Рішення

від 28.10.2024 по справі 916/3243/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3243/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Дерік М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Крим" (14005, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Київська, буд. 11)

до відповідача: Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (Російська Федерація, 125993, ГСП-3, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, буд. 15а)

про стягнення 81 614 232 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Бумба О.А. - ордер АА №1462233 від 2.08.2024;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

23.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дон-Крим" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, в якій просить суд стягнути з держави Російська Федерація збитки у сумі 81 614 232 грн, що еквівалентно 8 574 815 доларам США або 6 247 133 євро, що складається з реальних збитків від втрати майна у сумі 61 685 325 грн (еквівалентно 6 480 981 доларам США або 4 721 682 євро) та упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку у сумі 19 928 907 грн (еквівалентно 2 093 834 доларам США або 1 525 451 євро).

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 29.07.2024 відкрито провадження у справі № 916/3243/24 в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "09" вересня 2024 р. о 14:00.

У судове засідання 9.09.2024 з`явився позивач.

Протокольною ухвалою від 9.09.2024 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 07.10.2024 о 12:45.

7.10.2024 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

Крім того, 7.10.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника позивача.

В судове засідання 07.10.2024 представники позивача та відповідача не з`явилися.

Ухвалою суду від 7.10.2024 у судовому засіданні при розгляді справи №916/3243/24 оголошено перерву до "28" жовтня 2024 р. о 12:30.

У судове засідання 28.10.2024 з`явився позивач.

При цьому, відповідач повідомлявся про дати, час та місце проведення судових засідань шляхом розміщення ухвал суду по справі №916/3243/24 у вигляді публікацій із викладенням змісту ухвал на офіційному веб-сайті судової влади України.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

На період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Таким чином, з урахуванням неможливості направлення документів до компетентних органів РФ в період військової агресії, господарський суд зі свого боку вчинив всі можливі дії для повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Неявка відповідача в даному випадку не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в справі матеріалами.

Відтак, у судовому засіданні 28.10.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Крим".

Позивач зазначає, що діяльність у сфері готелів і подібних засобів тимчасового розміщування Позивач проводив із використанням об`єктів нерухомого майна, які станом на 20 лютого 2014 року належали йому на підставі права приватної власності та були розташовані на території Автономної Республіки Крим, а саме:

(1) будівлі та споруди готельного комплексу загальною площею - 3 983,5 м кв. за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, Алупкінське шосе, б. 2, у тому числі будівлі готельного комплексу літ. А площею 2918.6 м кв., літ.А' площею 1060.6 м кв., на ділянці контрольно-пропускний пункт літ. Б площею 4.3 м.кв., тепловий пункт літ. В, водонасосна літ. Г, споруди, інформація про технічні характеристики яких міститься у технічних паспортах від 24 листопада 2010 року, від 14 лютого 2007 року, а право власності на які підтверджується Рішенням Виконавчого комітету Кореїзської селищної ради №107 від 08 липня 2007 року з додатками, Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №555089 від 16 червня 2007 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14930837 від 16 червня 2007 року;

(2) нежитлове приміщення загальною площею - 276,3 м кв. за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, вул. Південна, б. 26, технічні характеристики якого містяться у Технічному паспорті на нежиле приміщення від 01 вересня 2010 року, а право власності на яке підтверджується Договором купівлі-продажу №7553 від 18 листопада 2010 року з Актом приймання-передачі від 06 грудня 2010 року та Витягом про державну реєстрацію прав №28281305 від 08 грудня 2010 року.

Право користування позивача земельними ділянками, на яких розташовані вищезгадані будівлі та приміщення, а саме:

(1) земельної ділянки площею 0,1485 га за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, вул. Алупкинське шосе, 2 з кадастровим номером 0111947100:01:003:0136 для обслуговування будівель та споруд готельного комплексу строком на 49 років підтверджується Рішенням №41 від 31 серпня 2012 року та Договором про встановлення земельного сервітуту №266, укладеним у 2013 році;

(2) земельної ділянки площею 0,1987 га за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, вул. Алупкинське шосе, 2 з кадастровим номером 0111947100:01:003:0066 для обслуговування будівель та споруд готельного комплексу строком на 49 років підтверджується Рішенням №64 від 31 серпня 2012 року.

