Рішення

від 06.11.2024 по справі 286/1805/24

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/1805/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І.

з секретарем Деменчуком О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся в суд з позовною заявою до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі АТ «Українська залізниця»), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд. 5, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 14886,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у період з 23 червня 2004 року по 07 вересня 2022 року він знаходився в трудових відносинах з відповідачем та наказом відповідача № 1048/ос від 02.09.2022 року був звільнений за власним бажанням.

Відповідно до наказу відповідач повинен був виплатити позивачу одноразову матеріальну допомогу в розмірі 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 рік (що, виходячи із розміру прожиткового мінімуму в сумі 2481 грн., встановленого Законом України „Про Державний бюджет на 2022 рік, становить 14889 грн.), передбачену п.3.9 Колективного договору на 2002-2006 рр., пролонгованого на 2007-2022 рр. Однак, відповідач не здійснив цих виплат позивачу і в день звільнення позивача з нею не розрахувався. 11.01.2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату заборгованості по виплатах. Листом від 17.01.2024 року відповідач повідомив, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення призупинені і буде виплачена після прийняття окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця».

Ухвалою суду від 10.05.2024 року відкрито спрощене позовне провадження, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов, позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив, відповідачу встановлено строк для подання заперечень.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи зокрема тим, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» є державним комерційним підприємством. Працівники товариства в переліки працівників, яким матеріальна допомога на оздоровлення передбачена законодавством України не включені. Законодавством України виплата матеріальної допомоги на оздоровлення передбачена лише для деяких категорій працівників (педагогічні та науково-педагогічні працівники, державні службовці, бібліотекарі, медичні та фармацевтичні працівники, посадові особи місцевого самоврядування). Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам Акціонерного товариство «Українська залізниця» передбачена колективним договором, укладеним між адміністрацією Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» і Дорожнім комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України, на 2002-2006 роки, пролонгованого на 2007-2022 роки зі змінами та доповненнями. Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року, дія якого поширюється на правовідносини, що виникли з 24 лютого 2022 року, роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору. У зв`язку з цим, рішенням правління AT «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Рішення правління обґрунтовано тим, що з перших днів війни AT «Укрзалізниця» здійснювала гуманітарні евакуаційні перевезення на безоплатній основі, перевезення гуманітарних вантажів, військової техніки та озброєння, забезпечуючи вагомий внесок у спільну перемогу над ворогом, внаслідок чого понесла великі фінансові збитки, а у зв`язку з необхідністю відновлення пошкодженої та знищеної ворогом інфраструктури AT «Укрзалізниця» понесла величезні витрати, що також потребує значних коштів. Таким чином, з березня 2022 року інші додаткові виплати, передбачені Колективним договором були призупинені. Тобто, дія призупинення виплат була здійснена на легітимних підставах і у встановлений спосіб.

Дійсно у наказі про звільнення позивача з роботи, передбачено виплату їй матеріальних допомог, в тому числі на оздоровлення за 2022 рік, встановлених п.3.9 Колективного договору на 2002-2006 рр., пролонгованого на 2007-2022 рр. Нарахування виплат здійснено, проте коштів допомоги на оздоровлення фактично не виплачено, так як їх виплата призупинена згідно з рішенням правління AT «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, і буде відновлена згідно з окремим рішенням правління AT «Укрзалізниця», про що зроблено застереження в наказі № 1048/ос від 02.09.2022 року: „Виплати провести після окремого рішення правління АТ „Укрзалізниця. Крім того, позивачем пропущено без поважних причин трьохмісячний строк звернення до суду з вимогою про виплату сум, які належать працівникові при звільненні, оскільки для працівників залізниці матеріальна допомога в зв`язку з виходом на пенсію та матеріальна допомога на оздоровлення не передбачена актами чинного законодавства, не пов`язана з умовами трудового договору чи з державними гарантіями, не залежить від результатів праці чи від умов виконання роботи, а тому вимога про її стягнення обмежується строком.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1 до звільнення 02.09.2022 року працював на посаді оператора поста централізації 3 розряду станції Овруч, виробничого підрозділу Коростенської дирекції залізничних перевезень регіональної філії „Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства „Українська залізниця та наказом відповідача № 1048/ос від 02.09.2022 року був звільнений за власним бажанням. Відповідно до наказу відповідач повинен був виплатити позивачу одноразову матеріальну допомогу в розмірі 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 рік (що, виходячи із розміру прожиткового мінімуму в сумі 2481 грн., встановленого Законом України „Про Державний бюджет на 2022 рік, становить 14889 грн.), передбачену п.3.9 Колективного договору на 2002-2006 рр., пролонгованого на 2007-2022 рр. Однак відповідач не здійснив цих виплат позивачу і в день звільнення позивача з ним не розрахувався. 11.01.2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату заборгованості по виплатах. Листом від 17.01.2024 року відповідач повідомив, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення призупинена і буде виплачена після прийняття окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця».

