Рішення

від 05.11.2024 по справі 912/1769/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуСправа № 912/1769/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/1769/24 від 31.07.2024

за позовом: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, код ЄДР 43995486, вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006

до відповідача 1.: Фермерського господарства "Колос Агрогруп" (далі - ФГ "Колос Агрогруп"), код ЄДР 42709899, вул. Гагаріна, 7, м. Кропивницький, 25006

відповідача 2.: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО" (далі - ТОВ "ТБ "НОВААГРО"), код ЄДР 39820081, вул. Чернишевська, 66, м. Харків, 61002

про визнання договорів недійсними,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Момот О.М., виписка з ЄДР (в порядку самопредставництва), (в режимі відеоконференції) - Вірчак В.Г., виписка з ЄДР (в порядку самопредставництва);

від відповідача 1. - участі не брали;

від відповідача 2. (в режимі відеоконференції) - адвокат Чоломбитько Ю.О., ордер серія ВІ №1237811 від 16.08.2024.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Кіровоградській області до ФГ "Колос Агрогруп" та ТОВ "ТБ "НОВААГРО" з вимогами:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в справі.

2. Визнати договори поставки №Д250221В від 25.02.2021 року, №Д220221В від 22.02.2022 року та №Д210221В від 21.02.2021 року, укладені між ФГ "Колос Агрогруп" (код ЄДРПОУ 42709899) та ТОВ "Торговий Будинок "НОВААГРО" (код ЄДРПОУ 39820081) недійсними;

3. Розгляд справи проводити за участю представника ГУ ДПС у Кіровоградській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що договори поставки №Д250221В від 25.02.2021, №Д220221В від 22.02.2021 та №Д210221В від 21.02.2021, укладені між ФГ "Колос Агрогруп" (Постачальник) та ТОВ "ТБ "НОВААГРО" є такими, що суперечать інтересам держави і суспільства та підлягають визнанню судом недійсними. Формальне укладення договорів, з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток підприємств, завдає шкоди Державному бюджету України та Державі в цілому.

Ухвалою від 31.07.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1769/24, ухвалив справу №912/1769/24 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 22.08.2024 - 12:00, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, за клопотанням позивача про витребування доказів зобов`язав відповідачів надати господарському суду оригінали таких документів: договорів поставки №Д210221В від 21.02.2021, №Д220221В від 22.02.2021, №Д250221В від 25.02.2021, укладених між ФГ "Колос Агрогруп" (код ЄДРПОУ 42709899) та ТОВ "Торговий Будинок "НОВААГРО" (код ЄДРПОУ 39820081); товарно-транспортних накладних №227/1 від 26.02.2021, №227/2 від 26.02.2021, №227/3 від 26.02.2021, №227/4 від 26.02.2021, №227/9 від 26.02.2021, №235/7 від 26.02.2021, №235/8 від 26.02.2021, №235/12 від 26.02.2021, №235/16 від 26.02.2021, №228/2 від 27.02.2021, №235/10 від 26.02.2021.

14.08.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" в межах строку, встановленого судом, від ФГ "Колос Агрогруп" надійшов відзив на позову заяву №б/н від 14.08.2024 з проханням відмовити у розгляді та задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування заперечень вказано на те, що даний позов взагалі не повинен розглядатися у суді, з огляду на відсутність порушених прав чи інтересів ГУ ДПС у Кіровоградській області, а також відсутність спору між ФГ "Колос Агрогруп" та ТОВ "Торговий Будинок "НОВААГРО" щодо дійсності чи виконання укладених договорів поставки. Крім того, відповідачем 1. повідомлено про неможливість виконати вимоги суду в частині надання оригіналів документів у зв`язку з їх втратою через ворожі атаки/військові дії та вимушений переїзд господарства.

16.08.2024 до суду через систему "Електронний суд" від ТОВ "ТБ "НОВААГРО" в межах строку, встановленого судом, надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 15.08.2024, зокрема, з вимогою відмовити у позові та продовжити строк на подання доказів. Відповідач 2. зазначає про відсутність порушень положень ч. 1, 5 ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК України при укладенні спірних договорів, оскільки сторони уклали такі договори з метою здійснення своєї господарської діяльності та отримання прибутку. Також відповідач 2. вказує на відсутність порушеного права у позивача.

19.08.2024 від ТОВ "ТБ "НОВААГРО" супровідним листом №1608/24 від 16.08.2024 на виконання ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 31 липня 2024 року по справі №912/1769/24 надано оригінали договорів поставки №Д210221В від 21.02.2021, №Д220221В від 22.02.2021, №Д250221В від 25.02.2021, укладених між ФГ "Колос Агрогруп" (код ЄДРПОУ 42709899) та ТОВ "Торговий Будинок "НОВААГРО" (код ЄДРПОУ 39820081).