У власності позивача також перебувають транспортні засоби, які територіально знаходились на території Автономної Республіки Крим:

(1) ИЖ 2717-90 1570, 2004 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_12, номер кузову НОМЕР_2 , синього кольору, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ;

(2) DAEWOO LANOS 1498, 2006 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 , номер кузову НОМЕР_6 , зеленого кольору, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 ;

(3) MERCEDES-BENZ SPRINTER 316CDI ПЕ 2685, 2003 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_8 , номер двигуна НОМЕР_9 , номер кузову НОМЕР_10 , Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 .

Свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів втрачені, реєстрація за позивачем вказаних транспортних засобів підтверджується листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернігівській області Головного сервісного центру МВС №31/25/6- К-3а/з від 25 січня 2024 року.

На зазначених вище об`єктах нерухомості також перебувало рухоме майно позивача, необхідне для забезпечення діяльності готельного комплексу: побутова техніка, меблі, господарчі товари, електронні пристрої, посуд, терморегуляційна техніка та інше, інформація про яке наведена в Переліку втраченого майна, що належить на праві власності ТОВ "Дон-Крим".

20 лютого 2014 року Російська Федерація розпочала окупацію Автономної Республіки Крим та м. Севастополя за допомогою підконтрольних їй збройних формувань.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, вся територія Автономної Республіки Крим визнана тимчасово окупованою Російською Федерацією території України з 20 лютого 2014 року.

Крім того, самопроголошеною Державною Радою Республіки Крим 30 квітня 2014 року була прийнята Постанова "Про питання управління власністю Республіки Крим" №2085-6/14, пункт 1 якої в редакції Постанови №2474-6/14 від 03 вересня 2014 року закріплював, що "на період інтеграції Республіки Крим до составу Російської Федерації, і до розмежування власності між Російською Федерацією, Республікою Крим та муніципальною власністю, однак не пізніше, ніж до 1 січня 2015 року, все державне майно (держави Україна) і безхазяйне майно, яке знаходиться на території Республіки Крим, а також майно, вказане в Додатку до цієї Постанови, враховується як власність Республіки Крим".

18 грудня 2023 року Державною Радою Республіки Крим була опублікована Постанова №2031-2/23 від 18 грудня 2023 року "Про внесення змін до Постанови Державної Ради Республіки Крим від 30 квітня 2014 року №2085-6/14 "З питань управління власністю Республіки Крим", відповідно до якої до переліку майна, яке враховується як власність Республіки Крим, було додане майно позивача (у пункті 413 додатку до Постанови №2085-6/14 від 30 квітня 2014 року), а саме: « 413. Рухоме і нерухоме майно ТОВ "Дон-Крим", у тому числі: нежитлове приміщення площею 276,3 м2, розташоване за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, вул. Південна, буд. 26, кадастровий номер 90:25:04012:1415; нежитлова будівля площею 2918,6 м2, розташована за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, шосе Алупкинське, буд. 2, кадастровий номер 90:25:040102:237; нежитлова будівля (контрольно-пропускний пункт) площею 3,2 м2, розташоване за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, ш. Алупкинське, буд. 2, кадастровий номер: 90:25:040102:469; нежитлова будівля площею 1060,6 м2, розташована за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, шосе Алупкинське, буд. 2, кадастровий номер 90:25:040102:473; нежитлова будівля (тепловий пункт) площею 9,4 м2, розташована за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, шосе Алупкинське, буд. 2, кадастровий номер 90:25:040102:554; нежитлова будівля (водонасосна) площею 14,4 м2, розташована за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, щосе Алупкинське, буд. 2, кадастровий номер 90:25:04:0102:555».

