Рішення

від 06.11.2024 по справі 922/2103/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2103/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м. Київ до 1. Приватного підприємства "1А-Інжиніринг", м. Харків , 2. Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків про стягнення 352 298,13 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 17 червня 2024 року із позовною заявою про солідарне стягнення з Приватного підприємства "1А-Інжиніринг" (надалі - 1-го Відповідач) та з Фізичної особи ОСОБА_1 (надалі - 2-го Відповідач) загально суми заборгованості за кредитним договором №011/1800/00893550 від 05.10.2020 у розмірі 352 298,13 грн (де: заборгованість за кредитом - 329 270,80 грн, в т.ч. прострочена заборгованість за кредитом - 36 358,45 грн; заборгованість за відсотком - 23 027,33 грн, в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками - 22111,94 грн), а також суму судового збору у розмірі 5284,47 грн.

Відповідно до частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

На виконання вищезазначених вимог Господарського процесуального кодексу України судом було отримано Відповідь № 649906 від 19.06.2024, з Єдиного державного демографічного реєстру, щодо зареєстрованого місця проживання Відповідача - Фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою від 19.06.2024 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/2103/24, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач -Приватного підприємства "1А-Інжиніринг" належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Суд зазначає, що Відповідач - Приватного підприємства "1А-Інжиніринг" має зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Щодо Відповідача - Фізичної особи ОСОБА_1 , суд зазначає, що станом на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєстрував.

Відтак, для надання можливості Відповідачам скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст. 167 та ст. 251 - 252 ГПК України, суд, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", направив на адресу Відповідачів копії ухвал суду про відкриття провадження по справі № 922/2103/24 від 19.06.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Проте, зазначені ухвали повернулись до суду з довідками поштового відділення, де зазначени причини повернення поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації ж про іншу адресу Відповідача у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.

Також, суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ, С-300 та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, навіть населені пункти Харківської області), відсутність електроенергії у зв`язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів росії (майже знищено всі основні енергетичні об`єкти, які живлять місто) суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Крім того, суд звертає увагу, що в свою чергу Відповідач своїм правом наданим відповідно до ст. 251, ст. 252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначає Позивач та не спростовують відповідачі, 05.10.2020 року між Акціонерним товариством Райффайзен Банк (Позивач, Банк, Кредитор) та Приватним підприємством "1А-Інжиніринг" (Відповідача 1, Позичальник) було укладено кредитний договір № 011/1800/00893550.

Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що відповідно до умов договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в формі не відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування 950 000,00 грн., а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором. Під «невідновлюваною кредитною лінією» сторони розуміють форму видачі кредиту частинами (траншами), при якій після отримання позичальником повної суми кредитних коштів подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом строку дії договору. Ліміт в межах якого позичальник має право отримувати кредитні кошти, змінюється відповідно до графіку зменшення ліміту не відновлюваної кредитної лінії (додаток № 1 до договору). Кінцевий термін погашення кредиту 05.10.2023 року (пункт 1.3. договору).

Пунктом 1.4. договору сторони погодили, що кредит надається позичальнику на розвиток бізнесу, а саме фінансування витрат, пов`язанних з веденням господарської діяльності позичальника, за винятком та надання або повернення фінансової допомоги, внесків до статутного фонду, благодійних внесків, виплат дивідендів. У будь-який час протягом строку дії Договору Кредитор має право здійснювати перевірку цільового використання Кредиту, вимагати від Позичальника надання доступу до приміщень або матеріальних цінностей та будь-яких документів, необхідних для здійснення такої перевірки, а Позичальник зобов`язанний на першу вимогу Кредитора забезпечити представникам Кредитора доступ до відповідних приміщень або матеріальних цінностей та надати документи, що підтверджують цільове використання Кредиту.

Позичальник, у свою чергу, зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 20,35 % річних. Нарахування процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та не враховується день погашення кредиту в повному обсязі (п.п. 2.1- 2.3 Кредитного договору).

Відповідно до умов п. 3.2 Кредитного договору Кредитор, після виконання Позичальником обов`язкових умов, вказаних в п. 3.1 Договору, на підставі письмової заяви Позичальника, надав в межах Ліміту кредитні кошти з позичкового рахунку, шляхом безготівкового перерахування на зазначений Позичальником поточний рахунок в АТ «Райффайзен Банк», для подальшого використання за цільовим призначенням.

АТ «Райффайзен Банк» зазначає, що банківські виписки є належними доказами на підтвердження видачі кредиту, які було додано до позовної заяви, а також виписки по рахункам за Кредитним договором № 011/2207/01042756 від 26.03.2021 року, що узгоджується з позицією викладеною у Постанові від 23.09.2019 року у справі № 910/10254/18 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду та у Постанові від 30.08.2019 року у справі № 353/614/15 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду).

Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору.

Згідно умов п. 5.1 Кредитного договору Позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному Кредитним договором. Позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними платежами. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його використання (п. 5.2 Кредитного договору). Датою платежу згідно п. 5.3. договору є 05 число.

Позичальник, відповідно до ст. 10 Кредитного договору засвідчив та гарантував, що на момент укладення Договору є суб`єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим та існуючим згідно норм чинного законодавства України, володіє достатнім рівнем платоспроможності та кредитоспроможності, має всі повноваження для укладення та виконання умов Кредитного договору та не існує жодної з обставин Дефолту, визначених ст. 8 Кредитного договору. До укладення договору останній отримав всю необхідну інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», дана інформація достатня для правильного розуміння та є доступною, умови Договору зрозумілі та відповідають інтересам Позичальника, є розумними та справедливими. Позичальник свідчить, що всі ризики, пов`язані з істотною зміною обставин, з яких Позичальник виходив при укладанні Договору та/або Договорів забезпечення Позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання Позичальником Договору, Договорів забезпечення, а також для невиконання Позичальником зобов`язань за вищезазначеними договорами. (п. 10.2 Кредитного договору).

Таким чином вбачається, що з укладенням Кредитного договору у Позичальника виник обов`язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених п. п. 2.1, 5.2, 5.3 Кредитного договору.

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за договором, або настання інших обставин, які на думку кредитора, свідчать про те, що зобов`язання Позичальника не будуть виконані, Кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод, вимагати дострокового повного/часткового виконання Позичальником зобов`язань за Договором.

Позивач зазначає, що з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України Кредитор та Позичальник досягли згоди про зміну умов погашення Кредиту шляхом врегулювання виконання Позичальником грошових зобов`язань за Кредитним договором у порядку визначеному положеннями Додаткової угоди № 011/1800/00893550/1 від 21.10.2021 р. до Кредитного договору. В тому числі, було погоджено, що кінцевим терміном погашення кредиту є 05.10.2024 р. Відповідно до п. 2. Тимчасово, на період з Дати застосування змін до 04.02.2022 р. (надалі Кредитні канікули) Сторони домовились зменшити розмір щомісячного ануїтетного платежу відповідно до зміненого Графіку погашення заборгованості за Кредитом та сплати процентів, що є додатком до цієї Додаткової угоди та її невід`ємною частиною, та підлягає застосуванню за Договором з Дати застосування змін до повного виконання Позичальником майнових зобов`язань окрім його зміни чи скасування з підстав, встановлених Договором з врахуванням Додаткової угоди.

Крім того, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України Кредитор та Позичальник досягли згоди про зміну умов погашення Кредиту. Сторони дійшли згоди врегулювати виконання Позичальником грошових зобов`язань за Кредитним договором у порядку визначеному положеннями Додаткової угоди № 011/1800/00893550/2 від 17.01.2024 р. до Кредитного договору. В тому числі, було погоджено, що кінцевим терміном погашення кредиту є 05.01.2026 р.. Відповідно до п. 2. тимчасово, на період з Дати застосування змін до «04» березня 2024р. (Кредитні канікули) Сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу відповідно до зміненого Графіку, що є додатком до цієї Додаткової угоди та її невід`ємною частиною, та підлягає застосуванню за Договором з Дати застосування змін до повного виконання Позичальником майнових зобов`язань окрім його зміни чи скасування з підстав, встановлених Договором з врахуванням Додаткової угоди.

Додаткові угоди 1, Додаткова угода 2 та Графіки укладаються Сторонами в електронній формі та підписуються шляхом створення/додавання до Додаткової угоди з Графіком кваліфікованих електронних підписів (Кваліфікованих ЕП) Сторін з використанням засобів криптографічного захисту інформації. Зі сторони Кредитора Додаткова угода з Графіком підписується двома уповноваженими особами. Датою (моментом) укладання Додаткової угоди з Графіком є дата (момент) її підписання Кредитором шляхом додавання Кваліфікованого ЕП другої уповноваженої особи Кредитора після підписання/додавання до Додаткової угоди з Графіком Кваліфікованим ЕП Позичальника. Підписані електронні документи надсилаються Сторонами електронними каналами зв`язку визначеними Банком Додатково, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_1 (Поручитель, Відповідач 2) було укладено Договір поруки № 011/1800/00893550/П від 05.10.2020 р. (Договір поруки), відповідно до умов якого Відповідач-2 на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед Позивачем у повному обсязі солідарно відповідати по зобов`язаннях Відповідача-1, які виникають з умов Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1. та п. 2.1. Договору поруки, Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені Кредитним Договором, Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними Забезпечуваними зобов`язаннями. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному Кредитором у Вимозі (п. 2.2 Договору поруки).

