Рішення

від 07.11.2024 по справі 917/1351/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 Справа № 917/1351/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452,

до Благодійної організації «Вихід Є!», 36024, м. Полтава, вул. Вячеслава Чорновола, 33, кв. 17, код ЄДРПОУ 33315040,

про стягнення 15 106,38 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Благодійної організації «Вихід Є!» про стягнення 15 106,38 грн., з яких 9 542,40 грн. заборгованість за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», 1 155,55 грн. пеня, 3 693,54 грн. втрати від інфляції, 714,89 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.08.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», чим порушив умови господарських зобов`язань, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у відзиві б/н від 04.09.2024 р., вх. № 11706 від 04.09.2024 р., проти позову заперечує, посилаючись на те, що:

- відповідачем було укладеного Договір на постачання природного газу за № 1556-п від 22.02.2021 р. з ТОВ «Полтавагаз-постачання»;

- в період з 01.11.2021 р. по 30.11.2021 р. у відповідача не було жодної підстави для споживання природного газу від Постачальника «останньої надії»;

- станом на 01.12.2021 року БО «Вихід Є!» було переукладено з ТОВ «Полтавагаз-постачання» договір на постачання природного газу № 1556;

- у даній справі відсутні будь які докази щодо обсягів природного газу, поставленого ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідачу в спірні періоди листопада-грудня 2021 року.

Також у відзиві відповідач просив у разі, якщо суд не знайде підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, зменшити розмір нарахованої ТОВ «ГК «Нафтогаз України» пені за порушення грошового зобов`язання за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» на 90 %, посилаючись на те, що відповідач добросовісно сплачував за поставлений газ у спірний період листопада-грудня 2021 року іншому постачальнику, а отже сумлінно помилявся стосовно наявного у нього постачальника, а також те, що усі наявні благодійні кошти та внески до БО «Вихід Є!» спрямовуються на продовження надання безкоштовних психологічних послуг постраждалому цивільному населенню, і у відповідача відсутні фінансові можливості сплачувати позивачу додаткові штрафні санкції.

06.09.2024 року позивач подав до суду відповідь на відзив б/н від 06.09.2024 р. (вх. № 11797), у якій вказав, що:

- у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 року, автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем;

- факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, в період з 02.11.2021 р. по 30.11.2021 р., до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом Оператора ГТС № ТОВВИХ-24-4738 від 27.03.2024 р., інформацією щодо споживача, який був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом 56XO0000X8R1400X;

- боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, відсутності коштів на рахунках та інших обставин.

У запереченні на відповідь на відзив, поданому до суду 11.09.2024 року (вх. № 12011), відповідач підтримав доводи, викладені у відзиві б/н від 04.09.2024 р., вх. № 11706 від 04.09.2024 р.

Також 05.11.2024 року відповідач подав до суду заяву від 05.11.2024 р. (вх. № 14807), у якій повідомив про сплату заборгованості БО «Вихід Є!» за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» в повному обсязі та просив закрити провадження у справі в даній частині.

У вказаній заяві відповідач також просив врахувати, що БО «Вихід Є!» є неприбутковою благодійною організацією, усі надходження відповідача є благодійними внесками підприємств та установ, гуманітарною допомогою, пожертвуванням громадян та безповоротною фінансовою допомогою, усі наявні благодійні кошти та внески спрямовуються відповідачем на продовження надання безкоштовних психологічних послуг постраждалому цивільному населенню, загальний розмір штрафних та компенсаційних нарахувань складає більше половини від розміру основного боргу, що створює несправедливо надмірний тягар для відповідача. У зв`язку з викладеним відповідач просив суд зменшити розмір нарахованої пені, інфляційних нарахувань та 3% річних на 90%.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017 р. здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» газу строком на три роки.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

У період з 02.11.2021 р. по 30.11.2021 р. відповідач був включений до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»), що підтверджується листом Оператора ГТС № ТОВВИХ-24-4738 від 27.03.2024 р. та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ, та інформацією щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XO0000X8R1400X в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (а.с. 20-22).

Відповідно до вказаних документів з 02.11.2021 р. по 30.11.2021 р. позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 568,00 м3.

Позивач вказує, що відповідач за отриманий природний газ не розрахувався, з огляду на що заявив до стягнення з Благодійної організації «Вихід Є!» 15 106,38 грн., з яких 9 542,40 грн. заборгованість за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», 1 155,55 грн. пеня, 3 693,54 грн. втрати від інфляції, 714,89 грн. 3% річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», лист Оператора ГТС № ТОВВИХ-24-4738 від 27.03.2024 р., інформація щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XO0000X8R1400X в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», рахунок на оплату (природний газ) № 30644, акт приймання-передачі природного газу № 21016, коригуючий акт № 26828 від 23.12.2021 р. до акту приймання-передачі природного газу № 17814, список згрупованих відправлень від 12.12.2021 р. та ін.

Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: договори на постачання природного газу № 1556-П від 22.02.2021 р. та № 1556 від 01.12.2021 р., додаткова угода № 1 від 01.12.2021 р. до договору № 1556 від 01.12.2021 р., рахунок-акт № 0УВІ-054056 від 21.12.2021 р., рахунок на оплату № 23048 від 21.12.2021 р., платіжні доручення № 132 від 24.12.2021 р. та № 128 від 24.12.2021 р., Рішення № 1916014600147 від 20.06.2019 р. про повторне включення до Реєстру неприбуткових установ та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

26.10.2021року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 № 1236».

Статтею 15 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 р., договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - «Кодекс ГТС»).

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 3011 від 24.12.2019 видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490) ліцензію на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу.

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

У листі № ТОВВИХ-24-4738 від 27.03.2024 р. ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» повідомив, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XO0000X8R1400X (КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради») був закріплений за постачальником «останньої надії» - ТОВ ГК «Нафтогаз України» (ЕІС- код 56Х930000008780В).

Факт включення відповідача до реєстру споживачів ТОВ ГК «Нафтогаз України» також підтверджується інформацією щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XO0000X8R1400X в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії». Обсяг природного газу, використаного відповідачем в період з 02.11.2021 р. по 30.11.2021 р. та внесений у алокацію постачальника «останньої надії» ТОВ ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить 568,00 м3.

Пунктом 3 розділу І Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Згідно з пунктом 1 розділу II Правил, підставою для постачання природного газу споживачу є:

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді.

Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1-2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи (крім випадку наявності заборгованості оператора газорозподільної системи перед постачальником «останньої надії») здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках:

- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»;

- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.

Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 02.11.2021 р. по 30.11.2022 р. автоматично було включено до портфеля постачальника «останньої надії» Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Таким чином, враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС в період з 02.11.2021 р. по 30.11.2022 р. саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу як постачальник «останньої надії», натомість в зазначений період на Інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу відповідачу в зазначений період з боку інших постачальників.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Згідно з п. 4.1 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті.

На сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (відповідна роздруківка а.с. 28-29) оприлюднений архів ціни природного газу для споживачів, в т.ч. за період з 02.11.2021 р. по 30.11.2022 р.

Відповідно до пункту 4.3. Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Крім цього, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4 договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Позивачем в підтвердження направлення на адресу відповідача рахунків на оплату природного газу за період з 02.11.2021 р. по 30.11.2021 р. було надано список згрупованих відправлень від 12.12.2021 р. (а.с. 32-33), відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надіслано Благодійній організації «Вихід Є!» рекомендований лист № 0600014104884. Доказів того, що позивачем за вказаним номером відправлення було надіслано на адресу БО «Вихід Є!» будь-які інші документи, відповідачем не надано.

Крім того, як зазначено вище, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Отже, обсяги отриманого газу були доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Також така інформація доступна відповідачу на інформаційній платформі Оператора ГТС за ЕІС-кодом.

Крім того, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за поставлений товар, надані послуги чи виконані роботи, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити вартість товару.

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавагаз-постачання» та Благодійною організацією «Вихід Є!» було укладено договори на постачання природного газу № 1556-П від 22.02.2021 р. та № 1556 від 01.12.2021 р., відповідно до яких відповідач отримував в листопаді 2021 року природний газ від ТОВ «Полтавагаз-постачання».

Однак, відповідно до пункту 2.2.4 вказаних договорів постачання природного газу здійснюється за умови включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника у відповідному Розрахунковому періоді.

В матеріалах справи відсутні докази включення відповідача до Реєстру споживачів ТОВ «Полтавагаз-постачання» у період з 02.11.2021 р. по 30.11.2021 р.

Також згідно з п. 3.2 договорів загальна вартість договорів складається з місячних сум вартості фактично поставлених обсягів природного газу, згідно актів приймання-передачі, складених Сторонами протягом періоду постачання та вартості замовленої потужності.

Акт, що підтверджував би постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавагаз-постачання» природного газу відповідачу за договорами № 1556-П від 22.02.2021 р. чи № 1556 від 01.12.2021 р. в період з 02.11.2021 р. по 30.11.2021 р., в матеріалах справи відсутній.

Відповідачем надано до суду рахунок № 23048 від 21.12.2021 р. на оплату природного газу за договором розподілу природного газу № 1556 від 01.12.2021 р.

Однак, згідно з п. 11.1 вказаного договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками і діє в частині постачання природного газу з01.12.2021 р. до 31.12.2021 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання. Отже, правовідносини сторін за даним договором, очевидно, виникли після закінчення постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» товару Благодійній організації «Вихід Є!» за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що з 02.11.2021 р. по 30.11.2021 р. позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 568,00 м3 на суму 9 542,40 грн.

