Рішення

від 06.11.2024 по справі 917/1289/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2024 Справа № 917/1289/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-банк», 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080,

до відповідачів: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркатогруп», 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Мазепи, буд. 45А, оф. 2, код ЄДРПОУ 43018351,

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

про стягнення 139 539,80 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-банк» про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркатогруп» та ОСОБА_1 139 539,80 грн., з яких 130 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р., 9 539,80 грн. - заборгованість за відсотками.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.08.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив умови кредитного договору № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р., не повернув позивачу кредитні кошти у передбачений договором термін, у зв`язку з чим заявив до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркатогруп» як Позичальника за вказаним договором та ОСОБА_1 як Поручителя виконання відповідачем-1 зобов`язань за договором 130 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту за вказаним кредитним договором, 9 539,80 грн. заборгованості за відсотками.

Також позивач просить стягнути з відповідачів 6 976,99 грн. витрат на правову допомогу.

У відзиві від 27.08.2024 р. (вх. № 11396 від 27.08.2024 р.) ТОВ «Меркатогруп» стверджує, до позовної заяви Акціонерного товариства «Акцент-банк» у даній справі не додано доказів на підтвердження виконання позивачем вимог пункту А.3 кредитного договору № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р. в частині направлення на адресу співвідповідачів письмового повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту, а тому строк дії договору мав закінчитись в термін, визначений зазначеним положенням договору, а саме - 27.07.2023 р. Крім того, відповідач-1 повідомив, що 09.08.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркатогруп» було перераховано позивачу 9 000,00 грн. в рахунок погашення кредиту, у зв`язку з чим відповідач-1 вважає, що його заборгованість за кредитним договором № ID6511489 від 07.06.2019 р., з урахуванням часткової оплати, має становити 106 466,70 грн.

Водночас, у прохальній частині відзиву відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-банк» у даній справі в повному обсязі.

Також 30.08.2024 року відповідачем-1 подано до суду клопотання б/н від 27.08.2024 р. (вх. № 11509) про зменшення витрат АТ «Акцент-банк» на оплату правничої допомоги.

27.09.2024 року від АТ «Акцент-банк» до суду надійшла відповідь на відзив ТОВ «Меркатогруп», у якій позивач стверджує, що відповідачем не наведено жодних обґрунтувань неможливості нарахування відсотків за користування кредитом на дату, вказану в доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

29.07.2021 року між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркатогруп» було укладено кредитний договір № N50.85.0000000032 (а.с. 34-39).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Банк (АТ «Акцент-Банк») за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику (ТОВ «Меркатогруп») кредит лімітом 200 000,00 грн. на поповнення обігових коштів в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Істотними умовами кредитування згідно з договором № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р. є, зокрема, наступні: кредит надається на термін: 24 місяці з дати укладення договору; за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 19,9 % (для траншів строком до 60 днів).

Згідно з п. 2.2.2, 2.2.4 кредитного договору Позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. п. 4.1, 4.2., 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п. п. 1.2, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2 цього договору.

Також 29.07.2021 року між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № N70.85.0000000201, предметом якого є надання поруки Поручителем ( ОСОБА_1 ) перед Кредитором (АТ «Акцент-Банк») за виконання Боржником (Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркатогруп») зобов`язань за кредитним договором № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р.

Посилаючись на те, що відповідач 1 не повернув кредитні кошти у розмірі, визначеному кредитним договором № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р., позивач просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркатогруп» та ОСОБА_1 139 539,80 грн., з яких 130 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р., 9 539,80 грн. - заборгованість за відсотками.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: кредитний договір № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р. з додатком, меморіальний ордер № TR.21647597.28773.70198 від 18.01.2022 р., виписка по рахунку ТОВ «Меркатогруп» за період з 18.01.2022 р. по 10.05.2024 р., договір поруки № N70.85.0000000201 від 29.07.2021 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як було зазначено вище, 29.07.2021 року між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркатогруп» було укладено кредитний договір № N50.85.0000000032.

Як вказано вище, умовами п.п. 2.2.2, 2.2.4 кредитного договору № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р. передбачено, що Позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. п. 4.1, 4.2., 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п. п. 1.2, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2 цього договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Банк належним чином виконав свої обов`язки за кредитним договором, надавши Товариству з обмеженою відповідальністю «Меркатогруп» кредитні кошти в сумі 130 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № TR.21647597.28773.70198 від 18.01.2022 р. (а.с. 28), внаслідок чого у відповідача-1 виник обов`язок повернути кредит та сплачувати відсотки за його користування.

При цьому, згідно з п. 2.3.2 договору у разі порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк має право змінити умови цього договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611,651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором.