Таким чином, починаючи з 2014 року, позивач був позбавлений можливості проводити свою господарську діяльність у сфері готелів і подібних засобів тимчасового розміщування у зв`язку з втратою доступу та контролю над своїм майном, а також був позбавлений можливості на отримання прибутку від господарської діяльності, що пов`язана з діяльністю готелів у Автономній Республіці Крим, що зумовило понесення збитків у вигляді доходів, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода).

Для встановлення розміру збитків позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Острів", яким був виготовлений 27 червня 2024 року Звіт з визначення розміру реальних збитків від втрати майна, що належить на праві приватної власності ТОВ "Дон-Крим", а також упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку ТОВ "Дон-Крим" від неможливості провадження господарської діяльності, станом на 27 лютого 2014 року.

За результатами оцінки суб`єктом оціночної діяльності був сформульований такий висновок, яким встановлено, що розмір реальних збитків від втрати майна, що знаходяться за адресами та неодержаного прибутку ТОВ "Дон-Крим" від початку окупації АР Крим Російською Федерацією склав (без урахування ПДВ):

- розмір реальних збитків від втрати майна: 61 685 325 грн, або 6 480 981 USD, або 4 721 682 EUR;

- розмір упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку: 19 928 907 грн, або 2 093 834 USD, або 1 525 451 EUR.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 81 614 232 гривні, що еквівалентно 8 574 815 доларам США або 6 247 133 євро.

При цьому, позивач зазначає, що факт позбавлення позивача права власності на майно став відомий останньому 18 грудня 2023 року, з огляду на оприлюднення саме 18.12.2023 Постанови Державної Ради Республіки Крим, за якою майно позивача набуває статусу "майна, що вважається власністю Республіки Крим". До цього позивач не мав точної інформації щодо статусу майна, яке належить йому на праві власності, та яке було розміщене на території Автономної Республіки Крим.

Враховуючи, що місцем заподіяння шкоди є Автономна Республіка Крим, з огляду на зміну Розпорядженням Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (суди Автономної Республіки Крим и м. Севастополя)" №36/0/9-22 від 05 липня 2022 року територіальної підсудності судових справ (окрім кримінальних проваджень), крім іншого з Господарського суду Автономної Республіки Крим на Господарський суд Одеської області, позивач зазначає про підсудність відповідного спору саме Господарському суду Одеської області.

Крім того, позивач зазначає, що судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню у цій справі з огляду на завдання збройними силами Російської Федерації шкоди майну позивача, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права.

Позивач також посилається на лист Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними та рекомендації не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації, на лист Міністерства закордонних справ України №610/19-091-80003 від 10 жовтня 2022 року щодо розірвання дипломатичних відносин через повномасштабну агресію РФ проти України, а також зазначає, що оператор поштового зв`язку "Укрпошта" припинив поштове співробітництво з Поштою Росії та Білорусі.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Позивачем надано суду копію технічного паспорту від 24.11.2010 (готельний комплекс; будинок №2, Алупкінське шосе, смт. Кореїз) (т.1 а.с.65-95), технічного паспорту від 14 лютого 2007 року (тепловий пункт літ "В"; будинок АДРЕСА_1 ) (т.1 а.с.96-101), копію технічного паспорту від 14 лютого 2007 року (водонасосна літ "Г"; будинок АДРЕСА_1 ) (т.1 а.с.102-107).

Рішенням Виконавчого комітету Кореїзської селищної ради №107 від 08 липня 2007 року вирішено оформити право вланості на будівлі та споруди готельного комплексу літ. А площею 2918.6 м кв., літ.А площею 1060.6 м кв., на ділянці контрольно-пропускний пункт літ. Б площею 4.3 м.кв., тепловий пункт літ. В, водонасосна літ. Г, споруди, прийняте на підставі заяви позивача щодо оформлення права власності на будівлі та споруди готельного комплексу, додатками до якої є висновок Ялтинського БТІ та акт державної приймальної комісії від 27.04.2007, затверджений рішенням Виконавчого комітету Кореїзської селищної ради №57 від 27.04.2007 (т.1 а.с.108-111).

Матеріали справи містять свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16 червня 2007 року на вказані будівлі та споруди та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14930837 від 16 червня 2007 року (т.1 а.с.112-115).