19.08.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від позивача в межах строку, встановленого судом, надійшли відповіді на відзиви №б/н від 19.08.2024 ТОВ "ТБ "НОВААГРО" та ФГ "Колос Агрогруп". Позивач вважає, що спірні договори поставки не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, натомість складені з метою безпідставного заволодіння майновими активами держави у вигляді податкового кредиту з податку на додану вартість, всупереч інтересам держави і суспільства, що обумовлює їх недійсність.

20.08.2024 до суду через систему "Електронний суд" від ТОВ "ТД "НОВААГРО" надійшла заява №б/н від 20.08.2024 про визнання неналежними доказів по справі №912/1769/24 (суддя Коваленко Н.М.) з вимогами:

1. Не враховувати при розгляд справи №912/1769/24 надані Позивачем докази, а саме: 1. Лист Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 03.01.2024 №10.0-057/2/58-24. 2. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ФГ "КОЛОС АГРОГРУП" (номер інформаційної довідки 362173789, сформований 17.01.2024) через їх неналежність для встановлення обставин, що входять в предмет доказування по справі №912/1769/24.

Протокольною ухвалою від 22.08.2024 господарським судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15.10.2024 об 11:00 год та за власної ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

28.08.2024 до суду через систему "Електронний суд" від ТОВ "ТД "НОВААГРО" надійшли додаткові пояснення у справі №б/н від 28.08.2024.

Протокольною ухвалою від 15.10.2024 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22.10.2024 о 10:30 год.

Ухвалою від 22.10.2024 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.10.2024 - 14:30 год. Визначив резервну дату судового засідання 05.11.2024 об 11:00 год.

У судовому засіданні 05.11.2024 представники позивача позов підтримали повністю, наполягали на його задоволенні. Представник відповідача 2. позов заперечив.

Відповідач 1. не скористався своїм процесуальним правом на участь у засіданні суду, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою Господарського суду Кіровоградської області про доставку електронного листа.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 05.11.2024 за відсутності представника відповідача 1.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини сторін.

Між ФГ "Колос Агрогруп" (далі - Постачальник) та ТОВ "Торговий будинок "НОВААГРО" (далі - Покупець) укладено такі договори (далі - Договори):

1) договір поставки №Д210221В від 21.02.2021, відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.4. якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити соняшник українського походження, врожаю 2020 року (кількість - 480,000 тн), на умовах, зазначених у цьому договорі на суму 10 655 078,40 грн. Строк поставки не пізніше 25.02.2021 року. У п. 2.3. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах - СРТ за адресою (склад ТОВ АПК "НОВААГРО" (Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищево, вул. Овочева, 13) у відповідності до правил Інкотермс-2010;

2) договір поставки №Д220221В від 22.02.2022, відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.4. якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити соняшник українського походження, врожаю 2020 року (кількість - 430,000 тн), на умовах, зазначених у цьому договорі на суму 9 724 020,00 грн. Строк поставки не пізніше 28.02.2021 року. У п. 2.3. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах - СРТ за адресою (склад ТОВ АПК "НОВААГРО" (Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищево, вул. Овочева, 13) у відповідності до правил Інкотермс-2010;

3) договір поставки №Д250221В від 25.02.2021, відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.4. якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити соняшник українського походження, врожаю 2020 року, (кількість - 493,440 тн), на умовах, зазначених у цьому договорі на суму 11 404 385,28 грн. Строк поставки не пізніше 28.02.2021 року. У п. 2.3. Договору передбачено, що передача права власності від Постачальника до Покупця на складі Постачальника за адресою: Харківська область, Дворічанськин р-н, смт Дворічна шляхом надання Продавцем товару в розпорядження Покупця на складі Продавця на базисі поставки для подальшого вивезення товару автотранспортом за рахунок Постачальника.

