Рішення

від 07.11.2024 по справі 925/891/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року Справа № 925/891/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача представник не з`явився,

від відповідача представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Т.Д.К., с. Великі Гаї,

Тернопільського району, Тернопільської області

до товариства з обмеженою відповідальністю Світ ласощів,

м. Черкаси

про стягнення 330 438 грн. 71 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Т.Д.К. до товариства з обмеженою відповідальністю Світ ласощів про стягнення 330 438 грн. 71 коп. заборгованості, а саме: 293 724 грн. 74 коп. суми основного боргу, 29 669 грн. 41 коп. пені, 3 210 грн. 85 коп. 3% річних та 3 833 грн. 71 коп. інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №1240 від 19 жовтня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 10 вересня 2024 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 10 вересня 2024 року, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області повітряної тривоги, суд оголосив перерву до 10 год. 30 хв. 08 жовтня 2024 року та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 07 листопада 2024 року.

Сторони в судове засідання не з`явилися, відповідач про причини неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалу суду від 08 жовтня 2024 року було доставлено сторонам до їх електронних кабінетів 08 жовтня 2024 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа виготовленої з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду.

Відзиву на позовну заяву відповідач не надав, своїм правом на захист товариство не скористалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на підставі договору поставки №1240 від 19 жовтня 2023 року поставив відповідачу товар на умовах визначених цим договором, проте зобов`язання щодо оплати придбаного товару відповідач виконав частково, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 293 724 грн. 74 коп. суми основного боргу, 29 669 грн. 41 коп. пені, 3 210 грн. 85 коп. 3% річних та 3 833 грн. 71 коп. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю Т.Д.К. (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Світ ласощів (покупець) було укладено договір №1240.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов`язався виготовити продукцію і передати її у власність покупця, а покупець - прийняти продукцію та оплатити її на умовах договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Постачання продукції здійснюється окремими партіями згідно узгодженого замовлення покупця. Перший етап узгодження відбувається шляхом передачі покупцем усного замовлення представнику постачальника або змістовного письмового замовлення довільної форми із зазначенням пункту доставки факсом (електронною поштою) в офіс постачальника. Завершальним етапом узгодження є передача факсом (електронною поштою) покупцеві рахунку-фактури постачальника із зазначенням найменування, асортименту, ціни одиниці продукції (п. 1.2. договору).

За домовленістю сторін постачальник може взяти на себе зобов`язання виготовити і передати у власність покупця оригінал-макет (кліше), а покупець зобов`язується своєчасно прийняти і оплатити його вартість. Строки поставки та оплати, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість кліше обумовлюються сторонами додатково (п. 1.3. договору).

Доставка продукції покупцю здійснюється засобами і за рахунок покупця або за домовленістю сторін (п. 3.1. договору).

Підтвердженням факту доставки партії продукції є товарна накладна, підписана уповноваженою особою покупця (п. 3.4. договору).

Підпис уповноваженої особи покупця в товарній накладній є підтвердженням згоди покупця на отримання від постачальника партії продукції в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в накладній (п. 3.5. договору).

Перехід права власності на кожну партію продукції та всіх ризиків від постачальника до покупця відбувається в момент отримання її від постачальника (п. 3.7. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє упродовж 1 року (п. 7.1. договору).

Після закінчення терміну дії договору, якщо жодна із сторін не повідомила іншу письмово про наміри щодо припинення дії договору, термін його дії продовжується на кожний наступний рік (п. 7.2. договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 092 386 грн. 01 коп., що підтверджується копіями:

-видаткової накладної №FLX-Г43206 від 22 листопада 2023 року та товарно-транспортної накладної №43206 від 22 листопада 2023 року на загальну суму 374 858 грн. 60 коп.;

-видаткової накладної №FLX-Г43378 від 04 грудня 2023 року та товарно- транспортної накладної №43378 від 04 грудня 2023 року на загальну суму 103 854 грн. 91 коп.;

-згідно акту №FLX-Г43379 від 04 грудня 2023 року, позивач розробив та передав оригінал-макета ТМ Субота Вафлі Артек, смак шоколаду-горіху-класичні 70 г, а відповідач прийняв цей товар на загальну суму 7 021 грн. 02 коп.;

-видаткової накладної №FLX-Г43588 від 13 грудня 2023 року та товарно-транспортної накладної №43588 від 13 грудня 2023 року на загальну суму 302 723 грн. 76 коп.;

-видаткової накладної №FLX-Г44431 від 29 січня 2024 року та товарно - транспортної №44431 від 29 січня 2024 року на загальну суму 303 927 грн. 72 коп.