Позивачем також надано суду технічний паспорт на нежитлові приміщення №26, вул. Південна, смт. Кореїз, від 1.09.2010 (т.1 а.с.116-119), договір купівлі-продажу №7553 від 18 листопада 2010 року, акт приймання-передачі від 06 грудня 2010 року (т.1 а.с.120-123) та витяг про державну реєстрацію прав №28281305 від 08 грудня 2010 року на вказані нежитлові приміщення відповідно до укладеного договору та акту (т.1 а.с.124).

Рішенням Кореїзької селищної ради №41 від 31 серпня 2012 року затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд готельного комплексу площею 0,1485 га, які належать на праві власності ТОВ "Дон-Крим" та передано в оренду на 49 років вказану земельну ділянку. Рішенням Кореїзької селищної ради №64 від 31 серпня 2012 року затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд готельного комплексу площею 0,1987 га, які належать на праві власності ТОВ "Дон-Крим" та передано в оренду на 49 років вказану земельну ділянку (т.1 а.с.125-126, 130-131).

Позивачем також надано суду договір про встановлення земельного сервітуту №266, укладений у 2013 році (т.1 а.с.127-129).

Листом від 25.01.2024 РСЦ ГСЦ МВС в Чернігівській області повідомило, що відповідно до даних ЄДР транспортних засобів за ТОВ "Дон-Крим" зареєстровані транспортні засоби: (1) ИЖ 2717-90 1570, 2004 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_12, номер кузову НОМЕР_2 , синього кольору, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; (2) DAEWOO LANOS 1498, 2006 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 , номер кузову НОМЕР_6 , зеленого кольору, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 ; (3) MERCEDES-BENZ SPRINTER 316CDI ПЕ 2685, 2003 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_8 , номер двигуна НОМЕР_9 , номер кузову НОМЕР_10 , Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 (т.1 а.с.132).

Матеріали справи містять перелік втраченого майна, що належить на праві власності ТОВ "Дон-Крим", для визначення розміру збитків станом на 27.02.2014 (т.1 а.с.133-155).

Державною Радою Республіки Крим 30 квітня 2014 року була прийнята Постанова "Про питання управління власністю Республіки Крим" №2085-6/14, пункт 1 якої в редакції Постанови №2474-6/14 від 03 вересня 2014 року закріплював, що "на період інтеграції Республіки Крим до составу Російської Федерації, і до розмежування власності між Російською Федерацією, Республікою Крим та муніципальною власністю, однак не пізніше, ніж до 1 січня 2015 року, все державне майно (держави Україна) і безхазяйне майно, яке знаходиться на території Республіки Крим, а також майно, вказане в Додатку до цієї Постанови, враховується як власність Республіки Крим".

18 грудня 2023 року Державною Радою Республіки Крим була опублікована Постанова №2031-2/23 від 18 грудня 2023 року "Про внесення змін до Постанови Державної Ради Республіки Крим від 30 квітня 2014 року №2085-6/14 "З питань управління власністю Республіки Крим", відповідно до якої до переліку майна, яке враховується як власність Республіки Крим, було додане майно позивача (у пункті 413 додатку до Постанови №2085-6/14 від 30 квітня 2014 року), а саме: "413. Рухоме і нерухоме майно ТОВ "Дон-Крим", у тому числі: нежитлове приміщення площею 276,3 м2, розташоване за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, вул. Південна, буд. 26, кадастровий номер 90:25:04012:1415; нежитлова будівля площею 2918,6 м2, розташована за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, шосе Алупкинське, буд. 2, кадастровий номер 90:25:040102:237; нежитлова будівля (контрольно-пропускний пункт) площею 3,2 м2, розташоване за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, ш. Алупкинське, буд. 2, кадастровий номер: 90:25:040102:469; нежитлова будівля площею 1060,6 м2, розташована за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, шосе Алупкинське, буд. 2, кадастровий номер 90:25:040102:473; нежитлова будівля (тепловий пункт) площею 9,4 м2, розташована за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, шосе Алупкинське, буд. 2, кадастровий номер 90:25:040102:554; нежитлова будівля (водонасосна) площею 14,4 м2, розташована за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, щосе Алупкинське, буд. 2, кадастровий номер 90:25:04:0102:555" (т.1 а.с.156-247).