На підтвердження виконання умов Договорів ФГ "Колос Агрогруп" надано такі первинні документи:

- видаткові накладні: за договором №Д210221В від 21.02.2021: №30 від 21.02.2021 на суму 2 636 687,94 грн, №31 від 22.02.2021 на суму 1 890 388,49 грн, №32 від 23.02.2021 на суму 1 335 880,45 грн, №33 від 24.02.2021 на суму 2 716 157,06 грн, №34 від 25.02.2021 на суму 2 154 545,64 грн; за договором №Д220221В від 22.02.2021: №35 від 25.02.2021 на суму 1 454 563,36 грн, №36 від 26.02.2021 на суму 6 470 907,31 грн, №37 від 27.02.2021 на суму 2 005 904,38 грн; за договором №Д250221В від 25.02.2021: №39 від 26.02.2021 на суму 11 404 385,28 грн;

- товарно-транспортні накладні, долучені до матеріалів справи;

- виписки по особовому банківському рахунку на підтвердження оплати за товар.

Однак, за твердженням позивача, первинні документи за спірними Договорами не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не складені за результатом реальної господарської операції. Позивач вважає, що мають місце безтоварні господарські операції з формальним складенням первинних документів, метою укладання яких є формування безпідставних податкових вигоди іншим суб`єктам господарювання. Тому, за доводами позивача спірні Договори підлягають визнанню недійсними з огляду на невідповідність інтересам держави і суспільства.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

Відповідно до пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі, подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Контролюючими органами є податкові органи (підпункт 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічні приписи містяться в ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, частина третя статті 228 ЦК України, так само, як і інші правові норми, не визначають ознаки такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди.

Верховний Суд зазначає, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (постанова від 31.03.2021 у справі №201/2832/19).

Виходячи з системного тлумачення наведених положень, вбачається, що контролюючі органи законодавчо уповноважені звертатись до суду з позовами щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними. Водночас, обов`язковою умовою визнання правочину недійним є встановлення обставин вчинення такого правочину.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201, пункту 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Під час розгляду адміністративної справи №520/990/22 за позовом ФГ "Колос Агрогруп" до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, адміністративним судом встановлено, що на виконання умов Договорів ФГ "Колос Агрогруп" складено податкові накладні: №31 від 26.02.2021, №29 від 25.02.2021, №30 від 26.02.2021, №32 від 27.02.2021, №28 від 25.02.2021, які направлено для реєстрації в реєстрі податкових накладних.

Однак, за рішеннями комісії Головного управління ДПС у Харківській області №3528699/42709899 від 15.12.2021 (щодо податкової накладної №31 від 26.02.2021), №3528697/42709899 від 15.12.2021, №3528695/42709899 від 15.12.2021, №3528696/42709899 від 15.12.2021 (щодо податкових накладних №29 від 25.02.2021, №30 від 26.02.2021, №32 від 27.02.2021), №3528698/42709899 від 15.12.2021 (щодо податкової накладної №28 від 25.02.2021) відмовлено в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 25.07.2022 у справі №520/990/22 визнав протиправними та скасував рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області №3528699/42709899 від 15.12.2021, №3528697/42709899 від 15.12.2021, №3528695/42709899 від 15.12.2021, №3528696/42709899 від 15.12.2021, №3528698/42709899 від 15.12.2021, якими відмовлено в реєстрації податкових накладних. Зобов`язав Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних ФГ "Колос Агрогруп", №31 від 26.02.2021, №29 від 25.02.2021, №30 від 26.02.2021, №32 від 27.02.2021, №28 від 25.02.2021 датою подання - 06.10.2021.

У вказаному судовому рішенні зазначено, що в даній справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.04.2023 залишив без змін рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 у справі №520/990/22.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважила, що при вирішенні питання про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування адміністративний суд не досліджує зміст господарських правовідносин, їх реальність тощо.

Також колегія суддів звернула увагу на те, що в межах спірних правовідносин приймаючи рішення про реєстрацію розрахунку коригування, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результатами розгляду цієї справи не робить висновків щодо "товарності (реальності)" операцій поставки за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

У постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі №520/990/22 за наслідками апеляційного оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2024, якою відмовлено у задоволенні заяви Державної податкової служби України про скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 у справі №520/990/22 за нововиявленими обставинами, колегією суддів звернуто увагу, що в межах справи №520/990/22 судом не досліджувалось питання реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а вирішувалось питання наявності підстав для реєстрації податкових накладних у розрізі прийнятих відповідачем рішень про відмову у їх реєстрації, а також підстави віднесення позивача до ризикових платників податків.

Таким чином, предметом розгляду цієї справи є виключно питання правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Ухвалою від 23.10.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі №520/990/22.

За правилами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з урахуванням викладеного, господарський суд відхиляє доводи відповідачів про те, що реальність господарських операцій по спірних договорам поставки була предметом судового розгляду в справі №520/990/22.

