних днів після підписання актів приймання-передачі послуг за умови своєчасної реєстрації Виконавцем, є підстави для висновку про те, що відповідач надані позивачем послуги (виконані роботи) в січні 2024 на загальну суму 1847997,26 грн повинен був оплатити позивачу в строк до 21.02.2024.

При цьому, як випливає із пункту 6.1 Договору, відповідач як замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги (виконані роботи) за цим Договором.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права pacta sunt servanda, відповідно до якого договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Факт надання позивачем послуг (виконання робіт) за Договором на загальну суму 1847997,26 грн та виникнення у відповідача у зв`язку з цим основного боргу в сумі 1847997,26 грн, підтверджується актом від 22.01.2024 приймання виконаних будівельних робіт та довідкою від 22.01.2024 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2024, копії яких містяться в матеріалах справи і які є належними та допустимими доказами надання послуг (виконання робіт), визначених в цих документах, на суму, що в них зазначена.

Отже, факт невиконання замовником (відповідачем) грошового зобов`язання з оплати вартості послуг (робіт) за Договором позивачем суду доведено та відповідачем не спростовано, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 1847997,26 грн основного боргу є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, частиною ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення 10300,31 грн 3% річних та 9239,99 грн інфляційних втрат за період прострочення з 22.02.2024 по 29.04.2024 та надаючи правову оцінку доводам відповідача про виникнення у нього форс-мажорних обставин внаслідок ракетних обстрілів з 22.03.2024 об`єктів енергетичної інфраструктури, суд зазначає наступне.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України).

У пункті 1 ч.1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. За змістом ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказані правові висновки містяться, зокрема, в постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Водночас, відповідно до обставин даної справи, відповідач надані позивачем послуги (виконані роботи) в січні 2024 на загальну суму 1847997,26 грн повинен був оплатити позивачу за умовами Договору в строк до 21.02.2024, отже в даному конкретному випадку прострочення відповідача з виконання грошового зобов`язання на суму 1847997,26 грн виникло у відповідача ще 22.02.2024, тобто ще за місяць до настання тих обставин, на які відповідач у спорі посилається в якості форс-мажору ракетних обстрілів з 22.03.2024.

Таким чином, суд зауважує, що відповідачем не доведено наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між тими обставинами, на які посилається відповідач як на форс-мажорні, і невиконанням відповідачем договірного зобов`язання на суму 1847997,26 грн, беручи до уваги, що відповідно до обставин спору прострочення відповідача (невиконання грошового зобов`язання) настало ще з 22.02.2024, тобто на місяць раніше, ніж ракетні обстріли з 22.03.2024, на які посилається відповідач як на форс-мажор.

Крім того, відповідачем не враховано, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. В той же час нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 Цивільного кодексу України та ст.217 Господарського кодексу України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.09.2023 р. у справі № 910/8741/22).

У зв`язку з цим суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для звільнення відповідача від сплати 3% річних та інфляційних втрат від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок позивача в позовній заяві щодо 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що цей розрахунок відповідає обставинам справи та є вірним, у межах заявлених позовних вимог сума 3% річних становить 10300,31 грн, сума інфляційних втрат 9239,99 грн, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч.2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог, а саме з відповідача підлягають стягненню за Договором 1847997,26 грн основного боргу, 10300,31 грн 3% річних та 9239,99 грн інфляційних втрат.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 22410,45 грн платіжною інструкцією №927 від 02.05.2025. У зв`язку із задоволенням позову сплачений позивачем судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Крім того, позивачем у даній справі заявлені витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 15000,00 грн. Відповідач, в свою чергу, у відзиві зазначає, що заявлений позивачем у цій справі розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та потребує зменшення.

Вирішуючи питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі, суд зазначає, що відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Згідно з ст.126 цього Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також, згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд також враховує висновок, що міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18), відповідно до якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

Представництво інтересів позивача у справі здійснювала адвокат Кутовая К.О. на підставі ордеру про надання правничої допомоги від 03.05.2024. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано в якості доказів також:

- копію договору про надання правової допомоги від 22.04.2024, укладеного позивачем в якості клієнта із адвокатом Кутовою К.О.;

- копію додаткової угоди від 29.04.2024 до вказаного договору про надання правової допомоги, відповідно до якої попередній розрахунок оплати надання професійної правничої допомоги становить 15000,00 грн;

- рахунок-фактуру від 29.04.2024 про оплату послуг адвоката, який містить детальний опис наданих адвокатом послуг та їх вартість (надання клієнту консультації 2 год., вартість 1000,00 грн; аналіз законодавства 1 год., вартість 500,00 грн; підготовка та складення позовної заяви 9 год., вартість 13500,00 грн), всього послуг на загальну суму 15000,00 грн;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру від 29.04.2024 про сплату адвокату коштів в сумі 15000,00 грн на підставі договору про надання правничої допомоги від 17.01.2023.

Аналізуючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 15000,00 грн відповідно до опису наданих адвокатом послуг, який міститься у додатку №1 до позовної заяви та рахунку-фактурі від 29.04.2024, та відповідні заперечення відповідача, суд зауважує, що такі позиції наданих послуг в описі, як надання клієнту консультації 2 год. (позиція №1 опису) та аналіз законодавства 1 год. (позиція №2 опису), самі по собі не відносяться до представництва та захисту прав клієнта (позивача) у суді та частково можуть охоплюватись (є складовою) позицією №3 опису (підготовка позовної заяви), а тому ці позиції №1 та №2 не підлягають окремому врахуванню для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони.

Крім того, суд враховує, що сама дана справа про стягнення заборгованості за договором при наявності оформлених документів про виникнення боргу є нескладною для цілей підготовки та складення позовної заяви (позиція №3 опису підготовка та складення позовної заяви 9 год.), а надана позивачем квитанція до прибуткового касового ордеру від 29.04.2024 про сплату адвокату коштів в сумі 15000,00 грн в якості підстав оплати містить посилання на інший договір про надання правничої допомоги (договір від 17.01.2023), ніж договір про надання правничої допомоги, на підставі якого діє адвокат позивача у цій справі і який вказаний в ордері адвоката (договір від 22.04.2024).

Враховуючи викладене та виходячи із критерію неминучості (необхідності) витрат на правову допомогу, суд вважає, що для цілей розподілу між сторонами та відшкодування за рахунок відповідача вказані витрати позивача (позиції №1-№3 опису на загальну суму 15000,00 грн) підлягають обмеженню до розміру 7500,00 грн.

Посилання позивача на те, що розмір гонорару адвоката визначений з урахуванням рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 стосовно мінімальних ставок адвокатського гонорару, суд відхиляє, оскільки рішення ради адвокатів не має сили закону, а є внутрішнім рішенням органу адвокатського самоврядування.

Отже, виходячи із незначної складності справи та задоволених позовних вимог у цій справі, суд на підставі ст.126 та 129 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку про те, що відшкодуванню за рахунок протилежної сторони (відповідача) у цій справі підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Алькор ЛТД» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 1847997,26 грн основного боргу, 10300,31 грн 3% річних та 9239,99 грн інфляційних втрат задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Алькор ЛТД» (61052, м. Харків, вул. Ізмайлівська, буд. 11А, код ЄДРПОУ 36458780) 1847997 (один мільйон вісімсот сорок сім тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн 26 коп. основного боргу, 10300 (десять тисяч триста) грн 31 коп. 3% річних, 9239 (дев`ять тисяч двісті тридцять дев`ять) грн 99 коп. інфляційних втрат, 22410 (двадцять дві тисячі чотириста десять) грн 45 коп. витрат зі сплати судового збору та 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2024.

Суддя О.О. Третьякова