Позивачем також надано знімок екрану ресурсу "Deepstatemap" станом на 27 травня 2024 року щодо належності смт. Кореїз до території окупованого Криму (т.1 а.с.248).

Відповідно до висновку ТОВ "КК "Острів" про розмір збитків від 27.02.2014 (т.2 а.с.1-4) розмір реальних збитків від втрати майна, що знаходиться за адресами: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, шосе Алупкинське, буд. 2 та вул. Південна, буд. 26 і належить на праві приватної власності ТОВ "Дон-Крим", а також упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку ТОВ "Дон-Крим" від початку окупації АР Крим Російською Федерацією (без урахування ПДВ), становлять:

- розмір реальних збитків від втрати майна: 61 685 325 грн, або 6 480 981 USD, або 4 721 682 EUR;

- розмір упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку: 19 928 907 грн, або 2 093 834 USD, або 1 525 451 EUR.

Підстава до проведення оцінки: договір №35/23К від 10.10.2023 на надання послуг з визначення розміру збитків, укладений між ТОВ "Дон-Крим", в особі директора Є.В. Іщенко-Гіллера, який діє на підставі Статуту, та ТОВ "КК "Острів".

При цьому, нормативною базою є: Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» від 20.03.2022 №326; "Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності", затверджена Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18.10.2022 №3904/1223, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 р. за №1522/38858; Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", введений в дію Постановою ВР №2658-III від 12.07.2001; Національні стандарти оцінки (НСО); Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів №142/5/2092 від 24.11.2003 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від №3207/5/1033 від 21.10.2019); Міжнародні стандарти оцінки (MCO/IVS).

Вид вартості втраченого майна: ринкова вартість (без ПДВ); база оцінки: ринкова.

Застосовуваними підходами до оцінки є: при визначенні розміру реальних збитків від втрати майна Оцінювачем використано-ринковий підхід (метод співставних транзакцій); при визначенні упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку Оцінювачем застосовано дохідний підхід (метод дисконтованих грошових потоків (метод DCF).

Матеріали справи також містять звіт з визначення розміру реальних збитків від втрати майна, що належить на праві приватної власності ТОВ "Дон-Крим" та знаходиться за адресами: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, шосе Алупкинське, буд. 2 та вул. Південна, буд. 26, а також упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку ТОВ "Дон-Крим" від неможливості провадження господарської діяльності, станом на 27 лютого 2014 року з додатками (т.2 а.с.5-т.5 а.с.120).

Позивачем також надано суду публікації інтернет-ресурсу "LENTA.RU" від 19 грудня 2023 року, інтернет-ресурсу "РБК" від 18 грудня 2023 року та інтернет-ресурсу "РИА Новости Крым" від 19 грудня 2023 року щодо націоналізації об`єктів (т.5 а.с.126-131).

У матеріалах справи наявний лист Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними та рекомендації не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації, лист Міністерства закордонних справ України №610/19-091-80003 від 10 жовтня 2022 року щодо розірвання дипломатичних відносин через повномасштабну агресію РФ проти України, а також зазначає, лист АТ "Укрпошта" щодо припинення поштового співробітництва з Поштою Росії та Білорусі (т.5 а.с.132-136).

5. Позиція суду.

5.1. Обставини, що визнаються судом загальновідомими та не потребують доказування.

На законодавчому рівні (Закон України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України") визнано, що датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року, а Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими з 20 лютого 2014 року. Факт окупації території Автономної Республіки Крим був визнаний Генеральною Асамблеєю ООН в Резолюції A/RES/68/262 від 27 березня 2014 року "Про підтримку територіальної цілісності України".

