Рішення

від 28.10.2024 по справі 914/1488/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024 Справа № 914/1488/24

За позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Плаза», м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Державної податкової служби у Львівській області, м. Львів,

про стягнення 1 017 387, 33 грн

Суддя Манюк П.Т.

за участю секретаря Амбіцької І.О.

від позивача: Шевченко Марта Ігорівна- представник,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: Підгайний Олег Іванович - представник.

Львівська міська рада звернулась в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Плаза» про стягнення 1 017 387, 33 грн безпідставно збережених коштів.

Ухвалою суду від 11.06.2024 відкрито провадження у справі № 914/1488/24 за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 29.07.2024.

Ухвалою суду від 29.07.2024 підготовче судове засідання відкладено на 12.08.2024. Ухвалою суду від 12.08.2024 залучено до справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, а саме Головне управління Державної податкової служби у Львівській області та підготовче судове засідання відкладено на 02.09.2024

Ухвалою суду від 02.09.2024 підготовче судове засідання відкладено на 23.09.2024.

Ухвалою суду від 23.09.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 28.10.2024.

У судове засідання 28.10.2024 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, додаткових письмових та усних поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання 28.10.2024 в черговий раз не з`явився, причин неявки не повідомив, ухвали суду, які були скеровані на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відділенням поштового зв`язку не повернуто.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

У судове засідання 28.10.2024 представники третьої особи з`явився, надав пояснення по суті спору.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 28.10.2024 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Львівська міська рада (надалі позивач) звернулась в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Плаза» (надалі відповідач) про стягнення 1 017 387, 33 грн безпідставно збережених коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності ТзОВ «Капітал Плаза» є інженерно-лабораторний корпус площею 5 447, 4 кв. м., розміщений на вул. Городоцькій, 290 у місті Львові, право власності на який відповідач набув 27.05.2015 року.

Набуття права власності відповідачем на нежитлову будівлю є органічно і нерозривно пов`язаним зі сплатою податку за цю нерухомість. Отже, у ТзОВ «Капітал Плаза», як у власника нежитлового приміщення, виник обов`язок сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказаний обов`язок щодо сплати грошових коштів виник у відповідача перед Львівською територіальною громадою, котра в силу чинного законодавства є власником на доходи місцевого бюджету, складовою котрого, також, є податок на майно.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Львівській області від 02.05.2024 № 5994/5/13-01-13-02, яким департамент економічного розвитку Львівської міської ради повідомлено про заборгованість ТзОВ «Капітал Плаза», яке є власником об`єктів нежитлової нерухомості, зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 29.07.2022 по 30.04.2024 у відповідача виникла податкова заборгованість в розмірі 1 017 387, 33 грн. (в т.ч. основний платіж - 1 006 774, 31 грн, пеня - 10 613, 02 грн). Розмір цієї заборгованості підтверджується даними ІКС «Податковий блок».

Несплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є збереженням відповідачем без достатньої правової підстави майна (у вигляді коштів як податку на нерухоме майно), власником якого є територіальна громада в особі позивача.

Позивач зазначає, що у зв`язку з несплатою відповідачем вказаного податку, міський бюджет недоотримав значну суму коштів, що, на думку позивача, є підставою для звернення, з посиланням на приписи ст.ст. 1212-1214 ЦК України, з даною позовною заявою.

Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позиція відповідача.

Відповідач участі представника в судових засіданнях не забезпечив, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив.

Позиція третьої особи.

Третя особа вказує, що належним позивачем та суб`єктом стягнення у даній категорії справ є податкові органи, а саме Головне управління ДПС у Львівській області.

В обґрунтування своїх пояснень третя особа посилається на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 року у справі № 380/273/23, яким задоволено позов ГУ ДПС у Львівській області до ТзОВ «Капітал Плаза» про стягнення податкового боргу в сумі 707 236, 42 грн.

Також третя особа також зазначає, що стягнення податкової заборгованості підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, оскільки даний спір є публічно-правовим.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи із таких мотивів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що на платників податків покладено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Украі?ні, та порядок і?х адміністрування, платників податків та зборів, і?х права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки і?х посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.15.1 ст .15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов' язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Судом встановлено, що у власності ТзОВ «Капітал Плаза» є інженерно-лабораторний корпус площею 5 447, 4 кв.м. на вул. Городоцькій, 290 у місті Львові, право власності на який відповідач набув 27.05.2015 року. Отже, у ТзОВ «Капітал Плаза», як у власника нежитлового приміщення, виник обов`язок сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з інформацією ІКС « Податковий блок» станом на 29.04.2024 про наявність/відсутність податкового боргу у платника по Україні в цілому в інтегрованих картках ТзОВ «Капітал Плаза», податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає сплаті юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості становила 1 077 387, 33 грн.

Судом встановлено, що податкова заборгованість у відповідача виникла за період з 29.07.2022 по 30.04.2024 внаслідок несплати самостійно задекларованих сум згідно з поданими деклараціями від 07.02.2022 № 9019477974, від 09.02.2023 № 4329619, від 18.02.2024 № 9033073913 та нарахованої пені.

Відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та п.п. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків.

Згідно з п.п. 266.5.1 п.266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та\або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно з законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1, 5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Рішення про встановлення ставок місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених податків та зборів. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України).

Відповідно до пп. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 ПК України, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України, визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.б пп.266.10.1. п.266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Відповідно до п.п. 14.1.175 ПК Украі?ни, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлении? цим Кодексом строк, та непогашеноі? пені, нарахованоі? у порядку, визначеному цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкціі? за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічноі? діяльності (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК Украі?ни).

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ст. 31 ПК Украі?ни).

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов`язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові деклараціі? (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов`язаний самостіи?но визначити суму податкового зобов`язання платника податку (п. 33.3 ст. 33 ПК Украі?ни).

Податковий обов`язок платника визначено у ст. 36 ПК Украі?ни, а саме податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митноі? справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пункт 57.1 ст. 57 ПК України встановлює, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи суми податкових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу.

Відповідно до пп. 19-1.1.22 ст. 19 ПК України, контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного податку передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів платежів.

Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1 ст. 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральнии? орган виконавчоі? влади, що реалізує державну податкову політику, и?ого територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральнии? орган виконавчоі? влади, що реалізує державну податкову політику, чи и?ого територіальні органи.

Відповідно до п. 41.4. ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здіи?снювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоі?мки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своі?х повноважень.

Підпунктом 41.6. ст. 41 ПК України встановлено, що інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов 'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що, оскільки позивач є органом місцевого самоврядування, а не контролюючим органом відповідно до положень Податкового кодексу України, то він не вправі звертатися до суду із позовом про стягнення заборгованості зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд звертає увагу на те, що правовідносини зі стягнення заборгованості із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки врегульовані нормами публічного, а не приватного права, тому наявна у відповідача заборгованість відноситься до податкових зобов`язань, відтак суд відкидає аргументи позивача щодо можливості застосування до спірних правовідносин норм статтей 1212-1214 ЦК України, що регулюють питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, оскільки відповідно до статті 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п.5 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відтак, навіть у випадку, якщо б позивачу було надано право звертатися із цим позовом, цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем, всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, належними засобами доказування не доведено суду його право на звернення до суду у спірних відносинах, а також не спростовано обставин на які вказує третя особа у своїх поясненнях на позов.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити повністю.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07 листопада 2024 року.

СуддяМанюк П.Т.