Відповідач станом на дату звернення позивача з позовною заявою у даній справі за отриманий товар не розрахувався.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 30.10.2024 року, тобто після подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» позову у даній справі, відповідачем було здійснено на користь позивача оплату заявленої до стягнення основної заборгованості за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» в сумі 9 542,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 624 від 30.10.2024 р.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, наявні підстави для закриття провадження в даній справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» в розмірі 9 542,40 грн.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 9 542,40 грн. заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.5 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 155,55 грн. пені за період з 01.01.2022 р. по 31.06.2022 р. (а.с. 18), суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», є обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем приведено розрахунок 3% річних за прострочення здійснення оплати за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» в розмірі 714,89 грн. за період з 01.01.2022 р. по 30.06.2024 р. та інфляційних втрат в розмірі 3 693,54 грн. за період з січня 2022 року по червень 2024 року (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 18).

Суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем до стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних є правильним.

Як зазначено вище, відповідач у заяві від 05.11.2024 р. (вх. № 14807) просив зменшити розмір нарахованих ТОВ «ГК «Нафтогаз України» пені, інфляційних нарахувань та 3% річних на 90 %.

У статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 11.07.2023 р. у справі № 914/3231/16.

Як встановлено судом, відповідач в повному обсязі сплатив основну заборгованість за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Крім того, позивачем не надано доказів заподіяння Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» збитків внаслідок порушення відповідачем строків оплати за вказаним договором. Також, з інформації, наявної в матеріалах справи, не вбачається, що у разі зменшення розміру штрафних санкцій позивач зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану.

Також суд враховує, що БО «Вихід Є!» є неприбутковою благодійною організацією, надходження відповідача згідно зі Статутом останнього є благодійними внесками підприємств та установ, гуманітарною допомогою, пожертвуванням громадян та безповоротною фінансовою допомогою, благодійні кошти та внески спрямовуються відповідачем на продовження надання безкоштовних психологічних послуг постраждалому цивільному населенню. З відкритих джерел загальновідомо, що дана благодійна організація активно надає безкоштовну допомогу та психологічну реабілітацію цивільному населенню, що постраждало від війни. Наразі у м.Полтаві працює центр психологічної реабілітації за методом Мюррей, де внутрішньо переміщені особи та постраждалі від війни цивільні особи можуть безкоштовно пропрацювати свої травми на лекціях, групових обгоовореннях та арт-терапевтичних заняттях. Саме на забезпечення своєї основної діяльності відповідач спрямовує усі навні кошти, а надходженнями відповідача є благодійні внески підприємств і організацій, пожертви громадян та гуманітарна допомога.

Суд також зазначає, що за частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

До вказаних висновків дійшла Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18.

Крім того, з огляду на положення законодавства про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. При цьому суд враховує усталений в практиці Верховного Суду підхід щодо однопорядковості правової природи трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, як особливих видів відповідальності й вважає необхідним застосувати правову позицію щодо припустимості зменшення за рішенням суду процентів річних, викладену в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, також і до інфляційних нарахувань. При цьому суд також враховує засади розумності та справедливості (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), які послідовно оцінюються в практиці Верховного Суду як фундаментальні принципи, норми прямої дії, які визначають зміст усіх інших норм цивільного законодавства та підходи до їх тлумачення і застосування (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2022 року у справі № 607/5148/20 тощо).

З цих причин, суд, встановивши усі обставини справи у сукупності (причини виникнення боргу, специфічний характер діяльності відповідача, погашення основного боргу до моменту прицняття рішення у справі і т.д.) не вважає розумним та справедливим покладати на відповідача в конкретних умовах спірної правової ситуації, що дають підстави для зменшення як неустойки, так і трьох процентів річних, що підлягають стягненню з відповідача, тягар сплати повної суми інфляційних нарахувань, природа яких як особливого виду відповідальності нічим кардинально не відрізняється від трьох процентів річних.

За таких обставин, з огляду на ступінь виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу, а також необхідність дотримання принципу рівності сторін справи та балансу інтересів обох сторін договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені до 50,00 грн., а інфляційних нарахувань та 3% річних на 50 % до 1 846,77 грн. та 357,45 грн. відповідно. Відмовляючи у зменшенні вказаних нарахувань на 90%, суд враховує також і інтереси позивача та той факт, що надмірне зменшення їх розміру взагалі нівелює їх значення (Постанова КГС ВС від 04.02.2020 р. у справі № 918/116/19).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в частині стягнення з Благодійної організації «Вихід Є!» 50,00 грн. пені, 1 846,77 грн. втрат від інфляції, 357,45 грн. 3% річних. В решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 361,48 грн.

При цьому, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідного клопотання від позивача до суду не надходило, після його надходження судом буде вирішено питання про повернення позивачу відповідної частини судового збору шляхом постановлення ухвали.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Благодійної організації «Вихід Є!» (36024, м. Полтава, вул. Вячеслава Чорновола, 33, кв. 17, код ЄДРПОУ 33315040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452) 50,00 грн. пеня, 1 846,77 грн. втрати від інфляції, 357,45 грн. 3% річних; 361,48 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 9 542,40 грн. основного боргу закрити провадження у справі.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 07.11.2024 р.

Суддя О.С. Мацко