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, територія Автономної Республіки Крим визнана тимчасово окупованою Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

У подальшому, а саме 24.02.2022 розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії РФ проти України - повномасштабне вторгнення агресора на нашу суверенну територію. В цей день Україна розірвала з РФ дипломатичні відносини.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Пізніше відповідними Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженими Законами України, воєнний стан продовжувався і триває досі.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 02.03.2022 ES-11/1 військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Преамбулою Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" встановлено, що Верховна Рада України, виходячи з того, що відповідно до пунктів "а", "b", "c", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року застосування Російською Федерацією збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року та Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року; констатуючи, що у світлі положень IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року, одним із наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України; беручи до уваги, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації; відзначаючи, що дії Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя грубо порушують принципи та норми міжнародного права, зокрема шляхом: систематичного недодержання режиму припинення вогню та продовження обстрілів цивільних об`єктів та інфраструктури, що спричиняють численні жертви серед цивільного населення, військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає цей Закон, що має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

Російська Федерація припинила бути членом Ради Європи у контексті процедури, розпочатої відповідно до статті 8 Статуту Ради Європи. Відповідна Резолюція Ради Європи CM/Res(2022)2 про припинення членства РФ у Раді Європи, прийнята Комітетом Міністрів 16 березня 2022 року. Комітет Міністрів Ради Європи констатував, що агресія РФ проти України є серйозним порушенням РФ своїх зобов`язань за статтею 3 Статуту Ради Європи.

Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача як складового елементу правопорушення у вигляді завдання збитків в розумінні частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомою обставиною, яка закріплена державою на законодавчому рівні та яка доказування не потребує.

Також суд звертає увагу, що, враховуючи, що даний спір стосується відшкодування шкоди, завданої на території України внаслідок повномасштабної військової агресії, іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.

У таких висновках суд керується тим, що дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.

У пункті 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплений принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до частини першої статті 1 Статуту ООН Організація Об`єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

У міжнародному праві кодифіковані підстави для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий "деліктний виняток" (англ. "tort exсeption"). Умовами, необхідними для застосування "деліктного винятку", є: 1) принцип територіальності: місце дії/бездіяльності має бути на території держави суду; 2) присутність автора дії/бездіяльності на території держави суду в момент вчинення дії/бездіяльності (агента чи посадової особи іноземної держави); 3) дія/бездіяльність ймовірно може бути привласнена державі; 4) відповідальність за дії/бездіяльність передбачена положеннями законодавства держави суду; 5) завдання смерті, фізичної шкоди особі, збитків майну чи його втрата; 6) причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю і завданням смерті, фізичної шкоди особі або збитків майну чи його втратою.

Визначаючи, чи поширюється на РФ судовий імунітет у справі, яка переглядається, суд врахував таке: предметом позову є відшкодування матеріальної шкоди, завданої юридичній особі, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом "генерального делікту).

Додатково суд врахував, що юрисдикція судів України поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України). Тобто суд виходить з того, що у разі застосування "деліктного винятку" будь-який спір, що виник на її території, навіть з іноземною країною, зокрема й РФ, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Оскільки вчинення РФ з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, РФ заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету вказаної країни на цей час немає.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства РФ в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

Згідно із правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 по справі №428/11673/19, загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування), що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.

Таким чином, через повномасштабну військову агресію будь-який поштовий/дипломатичний зв`язок із РФ припинений, що виключає можливість звернення потерпілої особи до суду країни-агресора. Крім того, в стороннього спостерігача є підстави для обґрунтованих сумнівів у здійсненні судами країни-агресора захисту прав особи, оскільки це означало визнання державними органами РФ незаконності своїх дій. Відтак, не здійснення розгляду національним судом України даного спору фактично позбавить особу права на доступ до правосуддя.

З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією РФ проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.

РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.

Названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, від 18.05.2022 у справі №428/11673/19 та від 08.06.2022 у справі №490/9551/19.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

З огляду на наведене, іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ як дана справа.