Також пунктом А.3 договору № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р. визначено, що кредит надається на термін: 24 місяці з дати укладення договору. Згідно зі ст.ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є « 27» липня 2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не скористався правом на зміну умов договору та не направляв відповідачу повідомлення про дострокове повернення кредиту. Відтак, з огляду на положення п. А.3 договору № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р., строк повернення кредиту закінчився зі спливом 24 місяців з дати укладення договору, а саме - 29 липня 2023 року.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Також відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 р. у справі № 910/4518/16 зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Також, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 р. у справі № 910/4518/16, регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

З урахуванням викладеного, не може вважатися правомірним нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування (з 30.07.2023 р.).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу-1 проценти за період з 30.07.2023 р. по 30.06.2024 р. в сумі 24 216,82 грн.

Отже, розмір заборгованості, яку ТОВ «Меркатогруп» мало сплатити позивачу за кредитним договором № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р., становить 154 822,98 грн., з яких 130 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 24 822,98 грн. - заборгованість за відсотками.

Водночас, як зазначає позивач, відповідачем-1 після закінчення строку кредитування було сплачено на користь АТ «Акцент-Банк» 39 500,00 грн. в рахунок заборгованості за кредитним договором № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р.

Згідно з п. 4.7 договору № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р. зобов`язання за цим Договором, у тому числі, строк виконання яких згідно з умовами цього Договору не наступив, за умови реалізації Банком права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від Позичальника, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим Договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п.п. 2.2.15, 2.3.13 цього Договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього Договору. Остаточне погашення заборгованості за цим Договором виконується не пізніше дати, зазначеної у п. 1.2 цього Договору. Під реалізацією права Банку щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, Сторони погодили дії Банку по розподілу грошей, отриманих від Позичальника для погашення заборгованості, згідно з черговістю погашення заборгованості, зазначеної в цьому пункті Договору. При цьому, Сторони погодили, що додаткових вимог до Позичальника, щодо реалізації Банком свого права по стягненню неустойки, не потрібні.

При цьому Банк мак право самостійно та на власний розсуд змінити черговість погашення боргових зобов`язань за цим Договором і Позичальник шляхом укладення цього Договору надає свою згоду на таку зміну. У випадку зміни черговості погашення боргових зобов`язань після укладання цього Договору Банк інформує Позичальника в письмовій формі про це. Позичальник зобов`язаний дотримуватися такої черговості, яка визначена у відповідному повідомленні Банку.

При надходженні до Банку коштів для виконання боргових зобов`язань з порушенням встановленої на момент такого надходження коштів черговості, це вважається неналежним виконанням Позичальником його боргових зобов`язань. Шляхом укладення цього Договору Позичальник надає свою згоду Банку своїм відповідним меморіальним ордером направити отримані кошти на погашення боргових зобов`язань в належній черговості, а Банк має право на направлення отриманих грошових коштів на погашення боргових зобов`язань в належній черговості.

Погашення Траншів здійснюється відповідно до черговості їх погашення, якщо інше не передбачене умовами цього Договору. Залишок перерахованих Позичальником грошових коштів, за умови відсутності непогашеної заборгованості Позичальника за цим Договором, повертається на Поточний рахунок Позичальника.

Оскільки Банком не було змінено черговість погашення боргових зобов`язань за кредитним договором № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р., грошові кошти в сумі 39 500,00 грн. відповідно до черговості, встановленої абз. 1 п. 4.7 договору № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р., були сплачені відповідачем-1 в рахунок повного погашення заборгованості за відсотками в розмірі 24 822,98 грн. та часткового погашення заборгованості за тілом кредиту в сумі 14 677,02 грн.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду із даною позовною заявою у ТОВ «Меркатогруп» перед АТ «Акцент-Банк» існувала заборгованість за тілом кредиту за договором № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р. в сумі 115 322,98 грн.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 09.08.2024 року, тобто після подання Акціонерним товариством «Акцент-Банк» позову у даній справі, відповідачем-1 було здійснено на користь позивача оплату заявленої до стягнення заборгованості за тілом кредиту за договором № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р. в сумі 9 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № RF_U3ISUK63H7YHUKU1FMQY5K.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, наявні підстави для закриття провадження в даній справі в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості за тілом кредиту за договором № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р. в розмірі 9 000,00 грн.

Доказів сплати решти заборгованості за тілом кредиту за вказаним договором в сумі 106 322,98 грн. до суду не надано.

29.07.2021 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № N70.85.0000000201, предметом якого є надання поруки Поручителем ( ОСОБА_1 ) перед Кредитором (АТ «Акцент-Банк») за виконання Боржником (ТОВ «Меркатогруп») зобов`язань за кредитним договором № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р.

Пунктом 1.2 договору поруки № N70.85.0000000201 від 29.07.2021 р. визначено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи невиконання відповідачем-1 умов кредитного договору № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р., суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркатогруп» як боржника за вказаним договором та ОСОБА_1 як поручителя за виконання боржником зобов`язань за зазначеним кредитним договором 106 322,98 грн. заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором №.85.0000000032 від 29.07.2021 р.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» в частині стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркатогруп» та ОСОБА_1 106 322,98 грн. заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові від 10.12.2019 р. у справі № 922/902/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність розподілу судових витрат у випадку задоволення позовних вимог майнового характеру до кількох відповідачів, між ними порівну.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на кожного відповідача в сумі 922,88 грн.