Водночас, відповідачем було сплачено позивачу 798 661 грн. 27 коп., що підтверджується копіями платіжних інструкцій (а.с. 16-зворот 28).

В зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення 293 724 грн. 74 коп. боргу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Покупець здійснює кінцевий розрахунок з постачальником за поставлену партію продукції протягом 30 календарних днів з моменту доставки (п. 4.1. договору).

Оскільки в призначенні платежу відповідачем не вказувалося за яку саме партію товару було здійснено оплату, то в порядку черговості зарахування коштів слід дійти висновку, що борг за поставлений товар за останньою видатковою накладною №FLX-Г44431 від 29 січня 2024 року залишився неоплаченим.

Отже, строк оплати за вищевказаною видатковою накладною настав 28 лютого 2024 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного виконання на підставі умов договору поставки розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином борг в розмірі 293 724 грн. 74 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 210 грн. 85 коп. 3% річних, нарахованих за період з 28 лютого 2024 року по 09 липня 2024 року на суму боргу та 3 833 грн. 71 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з березня по травень 2024 року на суму боргу.

При нарахуванні 3% річних не було враховано вимоги ст. 253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, розмір 3% річних нарахованих за період з 29 лютого 2024 року по 09 липня 2024 року складає 3 178 грн. 01 коп.

В зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню 3 178 грн. 01 коп. 3% річних, а в решті вимог про стягнення річних слід відмовити.

Інфляційні нараховано вірно, а тому заявлена до стягнення сума підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

У випадку порушення покупцем термінів оплати за п. 4.1 договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості за період від дати, коли платіж мав бути здійснений, до дати фактичного надходження коштів до постачальника (пункт 5.2. договору).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 29 669 грн. 41 коп. пені, нарахованої за період з 28 лютого 2024 року по 09 липня 2024 року.

При нарахуванні пені, позивачем також не було враховано вимоги ст. 253 ЦК України, а тому розмір пені нарахований за період з 29 лютого 2024 року по 09 липня 2024 року складає 29 428 грн. 65 коп.

Отже, з урахуванням вищенаведеного розрахунку, з відповідача підлягає стягненню 29 428 грн. 65 коп. пені, в решті вимог стягнення неустойки слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 15 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

03 липня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю Т.Д.К. та адвокатом Вародою П.Б. було укладено договір про надання професійної правничої допомоги.

Згідно п. 3.1. договору за надану професійну правничу допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Позивачем було сплачено адвокату 15 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу, що підтверджується копією платіжної інструкції від 04 липня 2024 року №18333.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило до суду жодних заяв (заперечень) щодо неспівмірності витрат позивача на послуги адвоката, а також не надходило клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку ч.4 ст.129 ГПК України.

Крім того матеріали справи не містять доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності із значенням справи для позивача, а загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, не виходить за розумні межі розміру гонорару адвоката.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 14 988 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Світ Ласощів, вул. Чигиринська, 11, м. Черкаси, ідентифікаційний код 03771732 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Т.Д.К., вул. Об?їзна, 27 б, с. Великі Гаї, Тернопільського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 31914491 293 724 грн. 74 коп. суми основного боргу, 29 428 грн. 65 коп. пені, 3 178 грн. 01 коп. 3% річних, 3 833 грн. 71 коп. інфляційних втрат, 3 962 грн. 09 коп. судового збору та 14 988 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 07 листопада 2024 року.

Суддя А.В.Васянович