5.2. Позиція суду щодо стягнення збитків.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право", права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (а саме - викрадення/знищення майна Позивача) мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до статті 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 р.) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами частини 3 статті 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Таким чином, заволодіння належним позивачу на праві власності майном порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває права на відшкодування заподіяної йому майнової шкоди.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У силу статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із частиною 3 статті 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, нормами частини 2 статті 1166 ЦК України встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Тобто, тягар доказування відсутності вини у випадку заподіяння шкоди (наявності збитків) покладений на відповідача.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків (шкоди); 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Так, судом вже було встановлено, що протиправність діяння відповідача як складового елементу правопорушення у вигляді завдання збитків в розумінні частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомою обставиною, яка закріплена державою на законодавчому рівні та яка доказування не потребує.

При цьому, з поданих позивачем доказів вбачається, що саме внаслідок протиправних дій Російської Федерації, в результаті військової агресії останньої, позивач не мав можливості здійснювати господарську діяльність та одержувати дохід.

Зокрема, суд враховує, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, територія Автономної Республіки Крим визнана тимчасово окупованою Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Крім того, у подальшому, Державною Радою Республіки Крим 30 квітня 2014 року була прийнята Постанова "Про питання управління власністю Республіки Крим" №2085-6/14, пункт 1 якої в редакції Постанови №2474-6/14 від 03 вересня 2014 року закріплював, що "на період інтеграції Республіки Крим до составу Російської Федерації, і до розмежування власності між Російською Федерацією, Республікою Крим та муніципальною власністю, однак не пізніше, ніж до 1 січня 2015 року, все державне майно (держави Україна) і безхазяйне майно, яке знаходиться на території Республіки Крим, а також майно, вказане в Додатку до цієї Постанови, враховується як власність Республіки Крим".

Постановою Державної Ради Республіки Крим №2031-2/23 від 18 грудня 2023 року "Про внесення змін до Постанови Державної Ради Республіки Крим від 30 квітня 2014 року №2085-6/14 "З питань управління власністю Республіки Крим", було додане майно позивача (у пункті 413 додатку до Постанови №2085-6/14 від 30 квітня 2014 року), а саме: "413. Рухоме і нерухоме майно ТОВ "Дон-Крим", у тому числі: нежитлове приміщення площею 276,3 м2, розташоване за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, вул. Південна, буд. 26, кадастровий номер 90:25:04012:1415; нежитлова будівля площею 2918,6 м2, розташована за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, шосе Алупкинське, буд. 2, кадастровий номер 90:25:040102:237; нежитлова будівля (контрольно-пропускний пункт) площею 3,2 м2, розташоване за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, ш. Алупкинське, буд. 2, кадастровий номер: 90:25:040102:469; нежитлова будівля площею 1060,6 м2, розташована за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, шосе Алупкинське, буд. 2, кадастровий номер 90:25:040102:473; нежитлова будівля (тепловий пункт) площею 9,4 м2, розташована за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, шосе Алупкинське, буд. 2, кадастровий номер 90:25:040102:554; нежитлова будівля (водонасосна) площею 14,4 м2, розташована за адресою: Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, щосе Алупкинське, буд. 2, кадастровий номер 90:25:04:0102:555" (т.1 а.с.156-247).

Вказані обставини підтверджують фактичну втрату позивачем вказаного майна та неможливість використання позивачем наведеного майна з 2014 року та провадження ним господарської діяльності, пов`язаної із вказаним майном, що стало наслідком недоотримання позивачем доходів, на які він мав реальні сподівання (доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Щодо вини, як складового елементу цивільного правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

При цьому, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків чи не заподіяння ним шкоди. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.

Таким чином, розрахунок упущеної вигоди має бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Позивачем на підтвердження заявленого до стягнення розміру збитків (реальних збитків від втрати та упущеної вигоди) надано суду звіт з визначення розміру реальних збитків від втрати майна, що належить на праві приватної власності ТОВ "Дон-Крим" та знаходиться за адресами: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, шосе Алупкинське, буд. 2 та вул. Південна, буд. 26, а також упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку ТОВ "Дон-Крим" від неможливості провадження господарської діяльності, станом на 27 лютого 2014 року з додатками (т.2 а.с.5-т.5 а.с.120).