При цьому, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідного клопотання від позивача до суду не надходило.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне:

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як було зазначено вище, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркатогруп» та ОСОБА_1 понесені Акціонерним товариством «Акцент-банк» витрати на правову допомогу в сумі 6 976,99 грн.

У позовній заяві АТ «Акцент-банк» у даній справі міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Також до вказаної позовної заяви було додано належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги № 2812-1/2023 від 28.12.2023 р., укладеного між АТ «Акцент-банк» та Адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем, ордера серія АЕ № 1282381 від 30.04.2024 р. на надання адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем правової допомоги Акціонерному товариству «Акцент-банк» за договором № 2812-1/2023 від 28.12.2023 р. та свідоцтва, серія ДП № 4257 від 22.04.2019 р. про право ОСОБА_2 на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 1.1 договору № 2812-1/2023 від 28.12.2023 р. Адвокат зобов`язується за дорученням Клієнта на умовах та в порядку, передбаченому Договором надати правову допомогу Клієнту, як його представник в судах всіх інстанцій, органах державної влади та місцевого самоврядування, органах внутрішніх справ (поліції) та прокуратури. СБУ, фіскальної служби, виконавчої служби, перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами та будь-якими іншими органами та особами, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар за надані послуги, а також у випадку необхідності фактичні витрати, пов`язані з виконанням Договору.

Згідно з п. 4.1 договору гонорар Адвоката за загальне надання правової допомоги Клієнту складає суму в розмірі 24 754 грн. Додатково за ведення кожної окремої судової справи клієнт сплачує «Гонорар успіху» відповідно до п. 4.2.

Додатковий гонорар за ведення кожної конкретної судової справи клієнта виплачується адвокату у вигляді «Гонорару успіху». «Гонорар успіху» становить 5 % (п`ять відсотків) від ціни позову, але не менше 3000 грн. та не більше 15000 грн., по справах немайнового характеру «Гонорар успіху» становить 5000 грн. (п. 4.2 договору).

В підтвердження повноважень адвоката Омельченка Є.В. представляти інтереси позивача у цій справі надано ордер на надання правничої допомоги від 30.04.2024 р.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Крім того, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

При цьому, при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу (в т.ч. гонорару успіху як форми оплати винагороди адвокату) суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у вигляді гонорару успіху в розмірі 6 976,99 грн. належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

При цьому, як зазначено вище, у договорі про надання правової допомоги № 2812-1/2023 від 28.12.2023 р. сторонами встановлено фіксований розмір гонорару успіху, а саме - 5 % (п`ять відсотків) від ціни позову, тобто 6 976,99 грн. (139 539,80 грн. * 5 %).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові № 640/18402/19 від 28.12.2020 р., якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов`язковим, оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а, отже, є визначеним.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідач-1 у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката стверджує, що клопотання позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркатогруп» та ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу в розмірі 6 976,99 грн. не підлягає задоволенню, оскільки до позовної заяви АТ «Акцент-банк» у даній справі не додано доказів на підтвердження понесення позивачем таких витрат, а зміст позовної заяви має шаблонний характер та складений шляхом зміни даних відповідачів, реквізитів договору, розміру ціни позову, переліку додатків тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18 також вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем було надано Акціонерному товариству «Акцент-банк» юридичні послуги шляхом складення, оформлення та направлення від імені позивача до Господарського суду Полтавської області позовної заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркатогруп» та ОСОБА_1 139 539,80 грн., з яких 130 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р., 9 539,80 грн. - заборгованість за відсотками, а також подання до суду відповіді на відзив ТОВ «Меркатогруп» у даній справі.

Заявлені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 6 976,99 грн. не є завищеними чи неспіврозмірними у порівнянні із ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг.

Натомість, відповідачем-1 у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не наведено обставин, що підтверджували б надмірність вказаних витрат на правову допомогу.

Суд встановив, що вказані судові витрати пов`язані з розглядом цієї справи; за домовленістю їх оплата передбачена після прийняття рішення судом; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін. Тому відсутні підстави для зменшення вказаних судових витрат.

Водночас, згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-банк» в даній справі задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог складають 5 316,15 грн. та, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 922/902/19, підлягають відшкодуванню кожним з відповідачів в рівному розмірі - 2 658,08 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркатогруп» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Мазепи, буд. 45А, оф. 2, код ЄДРПОУ 43018351) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) 106 322,98 грн. заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № N50.85.0000000032 від 29.07.2021 р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркатогруп» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Мазепи, буд. 45А, оф. 2, код ЄДРПОУ 43018351) на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) 922,88 грн. витрат по сплаті судового збору, 2 658,08 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) 922,88 грн. витрат по сплаті судового збору, 2 658,08 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. В частині стягнення 9 000,00 грн. основного боргу - закрити провадження у справі.

7. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки, встановлені ГПК України (ст.ст.256,257 ГПК України).

Повне рішення складено 06.11.2024 р.

Суддя О.С. Мацко