На виконання наказу № 1048/ос від 02.09.2022 року відповідачем нараховано позивачу одноразову матеріальну допомогу в розмірі 5 середньомісячних заробітків, яка передбачена п.8.11 Колективного договору на 2002-2006 рр., пролонгованого на 2007-2022 рр., 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення, передбачені п.3.9 змінами та доповненнями до Колективного договору на 2002-2006 р.р., пролонгованого на 2007-2022 р.р. Виплату провести після окремого рішення правління. Вказане сторонами визнано та не заперечується.

Суд вважає, що обставина запровадження з 24.02.2022 року воєнного стану в Україні, який триває і не завершився, є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, передбаченого ст.233 КЗпП України.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 10 КЗпП України передбачено, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору розповсюджуються на усіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця і працівника.

Частиною другою статті 97 КЗпП України установлені форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими ( регіональними ) угодами.

Згідно з пунктом 3.9 Колективного договору, укладеного між адміністрацією виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» і Коростенською територіальною профспілковою організацією залізничників на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2019 роки зі змінами та доповненнями, надати працівникам дирекції, один раз на рік матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на день подання заяви.

Тобто пунктом 3.9 Колективного договору передбачено надання один раз у календарному році матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених Законом на перше січня звітного року, працівникам філії, які безперервно працювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше шести місяців та подали відповідну письмову заяву.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.

У той же час, відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022у зв`язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до пункту 5 частини 1статті 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в України» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності 24 березня 2022 року, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Отже, положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Як вбачається з витягу із протоколу №Ц-54/90 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 року, згідно з пп.13.1, пп.13.2 п.13 протоколу вирішено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ „Укрзалізниця, які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2022 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті; нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічному порядку, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення.

Тобто рішення щодо відновлення виплат матеріальної допомоги на оздоровлення ще не приймалося.

Оскільки виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, які є предметом спору у даній справі, передбачені пунктом 3.9 Колективного договору між Державним територіально-галузевим об`єднанням «Південно-Західна залізниця» і Дорожнім комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України на 2002-2005 роки, пролонгованого на 2006-2023 роки, їх призупинення відповідачем узгоджується із положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22.

Оскільки виплати матеріальної допомоги на оздоровлення було призупинено, тому звернення з цієї підстави до суду не позбавляє позивача права після закінчення воєнного стану звернутися до суду з такими ж вимогами у випадку, якщо відповідач не проведе із ним відповідний розрахунок.

Відтак, з огляду на викладене в сукупності, у задоволенні вимоги про стягнення сум виплат матеріальної допомоги на оздоровлення слід відмовити за їх передчасністю, а відтак, безпідставністю.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України „Про судовий збір.

Судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Тому керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право після закінчення воєнного стану звернутися до суду з вимогою про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» матеріальної допомоги на оздоровлення, якщо АТ «Укрзалізниця» до того часу не проведе з ним відповідного розрахунку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду або через Овруцький районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В. І. Вачко