Відповідно до висновку ТОВ "КК "Острів" про розмір збитків від 27.02.2014 (т.2 а.с.1-4) розмір реальних збитків від втрати майна, що знаходиться за адресами: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, шосе Алупкинське, буд. 2 та вул. Південна, буд. 26 і належить на праві приватної власності ТОВ "Дон-Крим", а також упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку ТОВ "Дон-Крим" від початку окупації АР Крим Російською Федерацією (без урахування ПДВ), становлять: - розмір реальних збитків від втрати майна: 61 685 325 грн, або 6 480 981 USD, або 4 721 682 EUR; - розмір упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку: 19 928 907 грн, або 2 093 834 USD, або 1 525 451 EUR.

Підстава до проведення оцінки: договір №35/23К від 10.10.2023 на надання послуг з визначення розміру збитків, укладений між ТОВ "Дон-Крим", в особі директора Є.В. Іщенко-Гіллера, який діє на підставі Статуту, та ТОВ "КК "Острів".

При цьому, нормативною базою є: Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації" від 20.03.2022 №326; "Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності", затверджена Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18.10.2022 №3904/1223, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 р. за №1522/38858; Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", введений в дію Постановою ВР №2658-III від 12.07.2001; Національні стандарти оцінки (НСО); Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів №142/5/2092 від 24.11.2003 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від №3207/5/1033 від 21.10.2019); Міжнародні стандарти оцінки (MCO/IVS).

Вид вартості втраченого майна: ринкова вартість (без ПДВ); база оцінки: ринкова.

Застосовуваними підходами до оцінки є: при визначенні розміру реальних збитків від втрати майна Оцінювачем використано-ринковий підхід (метод співставних транзакцій); при визначенні упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку Оцінювачем застосовано дохідний підхід (метод дисконтованих грошових потоків (метод DCF).

Виходячи із встановлених обставин та матеріалів справи, суд зазначає, що в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка, яка полягає у розв`язанні збройного конфлікту; безпосередньо завдані збитки, розмір яких підтверджений звітом з визначення розміру реальних збитків від втрати майна, що належить на праві приватної власності ТОВ "Дон-Крим" та знаходиться за адресами: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Кореїз, шосе Алупкинське, буд. 2 та вул. Південна, буд. 26, а також упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку ТОВ "Дон-Крим" від неможливості провадження господарської діяльності, станом на 27 лютого 2014 року; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина відповідача, яка виражена у порушенні Статуту ООН та порушенні умов Будапештського меморандуму. Вторгнення та окупація Російською Федерацією частини території України, а у подальшому націоналізація майна, що належить на праві власності позивачеві, що підтверджується матеріалами справи, фактично призвели до втрати позивачем вказаного майна та можливості отримувати дохід від здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з вказаним майном.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем реальних збитків від втрати майна у сумі 61 685 325 грн та упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку у сумі 19 928 907 грн.

Згідно із пунктом 22 частини 1 статті 5 Закону України ,,Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Поряд з цим частиною 2 статті 129 ГПК України зазначено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (Російська Федерація, 125993, ГСП-3, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, буд. 15а, Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Крим" (14005, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Київська, буд. 11, код ЄДРПОУ 33137233) збитки у сумі 81 614 232 грн, що складаються з реальних збитків від втрати майна у сумі 61 685 325 /шістдесят один мільйон шістсот вісімдесят п`ять тисяч триста двадцять п`ять/ грн та упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку у сумі 19 928 907 /дев`ятнадцять мільйонів дев`ятсот двадцять вісім тисяч дев`ятсот сім/ грн.

3. Стягнути з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (Російська Федерація, 125993, ГСП-3, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, буд. 15а, Russian Federation код ISO ru/rus 643) в дохід Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 979 370 /дев`ятсот сімдесят дев`ять тисяч триста сімдесят/ грн 78 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 07 листопада 2024 р.

Суддя Ю.М. Щавинська