Суд враховує, що відповідно до п. 1.1. Договорів Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2020 року, на умовах, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.5. Договорів Постачальник гарантує, що продукція, яку він реалізує є його продукцією власного виробництва, а сам товаровиробник є сільськогосподарським товаровиробником.

З огляду на предмет Договорів поставки, що є власно вирощеною продукцією ФГ "Колос Агрогруп", то необхідною умовою для підтвердження реальності даних господарських операцій є наявність власної чи орендованої сільськогосподарської техніки.

Разом з тим, відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, викладеної у листі №10.0-057/2/58-24 від 03.01.2024, згідно реєстру реєстрації техніки, за ФГ "Колос Агрогруп" (код ЄДР 42709899) на праві власності сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Харківській області не обліковуються.

До того ж, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - юридичної особи за кодом ЄДР 42709899 у власності та/або користуванні ФГ "Колос Агрогруп" відсутні земельні ділянки (інформаційна довідка №362173789 від 17.01.2024).

У відповіді ТОВ "Східагроконтракт" (код ЄДР 31634250) на запит №19789/5/20-40-05-07-09 від 09.10.2023 ГУ ДПС у Харківській області повідомлено, що з моменту реєстрації підприємства з 07.09.2021, ТОВ "Східагроконтракт" не мало жодних господарських взаємовідносин з ФГ "Колос Агрогруп", довгостроковий договір суборенди промислового майданчика та договір складського зберігання газу та нафтопродуктів не укладалися і не підписувалися.

Відповідно до п. 1.1., 2.3. Договорів Постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки - СРТ за адресою (склад ТОВ АПК "НОВААГРО" (Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищево, вул. Овочева, 13) у відповідності до правил Інкотермс-2010.

Так, на підтвердження поставки соняшнику українського походження 2020 року, надано копії товарно-транспортних накладних щодо перевезення соняшнику на адресу: Харківська область, смт Васищево, вул. Овочева, 13, зокрема, транспортним засобом з номерним знаком: НОМЕР_1 (ТТН №235/12 від 26.02.2021 та №227/1 від 26.02.2021).

Відповідно до інформації РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області власником транспортного засобу ЗАЗ 110307-42 з номерним знаком НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .

У відповіді ОСОБА_1 на запит №25657/5/20-40-05-07-09 від 13.12.2023 ГУ ДПС у Харківській області повідомлено про те, що у період з 2016 по 2023 роки у власності ОСОБА_1 перебувало авто марки ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , яке станом на 18.12.2023 продано. При цьому, вказано, що ОСОБА_1 не має відношення до господарських взаємовідносин із ФГ "Колос Агрогруп" та ТОВ "ТБ "НОВААГРО", не володіє інформацією стосовно перевезення соняшнику.

Таким чином, у товарно-транспортних накладних №235/12 від 26.02.2021 та №227/1 від 26.02.2021 вказана недостовірна інформація, що у свою чергу спростовує факт перевезення соняшнику вказаним транспортним засобом.

Крім того, суд враховує інформацію щодо транспортних засобів та їх номерних знаків, зазначених в інших товаро - транспортних накладних, відповідно до якої:

1) Згідно з інформацією вказаною у ТТН №235/7 від 26.02.2021 вбачається, що перевезення соняшнику в кількості 30,350 тонн здійснювалось транспортним засобом МАЗ з номерним знаком НОМЕР_2 , проте відповідно до інформації, наявної в РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_2 є SKODA OCTAVIA F5, а не МАЗ, як про це вказано в товаро-транспортній накладній;

2) Згідно з інформацією вказаною у ТТН №235/8 від 26.02.2021 вбачається, що перевезення соняшнику в загальній кількості 25,8 тонн здійснювалось транспортним засобом МАЗ з номерним знаком НОМЕР_3 , хоча відповідно до інформації, наявної в РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_3 є ВАЗ 2101, а не МАЗ, як про це вказано в товаро-транспортній накладній;

3) Згідно з інформацією вказаною у ТТН №235/12 від 26.02.2021 та №227/1 від 26.02.2021 вбачається, що перевезення соняшнику в загальній кількості 67,66 тонн здійснювалось транспортним засобом МАН з номерним знаком НОМЕР_1 , хоча відповідно до інформації, наявної в РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 є ЗАЗ 110307-42, а не МАН, як про це вказано в товаро-транспортній накладній;

4) Згідно з інформацією вказаною у ТТН №227/9 від 26.02.2021 та №235/10 від 26.02.2021 вбачається, що перевезення соняшнику в загальній кількості 16 тонн здійснювалось транспортним засобом КАМАЗ з номерним знаком НОМЕР_4 , проте відповідно до інформації, наявної в РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_4 є ГАЗ 2705, а не КАМАЗ, як про це вказано в товаро-транспортній накладній;