Позичальник, порушуючи умови Кредитного договору, не виконує взяті на себе договірні зобов`язання: не здійснює щомісячного погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами (обставини дефолту, згідно ст. 8 Кредитного договору), у зв`язку з чим станом на 10.05.2024 року заборгованість останнього перед АТ «Райффайзен Банк» за Кредитним договором № 011/1800/00893550 від 05.10.2020 р. становить 352 298 грн. 13 коп., що складається з: - заборгованості за кредитом у розмірі 329 270,80 грн.; в т.ч. прострочена заборгованість за кредитом 36 358,45 грн.; - заборгованості за відсотками 23 027,33 грн, в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками 22 111,94 грн.

Відповідно до рішення Кредитора сума пені не зазначається в рамках даного спору, однак, продовжує нараховуватися, що не суперечить нормам чинного законодавства України.

У відповідності до чинного законодавства України, умов і приписів Кредитного договору, Договору Поруки Позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення вимоги про виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором Відповідачам, надавши можливість добровільно врегулювати заборгованість за Кредитним договором, які не були виконані Відповідачами.

Проте, вищевказані вимоги позивача, відповідачем 1, відповідачем 2 та відповідачем 3 залишені без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, по кредитному договору Банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається

За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК Украйні, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася та сплати процентів.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У частині 1 статті 553 ЦК України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з приписами ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено вище, умовами Кредитного договору передбачено виконання зобов`язань Приватного підприємства "1А-Інжиніринг" (Відповідача 1) та поручителем Фізичною особою ОСОБА_1 (Відповідачем 2).

Отже, Ввідповідач-2 поручився за належне виконання першим Відповідачем зобов`язань за Кредитним договором та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли на підставі Кредитного договору разом з першим відповідачем.

Стаття 543 ЦК України передбачає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Отже до загальних умов кредитування другий, третій та четвертий відповідачі (Поручителі) відповідають перед позивачем (Кредитором) як солідарні Боржники у випадку невиконання першим відповідачем (Боржником) зобов`язань за Кредитним договором.

За змістом частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

За своєю правовою природою строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), і його закінчення є підставою для припинення поруки.

З умов Договору поруки №011/1800/00893550/П сторони погодили певні умови. Так, відповідно до пункту 1.1. договорів поруки, поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за договором забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України сум тощо.

Згідно пункту 1.2. договорів поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов`язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.

Відповідно до пункту 2.1 договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань кредитор набуває права вимагати від поручителя виконанням ним як солідарним боржником забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов`язаннями, а поручитель - зобов`язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов`язаннями.

Згідно з пунктом 2.2 договорів поруки, поручитель зобов`язується здійснити виконання забезпечених зобов`язань протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та у обсязі, зазначеному у такій вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов`язань, що підтягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань позичальника перед кредитором за основним договором. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань.

Відповідно до пункту 5.1 договорів поруки, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані договором, застосовуються відповідні норми законодавства України.

Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 (п`ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання (пункт 6.2 договорів поруки).

Таким чином Відповідач 2 відповідає перед Позивачем за виконання зобов`язань першого Відповідача за кредитним договором № 011/1800/00893550 від 05.10.2020 року.

Крім того, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що Позивачем на адресу Відповідачів були направлено вимогу №114/5-321889 від 13.05.2024, №114/5-321890 від 13.05.2024, 114/5-321889 від 13.05.2024про погашення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, у строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати відправлення даної вимоги щодо здійснення погашення (дострокового погашення) Кредитного договору у сумі 352 298,13 грн. Вищевказані вимоги залишені без задоволення.

Судом також враховано те, що відповідно до загальних умов статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "1А-Інжиніринг" (61060, м. Харків, пр. Льва Ландау, 171, кв. 603, код ЄДРПОУ 36371145) та Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А, код ЄДРПОУ 14305909) загальну суму заборгованості за кредитним договором №011/1800/00893550 від 05.10.2020 у розмірі 352 298,13 грн (де: заборгованість за кредитом - 329 270,80 грн, в т.ч. прострочена заборгованість за кредитом - 36 358,45 грн; заборгованість за відсотком - 23 027,33 грн, в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками - 22 111,94 грн).

Стягнути з Приватного підприємства "1А-Інжиніринг" (61060, м. Харків, пр. Льва Ландау, 171, кв. 603, код ЄДРПОУ 36371145) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А, код ЄДРПОУ 14305909) суму у розмірі 2642,23 грн судового збору.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А, код ЄДРПОУ 14305909) суму у розмірі 2642,24 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "06" листопада 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою.

СуддяІ.П. Жигалкін