5) Згідно з інформацією вказаною у ТТН №227/4 від 26.02.2021 та №228/2 від 27.02.2021 вбачається, що перевезення соняшнику в кількості 18,250 тонн та 26,910 тонн відповідно здійснювалось транспортним засобом КАМАЗ з номерним знаком НОМЕР_5 хоча відповідно до інформації, наявної в РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_5 є ВАЗ 21011, а не КАМАЗ, як про це вказано в товаро-транспортній накладній;

6) Згідно з інформацією вказаною у ТТН №227/2 від 26.02.2021 вбачається, що перевезення соняшнику в загальній кількості 29,650 тонн здійснювалось транспортним засобом МАН з номерним знаком НОМЕР_6 , проте відповідно до інформації, наявної в РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_6 є OPEL VIVARO, а не МАН, як про це вказано в товаро-транспортній накладній;

7) Згідно з інформацією вказаною у ТТН №235/16 від 26.02.2021 вбачається, що перевезення соняшнику в загальній кількості 31,230 тонн здійснювалось транспортним засобом МАН з номерним знаком НОМЕР_7 , хоча відповідно до інформації, наявної в РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_7 є SKODA OCTAVIA, а не МАН, як про це вказано в товаро-транспортній накладній;

8) Згідно з інформацією вказаною у ТТН №227/3 від 26.02.2021 вбачається, що перевезення соняшнику в загальній кількості 33,750 тонн здійснювалось транспортним засобом МАН з номерним знаком НОМЕР_8 , проте відповідно до інформації, наявної в РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_8 є RENAULT KANGOO, а не МАН, як про це вказано в товаро-транспортній накладній.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.12.2019 у справі №826/16776/18, наявність у платника ПДВ первинних документів, які складені для оформлення операції з постачання, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів.

ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.04.2021 у справі №810/3713/16.

Таким чином, інформація від Регіонального сервісного центру РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області свідчить про те, що зазначені в ТТН дані щодо транспортних засобів (перевізників) є недостовірними.

Внесення ФГ "Колос Агрогруп" недостовірних відомостей до первинних документів вказує на відсутність факту перевезення як господарської події та відповідно свідчить про відсутність факту поставки соняшнику українського походження врожаю 2020 року на адресу ТОВ "ТБ "НОВААГРО".

Також, слід зазначити, що відповідно до п. 2.5. Договорів при поставці товару Постачальник зобов`язується надати Покупцю: рахунок-фактуру; податкову накладну; видаткову накладну; посвідчення (сертифікат) якості та товар.

При цьому, рахунок-фактуру та посвідчення (сертифікат) якості товару суду не подано.

Отже, ФГ "Колос Агрогруп" не здійснено реальних господарських операцій з поставки товару на виконання умов спірних Договорів.

З урахуванням встановлених судом обставин, позивачем доведено, що укладені Договори не направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

З огляду на досліджені обставини та докази, прослідковуються дії відповідачів, спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди, які відповідно суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки порушують встановлений правовий порядок, як у сфері господарської діяльності, так і в податкових правовідносинах.

Стосовно ефективності обраного позивачем способу захисту, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).

Частинами першою та другою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України). Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

Водночас об`єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 сформувала висновок про те, що:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача."

Суд враховує, що в даному випадку наслідки за спірними правочинами не настали, тому позов про визнання договорів недійсними є ефективним способом захисту.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними договорів поставки №Д210221В від 21.02.2021, №Д220221В від 22.02.2021 та №Д250221В від 25.02.2021, укладені між ФГ "Колос Агрогруп" та ТОВ "Торговий будинок "НОВААГРО" підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними договори поставки №Д210221В від 21.02.2021, №Д220221В від 22.02.2021 та №Д250221В від 25.02.2021, укладені між Фермерським господарством "Колос Агрогруп" (код ЄДР 42709899, вул. Гагаріна, 7, м. Кропивницький, 25006) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО" (код ЄДР 39820081, вул. Чернишевська, 66, м. Харків, 61002).

Стягнути з Фермерського господарства "Колос Агрогруп" (код ЄДР 42709899, вул. Гагаріна, 7, м. Кропивницький, 25006) на користь Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДР 43995486, вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) 3633,60 грн судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО" (код ЄДР 39820081, вул. Чернишевська, 66, м. Харків, 61002) на користь Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДР 43995486, вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) 3633,60 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 07.11.2024.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.